Ступор після обміну. Як у судах розвалюються справи коригувальників “ДНР”

 

автор: Людмила Кліщук

П’ятьох осіб із прифронтового Торецька – інформаторів і коригувальників “ДНР” – Служба безпеки України затримала ще 13 грудня 2016 року “за сприяння діяльності терористичній організації”. Відтоді затриманих перевезли для суду в глибокий тил – на Вінниччину. Там і проводили слідчі та процесуальні заходи.

Новинарня” писала про цих колаборантів, яку передавали бойовикам інформацію про розташування підрозділів ЗСУ.
Тоді ми поставили у заголовок одну з фраз, звернених коригувальниками до кураторів з “ДНР”: “Е*ните (за вказаними координатами) – сразу попадете! Пусть сдохнут!”

Досудове розслідування тривало два місяці, втім, слухати справу по суті в суді досі не розпочали. А кількість підозрюваних зменшилася – тепер їх четверо.

Чому так відбувається, яка майбутнє цієї справи і до чого тут обмін полоненими – дізнавалася кореспондентка “Новинарні“.

Кого затримали СБУшники на Донеччині

П’ятьом мешканцям Донецької області після затримання оголосили про підозру у сприянні діяльності терористичній організації (стаття 258-3 Кримінального кодексу України). Обирали їм міру запобіжного заходу у Вінниці, оскільки саме вінницькі органи досудового розслідування – УСБУ та обласна прокуратура – почали це кримінальне провадження.

Підозрювані – мешканці міста Торецьк, що неподалік від лінії розмежування.

Марина Скрипник має 45 років, вона має двох дітей: 25 та 18 років. Розлучена.
Співробітниця комунального підприємства.

За версією сторони обвинувачення, Скрипник передавала інформацію про місця дислокації та пересування підрозділів Збройних сил України своєму співмешканцю, з яким проживала близько двох років та який “зник”, коли так зване “ополчення” відступило після звільнення Торецька українськими військовими.

Інформацію підозрювана черпала від своєї ж доньки, яка проживала біля крайнього блокпосту – вже за півтори кілометри були позиції бойовиків “ДНР”.

Ці дані підтверджуються матеріалами негласних слідчих розшукових дій.

54-річний підозрюваний Олександр Шевченко – пенсіонер, колишній шахтар.

Суть підозри Шевченка та сама: в його телефонних розмовах була присутня інформація військового характеру, розголошення якої могло суттєво нашкодити Збройним силам України.

Тривала робота у підземеллях позначилася на здоров’ї чоловіка: Шевченко шкутильгає, коли заходить у скляний бокс в залі судових засідань.

50-річний підозрюваний Анатолій Прима. Шахтар.

Раніше – співробітник установи з виконання покарань.

Слідство, оперуючи матеріалами негласних слідчих розшукових дій, наголошує, що Анатолій Прима також шпигував на користь бойовиків.

Крім того, за висновками українського обвинувачення, він мав наміри працевлаштуватися у Горлівську колонію на непідконтрольній Україні території.

Іще одна затримана – Вікторія Філатова, 1972 р.н., яка є дружиною такого собі Віталія Філатова.

Чоловік проживає (і діє) в непідконтрольній Горлівці. Щодо нього завершено досудове розслідування за участь у терористичній організації. Матеріали скеровані до суду.

Вікторія Філатова, мешкаючи у цілком підконтрольному Торецьку, збирала інформацію про дислокацію підрозділів Збройних сил України та передавала інформацію в Горлівку, де перебував її чоловік.

Віталій Філатов наразі перебуває у розшуку українськими правоохоронними органами.

Як бойовики снували інформаторське “павутиння” у “сірій зоні”

Як вбачається із матеріалів справи, командир одного з формувань бойовиків – розвідувальної роти “Крим” у складі 3-ї окремої мотострілецької бригади “Беркут” 1-го армійського корпусу (“армія ДНР”) – організував на території Донецької області, що підконтрольна українській владі, агентурно-інформаторську мережу з числа  прибічників “Донецької народної республіки”.

Роман Коровін “Рембо”

Ідеться, очевидно, про Романа Коровіна з позивним “Рембо”, який перебуває в окупованій Горлівці. Саме цей персонаж бази “Миротворець” збирав та координував мережу інформаторів із числа “мирних” мешканців Донеччини.

Щодо Коровіна суд дозволив спеціальне досудове розслідування, йому заочно повідомлено про підозру, матеріали скеровано до суду.

Справу розглядатимуть без нього, втім, як тільки українським силовикам вдасться Рембо затримати – він піде до в’язниці.

Загалом у цьому кримінальному провадженні фігурує дев’ять підозрюваних, із них п’ятеро – під вартою у Вінниці, четверо (зокрема Коровін) перебувають на непідконтрольній українській владі території.

Всі п’ять підозрюваних, яких вдалося затримати, за версією обвинувачення, цілеспрямовано збирали та передавали бойовикам інформацію про рух військової техніки та військовослужбовців Збройних сил України.

Одна із підозрюваних – Ольга Любочко, як відомо, була вчителькою математики та “вдало” передавала бойовикам координати щодо дислокації українських підрозділів – жінка коригувала вогонь бойовиків із точністю до градусів.

“Ой, ненавижу! Влево, 135 градусов, на поле, стоит пи*расня. Е*ните – сразу попадете!” – передавала вона бойовикам дані про дислокацію підрозділів ЗСУ в телефонних розмовах, перехоплених СБ України.
“Укропов накрошили!” – відповідали Любочко з “ДНР”.

Вчительку Любочко під час останнього обміну полоненими проросійські бойовики заявили у списках на обмін – вона не заперечувала. Втім, кримінальне провадження щодо неї нікуди не зникло.

Чому справу з Донбасу слухають у Вінниці

Їх ще п’ятеро…

Коли завершилося досудове розслідування, томи справи скерували до Вінницького міського суду.

П’ять адвокатів підсудних зазначили, що справу не варто призначати до судового розгляду, бо справу має розглядати суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинене правопорушення — аби не порушувалася територіальна підсудність. Тобто йдеться про суд на Донеччині.

Оскільки Торецький міський суд тимчасово працює у Бердянському міськрайонному суді Запорізької області, туди адвокати і хотіли відправити цю справу.

Тоді суд ухвалив обвинувальний акт скерувати до Апеляційного суду Вінницької області, аби той, у свою чергу, направив документ до Вищого спеціалізованого суду України — саме там визначать, який суд має розглядати це кримінальне провадження.

Ухвалою від 4 квітня 2017 року ВССУ вирішив скерувати справу до розгляду таки у Вінницький міськсуд.

Слухання справи в суді м. Вінниця

Варто зазначити, що колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціального суду України назвала цей випадок винятковим, повернувши справу до Вінниці, хоча злочин вчинено на території Донецької області, в місті Торецьк.

Серед аргументів, на які послався суд:

  • досудове розслідування здійснював слідчий відділ УСБУ у Вінницькій області,
  • процесуальними керівниками є вінницькі прокурори,
  • адвокати проживають у Вінниці,
  • підозрюваних тримають під вартою у Вінницькому слідчому ізоляторі,
  • потерпілих у провадженні немає.

“З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне визнати цей випадок винятковим і з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження повернути його до Вінницького міського суду”, – йдеться в судовому документі.

Обмін полонених крізь призму кримінального процесу

12 грудня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Вінницької області підозрювану Ольгу Любочко, яку заявили на обмін бойовики, звільнили з-під варти.
Клопотання про це подав прокурор, хоча чинним законодавством визначено: якщо особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, то їй може бути обраний лише безальтернативний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ольга Любочко перед обміном у Святогірську на Донеччині. 27 грудня 2017

Паралельно іншим чотирьом обвинуваченим міра запобіжного заходу залишилася незмінною: іще два місяці в СІЗО.

52-річну Ольгу Любочко тим часом повезли на Донеччину, де її передали бойовикам на непідконтрольну українській владі територію. А на судові засідання у Вінниці возять тепер лиш чотирьох підозрюваних.

Тим часом фактична відсутність обміняної Любочко в суді гальмує та унеможливлює подальший розгляд справи.

Контррозвідку просять знайти обміняну

У цій справі колегія суду вже виносила ухвалу про привід обвинуваченої в судове засідання. Без неї, як прописано в Кримінальному процесуальному кодексі, не може відбутися підготовче засідання суду. Втім, знайти Любочко не вдалося. Тому підготовче судове засідання вже вдруге перенесли.

“Згідно з інформацією, яка надійшла із відділу контррозвідки Управління СБУ у Вінницькій області, після процесу обміну обвинувачена Любочко не з’являлася за місцем реєстрації та проживання, доставити її у судове засідання не є можливими станом на зараз, тому й проводити підготовче судове засідання наразі неможливо”, – сказав у суді прокурор відділу прокуратури Вінницької області Андрій Кобилянський.

Він просив доручити підрозділу контррозвідки таки намагатися встановити місце проживання Любочко та забезпечити явку підозрюваної в суд.

У судовому засіданні також обговорювалося питання про те, аби виокремити епізод із обвинуваченою Ольгою Любочко в окреме кримінальне провадження та оголосити її в розшук.

Це рішення – за процесуальним керівником у цій справі, обласною прокуратурою.

Читайте також:
Обмін вінницької в’язниці на свободу в “ДНР”: історія одного шпигуна

Обвинувачені хворіють та просяться додому

Натомість у інших обвинувачених від тривалого перебування у Вінницькому СІЗО “прорізався голос”. Тепер вони не бояться заявляти клопотання та скаржаться на нібито затягування судового процесу.

У “клітці” їх уже четверо

“Один рік і два місяці я сиджу під вартою, у мене погіршується здоров’я – хто за це відповість? – запитував у суді обвинувачений Анатолій Прима”.

“Якщо треба, то я йтиму до кінця і звертатимуся до Європейського суду із прав людини. Любочко обміняли, а нас ніхто нікуди не кличе! Ця справа, за яку ми сидимо вже більше року, фактично побудована на одній людині, і її обміняли!” – заявляє Прима.

Інший обвинувачений, Олександр Шевченко, також скаржився на погіршення здоров’я від перебування у слідчому ізоляторі. Втім, скарги були і до того: чоловік – шахтар із відповідними болячками. Тому підготував для судді клопотання із проханням звільнити його із СІЗО.

“Тримання мене під вартою – це не міра запобіжного заходу, вважаю, а кара за злочин, вина в якому ще не доведена. Якщо ви мене, Ваша честь, звільните з-під варти, я сприятиму суду та слідству у встановленні обставин справи, я не хочу так далі жити, хочу додому”, – заявляє Шевченко.

“Я не порушуватиму своїх процесуальних обов’язків, якщо мені оберуть домашній арешт. У мене є постійне місце проживання, родина тощо. Я хворію зараз та потребую лікування, оскільки в минулому я тривалий час працював на шахтах, у мене хворі суглоби та пошкоджені шийні хребці й спинний мозок, що підтверджується даними із медичної картки. Тому тримання під вартою шкодить моєму здоров’ю”, – каже донбасівець Олександр Шевченко.

Адвокати підозрюваних заявляють, що в цій ситуації щодо їхніх підзахисних порушуються статті 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

“Ідеться про право на свободу та особисту недоторканість та право на справедливий суд – ці права суттєво, істотно та інтенсивно порушуються, – вважає адвокат одного із підозрюваних Володимир Саушкін. – Кримінальне процесуальне законодавство не передбачає видачі обвинуваченого на обмін”.

У результаті, в суді наразі оголосили перерву та вирішили:

  • повторно скерувати СБУ ухвалу про привід, аби ті намагалися доставити Любочко в суд;
  • чотирьом підозрюваним продовжити міру запобіжного заходу до 8 квітня 2018 року;
  • начальнику Вінницької установи із виконання покарань скерують лист, згідно з яким обвинувачені мають отримати належне медичне обстеження, а за потреби – і відповідне лікування.

“Обмінна дипломатія” суперечить чинному законодавству

Так кримінальна справа, яка звучала гучно та промовисто, коли затримували підозрюваних, починає “замерзати” у стінах суду вже на початку розгляду.

Причина очевидна: звільнення з українських СІЗО обвинувачених, щодо яких не набув законної сили вирок, а триває досудове розслідування чи судові розгляди, заради участі у обміні військовополонених, не врегульоване українським законодавством. Це відбувається, так би мовити, в “напівручному” режимі.

Головна мета – отримати на обмін наших, звільнити з ОРДЛО українських полонених, незаконно затриманих – частково реалізується. Однак щодо прибічників сепаратистів, які арештовані в Україні, право і судочинство впадають у ступор – якщо намагатися надалі діяти за законом.

Схожу ситуацію можна було спостерігати і під час спроб українських правоохоронців переобрати міру запобіжного заходу для екс-мера Торецька Володимира Сліпцова, якого бойовики заявили на обмін, він був звільнений зі слідчого ізолятора, але в останній момент на схотів переходити на непідконтрольну українській владі територію ОРДО. Але і це кримінальне провадження із чітким складом злочину нікуди не зникло.

Як бути українським силовим та правоохоронним органам у цій ситуації? Що робити із кримінальними провадженнями, томами справ, які вони нарозслідували, а потім обвинувачений просто “зникає” з їхнього поля зору за сприяння самих СБУ й суду?
Чи вдасться контррозвідці повернути хоч когось із тих, кого СБУшники самі ж відпустили на лінії розмежування, та повернути в українські суди?
Якщо вдасться – чи не вважатиметься це зривом Мінських домовленостей?

Як поєднати “обмінну дипломатію” та українське законодавство?

Наразі невідомо. Але українська Феміда якось намагатиметься розібратися з цим.

Читайте також:
Нова “агентура ДНР” для обмінного фонду: вчительку та пенсіонера МВС
з Донеччини арештували за допомогу терористам

“Терорист зі Жмеринки”. Незакінчена історія поплічника бойовиків,
який відмовився від обміну в “ЛНР”

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.