Острів Майський: як штучний насип у Чорному морі став базою “морських котиків” ССО ЗСУ

 

автор: Людмила Кліщук
з Миколаївської області

Останнім часом у навколоармійському середовищі почали згадувати про військовий об’єкт, забутий за минулі 15 років. Це – один із нечисленних для європейського континенту та унікальний для України штучний острів у Чорному морі поблизу Очакова – Первомайський.

Штучно створена ділянка суходолу завдовжки майже 1,5 кілометри, площею понад сім гектарів, до 2004 року слугувала військовою частиною – тут гартували морську розвідку, диверсантів, по-американському – “морських котиків”. Потім підрозділ передислокували на материк, в Очаків, а унікальний острів був покинутий: руйнувалася берегова лінія, псувалася від недогляду інфраструктура, розрослися чагарники. 

Зі створенням в Україні за зразком НАТО Сил спеціальних операцій з’явилася потреба в якісній підготовці воїнів-спецпризначенців та розвитку військово-морської складової ССО. Зокрема – в підготовці морських розвідників. Відтак Первомайський знову почали задіювати для підготовки “морських котиків”. 

Новинарня” пригадувала минуле та вивідувала майбутнє військового об’єкта, де зараз розвивається база 73-го морського центру спецпризначення ССО.

Як будували унікальний острів біля берегів Очакова

Острів Майський з висоти пташиного польоту

Між істориків точаться дискусії, кому належить ідея облаштувати штучний острів у гирлі Дніпро-Бузького лиману та як він виник.

Одна з версій каже, що ідею насипати острів висунув Олександр Суворов, інша – що російська імператриця Катерина ІІ, автори третьої версії кивають на князя Потьомкіна. 

Уперше ми дізнаємося про дрейфуючу мілину з листа-розпорядження очаківського паші своєму прикордонному сераскеру (в османів – командувач під час походу). 

“… Біля моїх південних воріт на мілині зібралася банда піратів із глибин річки (Дніпро). Пришли корабель, потрібно їх розігнати до приходу каравану з Генуї…”  – зазначав паша. Ішлося, за словами істориків, про козацькі чайки, які чекали на торгові судна з товаром.

Історичним фактом є те, що в серпні 1874 року проєкт будівництва на острові артилерійської батареї, розроблений відомим фортифікатором інженер-генералом Едуардом Тотлебеном, затвердив військовий міністр Російської імперії граф Дмитро Мілютін. Відтак на дрейфуючій мілині почали проводити будівельні роботи та встановлювати там артилерійську батарею. 

Схема укріплень батареї на острові Майський

“У дно забили в три лінії шпунтові палі, простір між ними засипали камінням, піском, глиною, утворивши основу конструкції. Пісок і глина завозилися з Очакова і Кінбурнської коси, кам’яні брили для захисного молу – зі зруйнованої Кінбурнської фортеці. Для швартування кораблів побудували гавань, а на острові – порохові льохи і склади”, – йдеться у відкритих джерелах про “народження” військового укріплення на Первомайському. 

У народі його частіше називають Майський, а місцеві історики іменують островом Самійла Кішки.

Про тривалість фортифікаційних даних на острові точних даних немає (зо два десятки років). Але інженери кінця ХIХ століття називали штучний острів “видатною гідротехнічною спорудою, що не має аналогів у світі”. 

Але на острові й раніше існувало чимало порохових льохів – тут зупинялися та поповнювали боєзапас кораблі.

Коли тривала російсько-турецька війна 1828-1829 рр., острів уже мав статус блок-порту: тут ремонтували судна, поповнювали запаси води, продовольства та пороху. Згодом облаштували лазарет тощо. 

У ході Кримської війни 1853-1856 рр. острів став приблизно таким, яким є й зараз – тут добудували мінні льохи та механічні елеватори для підйому і опускання снарядів. У 1881 році на острові вже були причал, склади, 40 казематів зі стінами завтовшки 2,5 метри та залізнична гілка.

Острів Майський. 1941 рік

Коли під час Другої світової війни німецькі війська 21 серпня 1941 року захопили Очаків та південь Миколаївщини, острів Майський тримав оборону, за даними деяких істориків, ще півроку.

“Злякалися Італії”: як Первомайський заселили “морськими котиками”

У червні 1953 року керівництво ГРУ Генштабу ЗС СРСР вирішило створити сім морських розвідувальних пунктів спеціального призначення. Формування першого з них почалося в Севастополі, а в 1961-му його “перекинули” на Майський. На цивільних картах цю територію не позначали, нога цивільного сюди не ступала.

Потреба у створенні підрозділу, який гартуватиме “бойових плавців”, була продиктована тодішньою гонкою озброєнь. Рубіконом став 1955 рік, коли в Севастополі вибухнув трофейний лінкор “Новоросійськ”, що раніше носив ім’я “Джуліо Чезаре” (на честь Юлія Цезаря) і воював у складі італійського військового флоту, а після Тегеранської конференції, коли Сталін наполіг на розділі італійського флоту між союзниками, перейшов до рук совітів.

Лінкор “Новоросійськ” у Севастополі, початок 1950-х. Фото it.wikipedia.org

Після вибуху під підозру потрапили італійські бойові плавці-диверсанти, які вважалися тоді найкращим у світі підводним спецназом. Внаслідок вибуху загинули 604 радянські моряки.

Ця трагедія підштовхнула керівництво до створення елітної частини радянських “морських котиків”, які перевершили б за рівнем бойової підготовки і італійських “колег”, і підрозділи морського спецназу в інших країнах світу.

Спецназівець підрозділу “Гамма” 10-ї флотилії ВМФ Італії. 1943 рік

До слова: у 2013 році ветеран італійського підрозділу бойових плавців “Гамма” Уго Д’Еспозіто визнав, що італійські військові причетні до затоплення радянського лінкора “Новоросійськ”.
За словами Д’Еспозіто, італійці не хотіли, щоби корабель дістався росіянам, тому подбали про те, щоби його затопити.

Солдати і офіцери, яких направляли на Майський зі спеціалізованих військових училищ в Одесі й Ленінграді, жили в старовинних артилерійських казематах.

Вони вивчали турецьку як мову найближчого потенційного військового супротивника, а на дозвіллі розмальовували сірі стіни тематичними малюнками.

Збереглися ці графіті й донині:

Рівень секретності Майського був такий, що про нього не знали навіть рідні військових, які там служили. Чому? Бо боялися американських спецслужб.

За легендою, бойові плавці служили “на рятувальній станції між морем та лиманом”, а коли повз острів пропливали іноземні судна, військові у формі рятувальників бралися підмітати пірс. 

Водолази-розвідники 17-ї окремої бригади СпП Чорноморського флоту СРСР, що базувалася на острові Первомайський. Крайній ліворуч – Анатолій Карпенко, майбутній комбриг. Фото 1970-х років

Відомо, що “морські котики” з Первомайського забезпечували підводну охорону кораблів від можливих диверсій під час Всесвітнього фестивалю молоді та студентів на Кубі 1978 року. Вони також брали участь в ліквідації наслідків катастрофи теплохода “Нахімов” біля Новоросійська 1986 року, забезпечуючи проходи для цивільних водолазів. Працювали під час численних підводних розмінувань: знищували торпеди під Одесою, авіабомбу в Херсонському порту, міну часів Першої світової війни в гирлі Дунаю під Ізмаїлом тощо. 

На Майському спецпризначенця навчали бути топографом, водолазом, парашутистом, підривником, водієм, кулеметником, снайпером, гідроакустиком тощо.

Особливість полягала в тому, що потрібно одночасно почуватися як “риба у воді і як орел у небі”.

За словами Дмитра Чаленка, який служив на Майському, один із підрозділів спеціалізувався на роботі з портативними ядерними зарядами, що зберігалися на острові.

У випадку війни їх потрібно було доставити на територію противника.

Ці ядерні заряди були найбільшим секретом острова.

Незалежність-1991: “удар у спину” СРСР

Із проголошенням незалежності підрозділ Майського увійшов до складу Військово-морських сил України: “морські котики” одні з перших на Чорноморському флоті СРСР присягнули на вірність Україні. 

Колишній командир частини Анатолій Карпенко пригадує, як його підрозділ покидав “радянську гавань”: “Викликав мене командувач і каже: ви завдали удару в спину всьому Чорноморському флоту. Я у відповідь: спецназ завжди завдає удару в спину“, – пригадував капітан 1-го рангу Карпенко у розмові з журналістами. 

Майже тисяча військових у повному складі з технікою, озброєнням та секретною документацією стали тоді опорою флоту України.

Анатолій Карпенко – капітан 1-го рангу, перший командир 7-ї окремої бригади спеціальних операцій Військово-морських сил України, у 2002–2006 роках — мер міста Очаків Миколаївської області

Трохи раніше, у серпні 1991 року, штаб бригади Карпенка розробив план евакуації на Первомайський сім’ї президента СРСР Михайла Горбачова з держдачі “Зоря” у Форосі, де його блокували путчисти. Але командування флоту наказ на операцію не віддало, той план залишився нереалізованим.

А вже невдовзі спецназівці Карпенка брали участь в унікальній спецоперації “Щит України” – забезпечували доставку першої партії української гривні, віддрукованої в Канаді.

Читайте також:
“Вибір”: фільм про адмірала Жибарєва, який перейшов на бік України

2004 рік: депортація з острова

У 2004 році, за часів президента Леоніда Кучми, військове керівництво України прийняло рішення передислокувати “морських котиків” на сушу – в Очаків. Один з основних мотивів – “Україна ж мирна держава, на нас ніхто не нападе”. Хоча роком раніше сталася криза, пов’язана з претензіями РФ на острів Тузла в Керченській протоці.

У грудні 2005 року нерухомість острова виставили на продаж. Інформація про це містилася в оголошенні держпідприємства “Укроборонсервіс”, опублікованому в малотиражній “Південній регіональній газеті”. Такий тоді почався період в армії – коли все продавалося.  

Капітальні будівлі на Майському

“Укроборонсервіс” оголосив конкурс з реалізації 28 об’єктів нерухомості на острові Первомайський. Початкова ціна — 9 684 058,73 грн, ішлося в повідомленні. 

У Міністерстві оборони України тоді підтвердили факт продажу нерухомого майна військової частини, яка раніше розташовувалася на острові.

Ходили чутки, що острів хоче придбати донька одного з президентів України, подейкували, що тут хочуть облаштувати яхт-клуб тощо.

Втім, далі чуток справа продажу Майського не пішла.

Друге життя Майського: за стандартами НАТО

Анексія Росією Кримського півострова та вторгнення РФ на Донбас, безальтернативний курс України на НАТО та створення в ЗСУ окремих Сил спеціальних операцій продиктували перспективні плани щодо закинутого військового об’єкта.

Тепер острів Майський – база 73-го морського центру спеціального призначення ССО. Тут майорять синьо-жовтий державний прапор та сіре знамено Сил спецоперацій із вовкулакою та гаслом “Іду на ви!”, а на шевронах – морський коник.  

Фото: пресслужба 73-го морського центру спеціальних операцій ССО ЗСУ

Так, лише протягом літа 2019 року на острові відбувалися і збори оперативного резерву, і низка військових навчань, змагання на кращу пару водолазів-розвідників, з прикладного плавання тощо. 

Відео:

Командувач Сил спецоперацій генерал-лейтенант Ігор Луньов зазначав в інтерв’ю, що Майський – у полі зору командування для підготовки фахівців. 

На запитання журналістів агентства “Армія інформ” про те, чи будуть у програмі розвитку ССО задіяні “такі легендарні географічні об’єкти, як острів Майський під Очаковом”, Луньов відповідно ствердно: “Уже задіяні… І острів Майський теж – плануємо використовувати його в бойовій підготовці наших спеціалістів. Зрозуміло: їх поступово забезпечуватимуть усім необхідним для виконання бойових завдань. Ми плануємо отримати надводні засоби доставки, човни великі та малі, засоби підводного руху й доставки, водолазне спорядження. Це значно підвищить спроможності морської компоненти військ”.

Читайте також:
Специ ССО активно діють в окупації, – Луньов

Зараз на Майському збереглися бетонні доріжки, хоча й бур’яни розрослися на славу. Споруди – в аварійному стані, але військові навчання й не вимагають ідеальної  інфраструктури. А море довкола – це стихія “морських котиків”, якої їх позбавили у 2004-му.

Цивільним на острів – зась. Обличчя та імена спецпризначенців – засекречені.

ССО на острові Майському (1) ССО на острові Майському (2) ССО на острові Майському (15) ССО на острові Майському (3) ССО на острові Майському (4) ССО на острові Майському (6) ССО на острові Майському (7) ССО на острові Майському (8) ССО на острові Майському (9) ССО на острові Майському (10) ССО на острові Майському (12) ССО на острові Майському (18) ССО на острові Майському (27) ССО на острові Майському (13) ССО на острові Майському (16) ССО на острові Майському (17) ССО на острові Майському (19) ССО на острові Майському (20) ССО на острові Майському (21) ССО на острові Майському (22) ССО на острові Майському (23) ССО на острові Майському (24) ССО на острові Майському (25) ССО на острові Майському (26)
<
>

Фото: пресслужба 73-го морського центру спеціальних операцій ССО ЗСУ

Знання та вміння, отримані на “острові, який ожив”, військові спеціального призначення використовують і в районі проведення операції Об’єднаних сил. Але всі їхні бойові вилазки в ООС – під грифами секретності.

Так острів Майський ожив. Тільки якщо раніше його існування обґрунтовувалося пропагандистським штампом у майбутньому часі – “якщо Штати нападуть”, то тепер потреба в цьому військовому об’єкті продиктована реальним та жорстоким: “бо напала Росія”.

Читайте також:
Десантування в аквалангах і стрільба під водою: 73-й морський центр ССО оприлюднив вражаюче відео

Небесні спецпризначенці: репортаж із закритих змагань ССО на Миколаївщині. ФОТО

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: