“Зробимо їх ще раз” відпочатку звучало як погроза, – Павлюк

Людмила Павлюк
журналістка, поетеса, кандидатка філологічних наук

(FB)

Гасло “Зробимо їх ще раз” – а біля деяких доріг у місті щити з цим написом можна було бачити тижнями після парламентських виборів – відпочатку звучало як погроза, але не думала, що вона стосуватиметься настільки серйозних речей.

Зробили-1 – ринок землі.

Зробили-2 – формула Штайнмаєра.

Не кажучи про численні дрібніші, але цинічні “усушки-утряски” того, що є фізично, матеріально, або ідентичнісно – Україною.

Від багатьох призначень, законопроєктів, а тепер і міждержавних угод – відчуття таке, що публіці намагаються натягнути на голови мішки з нафталіном. Найперше шокує, що мотивації і внутрішніх, і “зовнішніх” рішень які завгодно, але не безпекоцентричні.

Відірваність від стратегічного ґрунту відчутна як у спробах у полегшений спосіб розрегулювати регіональні проблеми (як “реінтегрувати” окуповане, не маючи до нього доступу?), а й соціальні з не прорахованими довготерміновими наслідками. Або ж прорахованими, тільки не на користь України.

Новинський у ВР – уже є приклад того, як закладає ноги на трибуну українського порядку денного лише один прибулий із-за поребрика начебто “бізнесмен”. Лібералізм стосовно ринку землі назагал напевно виглядає гарно, але не з безпекового погляду.

Продаж землі означатиме прихід ще більшої кількості подібних до нього – й утрамбовування капітуляції за допомогою культурно-ідентифікаційних засобів м’якої влади. І так, референдум з приводу ринку землі забули анонсувати – а це те, до чого народ причетний безпосередньо. І про формулу Штайнмаєра нікого не запитували, а, навпаки, відмовлялися слухати.

Зате, напевно, усі законодавчі “підводки” будуть вчасно готові, коли треба буде провести референдум про НАТО? Обґрунтувати “народовладдям” те, чого хочеться замовникам (а вони сигналізують заздалегідь – як, наприклад, стосовно НАТО, що РФ “не погодиться”), і не заморочуватися з жодними волевиявленнями, коли треба проштовхнути бажане для “клієнта”, але соціально сумнівне, – така проглядається перспектива подвійних стандартів народовладдя.

Не хотілося у це вірити, але ж ось одне за одним свідчення, що популістська димова завіса потрібна лише для того, щоб маскувати великомасштабні й довготерміново небезпечні афери.

Якщо сьогоднішнім законотворцям і виконавцям чужа категорія державних інтересів, то слід їм пояснити у більш знайомих термінах корупційного складника їхніх рішень. Окрім чиновницько-бізнесової “внутрішньої” корупції, боротьба з якою, звичайно, давно назріла і має “духозміцнювальне” значення, є дуже велика корупція – підживлювання cпрута корупційних зв’язків із РФ. Сприяння приходу його бізнесу в Україну (аби диктував власні умови), умиротворювання окупанта і його неадекватний образ (яко клієнта і споживача), щоб мати змогу пропонувати (ні, продавати) йому культурний продукт, – важко уявити щось більш корупційне.

Можна багато сказати про події останнього часу і їхні “контексти”.

Натомість процитую химерні слова невпізнаного персонажа одного зі своїх недавніх “моніторингових” снів: “Комісари знову захопили древнє і колись вільне місто”.

А сьогодні прокинулася від (напів?)реального обуреного гудіння із тих рівнів, звідки чутно голоси колективного (напів?)свідомого.

Читайте також:
Інтерв’ю Зеленського про 100 днів президентства оплатив “Квартал 95”

“Антиукраїнський гумор Зеленського”: всі кпини в одній відеонарізці