Бразильський подвійний агент «ДНР» Дієго Марчук: як провалилася спроба впровадити «крота» у полк «Азов»

Серед дюжини бразильських терористів, які взяли участь в російсько-українській війні на боці незаконних збройних формувань, житель Сан-Паулу Дієго Жозе Марчук Полоніу (Diego José Marchuk Polónio) виділяється польсько-литовсько-українським походженням та, якщо так можна сказати, «побутовим антикомунізмом».

У поле зору українських ОСІНТ-груп цей юнак (14.11.1993 р.н.) потрапив у кінці 2015 року, коли звернувся в міжнародну групу «ІнформНапалм», представившись  громадянином Бразилії, що воював на Донбасі за «ДНР», але розчарувався в ідеях «Новоросії» та бажає вступити до… полку Нацгвардії «Азов».

Наявна на сьогодні інформація дозволяє припустити, що «євразійські» структури, отримавши «добро» своїх московських кураторів, вирішили  запровадити в «Азов» свого «крота». Українці були пильними, а «злиту» Дієго інформацію використали проти його ж «подільників».

автор: Дмитро Яцюк
блогер та журналіст

Вітання “Азову” від бразильців

Дієго Марчук

Вітання з Бразилії,

Я був бразильським добровольцем у новоросії десь близько півроку. Я є та завжди був АНТИкомуністом. Просто хотів навчитися у них воювати проти комуністів у Бразилії (щось на зразок майдану може статися тут). Під час цього досвіду я спостерігав жорстокість, насильство, тортури, рабство, злодійство та корупцію (я також знаю позиції та ключові місця). Я відкритий, аби допомогти з усією можливою інформацією про цей досвід. Якби це було можливо, я би хотів приєднатися до Батальйону Азов. Дякую, за відповідь без різниці чи вона буде позитивною чи ні.

(тест звернення Дієго до «ІН» англійською мовою, збережені авторські орфографія та пунктуація)

Не варто казати, що в «ІнформНапалмі» не повірили у щирість таких переконань бойовика та після короткого листування передали його «справу» бразильській ОСІНТ-групі «Миротворець Бразилія», структурному підрозділу української групи «Миротворець» у цій латиноамериканській країні.

Судячи з первинного листування з бойовиком та подальшого ОСІНТ-розслідування, Дієго Марчук, маючи дійсно якісь антикомуністичні переконання та мріючи про пригоди, славу і мандрівки, бажав вступити у французький Іноземний легіон. Та оскільки в хлопця не було жодного військового досвіду та достатньої фізичної форми, було малоймовірно, аби його прийняли в цей елітний підрозділ.

Гра в «Пятнашку»

Точно не відомо, але скоріше за все, через контакти у соціальних мережах, Дієго познайомився із Сергеєм Муньє (03.08.1990 чи 1992) – молодим луганчанином, який емігрував з України у 10-річному віці разом із матірʼю та який дійсно служив у Іноземному легіоні (у 1-му «тубільському» полку спагі). Цей міжнародний терорист двічі брав участь у бойових діях проти України, у 2014-му та у 2015 роках, у лавах НЗФ «Восток» і «Пятнашка».

Муньє у Франції симпатизує ультраправим, а в Україні був близьким до російських неонацистів із «Православної армії» (ідеологічний «дах» РНЄ Баркашова у війні проти України). Російська преса, зокрема канал «Росія 24», представляє його як «французького добровольця у лавах ополчення Донбасу».

Певний час Сергей Муньє «Француз» був інструктором у так званій «інтернаціональній бригаді «Пятнашка», де тренував іноземних бойовиків, у першу чергу через свій військовий досвід та знання російської та англійської мов.
Бойовик брав участь у боях проти ЗСУ у Пісках, Мар’їнці та Дебальцевому.

Саме Муньє переконав Дієго Марчука поїхати воювати на Схід України, поєднавши таким чином одразу дві мрії бразильського бойовика – отримати цінний бойовий досвід та трохи заробити.

Відомо, що вихідцеві з небагатого середнього класу Марчуку, судячи навіть з вигляду будинку його родини у Сан-Паулу, за участь у війні проти  українців обіцяли 17 тисяч російських рублів у місяць.

Відеоінтервʼю Сергея Муньє:

Точно відомо, що Дієго Марчук перебував в Україні з 19.02.2015 по 07.09.2015, нелегально перетнувши неконтрольований відрізок державного кордону на окупованому Сході нашої країни.

Свій перший досвід серед терористів він отримав у банді «Unité Continentale» (іноземна частина НЗФ «Призрак», фактично припинила своє існування).

Ця група була створена франко-сербськими «дугіністами», у першу чергу відомими терористами, франко-колумбійцем Віктором Альфонсо Лентою та франко-сербом Ніколя Перовичем (до яких пізніше приєдналося по півдюжини бразильців та іспанців).

Дієго Марчук

Сам Дієго Марчук описує «Unité» як групу під дахом кураторів ФСБ, від яких це НЗФ постійно отримувало фінансування, оперативні завдання та інші «цінні вказівки».

Перебуваючи в «Unité», Марчук час від часу перетинався з уже добре відомим читачам «Новинарні» Рафаелем Лусваргі. Дієго описує бразильця Лусваргі як досить таки слабкого командира та вояка, абсолютний продукт піару, такого собі «метросексуала» від тероризму, який більше уваги приділяв своїм «селфі» та кілту, а ніж підлеглим.

Рафаел Лусваргі (ліворуч)

Читайте також:
Суд Лусваргі: війна, вина, каяття і каторга

На Донбасі Марчук також познайомився із командиром НЗФ «Призрак» Олексієм Мозговим, якого також згадує «незлим тихим словом»:

Зазвичай Мозговий, колишній лідер бригади Призрак. Відомий своїми помилками не брати участі у боях. Тип який назвав іноземця з міжнародної групи – мавпою. День звістки про смерть цього типа став святом серед іноземців.

(тест коментаря Дієго португальською мовою, на ФБ-сторінці бразильських «дугіністів», прінтскрін з веб-кешу, збережені авторські орфографія та пунктуація)

Варто пояснити, що майже всі бразильські терористи, котрі воювали на сході України, тією чи іншою мірою мають афро-бразильське етнічне коріння, тому побутовий расизм місцевих «захисників Новоросії» був для них ще одним елементом стресу в умовах бойових дій, до яких більшість з них не були готові, ані фізично, ані психологічно.

Двомісячний досвід у НЗФ «Пятнашка», яке тоді діяло в районі селища Широкине, Марчук також оцінює вкрай негативно (запис у мережі Фейсбук від 29/10/2015, на сьогодні вже стертий):

Як мінімум, ви не повинні цитувати цю «Пятнашку» на цій сторінці після того, як цей батальйон виї@ав бразильців, які пройшли через нього, батальйон корумпований на всіх рівнях […] Його командири мало цікавляться життям добровольців, стомився бачити людей які гинуть через дезорганізацію та нестачу спорядження.

(тест коментаря Дієго португальською мовою, збережені авторські орфографія та пунктуація)

Дієго Марчук часто скаржився у приватних розмовах на те, що в «Пятнашці» він постійно страждав від жорстокого поводження, насамперед як бразилець та іноземець. Бойовики навіть одного разу вкрали його особисті речі. Як згадував сам найманець, члени бригади «бажають смерті своїх колег, аби заволодіти їх особистими речами».

Причому крадіжками речей серед своїх займалися не лише місцеві члени банди чи росіяни, а й навіть французькі «добровольці», зокрема вже згаданий Сергей Муньє та Маель Шлю (28.01.1988 р.н.), у минулому капрал французької армії. Дієго згадує, що обидва французи постійно крали особисті речі поранених та мертвих терористів, могли пожертвувати кимось з «ополченців», відправивши такого на явну смерть, у суперечці за право вважатися більш впливовими командирами своєї банди.

Бразилець описує Сергея Муньє як «салонного лівака», позера та пропагандиста, який лише фотографувався на фронті, «показуючи усім подряпини, нібито це були бойові поранення».

Результати українського ОСІНТ-розслідування дозволяють вважати, що на сьогодні у Франції існує невелика, але активна мережа вербувальників на війну за «Новоросію», сформована серед російських та пострадянських ветеранів Іноземного легіону, з явною допомогою дугінських «євроазійських» структур, які, скоріше за все, курируються співробітниками ФСБ.       

За словами Дієго Марчука, командир «Пятнашки» Ахра «Абхаз» Авідзба продавав гуманітарну допомогу іноземним членам свого ж власного НЗФ, тоді як росіянам вона передавалася безкоштовно, хоча в невеликій кількості.

Також Дієго розповідає, що іноземці отримували військове чи харчове постачання лише у останню чергу. З грошей, які отримували члени «Пятнашки», по 2 тисячі  російських рублів Абхаз забирав собі, офіційно на потреби підрозділу.

“Спартанські” умови

Через два місяці після перебування у «Пятнашці» Марчук обрав собі нове формування, перейшовши у так званий батальйон «Спарта» під оруду тоді ще живого «Мотороли» – Арсена Павлова. Це НЗФ, за його словами, отримувало найкраще російське озброєння та техніку, що надходили на Схід України.

Діяльність самого Мотороли Дієго оцінював як «піар». За його словами, «Спартою» керують російські військові спеціалісти та куратори з ФСБ, які використовували Павлова лише як певний символ.

Моторола, за згадками Дієго Марчука, був зовсім не таким сміливцем, як його змальовувала російська пропаганда – він ніде публічно не зʼявлявся без великої кількості охорони, яка, у свою чергу, намагалася не потрапляти в камери російських телепропагандистів.

Читайте також:
Хакери зламали “вайбер” Мотороли: перед вбивством із будинку зняли охорону,
він завів коханку. ФОТО

Дубовий “Фелікс”

На початку квітня 2015 року у бразильському часописі «Isto é» вийшов спеціальний репортаж під назвою «Хто такі бразильці на війні [в Україні]?» («Quem são os brasileiros em guerra»).

У матеріалі йшлося про більшу частину бразильських терористів на Донбасі. Один із героїв репортажу – «Фелікс», юнак 20 років (Дієго Марчуку тоді вже виповнився 21), студент, без жодного військового досвіду, який прибув в окуповану Україну зі своїм «татом» у лютому 2015-го. Вже в середині березня Фелікс захворів на пневмонію, яку заробив у холодних окопах передової: «Справжня війна дуже відрізняється від того, що ми собі уявляємо, вона зовсім не схожа на компʼютерні ігри».
При цьому журналіст розповідає, що в Бразилії Фелікс любив грати у «шутери», як-то «Поклик честі» та «Медаль за відвагу». А перебуваючи на Донбасі, бойовик запевняв, що «не сповідує та не є прихильником жодної політичної ідеології».

Ретельно порівнявши особисті дані Дієго Марчука з даними позивного «Фелікса», група «Миротворець Бразилія» дійшла до висновку, що це одна й та сама особа.

Майже збігався вік бойовика, час його приїзду в окуповану Україну, відсутність військового досвіду та прихильність до ком’ютерних «стрілялок».

Єдина різниця була в царині ідеології, що, в принципі, можна пояснити конспірацією з боку самого бойовика, чию пряму мову цитує бразильський журналіст Ян Боєхат (Yan Boechat), відомий своїми симпатіями до бразильської та міжнародної «лівиці».

Провівши, з допомогою української групи «Миротворець», напівпрофесійний порівняльний аналіз елементів обличчя Дієго Марчука та Фелікса, українські активісти отримали, в принципі, вже очікуваний результат: 67% вірогідності того, що бойовик «ДНР» Фелікс у масці, який зображений з РПГ-7 в руках на обкладинці «Isto é» (та деяких інших бразильських публікаціях), та бразильський громадянин Дієго Жозе Марчук Полоніу – це одна й та сама людина.

Бажання служити в ОЗСП “Азов”

За словами Марчука, головною мотивацією для переходу на службу в український окремий загін спецпризначення Нацгвардії «Азов» були його антикомуністичні та праві переконання.

Аби підтвердити серйозність своїх намірів, бразилець передав українським ОСІНТ-активістам певну закриту інформацію, а саме – імена та контакти командирів та вербувальників до лав незаконних збройних формувань у Росії, Європі та Бразилії, мапи розташувань озброєних банд терористів на Донбасі, а саме – місце бази батальйону «Спарта», пересування бригади «Пятнашка», особисті характеристики лідерів НЗФ, зокрема Мотороли та Рафаела Лусваргі.

Частина інформації не становила жодної оперативної цінності, але частина виявилася дійсно цікавою та була використана Україною для створення психологічного портрету Лусваргі, що стало важливою частиною спецоперації з його виманювання та затримання в Києві у жовтні 2016 року.

Після того, як Дієго Марчук так і не зміг переконливо пояснити своє бажання служити у полку «Азов», він розповів, нібито у 2015 році був готовий здатися СБУ, але лише на території РФ (sic!), аби гарантовано не потрапити в українську вʼязницю.

Аби вільно перебувати в Європі та інших країнах світу (авантюрна натура кликала Дієго в Сирію, воювати у лавах курдських загонів самооборони YPG), він остаточно вирішив втекти з «ДНР», передавши українським ОСІНТ-активістам компрометуючу інформацію щодо бойовиків та очікуючи, у відповідь, певної лояльності з боку України.

Малоймовірно, що спроба впровадження Дієго у полк «Азов» як «крота» була частиною професійної операції ФСБ. Так само малоймовірно, що це була його особиста ініціатива. З огляду на те, що бразильський бойовик ніколи не припиняв контактів з ультраправими франко-сербськими прихильниками «євроазійства», логічно припустити, що операцію могли придумати «дугіністи». Пізніше отримавши «добро» їх московських кураторів.

Читайте також:
12 найманців з-за океану.
Портрети бразильських терористів на Донбасі

На цьому тлі Дієго Марчук виглядає ще одним іноземним «корисним ідіотом», який, попри своє чатсково українське походження, за власним зізнанням, «майже нічого не знав про Україну чи Майдан, лише чув якусь інформацію про те, що українці захищали інтереси прогресистів (тобто геїв та наркотики тощо), думав, що Росія більше не комуністична, але прибувши у «ДНР», побачив тут якусь невеличку комуну».