Цивільні, яких за обміном отримала Україна: комуніст, “агенти” СБУ, колишній наркозалежний та інші

 

Під час обміну 16 квітня Україні передали 20 полонених з ОРДЛО. З них 17 – цивільні особи, 1 – працівник МВС, 2 – військові.

Імена назвала пресслужба офісу президента, а детальніше про цивільних розповіла про звільнених Медійна ініціатива за права людини.

Олександр Садівський, 43 роки

Провів в ув’язненні майже шість років.

Чоловіка затримали наприкінці травня 2014 року у Донецьку. Відомо, що раніше він працював у силових структурах, згодом звільнився. На момент затримання був співробітником приватної охоронної фірми.

Садівський охороняв пункти обміну валют. Один з них, який мав бути під його наглядом, 22 квітня 2014 року пограбували, задушивши вагітну касирку.

Невдовзі після пограбування Садівський поїхав з Донецька нібито до родичів у Київську область. Повернувся у місто наприкінці травня, коли почалися бойові дії, ніби хотів забрати родину.

Саме у Донецьку Садівського затримала міліція за підозрою у пограбуванні та вбивстві. Перші місяці він перебував у місцевому СІЗО.

Правоохоронці розслідували пограбування, а у липні вже мали передавати матеріали справи до суду, але ті якраз припинили свою роботу через початок війни.

“Судовий процес” розпочався вже в окупації за “законами” бойовиків. У результаті Олександр Садівський отримав вирок – “довічне ув’язнення”.

До списків на обмін його подали рідні ще у серпні-вересні 2018 року. За словами його сестри Наталії, спочатку родина не могла зрозуміти, до кого звертатися, аби звільнити брата, а потім побачила повідомлення однієї волонтерської організації, юристи якої і допомогли внести прізвище Садівського до списку на обмін.

Донедавна Олександр утримувався у колонії №52 в селищі Оленівка Донецької області.

Про ув’язнення у цьому місці так званих політичних в’язнів досі правозахисникам нічого відомо не було.

Олександр Помеляйко, 33 роки

Житель Харківської області.

Про нього розповідає колишній полонений Станіслав Печонкін, який певний час перебував з Помеляйком в одній камері у СІЗО Донецька.

“З юності Олександр захопився ідеями комунізму. Коли на Донбасі почалась “русская весна”, поїхав до Донецька “боротися з фашистами”. До лав “ДНР” не вступив, бо говорив, що швидко розчарувався, але організував підпільний гурток, до якого увійшли приблизно 10 осіб. Його учасники обговорювали ідеї Леніна. Про гурток дізналося “МГБ”, його представники почали контролювати. Гурток розпався, а двоє його членів, власне Помеляйко та його товариш Григорій Сінченко, почали боротьбу з місцевим режимом”, – цитує Печонкіна “Українська правда”.

“Боротьбою” вони називали підпали цигаркових кіосків у Донецьку. Про такі випадки восени 2016 року можна знайти інформацію на сайтах бойовиків.

Помеляйка та Сінченка затримали представники незаконних збройних формувань у грудні 2016 року.

“Обвинуватили у “посяганнях на конституційний лад”, – продовжує Печонкін. – Сінченка поміняли у грудні 2017 року, бо його мама активно домагалася цього, але у 2019-му бойовики його знову затримали. Помеляйка ж тривалий час ніхто не вносив до списків на обмін. Коли мене перевели до колонії, я запитував у інших ув’язнених, чи не бачили такого. Ніхто Сашу не знав”.

Олександр Алакоз, 28 років

Колишні бранці називають його звичайним перевізником.

Він як приватна особа доставляв людей з підконтрольних територій на непідконтрольні й навпаки.

Донедавна Алакоз перебував у СІЗО, але кілька тижнів тому його швидко “засудили” та перевели до колонії №28 у місті Торез.

Володимир Карась, 51 рік

Карась був у званні “прапорщика” на посаді помічника оперуповноваженого у Докучаєвському міському відділі “МВД ДНР”.

На сайті так званого “Верховного суду “ДНР” можна знайти інформацію датовану 6 листопада 2017 року про те, що Карася засудили до 14 років тюрми.

Бойовики звинуватили чоловіка в тому, що, разом з військовими батальйонів “Азов” та “Айдар” він, начебто, катував полонених бойовиків у 2014 році.

Вадим Сірик, 31 рік

Він – житель Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Від його родичів відомо, що у лютому 2019 року поїхав у Донецьку область, де й зник. Як згодом з’ясувалося, був затриманий.

Сергій Русинов, 23 роки

Студент Луганського коледжу культури та мистецтв.

Бойовики “ЛНР” затримали його два роки тому – у квітні 2018-го – та згодом незаконно “засудили” до шести років ув’язнення лише за нечисленні проукраїнські коментарі в соцмережі “ВКонтакте”.

Микола Полозов, 32 роки

У Луганську вважається шпигуном з позивним “Акація”. “Засуджений” на 12 років за “держзраду”.

За словами колишнього бранця бойовиків Дениса Секацького, Полозов міг бути завербований СБУ та займатися вивозом бойовиків із непідконтрольної території.

Коли почалися активні бойові дії, він нібито виїхав з родиною до Чернігівської області, але згодом сім’я повернулась.

У мережі можна знайти сюжет про діяльність Полозова, який підготували бойовики. У ньому дружина розповідає, як вона здогадалася про співпрацю чоловіка з СБУ. Але найцікавіший монолог такого собі товариша Полозова по “народному ополчению” Василя Крята. Той розповідає, що Полозов спеціально вигадав легенду, ніби він – “розвідник “ДНР” та організатор диверсій на території України, а згодом запропонував і Кряту разом з ним взяти участь у такій діяльності. Той погодився, адже добре знав Миколу. Але коли ці двоє перетинали російсько-український кордон, українські правоохоронці затримали лише Крята. Пізніше його засудили, а 27 грудня 2017 року передали в “республіку” під час одного з так званих обмінів. Полозова бойовики затримали після повернення Крята.

Валентин Можаєв, 40 років

Родом із Рівненської області. Був затриманий 5 липня 2016 року. Колишні цивільні заручники розповідають, що Можаєва тривалий час не подавали в списки для обміну, бо його родина не знала, як це зробити.

Бойовики показали відео, на якому Можаєв розповідає, як його завербували СБУшники та відправили у Луганськ на завдання. В СБУ говорять, що українські правоохоронці ніколи не співпрацювали з цим чоловіком.

Можаєв є колишнім правоохоронцем. Мав звання капітана. Спочатку служив у прикордонних військах в Одесі. Звільнився 2008-го, повернувся до Рівненської області та кілька місяців працював у міліції, потім – в охоронній фірмі.

Віталій Желдак, 34 роки

Колишній наркозалежний, отримував замісну терапію в одній з лікарень Лисичанська, часто їздив на підконтрольні Україні території.

Але через постійні перетини лінії розмежування бойовики запідозрили його у співпраці з СБУ та зборі розвідувальної інформації.

Затримали Желдака у липні 2018 року, а у квітні 2019-го “засудили” на 12 років.

Згодом перевели до Слов’яносербської колонії №60. Деякі колишні заручники впевнені: Желдак взагалі не мав жодного стосунку до шпигунства, хоча й отримав статтю “держзрада”.

Олександр Яковенко, 38 років

Перевізник.

“Щоб купити бус, він позичив гроші. Возив людей з Харкова до Луганська. Він також знав, до кого з перевізників напередодні виїзду підходили для розмови СБУшники”, – каже його колишній співкамерник, який просить не називати його прізвище, оскільки родина проживає у Луганську.

Відомо, що Яковенко проходив по одній справі зі звільненим Денисом Олійником, якого бойовики обвинувачували у постачанні вибухівки диверсійно-розвідувальним групам, що діяли на непідконтрольній території Луганщини.

Але якщо Олійник був у списках на обмін давно, то прізвище Яковенка з’явилося останнім часом.

Алевтина Попова, 44 роки

Єдина жінка у списку на обмін.

Із відкритих джерел відомо, що жінку бойовики засудили на 12 років. Представники сепаратистів говорять, що вона шукала “кандидатів для співпраці з СБУ” або ж учасників програми “На тебе чекають удома”.

Затримали Попову разом з її знайомим, якого бойовики згодом відпустили. Алевтину ж після вироку перевели до жіночої Селезньовської виправної колонії.

Сергій Миронич, 58 років

Житель Луганська.

Його затримали бойовики на День Незалежності України у 2016 році. Миронич нібито намагався замінувати луганську нафтобазу. За рік “суд” засудив його до 20 років позбавлення волі.

Олександр Табачний, 59 років

“Арештували” у жовтні 2016 року.

Табачний – колишній працівник міліції, полковник. Працював у правоохоронних органах до 2006 року. Зі свідчень екс-бранців, після окупації позичив у колишнього підлеглого, а у часи окупації високого чиновника контррозвідки “МГБ”, гроші, а вони виявилися міченими.

Коли до нього додому прийшли за поясненнями з “МГБ”, він не захотів розмовляти. Тож Табачного просто зробили співучасником якогось злочину колеги. Звинуватили за статтею, пов’язаною з наркотиками.

Брати Іван Сливка, 39 років, та Олександр Сливка, 41 рік

Їх затримали у Луганську нібито за спроби скоїти диверсії. Але люди, які звільнилися раніше, дивуються, чому Сливки потрапили до списку, адже, за їхніми словами, брати заробляли на життя тим, що займалися розбоєм.

Олександр Штіль, 46 років

Із Луганська. Ніхто зі звільнених у 2019 році з ним поряд не перебував, до правозахисників родина не зверталась, до останнього у списках його прізвища не було.

Микола Ілюхін, 60 років

Житель Донецька.

Євген Костєв, 39 років

Із Запоріжжя.

Читайте також:
Військові на обміні: хто такі Гриненко і Шайдов, звільнені з полону бойовиків 16 квітня

Як повідомляла “Новинарня“, перший у 2020 році обмін полоненими на Донбасі почався вранці 16 квітня та проходив на КПВВ “Майорськ” під Горлівкою (з “ДНР”) і на мості під Щастям (з “ЛНР”).

При цьому дотримувалися карантинні заходи: всі учасники обміну були в захисних масках, їх закликали дотримуватися необхідної соціальної дистанції.

У результаті обміну на підконтрольну Україні територію повернулися 20 громадян, Україна передала бойовикам “ДНР/ЛНР” загалом 14 осіб. Зокрема, сторона ОРДО отримала 10 своїх прибічників, ОРЛО – 4.

Попередній обмін утримуваними особами відбувся 29 грудня 2019 року на КПВВ “Майорське” в Донецькій області у форматі 76 на 123. Сепаратисти передали Україні 76 осіб – 12 військових і 64 цивільних.

Читайте також:
Не “всіх на всіх”: бойовики віддали Україні 20 полонених, серед них 2 – військові. СПИСОК

 

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна