Кримінолог Маляр спростувала заяви про те, що жінок-жертв домашнього насильства більше, ніж втрат в АТО

Анна Маляр
юрист-кримінолог, працює в Національна школа суддів України

(FB)

До дня 8 Березня в інтернеті поширили інфографіку, де зазначено, що за 2017 рік в Україні від домашнього насильства загинуло 600 жінок, натомість на фронті за цей же період – 191 особа.

Джерелом цієї, м’яко кажучи, спірної інформації названо Інститут демографії і соціальних досліджень.

Мене почали тегати здивовані френди і просити це прокоментувати. Друзі, на цю відповідь мені знадобилось три дні, бо довелось опрацювати вироки за 2017 рік, які є в єдиному реєстрі, та статистику на сайті генпрокуратури. Наведені нижче цифри легко перевіряються, бо джерела відкриті.

І в мене вийшла цифра – 278, а не 600. З урахуванням статистичної похибки.

Із загальної кількості жертв вбитих злочинцями – лише 12% це жінки як жертви домашнього насильства (але насправді їх ще менше, нижче я поясню, чому).

Це добре видно з вироків судів, які у відкритому доступі. Таких вироків за 2017 рік було 1491.

З них тільки 12,4% є жінками – жертвами домашнього насильства у розумінні Стамбульської конвенції. Бо інші жертви-жінки не знаходились з убивцею у сімейних відносинах.

Таким чином, ми маємо 185 загиблих жінок -жертв сімейного насильства за вироками судів у 2017 році.

Так, не всі з цих вбивств та тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть, були вчинені у 2017 році, і ці вироки включають злочини, вчинені раніше. Але для нас показовою є цифра – 12,4%. Такі цифри зустрічаються і в дослідженнях вітчизняних науковців.
Жінки є жертвами насильницьких злочинів приблизно у 20% випадків, серед них приблизно 12-13% жертви саме домашнього насильства зі смертельним наслідком.

Тепер звернемось до статистики ГПУ щодо зареєстрованих вбивств та тяжких тілесних ушкоджень (ТТУ), які причинили смерть за 2017 рік. Там ми бачимо такі цифри – 2246 за 2017 рік.
Це 1633 умисних вбивства і 613 ТТУ, які спричинили смерть.

12,4% від цієї цифри – 278. Тобто близько 278 жінок загинуло від дій осіб, з якими були у сімейних відносинах.

А тепер я розповім, чому формально ці 278 випадків відносять до домашнього насильства по відношенню до жінки, але в реальності ця цифра менша. 

Серед цих 278 смертей – 69% завдані співмешканцем, чоловіком, колишнім чоловіком, а 31% – завдані дітьми (так-так сини і дочки вбивають своїх мам).

По першій групі, коли вбивав співмешканець, чоловік, колишній чоловік. Якщо ви ретельно вчитаєтесь в матеріали справ, то побачите, що в добрій половині випадків насильство було взаємне і до останнього моменту злочину не було зрозуміло, хто з них стане жертвою, а хто вбивцею. Тобто жінки застосовували насильство на рівні з чоловіками, при цьому обоє знаходились в стані алкогольного сп’яніння.

По другій групі – там, де вбивці власні діти. Тут теж є добра половина справ, коли спочатку мама вчиняла насильство по відношенню до дитини, а потім та виросла і відповіла.

Я не знаю, чи вивчав матеріали всіх цих справ Інститут демографії і соціальних досліджень, щоб так впевнено заявляти про кількість загиблих жінок від домашнього насильства. Але якби вони ці провадження почитали, то не лише зменшили б свої цифри, а й написали б про загиблих чоловіків як жертв домашнього насильства – бо таких загиблих теж достатньо.

Читайте також:
228 із Небесного батальйону.
Оприлюднено статистику втрат захисників України за 2017 рік

Акції “за права жінок” у Києві й Ужгороді були атаковані
ідеологічними противниками. ВІДЕО