Григорій Орлик: актуальність батуринської геополітики XVIII ст. для сучасної Європи

 

До України, в рідний Батурин, повернувся Григорій Орлик – на його честь триває виставка в Палаці гетьмана Кирила Розумовського.

Козацький принц, генерал та граф Франції, дипломат, шпигун, ад’ютант короля Польщі Станіслава Лещинського, похресник Івана Мазепи, що продовжив його благочестиву державницьку справу на еміграції – в Орлика-молодшого багато почесних титулів та заслуг. Україні ще належить відкрити велич постаті та актуальність політичних ідей Григорія Орлика.

Козацька карта у франко-польській грі

Триста років тому Версаль був не просто палацом короля Франції. Його роль відповідала нинішньому Білому дому в США – політичний центр світу. Франція тоді була супердержавою. А її головним дипломатичним проєктом, що розтягнувся на 20 років, стало повернення польського престолу Станіславу Лещинському.

Станіслав Лещинський

Уродженець Львова Станіслав Лещинський уперше обраний королем Речі Посполитої у 1704-му, за підтримки Карла XII.

У 1704-1708 роках вів таємні переговори з гетьманом Іваном Мазепою: про об’єднання Польщі, Литви та України в федеративну державу на засадах Гадяцього договору Івана Виговського. Уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Москви.

У 1709-му, після Полтавської катастрофи, емігрував до Франції, де його дочка Марія в 1725-му стала дружиною Людовіка XV.

Аби повернути тестеві польську корону Людовік XV заручився підтримкою козацької еміграції.

Про це розповідає французький історик українського походження Ірина Дмитришин: “Польща була дуже віддаленою від Франції частиною Європи. Тож військовою рукою, яка мала посадовити Лещинського на трон, повинні були стати українські козаки. І протягом кількох десятиліть козацька “карта” гуляла коридорами Версалю. Центральною фігурою цієї козацької карти був Григорій Орлик”.

Грегуар Пилипович у Швеції та Франції

Григорій Орлик – син генерального писаря Гетьманщини часів мазепи Пилипа Орлика.

Гетьман Пилип Орлик

Народився 5 листопада 1702 року в столиці Івана Мазепи, Батурині. Гетьман став його хрещеним батьком.

Після поразки під Полтавою 7-річний Григорій разом із батьком опиняється у вигнанні. Власне, це була перша хвиля української політичної еміграції.

По смерті Івана Мазепи козацька рада в Бендерах у квітні 1710 року обирає Пилипа Орлика гетьманом України в екзилі. Родина згодом переїздить до Швеції, і там Григір вступає до одного з найпрестижніших університетів, Лундського.

Військову кар’єру Орлик-молодший розпочмнає у Швеції, а на початку 1730-х років переїздить до Франції, виконує важливі дипломатичні доручення Людовіка XV в Османській та Габсбурзькій імперіях, Кримському ханстві, Швеції, Речі Посполитій.

Григорій Орлик

Саме Григорій Орлик розробив хитрий план, що приніс корону Польщі Станіславу Лещинському.

“Обхідний” король

Король Речі Посполитої – виборна посада, й обов’язкова умова обрання королем – Станіслав мав бути особисто присутнім на виборах у Сеймі.

Але, як це зробити? Між Францією та Польщею лежить ворожа Пруссія – союзниця Московії, яка вже одного разу скинула Станіслава з престолу.

Прусські та московитські шпигуни чекали на Лещинського. Схопити його було нескладно, персона надто відома. Проте Григорій Орлик тодішню змичку “штазі” й “ФСБ” обхитрив.

“Зробили вигляд, що Лещинський пливе кораблем із французького порту Брест. Людина його тілобудови, з його орденами, в його вбранні сіла на корабель, гармати стріляли стільки разів, скільки треба для коронованої особи, – розповідає історик Ірина Дмитришин. – Але ще за добу до того Станіслас і Григорій поскакали кіньми під фальшивими іменами, в одязі німецьких купців. Їхали до Варшави суходолом”.

Станіслав таки став королем. Але цей проєкт був не просто родинним обов’язком Людовіка, а Григорій – не лише виконував наказ. Кожен мав свої інтереси.

Міжмор’я XVIII століття

У першій половині XVIII ст. в Європі було надпотужні держави – Франція та Священна Римська імперія. Пруссія й Московія були ще слабкими.

Король Людовік XV правив Францією у 1715-1774 рр.

Щоб стримувати Відень, Париж створював на Сході Європи альянс союзників. Його опорними точками мали стати Швеція, Річ Посполита та Ясна Порта. З відновленням незалежності – також Україна.

Обриси цього союзу схожі на сучасні проєкти Балто-Чорноморської дуги, яка має стати конкурентом як Москві, так і Берліну.

І саме в такій комбінації – Швеція, Польща, Туреччина, ми – Григорій Орлик побачив шанс для України.

За висновками істориків, це був прагматичний дипломат та аналітик, який зумів “продати” французам їхній же інтерес. Козаки стали суб’єктом міжнародної політики Версалю.

“Московію вважали непорозумінням, яке невідомо звідки з’явилося і має зникнути, – зазначає Ірина Дмитришин. – І тому козацька карта так добре прилаштовувалася до інтересів французької дипломатії. Адже Григорій Орлик не приходив і не казав: “захистіть козацьку націю, вона стогне під московським ярмом” – він щоразу наголошував: “Польща є союзником Франції, треба Польщу підтримати, а хто ж може це зробити, як не козаки”.

Тим більше, для короля Станіслава Лещинського Орлики здавна виступали як союзники.

Ще 1711 року гетьман Пилип Орлик здійснив військовий похід на Правобережну Україну – спробував відірвати її від Московії.

Станіслав Лещинський, хоча й перебував на еміграції в Парижі, надіслав йому підмогу – польський загін на чолі з Юзефом Потоцьким.

“Без свободи козацької нації не буде свободи в Європі”

з листа Станіслава Лещинського до Людовіка XV

Ще не вмерли Наполеоніди ні слава, ні воля

На жаль, Станіслав і Франція тоді програли війну Пруссії та Московії. Але це не зупинило Григорія. Він і далі пропонував Версалю сценарії, аби лише добитися жаданої незалежності для козацької України.

“Мій батько, який в силу свого обов’язку та вірний своїм зобов’язанням, від моменту обрання гетьманом, ніколи не припиняв пошуки всіх легітимних способів, щоб вимагати права козацької нації на Україну, не може не сподіватися на щасливе використання теперішніх обставин”

з меморандуму Григорія Орлика до керівника французької дипломатії кардинала Андре де Флері, 12 лютого 1741 р.

“Як тільки завершується питання польського трону – вибухає турецько-російська війна, Григорій переключається на це і вже доводить, що козаки з татарами й турками є найкращі союзники та можуть побороти Московію, – провадить історик Ірина Федишин. – Підписується мирна угода між турками й росіянами – починаються заворушення у Швеції. І Орлик туди їде й там доводить важливість козацької карти, витягує договори Карла XII. Він кожного разу пристосовував козацьку карту та доводив, що свобода України – в інтересах Франції та в інтересах Європи”.

“Україна — країна, в якій проживає нація, найбільш віддана свободі, тільки й чекає на слушну нагоду, щоб скинути тиранічне ярмо Росії, під яким вона стогне. І ця революція обов’язково станеться свого часу”.

з меморандуму Григорія Орлика до державного секретаря закордонних справ Франції д’Аржансона, 29 вересня 1754 р.

І хоча тоді з реалізацією таких проєктів не склалося, ідея вільної України, яку рекламував Григорій Орлик, ще довго жила в паризьких салонах. Так, майже сто років по тому, радники Бонапарта пропонували йому створити нову державу – Наполеоніда.

Мапа “Ukrania quae et Terra Cosaccorum” від німецького картографа Йоганна-Баптіста Гоманна, 1716 рік

Ірина Дмитришин розповідає: “Ця країна повинна була бути створена татарами та козаками. Один із проєктів розчленування Росії пропонувалося створити з цих двох народів, які преставлялися як дуже просунуті народи, яких не порівняти з варварами-московитами. Дуже соковиті ці тексти”.

“Орлик передбачив, який наслідок для Європи матиме політика умиротворення Росії”

Навіть нині, в світі жорсткої та цинічної real-politik, історичні постаті можуть бути вузлами, що кріплять дружні стосунки між народами, переконаний посол України у Франції Олег Шамшур.

“Я вважаю, що в нашій історії стосунків із Францією є дві такі великі референтні, реперні постаті: це Анна Київська, Анна Ярославна (вона стоїть окремо, це, я б сказав, перший український дипломат), і, безумовно, постать Григорія Орлика”, – вважає Шамшур.

Григорій Орлик від Батурина до Дентевіля

Понад те. Глибокі аналітичні висновки, які зробив Григорій Орлик триста років тому, коли Москва тільки напувалася кров’ю сусідів і мало хто розумів її загрозу, актуальні й для нинішнього політичного істеблішменту Європи.

“Григорій Орлик передбачив, який вплив матиме на європейську політику, скажімо, політика умиротворення Росії, розвиток із нею якихось особливих стосунків. І, на жаль, ми це все бачили та продовжуємо бачити”, – констатує посол у Франції.

Кахля Орликів – якір у Батурині

Утім, що там казати про Європу – Україна також забула Григорія Орлика. Але справа зрушила, коли в Батурині знайшли сліди маєтку Орликів.

Палац гетьмана Кирила Розумовського в заповіднику “Гетьманська столиця”, Батурин

За часів президента Ющенка в Батурині, з нуля – на місці сільських хат і пусток, де велися археологічні розкопки, пошуки й реконструкторські роботи – відновили палац гетьмана Кирила Розумовського, відбудували по суті урядовий квартал зі скарбницею, будинком Кочубея, цитаделлю. У національному заповіднику “Гетьманська столиця” юуло реставровано Вознесенську церкву з усипальницею останнього гетьмана, облашотвано палацово-парковий комплекс.

Але ще більше багатств поки заховано під землею. Науковці працюють. Хоча вже достеменно відомо, де в Батурині розташовувалася заміська резиденція Івана Мазепи – на Гончарівці. Щороку тут – нові наукові відкриття.

Найбільша сенсація – це якраз садиба Пилипа Орлика. Науковці приблизно знали, де стояв будинок Орликів, але бракувало доказів. І от, знайшли кахлю з печі Орликів, з родинним гербом.

“Це батуринський експонат, якого безпосередньо торкалися руки всіх представників родини Григорія Орлика, і цей експонат відкриває величезні перспективи щодо подальших досліджень та дає нам надію на успіх у дослідженнях”, – говорить Наталя Реброва, директор історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”.

Символічно, цей експонат віднайшли в Батурині під час підготовки виставки на честь Григорія Орлика. Кахля наче закорінила експозицію в його рідну землю.

Доторк срібної шпаги

Виставка “Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину” відкрилася в Паллаці Розумовського 19 травня.

Спеціальними гостями на відкритті виставки були учні Батуринської школи, яка тепер носить ім’я їхнього знаменитого земляка Григорія Орлика.

Експозиція буде постійною. Її організували: меценат Євген Сур, історик Ірина Дмитришин, посол України у Франції Олег Шамшур, директор заповідника “Гетьманська столиця” Наталія Реброва.

“Спершу ім’я Григорія Орлика – це Батурин. Не Франція, а саме Батурин. Хоча він і прожив тут лише шість років, але Григорій Орлик – це батурянин”, – стверджують у гетьманській столиці.

Особистих речей Григорія Орлика не збереглося. Але істориками добре вивчена епоха, в якій він жив. Відомо, наприклад, який мундир носив граф Орлик. Його оригінал зберігається в паризькому Музеї армії, аробити якісну копію в Україні міг лише один майстер.

Фото: https://svitoch.in.ua

“Це Руслан Прорва. Він надзвичайно перейнявся, що вробитиме мундир для Григорія Орлика, і ось перед вами копія мундиру нашого маршала Франції”, – свідчить Наталія Реброва.

Оригінальним експонатом та окрасою виставки є срібна офіцерська шпага 1730 року, виготовлена в Парижі, збережена в прекрасному стані.

Фото: Свобода.фм

Ще один кштовний екземпляр батуринської “орликіани” – французька нагорода, як у графа Григора.

“Сьогодні на виставці ми пишаємося найвищою нагородою, якої удостоєний Григорій Орлик від французького короля Людовіка XV – це орден святого Людовіка“, – каже директор заповідника “Гетьманська столиця”.

Орден – Хрест святого Людовіка

Шпагу та орден на паризьких аукціонах і в приватних збірках Франції шукала історик Ірина Дмитришин, а придбав їх свом коштом меценат, підприємець Євген Сур. Його дитинство і юність пройшли в сусідньому Конотопі, а українські “університети національної пам’яті” Сур проходив саме на руїнах Батурина.

“Я все знав і про долю Батурина, і по гетьманів. У нас була книга малюнків Шевченка, у тому числі й малюнок, де зображена Скарбниця”, – розповідає Євген Сур.

Євген пригадує, що особливо тяжко йшли справи із придбанням ордена: навіть для французьких антикварів цей хрест – великий раритет.

“Було не більше двох десятків орденів випущено, і один із того ряду – орден Людовіка, один із тих двох десятків. Точно такий самий був у Григорія Орлика”, – пояснює Сур.

Французький спадок козацького принца

А ще у Франції збережено замок Григорія Орлика – Дентевіль. Шамшур, Сур і Дмитришин – одні з небагатьох українців, які в пошуках спадку графа-гетьманича побували в його домі.

“Коли ми потрапили всередину, перше, що ми побачили – це герб. Там на стіні висів Орлик де ла Сіска. Ла Сіска – це його в титул”, – згадує меценат.

Нині в замку Дентевіль мешкає нащадок дружини Григорія маркіз Анрі де ла Віль Боже. Спільних дітей у подружжя не було.

Французи зберегли цілий корпус документів, які належали Григорію Орлику.

Замок Дентевіль, регіон Шампань-Арденни, департамент Верхня Марна

“Коли нас завели у велику залу, там були величезні столи й велика кількість документів, які Орлик писав власною рукою. Усі ці донесення, будучи на дипломатичній службі у Франції, він писав Людовіку XV у двох екземплярах. Один надходив королю, а інший, абсолютно копія, власноручно написана, залишався в замку”, – розповідає Євген Сур.

Як зазначає Наталія Реброва, Франція зберігає величезний документальний архів Григора Орлика – від свідоцтва про народження (чи не першої метрики, виписаної в Батурині) до його військової справи. У ній відображено весь Григорів чин, аж до фатального поранення  в бою й смерті 14 листопада 1759 року в місті Мінден (тоді – Пруссія, тепер – Північний Рейн-Вестфалія).

“Все дуже добре задокументовано, і можна буквально місяць за місяцем слідкувати за його пересуванням”, – говорить про біографічні матеріали Орлика-молодшого Ірина Дмитришин.

Пам’ятник п’ятьом гетьманам у Батурині

…Шпигун, дипломат, воїн, генерал, граф – чим не сценарій для фільму-блокбастера чи роману-бестселера? Саме завдяки таким яскравим персонажам маємо відкривати себе світу – та й самим собі, переконаний Євген Сур.

“Повернення нашої історії, повернення зацікавленості наших людей до цієї історії – воно можливе, коли ми проторюємо до них дорогу через долі конкретних людей. Тому що якщо давати сухі цифри, сухі події – це не зацікавлює людей”, – пояснює меценат.

На цьому напрямку Сур фінансово підтримав створення галереї воскових гетьманів у Батурині. Тепер тут можна наживо уявити, як виглядали наші володарі, кожен ґудзик відтворено з науковою точністю.

Воскові фігури гетьманів у музеї Батурина

Троїцька надія

Ще одна ідея – повернення Троїцької церкви – поки чекає свого часу.

Церква Живоначальної Трійці – собор гетьманської столиці, храм, збудований коштом Івана Мазепи в 1690-1692 роках.

  • Один із найбільших храмів Гетьманщини: довжина 39 метрів, ширина 24 м.
  • Центральна баня – біля 7 метрів у діаметрі, як головна баня Софійського собору.
  • Дизайн Троїцького собору – оригінальне поєднання елементів латинської барокової базиліки та козацького бароко.
  • Фундамент церкви було розкопано в 2008 році.

Протоієрей Роман Кривко, благочинний Бахмацького району ПЦУ, показує місце, де колись стояв собор: тут видно частково котлован старовинної будівлі, видно її розміри.

Наразі фундамент засипаний – так об’єкт консервують від зовнішніх впливів. Хоча Євген Сур пропонував сучасніший спосіб: і зберегти, і показати українцям.

“Була думка відкрити Троїцьку церкву в якомусь вигляді – трошки збільшеному, ніж вона була, з тим, щоб усередині під товстим склом були збережені старовинн фундаменти, відкриті для огляду. Воно не було б автентичне, але давало б уявялення, де все знаходилось і в якому вигляді”, – каже меценат, інженер-будівельник за фахом.

Наразі ця Сурова ініціатива не підтримана у владних кабінетах, каже отець Роман.

Але саме завдяки таким меценатам, небайдужим підприємцям, національний заповідник отримує нові імпульси і ресурси до розвитку.

Читайте також:
“Тепер ми знаємо, як виглядав Мазепа”. Невідомі сторінки життя й боротьби великого гетьмана

* * *

Вид на відбудовану Цитадель Батуринської фортеці. Фото: 1+1

Спочатку до Батурина повернувся Мазепа – величною цитаделлю, потім Розумовський – розкішним палацом, на черзі – Орлики, переконана Наталя Реброва.

“Ми маємо в палаці від моменту відкриття залу Розумовського, вже десять років. Ми маємо залу Мазепи – п’ять років, як ми її створили. І третя зала палацу, яка матиме власне ім’я – це зала Григорія Орлика. Я думаю, що Григорій Орлик приведе сюди й батька – у вигляді такої ж ґрунтовної, наукової і гарно поданої зали”, – анонсує директор заповіднику.

за матеріалами програми “Особливий погляд” (“Євразія медіа”, “5 канал”)

Читайте також:
Меморіал “Пантеон національної пам’яті” відкрили в Конотопі

 

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.