Море, небо, земля – три стихії Sea Breeze 2019. ФОТОРЕПОРТАЖ

 

автор: Олена Максименко
фото автора, “Новинарня

Багатонаціональні навчання Sea Breeze 2019  стали наймасштабнішими в цій серії. З часу свого заснування у 1997-му «Сі Бриз» з кожним роком доповнюється новими подіями, випробуваннями, родами задіяних військ та країнами, які долучаються до засновників − України та США.
А тепер, коли курс на вступ до НАТО закріплений у Конституції й одне з провідних завдань українського війська − якнайшвидше перейти на стандарти Альянсу, спільні тренування набувають особливої ваги.
Цього  року навчання включали три компоненти: морський, повітряний та сухопутний. Як усе відбувалося − читайте і дивіться в підсумковому репортажі «Новинарні» з місця подій.

Небо. Коли рівень навичок вищий за кількість техніки

«Дивіться, дивіться, це ж “Посейдон”»! – натовпом проноситься захоплений видих. Патрульний літак P-8, доставлений аж зі Сполучених Штатів, летить абсолютно безгучно на гранично малій висоті. Тезку античного божества називають «мисливцем на підводні човни».

Патрульний літак ВМС США Р-8А “Посейдон”. Фото: ФБ Sea Breeze exercise

Внизу дещо ображено гарчить вітчизняний Ан-26, що саме здійснив посадку. Однак здалеку літальні апарати практично не відрізняються.

За «глядацьку залу» на повітряному компоненті править терикон аеропорту «Кульбакине» на Миколаївщині. Глядачам демонструють парашутне десантування.

Проліт на гранично малій висоті, окрім згаданого вже P-8, демонструють також Ан-26 та гелікоптер Мі-14. З гелікоптера, який завмирає у повітрі метрів за 20 над землею, здійснюється евакуація «постраждалого».

Льотчик-штурман Віктор Кобринський, який керує гелікоптером, «доповідає» журналістам «порядок денний»: відпрацьовували маневри, виконували польоти на групову злітаність, польоти по маршруту, в зону та на евакуацію поранених на суші, відпрацьовували протичовнові дії, шукали умовну субмарину…

«”Сі Бриз” – це, перш за все, обмін досвідом. У колег з інших країн переймаємо досвід пошуку підводних човнів, евакуації поранених із суші, з води. Також  перевезення вантажів та пасажирів на кораблі на інші локації. Ми морська авіація, ми повинні виконувати всі завдання, пов’язані з морем», − пояснює Віктор.

 

Тим часом штурман Ан-26 зізнається, що, на його думку, минулого року навчання були активнішими, та й познайомитися з технікою іноземних колег випало більше нагод. Але участю в «Сі Бриз» усе одно задоволений.

«Це постійна можливість удосконалювати свої навички, готуватися до співпраці з іншими країнами НАТО. Для мене особисто − ще й вдосконалення англійської мови, завдяки спілкуванню з американцями. Звичайно, спочатку є певні проблеми зі спілкуванням. Але коли ви більше працюєте разом, то все в порядку!» − ділиться враженнями військовослужбовець.

Варто зазначити, що техніка, залучена у цьогорічних навчаннях з українського боку, була здебільшого врятована з окупованого Криму. Військові запевняють – попри поважний вік і постійну потребу в ремонті, вона в доброму стані й абсолютно боєготовна.

Від України в «небесному» компоненті «Сі Бриз-2019» брала участь армійська авіація, авіація ВМСУ, повітряних сил та Державної прикордонної служби. З американського боку в навчаннях було задіяно авіацію 6-го флоту Військово-морських сил США.

«У повітрі, в морі і на землі ми повинні працювати разом, однією командою, за одними стандартами. У нас має бути відповідна комунікація. Я повністю задоволений підготовкою наших льотчиків», − запевнив директор навчань з українського боку, контрадмірал Олексій Неїжпапа.

Не менш задоволеним результатом повітряного компонента виявився і директор «Сі Бриз-2019» з боку США, капітан першого рангу Метью Ліман.

«Я вражений професіоналізмом українських пілотів! Щоб провести таку подію, як ця, потрібен високий рівень підготовки, хороше відчуття часу і правильний підхід», − наголошує американець.

Капітан розповідає, що відтоді, які він уперше брав участь у навчаннях «Сі Бриз» 2017 року, багато чого змінилося. «Ми перейшли від суто морських до об’єднаних навчань, де залучені всі решта компонентів, інші роди військ. Між землею, повітрям і водою зараз значно більше злагодженості», – каже американський директор навчань.

На запитання, чи готова українська авіація у випадку загрози утримати повітряний простір у безпеці, капітан Ліман відповів дипломатично: «Я думаю, що головний здобуток України – це не кількість літаків чи вертольотів, а рівень навчання пілотів. Я дуже вражений їхнім високим рівнем підготовки».

Земля. Перевірено боєм

Більш насиченим подієво виявився Сухопутний компонент. У ньому взяли участь українські, американські, молдовські та грузинські військові.

Пересування полігоном «Чаплинка» дещо нагадувало проходження химерного квесту: тут встигнути зафільмувати єдиний залп САУ; тут – не заступити за межі «зони безпеки», де піхота, пересуваючись за технікою і прикриваючись нею, атакує уявного противника; тут не оглухнути від розривів…

«Хочу наголосити, що озброєння, яке застосовується з нашої сторони, приїхало з Маріупольського напрямку, воює вже більше чотирьох років у моєму батальйоні. Відповідно це те, що має, скажімо так, “засічки” по своїй ефективності щодо нашого спільного противника», – заявив командир 503-го окремого батальйону морської піхоти майор Вадим Сухаревський, керівник берегової фази навчань «Сі Бриз-2019».

Сухаревський серед своїх побратимів більш відомий за позивним «Борсук». Через надзвичайну повагу до командира, тварина перекочувала на шеврони батальйону, ставши таким собі неофіційним тотемом.

Читайте також:
Волонтери подарували морпіхам під Маріуполем двох борсуків як символ підрозділу. ВІДЕО

Майора напівжартома називають «людиною, що почала війну» – 13 квітня 2014 року він, попри заборону стріляти, першим наважився відкрити вогонь по бойовиках Гіркіна під Слов’янськом,  і цим врятував бійців спецпідрозділу «Альфа».

Саме Борсук проводить імпровізовану «екскурсію».

«Усі навчання в береговій фазі, та і в морській, наскільки мені відомо, базуються на нашому досвіді, здобутому у війні з Російською Федерацією. Наші бійці – це батальйон, який вийшов із ротації, пробув на фронті не один рік. Усі сто відсотків бійців, які беруть участь у цих навчаннях, – учасники бойових дій».

Сухаревський розповідає «легенду» навчань, згідно з якою за два дні до того в районі портів «Південний» та «Очаків» висадився десант противника на десантних кораблях та авіації.

«Підрозділами морської піхоти Сил спеціальних операцій та Військовою службою правопорядку були здійснені заходи щодо проведення стабілізаційних дій у цих районах, проведення спеціальних операцій щодо протидії висадці ворожого десанту та в подальшому − зосередження і розгортання сил та засобів як мультинаціонального батальйону чотирьох країн-учасниць для протидії цьому десанту. Відповідно, сьогодні на полігоні ми показали, як різні підрозділи із застосуванням різного озброєння, техніки виконують завдання щодо знищення умовного противника в заданому районі», − розповідає майор.

На першій точці − демонстрація дій морської піхоти у взаємодії з підрозділами США на техніці з бойовою стрільбою, за підтримки гелікоптерів, із проведенням детальної повітряної та наземної розвідки. Комбат пояснює: спершу територію зачищає артилерія, потім іде техніка, а вже за нею – піхота.

Посеред поля під маскувальною сіткою стоїть робочий стіл, на ньому – широкий монітор. Осторонь, так само прикритий сіткою, сидить снайпер. Ще двоє його колег лежать за декілька метрів – у них менший калібр і ретельніше маскування. Вони ретельно засипані гіллям і травою, тож помітити їх можна, лише підійшовши впритул.

Замасковані снайпери

«Це вогневий розвідувальний комплекс батальйону морської піхоти. Він забезпечує мене як командира і решту командирів по ланці до низу розвідувальною інформацією, необхідною для нас на тактичному рівні на глибину до п’яти кілометрів», – пояснює наш провідник.

«Зображення ми отримуємо з двох точок: це відеокамера, яка піднімається й обертається на 360 градусів, і тридіапазонний тепловізійний приціл на кулеметній дистанційній турелі калібру 14,5, який може вести вогонь по заново розвіданих цілях по команді або за рішенням командиру цього екіпажу», – розповідає майор.

«Фішка» цього оснащення в тому, що зображення з обох відеокамер може передаватися більш ніж на 3,5 км на командний пункт. Командир може спостерігати за полем бою в онлайн-режимі і на схемі.

«Якщо комплекс діє самостійно на певному напрямку, він може розвідати ціль і, відповідно, нанести їй певне ураження. Комплекс перевірений на війні і має рахунок!» − з гордістю розповідає Вадим Сухаревський.

Снайпери, за його словами, в даному випадку здійснюють охорону і вогневе прикриття розвідувально-ударного комплексу, щоб вести розвідку та знищувати ДРГ противника, які, за легендою навчань, можуть спробувати захопити комплекс.

Задля цього снайпери можуть нерухомо лежати до кількох днів.

«Якщо у нього є завдання і він знає, що має знайти ціль у певному районі, який йому визначений, − він лежатиме стільки, скільки треба. Дальність стрільби − більше двох кілометрів. Просто знайти противника в окопній війні дуже важко. Тому що “сепари” вже настільки зашугані, вони вже закопалися, забетонувалися, мають відповідні бліндажі, вогневі точки маленькі. І от якраз там, де неефективний вогонь зі звичайної зброї, ефективний снайпер», − каже Борсук.

На наступній точці українські й американські міномети працювати практично «дуетом». Наші – 82-го калібру, імпортні – 66-го. Також «хором» здійснили постріл три «саушки» (Самохідні артилерійські установки), від чого зайнялася трава, а в деяких присутніх злегка позакладало вуха.

Найяскравішим, і, певно, сенсаційним моментом для наших військ стала висадка з гелікоптерів. За легендою, тактично-повітряний десант висадився з метою запобігти висуванню резервів противника на підтримку тих сил, яких знищила перша точка. Спуск відбувався по канату із двома ПТРК «Метис» на плечах.

«З нового і хорошого: хлопці будуть спускатися з протитанковими ракетними комплексами на плечах, розвертатися і стріляти. На навчаннях такі дії ще не відпрацьовували! – прокоментував Вадим Сухаревський. – Послідовність операції така: спочатку артилерія працює по противнику. Далі йде техніка і піхота. Далі, оскільки розвідувальний комплекс виявляє висування резервів противника, батальйон вирішує застосувати тактично-повітряний десант. Його висаджують в напрямку висування резервів для його знищення».

Командир пояснює – противник ніколи не кидає всі підрозділи в бій. Завжди є резерв, який повинен вдарити у найбільш неочікуваний і незручний момент із найбільш незручного напрямку. «Тому було вирішено використовувати роту вогневої підтримки у складі молдовської сторони та України на гелікоптерах для того, щоб вона могла зреагувати в будь-який момент і на будь-якому напрямку дій», – говорить Сухаревський.

Бійці спускаються по канатах із висоти 20 метрів на самих руках, біжать у напрямку уявного противника і здійснюють постріли. Загальна вага оснащення та зброї – понад 30 кг.

Майор Марія Арама, представниця прес-служби Національної армії Молдови, розповідає, що Молдова бере участь у таких навчаннях з 2007 року. Проте спуск на канатах бійці виконали вперше. «Це для нас великий досвід! Це великий шанс навчитися, як відпрацювати ці всі десантування. Я думаю, ми впоралися»,– тішиться Марія.

Задоволений успіхами молдовської команди і капітан Вадим Биков: «Нас прибуло 48 осіб на полігон “Чабанівка”. З перших днів ми почали співпрацю й навчання з українською стороною у двох видах військ – це піхотинці та розвідвзвод. Починаючи від десантування – будь-які задачі, поставлені перед інтернаціональною ротою, ми відпрацьовувати поруч з українською і грузинською стороною – аж до захоплення й утримання периметру острова. Будь-яка поставлена  з українського боку задача молдовській стороні була виконана на 100%».

«Ми приїхали на навчання з Грузії. Нам дуже сподобалося брати участь! – зізнався старший лейтенант Пата Меладзе. – Ми додали новий досвід до своєї практики, нам це допоможе в майбутньому. Слава Україні, Слава Молдові!»

«Сьогодні ми мали можливість продемонструвати всі техніки наземного компоненту, наявні в “Сі-Бризі”. Один із ключових моментів цих занять − це працювати в кооперації між силами, – наголошує капітан першого рангу Джон Янг. –  Ми працюємо за стандартами НАТО у тактиці і процедурних діях. Ми всі працюємо і навчаємося на зброї, наданій усіма країнами-учасницями, і здобуваємо навички застосування цієї зброї. Сьогодні була блискуча демонстрація готовності до взаємодії за умов реального бою, незалежно від видів озброєння».

 

Море. Російська «ложка дьогтю»

Під час морського компоненту «Сі Бризу» відбувся захід тактичної групи НАТО – фрегатів і одного есмінця. Як відзначив командувач Військово-Морських сил ЗСУ адмірал Ігор Воронченко, ці навчання були наймасштабнішими – тому що відпрацьовувалися дії багатьох корабельних груп. Основну увагу в цьому році було зосереджено на підготовці корабельного угруповання.

Фото: ФБ Sea Breeze exercise

Звісно ж, за умов близькості Чорноморського флоту РФ було б наївно сподіватися, що навчання обійдуться без «ложки дьогтю».

«Російська Федерація в черговий раз показала своє справжнє обличчя та, нехтуючи нормами міжнародного морського права, провокувала надзвичайну ситуацію в акваторії Чорного моря», – повідомила 10 липня пресслужба ВМС України

Як писала “Новинарня“, корабель флоту РФ «Сметливый» зайшов у закритий для мореплавства район, де проводились практичні стрільби корабельної артилерії морського угрупування міжнародної коаліції. Непроханий гість був опитаний фрегатом «Гетьман Сагайдачний» відповідно до міжнародного протоколу, але корабель РФ виконав типовий російський номер «іх-там-нєт». «Заблукав», удавши, нібито «має проблеми зі зв’язком».

Командування «Сі Бриз» певний час уникало коментувати інцидент, аж до фінального прес-брифінгу.

«Так, із нами постійно знаходилися кораблі Чорноморського флоту, але вони не впливали на виконання тих завдань, які були поставлені, – запевнив адмірал Воронченко. – Було порушення, коли вони заходили в район, де ми проводили навчання. Але ми їх, скажімо так, звідти витісняли, і продовжили навчання у визначених районах».

Зі свого боку, капітан Метью Ліман додав, що всі кораблі Чорноморського флоту РФ, які намагалися підходити до району проведення навчань, трималися на безпечній відстані, подалі безпосередньо від місця відпрацювання завдань.

«Ну, нехай далі дратуються і граються з нами. Будемо реагувати», – заявив Ігор Воронченко. І на уточнююче питання додав: «Багато способів є. І дипломатичні, і тактичні».

Фото: Sea Breeze exercise

В цілому ж, командування наголошує на ключовому моменті співпраці і взаємодії, яка вдалася. «Ми проводили удосконалення дій нашого складу в рамках багатонаціонального штабу, і набування цим штабом якомога вищих оперативних можливостей і взаємосумісності. Оці основні завдання, які ставилися перед нами, успішно виконані» – підкреслив Воронченко.

Командувач ВМС наголосив, що на сьогодні задача номер один – досягти сумісності з відповідними підрозділами країн НАТО.

Фото: Sea Breeze exercise

«І це завдання має конкретні терміни виконання: до кінця року ми вже повинні перейти на структуру штабів Альянсу, і щоб вони відповідали функціям і задачам цих структур. Це стосується в першу чергу кораблів, підрозділів морської піхоти й морської авіації. По кораблях у нас уже будуть готові два патрульних катери − ті, які ми отримаємо найближчим часом зі США, і два підготовлених екіпажі», − повідомив командувач ВМСУ.

За його словами, один батальйон морської піхоти, підготовлений минулого року, вже оцінений і має відповідний рівень.

«Під час цих навчань проводилася оцінка однієї роти щодо участі в бойовій тактичній групі Європейського Союзу “Хелбер”. Це той батальйон, що в минулому році проводив низку навчань. У цьому році інший батальйон по цьому ж колу проходить повний цикл міжнародних навчань – у нас, в Румунії, в Грузії. І теж буде проходити сертифікацію. Крок за кроком ми будемо збільшувати готовність усіх підрозділів усіх компонентів – морського, сухопутного, повітряного. Це завдання не одного дня, яке вимагає наполегливої і копіткої роботи», − наголосив адмірал Воронченко.

Фото: Sea Breeze exercise

Також на сьогодні відповідають міжнародним сертифікатам два українські екіпажі літаків – вони готові до виконання завдань. А найближчим часом командувач сподівається отримати протикорабельний комплекс «Нептун».

«Думаю, в майбутньому ми будемо робити акцент на розширенні компонентів спільних навчань із долученням дайверів, підводних, пошукових та підривних робіт саме для водолазного компоненту. Переконаний, що з уже наявними силами і навичками, вдосконаливши водолазний компонент, ми прийдемо до вдалого проведення міжнародних навчань «Сі Бриз-2020», − окреслив план на майбутнє капітан Метью Ліман.

Довідка
Навчання Sea Breeze 2019 відбувалися з 1 по 12 липня у північно-західній частині Чорного моря, в портах, аеропортах і на полігонах Одеської та Миколаївської областей.
Окрім України та США, у них узяли участь кораблі й підрозділи Болгарії, Великої Британії, Греції, Грузії, Данії, Італії, Латвії, Естонії, Канади, Литви, Молдови, Норвегії, Румунії, Польщі, Франції, Туреччини, Швеції (загалом − 19 держав).
Загальна чисельність задіяного особового складу — понад 3 000 осіб, кораблів − 33, літальних апаратів − 27.

Читайте також:
“Стримування Росії”: командувачка 6-го флоту США
підбила підсумки навчань Sea Breeze

2500 миль в морі, по 300 год у повітрі та під водою.
В Україні завершилися навчання Sea Breeze. ФОТО

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: