“Переозвучити Україну російською”: про що й для кого мовить телеканал “Дом”

Отар Довженко
“Детектор медіа”

Коли під час виборчої кампанії Володимир Зеленський говорив про російськомовний канал для мешканців окупованих територій, запуск якого допоможе виграти інформаційну війну в Росії, він звучав так, наче справді в це вірить. І щоразу, коли про це йшлося, Зеленський та його соратники говорили не про меседжі — що саме творці каналу, ототожнені з Україною, говоритимуть цільовій аудиторії, — а саме про медіум і російськомовність як його головну ознаку.
Тепер, коли довгоочікуваний канал для окупованих територій на руїнах українського іномовлення створений і почав мовлення, можемо констатувати: говорити російською — єдине видиме ноу-хау. Натомість про життя та насущні потреби цільової аудиторії на каналі — принаймні поки що — не говорять взагалі.

Слухати це досить дивно: знайомий голос, наприклад, письменниці й громадської діячки Насті Мельниченко, починає щось розповідати, а за кілька секунд вмикається російська озвучка. Інший голос, чоловічий, озвучує російською ведучого програми Андрія Альохіна. Це літературна програма «Переплёт» — один із кількох продуктів, доступних на ютуб-каналі колишнього «UATV на русском», який тепер належить каналу «Дом».

Якщо слухати далі, зрештою ловиш себе на тому, що лише порівнюєш українські слова оригінальної звукової доріжки з російською озвучкою, зовсім не звертаючи увагу на суть. Це можна вважати метафорою всього телеканалу «Дом». Ознаки форми — російська мова й заспокійливий темпоритм — привертають увагу, але не дають відповіді на питання: навіщо, власне, ми щось розповідаємо мешканцям окупованих територій?

Попри участь у запуску людей Медведчука та Олексія Кирющенка, який любить Україну і Росію однаково, побоювання щодо проросійськості «Дома» поки що не підтверджуються. Капітуляцію, колабораціонізм та повернення в лоно російського світу тут не пропагують. Про війну, щоправда, говорять із застосуванням мінської термінології: «непідконтрольна територія», «утримувані особи», «ОРДЛО» (без розшифрування). Про Росію та російську агресію не згадують узагалі. Як і про бойові дії — ніяких зведень від штабу операції Об’єднаних сил, ніяких обстрілів і загиблих. Але це вписується в загальний фрейм новин про все хороше. Ніяких протестів, розколів у монобільшості, суперечок між політичними партіями, адвокатів Януковича на чолі ДБР, неоднозначних фактів із бекґраунду новопризначених міністрів і будь-чого, що може зіпсувати настрій глядачам.

Окрім коронавірусу, який, звісно, ігнорувати не можна, але говорять у новинах «Дома» не стільки про загрозу посилення епідемії, скільки про злагоджені зусилля, спрямовані на її подолання. А карантин — це взагалі як канікули.

У сюжеті про те, як живе карантинний Львів, на спорожнілій площі Ринок знімальна група зловила туриста з Києва, який вважає, що так навіть краще — без людей можна робити гарні фото. Турист. Із Києва. Посеред карантину. Єдина прикрість — не скуштував «справжньої львівської кави». Ні, ми це не вигадали:

Хоча, наприклад, сюжет про перший день карантину в Києві змальовує аж ніяк не безхмарну картину.

Та загалом новини «Дома» лягають у просту матрицю:

• в Україні все гаразд;
• коронавірус трошки псує ідилію, але все під контролем, а люди сприймають карантин спокійно;
• особливо все гаразд на вільній частині Донеччини та Луганщини, а також у переселенців. У Маріуполі нові тролейбуси, абітурієнти-переселенці отримують від держави пільги на вступ, переселенці з Луганська печуть суперсолодощі й так далі.

Останнє, вочевидь, і є реінтеграційною пропагандою, зашитою в потік піару влади, однобоко висвітлених поточних подій та заспокійливого наповнювачу на зразок музею котів і спортсменів, які не припиняють тренуватися попри карантин.

Вдень ці хорошості розповідають колишні ведучі «Обоз-TV» та «112», а ввечері — неполітичний шоумен і ведучий корпоративів Андрій Джеджула. Кожен випуск новин починається з повнометражного звернення Володимира Зеленського, яке, всупереч усій концепції, російською не дублюють. Як і синхрони посадовців і просто українськомовних героїв у сюжетах.

Не продублювали й голову Офісу президента Андрія Єрмака, чий виступ у «Свободі слова Савіка Шустера» на «Україні» потрапив до сюжету про рішення мінської контактної групи:

«В состав консультативного совета будут входить десять представителей Украины, пять вынужденных переселенцев и пять человек, проживающих в данный момент на территории ОРДЛО», — йдеться в тексті сюжету.

Після цього — синхрон виступу віцепрем’єра з реінтеграції Олексія Резникова, який говорить щось зовсім інше: «Дати змогу українцям, громадянам України, які є внутрішньо переміщеними особами, які проживають зараз на підконтрольній Україні території, які прагнуть відновити територіальну цілісність України, бути представленими в переговорах». Про людей з окупованих територій — мовчок.

«Членами консультативного совета будут исключительно известные и авторитетные представители Донбасса с проукраинской позицией, уверяет руководитель Офиса президента», — заспокоює далі автор сюжету. Цитата Єрмака — про те, що шість років представниками окупованих територій були люди з так званих ЛНР і ДНР, з якими «ми як влада говорити не збиралися і не збираємось». Стоп, так а ті п’ятеро мешканців окупованих територій — вони хто? І як їх будуть обирати? І хто?

Далі політкоментатор Вадим Карасьов пояснює (щоправда, не зрозуміло, чи висловлює при цьому свої припущення, чи озвучує факти, які йому звідкись відомі), як діє консультативна рада (з наголосом на те, що її рішення не остаточні, а останнє слово буде завжди за Верховною Радою України).

У цьому синхроні вперше — між іншим — лунає слово «Росія». У тексті журналіста йшлося лише про неназвані «сторони». В кінці сюжету автор повідомляє, що «окончательно решат судьбу консультационного совета» на наступному засіданні контактної групи (а в чому ж неостаточність рішення, про яке щойно говорили три хвилини?).

Був би я пересічним глядачем, який нічого не знає про мінське рішення, його нюанси, білі плями та підводні камінці — вгадав би, що від мене щось приховують і намагаються замести сміття під килимок.

Приховують, наприклад, опублікований «Дзеркалом тижня» документ, у якому представників бойовиків названо «полномочными представителями отдельных районов». А також текст рішення, ухваленого в Мінську, де йдеться про десятьох «представників окремих районів» у складі Консультативної ради, яких «окремі райони» — себто окупаційна адміністрація, делегатів якої в документі названо повноважними представниками «ОРДЛО», — призначають самі. А також подальші коментарі Єрмака, які ще дужче всіх заплутали, адже він сказав, що механізм формування ради ще розробляється, а «про так звані ОРДЛО у документах не йде мова».

Ми чули, що цільовою аудиторією новин каналу «Дом» є мешканці окупованих територій, а метою — діалог і реінтеграція. Тоді канал мав би зробити все можливе й неможливе, щоб відповісти на питання: хто саме представлятиме мешканців окупованих територій у консультативній раді, за яким принципом і хто їх добиратиме? Натомість глядачі отримали суперечливі твердження, які, до того ж, ніяк не узгоджуються зі змістом документа і з іншими заявами Єрмака, які в сюжет не потрапили.

Ну і, звісно, якщо хтось іще наївний, як я, розраховував, що канал для мешканців окупованих територій розповідатиме про життя та важливі новини окупованих територій, то ніт. Як і для всіх інших українських телеканалів, інформаційне поле каналу «Дом» закінчується лінією розмежування. Ніяких новин із Донецька чи Луганська — наприклад, про те, як там організований карантин, чи є там хворі чи підозрювані в коронавірусній інфекції, що робити й куди діватися людям, які відчувають симптоми, — немає. Цю інформацію, яка зараз найбільше цікавить людей, мешканці окупованих територій можуть дізнаватись із російських чи колаборантських місцевих медіа, але не з каналу «Дом».

18 березня самопроголошений керівник окупаційної адміністрації Донецька Денис Пушилін оголосив, що бойовики закривають «кордон» із вільною частиною України для захисту від коронавірусу. Тим часом Росія обмежила в’їзд для мешканців окупованих територій, які не мають російського паспорта. Омбудсманка Людмила Денисова стверджує, що на окупованих територіях немає тестів на коронавірус. Тим часом у ранкових новинах «Дома» 19 березня розповідали про рейди в Херсоні, про боротьбу з коронавірусом у Чернівцях, про 125-річчя Максима Рильського і знову про те, які класні нові тролейбуси є в Маріуполі.

В українському «Домі» немає місця насущним турботам мешканців окупованих територій.

Канал, створений на базі українського іномовлення, говорить із ними як з іноземцями, розповідаючи про Україну, щасливу й благополучну без них. Зате — російською мовою.

P.S. від «Детектора медіа». Ми продовжимо стежити за тим продуктом, який із програмної сітки каналу викладається на його ютуб-каналі. Також ми сподіваємося, що стане відкритою й інформація щодо розважального продукту, який, як повідомлялося, заповнює весь час мовлення каналу, окрім часового блоку протягом дня для новин. Можливо, поступово в контенті каналу відбуватимуться зміни, адже він тільки що почав мовлення. Сподіваємося, що цьому буде сприяти й наша конструктивна критика.

Колонка републікована з дозволу автора.