Суд Лусваргі: війна, вина, каяття і каторга

Репортаж із першого в Україні суду над терористом-найманцем із “далекого зарубіжжя” – з інтерв’ю та не без моралі

Бразильська ID-картка Рафаеля Лусваргі і він сам у суді. Фото: Новинарня

автор: Дмитро Лиховій
фото, відео: “Новинарня

Читайте також:
Печерський суд виніс вирок бразильцю Лусваргі, терористу “ДНР/ЛНР”

Страх і нудьга на Печерську

«А уявляєте, як йому зараз страшно?» – каже мені Ігор Вовк, прокурор прокуратури міста Києва, який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні щодо бразильського найманця «ДНР» і «ЛНР» Рафаела Лусваргі.

Ми обговорили у справі «Бразильця», здається, все, що можна. Уже скоро година, як колегія суддів Печерського райсуду – «трійка» на чолі з головуючою Світланою Шапутько – пішла радитись щодо вироку. Визначають долю бойовика, який у восени 2014 року прибув із Бразилії через Москву й Ростов до Алчевська Луганської області, де вступив у батальйон «ЛНР» «Призрак» під проводом нині покійного ліквідованого Олексія Мозгового.

Світлана Шапутько

Бувають же збіги: майже в той самий час, у грудні 2014-го, суддя Шапутько переводиться з Алчевського міського суду в Київ на Печерськ. Відтоді в її суддівській біографії у столиці було чимало неоднозачних рішень. Але вироку від 25 січня 2017-го аплодує вся патріотична Україна.

Ще один збіг: молодий амбітний процесуальний керівник у справі Лусваргі – син генерал-майора СБУ Василя Вовка, який тоді, в 2014 році, очолював Головне слідче управління Служби безпеки України.

Прокурор Ігор Вовк

Зараз батько у відставці, а Ігор, працівник столичної прокуратури, починає набирати очки на великому правоохоронному полі. Обвинувачення Лусваргі та вирок йому – чимала перемога Вовка-молодшого.

Коли він говорить, що «Бразилець» боїться – це не так про термін ув’язнення, як про місце цього ув’язнення.

Бо тут же в чому річ. Рафаел Лусваргі – один із перших, якщо не перший найманець із «далекого зарубіжжя», якого судять в Україні за участь у війні на Донбасі. На цю війну він їхав як на свято. Любитель соцмереж і колишній студент Курського універу, Лусваргі (14.11.1984 р.н.) чи не кожен свій маневр із «сепарського» боку лінії фронту описував у «Фейсбуці» і «Вконтакті», чи не про кожну автоматну чергу розповідав для YouTube.
На цьому, власне, «бразильский рыцарь Новороссии» і погорів. Достатні для ув’язнення докази досі висять на різних сайтах та в архівах інтернет-каналів СепарТВ.

Так Лусваргі став одним із найбільш медійно розкручених найманців «ДНР/ЛНР». «Сама нагорода від Ігоря Стрєлкова чого варта», – зауважує Ігор Вовк.

Тож тепер в’язні в українських тюрмах (ключове слово – українських) сприймають Лусваргі як «гламурного терориста» – посіпаку Гіркіна, який приїхав разом із ним чорті-звідки вбивати українців.

Певно, для «Бразильця» головною інтригою цього дня була не сума років, яку йому відміряє суд, а те, чи повернуть його в загальну камеру Лук’янівського СІЗО.

В останні три дні тінь смерті в цьому ізоляторі страхала Рафаеля значно більше, ніж українська артилерія під Донецьким аеропортом.

«Це чоловік загартований, за час допиту він води ні разу не попросив, досі жодної скарги не написав. Грошей у нього нема, допомоги нема, та він і не просить», – каже захисник «Бразильця» Максим Герасько з центру безоплатної вторинної правової допомоги.

Колишній найманець із Французького іноземного легіону, співробітник бразильської Військової поліції, бравий бойовик НЗФ Донбасу, в цю середу Лусваргі навпроти прокурора Вовка в Печерському суді виглядав як переляканий заєць, коли мова заходила про його повернення до «діда Лук’яна», де разом з ним у камері сидять четверо «невідомих». Тільки заєць не вигукує: «Я не буду повертатися в СІЗО!»

«Ні!» – майже крикнув «Бразилець», коли адвокат пояснив, що потрібно буде подавати апеляцію. Адже це означатиме, що підсудний муситиме залишитись на Лук’янівці ще кілька тижнів.

«Я згоден навіть на 15 років, але щоб був у безпеці», – передав Лусваргі через перекладача.

Ось на цьому місці процесу справді повірилося, що на Лук’янівці Рафаелеві сутужно.

Рафаель Лусваргі та адвокат Максим Герасько

Окрему заяву про це «Бразилець» зробив, порадившись із захисником, не на початку, а в середині засідання.

Максим Герасько щиро переживає за долю «безоплатного» підопічного і зазначає: за даними з-за ґрат, в СІЗО №13 зараз чимало проблем із дотриманням законності.

«Мене почали бити три дні тому. Вимагали гроші. Били двічі. Одного разу під час прогулянки, вдруге – в камері», – сказав Лусваргі.
Водночас, хоча суддя Шапутько й перепитувала, підсудний так і не пояснив, чи в камері його били сусіди по нарах, чи охоронці.

«Бразилець» настійливо попросив про медогляд та повернення назад у безпечне СІЗО СБУ, де він перебував під час досудового розслідування.

Відео:

Або ж, каже вже адвокат, Лусваргі хоче чимшвидше на «зону», працювати, лише б не в тісну камеру слідчого ізолятора.

«З іншого боку, в колонії може бути не краще, все ж від сусідів залежить. А в СІЗО хоч день за два йде», – зауважує захисник.

Адвокат Максим Герасько

Авжеж, нелегка доля ув’язненого/засудженого терориста на підконтрольній Києву території.
Це не перший сепаратист, якого судять в Україні, і відбувають покарання такі злочинці не по «одиночках».

«Йому ніде легко не буде», – визнає прокурор.

Вовк зауважує, що зараз на Лук’янівці, крім інших осіб, які можуть бути вороже налаштовані до бразильського бойовика, утримуються колишні бійці добровольчої роти «Торнадо», відомі своїми радикальними поглядами та експресивною поведінкою.

Хтозна, чи й не вони перетнулися з Лусваргі в тих двох епізодах за останні три дні, які його так налякали?

Жартуємо: «Якщо торнадівці собі вуха відрізають, то можна уявити, що вони відріжуть «сепару».

Утім, прокурор Вовк сумнівається, що за таких обставин торнадівців виводять на прогулянку разом із терористом «ДНР/ЛНР».

Вирок з “одиночкою”

Судове засідання 25 січня було відкрите, але аж занадто камерне. Підсудний, конвой, колегія, секратарка, прокурор, безплатний адвокат, перекладачка з португальської, ще одна причетна глядачка, журналіст «Новинарні» і група з «1+1» – навдивовижу мала аудиторія  як для такої резонансної справи.

Водночас процес вклався у напрочуд стислий термін: підготовче засідання минулого тижня плюс чотири години першого засідання по суті, яке стало й заключним. Все, вирок готовий.
Чому так? Бо підсудний визнав усі факти, викладені в обвинувальному акті, плюс «ідеальна досудова поведінка».

Прокурор Вовк просив для Лусваргі, з першого погляду, чудернацькі 14 років 224 дні позбавлення волі.

Логіка така: за ч. 2 ст. 260 КК України – «участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань» (санкція – від 3 до 8 років) – 7 років, але вони поглинаються важчою статтею. Це ч. 1 ст. 258-3 «участь у терористичній групі чи терористичній організації», тут санкція від 8 до 15 років. Але максимум дати не можна, бо ж підсудний визнав свою провину, розкаявся, співпрацював зі слідством (читай – СБУ). А 224 дні – це те, що відмінусовується від загального вироку, з огляду на 112 діб тримання під вартою, починаючи із затримання в «Борисполі» 6 жовтня.
Як відомо, 112 днів за «законом Савченко» множаться на два.

Оголошення вироку, відео (таймінг щодо покарання – з 12:57):

Зрештою, ці 224 доби наразі мають мінусуватися від 13 років – саме такий термін позбавлення волі визначив суд Рафаелу Лусваргі.

«Осбавинами, які, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом’якшують покарання, суд враховує повне визнання обвинуваченим вини та щире каяття. Обставини, які відповідно до статті 67 ККУ, обтяжують покарання, судом не встановлено. В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, враховано, що Рафаель Маркес Лусваргі одружений, має вищу освіту, раніше не судимий», – ідеться у вироку іменем України.

Також – конфіскація майна. По факту – не того, що в Сан-Паулу, а ноутбука Dell і смартфона Samsung, які були вилучені СБУшниками й зараз лежать у кімнаті речдоків.

Ще суд постановив відшкодувати за рахунок обвинуваченого 15,5 тис. грн., які слідство витратило на експертизи, покликані довести, що бравий «лицар Новоросії» на роликах в YouTube, протитрований як Рафаель Лусваргі, – саме підсудний, а не хтось інший (незалежних експертиз було дві, за зовнішнім виглядом і голосом).

Та, мабуть, головний фрагмент вироку для Лусваргі, який відтараторила суддя Шапутько, ось такий (таймінг – 14:34): «Також на підставі статті 206 Кримінально-процесуального кодексу (“загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини” – “Н”) та статті 19 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” судом вирішено питання про забезпечення безпеки Рафаеля Маркеса Лусваргі шляхом окремого тримання та призначеня медичного огляду».

При цьому у вироку не уточнено, чи окреме тримання стосується лише перебування в СІЗО, чи всього часу відбування покарання. Що трохи спантеличило прокурора.

Втім, загалом Ігор Вовк задоволений: резонансна справа пройшла швидко, термін покарання – наближений до того, що він замовляв (у розмовах в очікуванні вироку прокурор прогнозував 12).

Адвокат, який у своїй промові просив врахувати пом’якшувальні обставини і присудити Лусваргі лише 3 роки (хоча визнавав, що це фантастика, як за особливо тяжкий злочин із його повним визнанням), потішився принаймні з ухвали про окреме тримання засудженого.

«Ви ж скажіть там начальству, що є рішення про «одиночку», – сказав Герасько, звертаючись до хлопців із конвойної поліції.

Оскільки Лусваргі не написав заяву про відмову від апеляції, державний захисник подаватиме апеляцію в передбачений законом 10-денний термін. «Можливо, пом’якшать до 12 років. Хоча навряд чи», – визнає Максим Герасько, враховуючи практику подібних судів.




Людина з вінегретом у голові

Коли дивишся через грати на сумирного 32-річного бороданя з тихим голосом, який більше схожий на хіпі, затриманого за косяк драпу, важко повірити, що перед тобою – запеклий ворог, фактично професійний легіонер. Утім це він – Рафаел Маркес Лусваргі, людина з антиукраїнським світоглядом і вінегретом у голові.

Імовірно, прокуратура й СБУ так і не повідомили б громадськості про особу затриманого, як це постійно відбувається у кримінальних провадженнях інших бойовиків та сепаратистів. Але справа стала «іменною», після того як Лусваргі вирахувала «Новинарня».

Читайте про початок справи:
Бразилець Рафаел Лусваргі: воював за “ДНР” і Росію
від Дубліна до Сіетла, затриманий у “Борисполі”. ФОТО, ВІДЕО

Річ у тім, що у звіті про затримання іноземця в «Борисполі» прес-центр Служби безпеки України оприлюднив заблурений портрет зловмисника – “громадянина однієї з країн Південної Америки”, взятий з інтернету. Обличчя було закрите, видно тільки патли, георгіївську стрічку, приклад «калашникова».

Та пошук у «Гуглі» за зображеннями видав вихідне фото з відкритим обличчям: Рафаель Лусваргі (з огляду на бразильську фонетику – все ж Рафаел), герой сотень публікацій «сепарської», російської та бразильської преси – справжнє «селебріті».

Уже в перший день не ставило проблеми знайти і поповнити повне досьє на бойовика, що задовго до того потрапив у базу «Миротворця».

У середу в суді я побачив той самий свіженький закордонний біометричний паспорт Лусваргі, з яким він в’їхав в Україну. До речі, дуже схожий на український.

У ньому – єдиний штамп про в’їзд: 06.10. 16, «Бориспіль».

Віз немає, адже для громадян Бразилії в Україні (як і в РФ) – практично “безвіз”. Тобто безвізовий режим терміном перебування до 90 діб (протягом кожних 180 діб) з метою туризму та бізнесу.

Буквально через кілька секунд після того, як у паспорті Рафаела з’явилася ця червона печатка, «туриста» повалили на долівку і вдягли на нього кайданки працівники СБУ.

Відео СБУ, 6 жовтня 2016:

«Є відеопідтвердження, що він був заарештований уже після білої лінії, тобто не може бути мови про незаконність затримання.
Я тоді безпосередньо спостерігав, як він (Лусваргі) в аеропорту абсолютно спокійно проходив паспортний контроль. Він нічого не боявся. Скажу навіть більше – він ніяким чином не міняв зовнішність. Як був зображений у відеороликах [як бойовик], у такому вигляді й прилетів до Києва», – розповідавв тоді «Новинарні» прокурор Ігор Вовк.

Адвокат Герасько акцентував на знанні підсудним п’яти мов, його вищій освіті, на тому, що це «освічена людина» (справді «сильна» пом’якшувальна обставина!).

Проте сам факт появи Лусваргі в Києві восени 2016 року свідчить про те, що й «освічені» люди здатні на ідіотські вчинки.

СБУ «розвела» Рафаела, як школяра молодших класів.

Оперативники («под видом русскоязычных»!) виманили його з бразильських «канікул» назад в Україну, спокусивши від імені третіх осіб роботою в галузі безпеки морських перевезень в нібито «проросійській» Одесі.

Як видно з палітурки справи Лусваргі, СБУ започаткувала її ще 23 серпня 2016 року – в День Державного Прапора України.

А як видно із закордонного паспорта Рафаела, він оформив його лише 30 серпня 2016 року

Компанія «Омега консалтинг», яка запросила його «на роботу», ймовірно оплатила терористові квиток в один кінець, що стало останнім аргументом для Рафи: їду!

Силовики офіційно не підтверджують такі дані, оприлюднені в соцмережах та стороною сепаратистів і бразильських ліваків, але лукаво посміхаються при цьому.

Маніпулятор “миша” на службі СБУ!

Крім паспорта, закордонного і внутрішньої ID-картки, СБУшники виявили у Лусваргі також військовий квиток на його ім’я як військовослужбовця «збройних сил ДНР» і навіть наказ за підписом ватажка терористів Стрєлкова про нагородження Лусваргі медаллю «за бойові заслуги».

Усе це прокурор Вовк залюбки долучив до доказової бази.

Усе перемішалося в голові сильно освіченого Лусваргі. У численних інтерв’ю він заявляв, що ультраконсерватор, але водночас і соціаліст, сталініст, антитроцькіст, євразієць (« послідовник Олександра Дугіна і його філософських поглядів»), прибічник єдиної Росії від Дубліна до Сіетла включно з Аляскою, язичник. Тату «Берсерк», пости з Гітлером та коменти на сторінках Лусваргі в соцмережах видають у ньому також схильність до нацистської ідеології.

«Я з дитинства любив Росію, російську культуру. У нас іноді показували радянські мультики. Наприклад, про козаків. А мій батько дуже любив один фільм, “Тарас Бульба”, який зняли в Аргентині за повістю Миколи Гоголя. З цих мультиків і фільмів все й почалося», – розповідав він журналістам.

Рафаел Лусваргі на Донбасі

В інтерв’ю сайту терористів «Русвесна» в січні 2015 року Лусваргі так пояснював, чому воює на боці «ДНР»: «Я приїхав сюди боротися за землю моїх предків, за славу і свободу Великої Русі, за Росію, за російський народ і його культуру, яку я дуже люблю. Російські люди з Донбасу хочуть бути вільними від самої концепції держави Україна, яка була сконструйована ще до Майдану… Більшість тут хоче возз’єднатися зі своїми братами і сестрами в Російській Федерації. Схожий процес відбувався в Німеччині та Італії в XIX столітті, в черговий раз Німеччина об’єдналася в 1990 році і була підтримана Радянським Союзом. Іншого шляху бути не може».

Рафаел висловлював впевненість, що ідеологією самопроголошених республік повинен стати сталінізм, адже сепаратисти на Донбасі «дійсно, а не на словах, проти троцькізму».

Лусваргі Рафаел Фернандо Маркес – із бразильської родини угорського походження, із середнього класу, народився в місті Жундаї, штат Сан-Паулу. Мешкав у мегаполісі Сан-Паулу в багатоповерхівці на вул. Діонісіо Да Кости, 192.
Мати – вчителька, живе окремо від батька-бізнесмена зі штату Мінас-Жерайс.

Рафаел вдруге одружений, має двох дітей.

Ще у віці 18 (?) років він вступив у Французький іноземний легіон, де служив протягом двох чи трьох років (в гуманітарних місіях в Африці) і, судячи з усього, участі в бойових діях не брав.

Лусваргі (в центрі) у лавах Французького легіону, 2006 рік. Фото з соцмереж

Деякий час був співробітником військової поліції Бразилії (Polícia Militar, у 2009 році).

За його словами, їздив також до Колумбії, де вступив до терористичної марксистської організації «Революційні збройні сили Колумбії» (ФАРК).

2011 року Рафаел відправляється до Росії, де два роки навчається на курсі медицини підготовчого факультету Курського державного університету (там поруч із ним загинув товариш – каламутна історія, «Новинарня» про це писала).

Як потім зізнався Лусваргі, лікарська справа його не цікавила – до РФ він їздив насправді щоб влаштуватися до російських збройних сил. Однак не був прийнятий і повернувся Південної Америки.

У першій половині 2014 році він уперше став відомий на батьківщині як «анархіст у спідничці (кілті)». Саме в такому вигляді він постав перед камерами ЗМІ в Сан-Паулу після арешту за підозрою в насильницьких діях та організації вибуху під час протестів проти проведення чемпіонату світу з футболу. Провів 45 днів за ґратами, але був виправданий судом.

Рафаел Лусваргі під час арешту 2014 року в Бразилії

Уже неповні три місяці після звільнення, надивившись відео в інтернеті та поговоривши з вербувальником, Лусваргі вилетів у напрямку Москви, щоб звідти потрапити на Донбас і воювати там за Росію.

Принципове визнання, що не оспорюється

Суд за обвинуваченням Рафаела в його злочинах на Донбасі вклався в один день, бо прокурор із самого початку запропонував «не досліджувати основні письмові докази як такі, що не оспорюються обвинуваченим». Лусваргі й адвокат погодилися.

Така процедура передбачає, що в апеляції не можна заперечувати жодну обставину злочину, викладену стороною обвинуваченням.

А обставини, слід зазначити, більш загальні.

Ідеться про «принципову» участь «Бразильця» у бойових діях в лавах бойовиків (що підтверджується десятком відеозаписів на YouTube, військовим квитком «ДНР», наказом про нагородження за «відмінне виконання завдань командування ЗС ДНР», «благословенням святителя московського Філарета на війну в Україні», випискою з 1-ї військової лікарні «ДНР» щодо лікування після отримання поранення), але не про конкретні його злочини в таку-то годину в такому-то місці.

Визнано: Лусваргі прибув на окуповану територію України через РФ (причому про незаконний перетин кордону не згадували) у вересні 2014 року й перебував  там до жовтня 2015-го.

Лусваргі з комбатом “Призрака” Мозговим

Кадр з відео СБУ від 6 жовтня 2016

За попереднім злочинним умислом, він приєднався до терористичних організацій. Одразу по прибуттю в Алчевськ – до 14-го батальйону територіальної оборони «ЛНР» (надалі – «Призрак») Олексія Мозгового. Надалі воював у складі таких формувань: 1-й козачий полк ім. Платова Всевеликого війська Донського («ЛНР»); 1-й Семенівський мотострілецький батальйон «Вікінг» 1-ї окремої мотострілецької бригади «ДНР»; надалі уклав контракт на службу в «регулярній армії ДНР».

«Брав участь у бойових діях у районі Вергулівки, Первомайського, Горлівки, Старобешевого, Дебальцевого, Донецького аеропорту», – ця фраза з першого прес-релізу СБУ перекочувала і в текст обвинувачення.

На початку судового процесу Лусваргі погодився з таким твердженням, однак під час допиту заявив, нібито власне в «бойових діях» брав участь лише в районі Дебальцевого, а поранений був під ДАПом, у ліву руку (показує). Свою участь у бойових діях під іншими населеними пунктами не підтвердив. Сказав, що натомість перебував в окопах та займався вишколом інших вояків.

Після цього суддя зазначила: заперечення частини даних обвинувачення означатиме відмову від скороченої процедури розгляду. «Тобто потрібно буде довше сидіти в СІЗО», – розтлумасчили підсудному.

Збагнувши наслідки, Лусваргі хутко пристав на весь текст обвинувачення від СБУ і прокуратури.

А він взятий таки не зі стелі, а з тих самих відкритих джерел, що й відеоролики.

Наприклад, про Вергулівку Луганської області Рафаел розповідав в інтерв’ю бразильському виданню «Historia militar online» у вересні 2015-го: «…Це було одразу ж [по прибуттю на Донбас] у жовтні 2014 року в Вергулівці. У нас навіть не було зброї для всіх. Був момент, коли ми робили обхідний маневр. Я пішов у бій, несучи СКС (самозарядний карабін Симонова) з п’ятьма обоймами та більше нічого. Колега був поранений у ногу. Але нам вдалося захопити позицію, забрати деяку зброю та відступити».

Рафаел Лусваргі під Білокам’янкою

Варто зазначити: в тому ж інтерв’ю Лусваргі описує участь у воєнному злочині в населеному пункті, який не згадано в обвинуваченні – Білокам’янка на Донеччині, де він зафіксував пафосний «лук» із розмальваним обличчям, у кілті на штани з наколінниками, із бразильським прапором та кулеметом Калашникова модернізованим.

«Білокамінь (далі в тексті – Білокам’янка), у червні 2015 року, в одній із розвідувальних місій. ПКМ. Ми дійсно іноді не піклувалися про безпеку. Ідея полягала в тому, щоб спровокувати противника на обмін «стрілкотнею», роблячи так, аби вони виказали свої позиції. Луїз Давід, інший бразилець, який служив зі мною, повинен був забезпечити підкріплення та вогневу підтримку в ситуації, якби нашу групу помітили та «накрили» вогнем, а ми мали повзти у відступ майже півкілометра. У цій же місії ми вирішили підпалити село, коли відбувся прорив [броне]машин у наш бік», – розповів Лусваргі про фото.

Ще в одному журналісту, одразу після Дебальцевого, Рафаел повідомив, що командує розрахунком «Граду».

Утім, для суду вистачило й загальних фраз, типу: «систематично виконував накази командирів незаконних збройних  формувань», «підписом контракту надав згоду на участь…» тощо.

«Ми не знаємо, які конкретні дії він чинив. На жаль, нами це не встановлено», – слова Вовка.

Чотири смерті: на совісті і на язиці

Багатьох цікавило, що долучить обвинувачення до доказів зізнання, озвучені самим Лусваргі: нібито він убив щонайменше чотирьох українських військовослужбовців.

Журналіст із Сан-Паулу Едуардо Енріке Де Фігейредо, поспілкувавшись зі співвітчизником, у лютому 2015 року сказав в інтерв’ю «Фактам»: «Він (Лусваргі) з гордістю повідомив, що вбив вже мінімум чотирьох. І це до того, як став командиром розрахунку “Граду”! Скільки жертв на його рахунку тепер, після обстрілів Дебальцевого і Попасної, він не знає і говорить, що конфлікт на сході України для нього всього лише «корида».

Але прокурор Ігор Вовк завчасно повідомив «Новинарні»: про чотирьох убитих в обвинувальному висновку не йдеться, бо це неможливо довести, та й навіть зізнання самого підсудного щодо цього не буде доказом для суду.

«Немає тіла цих військовослужбовців, нема як провести відповідні експертизи і довести, що саме дії Лусваргі стали причиною їх смерті. Він вчиняв злочини на території, яка є окупованою, на якій ведеться АТО – там зараз немає змоги провести слідчі дії», – заявляє Вовк.

«Ця справа була зроблена майже з нуля, а терорист отримав майже максимум!» – наголошує прокурор вже за фактом вироку.

Рафаель Лусваргі в суді

Лусваргі: Фашизму в Україні не побачив

Чи здійснював він постріли в ході бойових дій, запитував Вовк у Лусваргі в ході судового допиту? Відповідь: так. Чи влучав, вбивав? – Не знаю.

Рафаел у суді заявив, що «у вересні 2014 року прибув на запрошення друзів допомагати народу України, але в жовтні 2015-го усвідомив свою помилку і повернувся до Бразилії… Тепер переконаний – війною нічого не можна змінити».

«Цілком винен», «щиро розкаююся», «це була дуже велика помилка» – ці слова «Бразилець» на суді промовляв багато разів.

«Він думав, що в Україні треба боротися з фашистами, був заангажований ЗМІ», – каже адвокат, і Рафаел підтакує.

Перекладачка читає “Бісів”

Міг ще додати – «біс поплутав». Тим паче, що для того, аби написати заяву, шульга Лусваргі підкладає під аркуш книжку «Біси» Достоєвського, яку випадково саме в цей час читає перекладачка.

Поплутали Лу не біси, а конкретні люди – трохи більш активні дугіністи-євразійці, ніж він. Зокрема, головний вербувальник бразильських терористів для Донбасу – адвокат із Ріо-де-Жанейро Рафаел МашадуНовинарня» писала, що він підіграв для бойовиків ОРДЛО не менш як 12 південноамериканських найманців, фото й досьє додавалися).

На суді Лусваргі не згадував нікого з цього «інтернаціоналу найманців». Про вербувальника Рафаела запитав напряму журналіст «Новинарні»: якщо підсудний справді щиро розкаюється, то чи міг ви він на відеокамеру засудити Рафаела Машаду та його антиукраїнську діяльність?

Лусваргі зробив це в інтерв’ю з-за ґрат:– Я прибув сюди [в Україну] як боєць «ополчення», навіть не знаю, як це називати… Не можу говорити про всіх бразильців, які служили зі мною, але ті, кого я знав близько, вони також жалкують. Ми усі полишили [Донбас] приблизно ву один час (у жовтні 2015 року). Я дійсно хотів допомагати, але це така величезна помилка – приїхати зі зброєю…

Я знаю, що ви мені не повірите, але я можу сказати дві речі, які [доводять, що я кажу правду]. В інтерв’ю одному бразильському журналісту, яке я дав ще у жовтні [2015 року], я сказав, що війна [на Донбасі] повинна закінчитися та все повинно повернутися до свого статус-кво, я тоді ще був у «ДНР». Та інший момент: я передав СБУ всі мої паролі від е-мейл та від соціальних мереж, вони можуть перевірити, якщо не перевірили вже, що всі ті, хто звертався до мене із питаннями, як потрапити в Донбас, я їм просто взагалі не відповідав…

  • Якщо тебе хтось ще спитає, чи треба їхати воювати на Донбас?

– Ні!

  • Чому?

– Бо війна не несе нічого хорошого, війна несе втрати, смерті, розруху та знищення. Скільки людей загинуло на Донбасі? Більше 10 тисяч…

  • Тепер ти змінив свою думку про «фашизм» в Україні?

– Я ніде не бачив фашистів! Я перебував [під арештом] в СБУ, вони нормально ставилися до мене, хоча я воював проти них…

  • Ти засуджуєш ту діяльність, яку веде Рафаел Машаду? Те, що він робить – це погано?

– Так…

  • Як ти бачиш своє майбутнє після вироку? Чи ти хочеш, щоб тебе обміняли в Росію, в «ДНР», у Бразилію?

– Хочу вижити, аби ще раз побачити мої дві родини, як це буде… я взагалі не знаю (з сумом у голосі).

Я маю родину та двох дітей, Клаус, 6 років, та Роке, народився у кінці червня [2016 року], йому ще не має шести місяців…

  • Ти погодишся повернутися до бойовиків «ДНР», якщо буде можливий такий обмін?

– Я нічого не знаю, ні сьогодні, ні завтра, взагалі нічого не знаю, не можу сказати…

Покинутий

Дивовижний суд «екстерном» наштовхує декого на думку, що це все не просто так. Можливо, існують домовленості про швидкий обмін чи екстрадицію Рафаела Лусваргі.

«Сподіваємося на політичний обмін», – казав журналістам ще до вироку адвокат Максим Герасько.

«Теоретично, за добру поведінку його можуть випустити по УДО після 2/3 терміну, але навряд чи він сидітиме так довго. Думаю, його обміняють (в «ДНР/ЛНР») протягом року. Просто як плюс одиниця до великого загального списку», – прогнозує прокурор Ігор Вовк.

Але є навіть не одне «але».

Лусваргі – покинутий всіма. Резидентурою сепаратистів в Києві, бразильською діаспорою, бразильськими родичами, друзями, Медведчуком, Савченко (у списках на обмін його немає), навіть бразильським консульством у Києві.

За весь час арешту консульський працівник був у нього в СІЗО СБУ двічі, в жовтні після арешту та на початку листопада. Зачитували лист з його батьківщини від родичів та показували фотокартки дітей.

Адвокат наданий державою Україна, як і перекладач. Все. У клітці в залі суду в січні Лусваргі сидить у старому светрі, тих самих світлих штанях і черевиках, у яких його затримували на початку жовтня в «Борисполі».

Бразилія своїх кидає – як і Росія, що є членом того ж політичного союзу БРІКС.

Цей союз – чи не єдина надія, що Рафаела включають до списків на обмін, якщо Кремль таки насть відмашку ОРДЛО на великий обмін. І то не факт. Адже Лусваргі – найманець, і навіть не російський. То навіщо Москві брати на себе факт такого явного найманства?..

Віддати його в Бразилію, щоб не проїдав гроші українського бюджету?

Договори про взаємну правову допомогу у кримінальних справах та про екстрадицію між Україною і Бразилією існують ще з нульових років.

Але в Бразилії немає особливих політичних мотивів просити про видачу такого злочинця. Та й – головне – за бразильською версією цього документа під нього під нього не підпадають терористи (стаття 3, розділ 5, пункт «с»). А Рафа засуджений саме за цією статтею.

За нашими законодавством, Лусваргі вчинив злочин (особливо тяжкий) на території України і має відбувати покарання тут. Зрештою, навіть за наявності угоди про екстрадицію сторона має право відмовитися.

Хай там як, наразі терорист-найманець Рафаел Лусваргі залишається сам, чужий в українській тюрмі, а невдовзі поїде «на зону».

І, за даними адвоката, не хоче обміну в «ДНР/ЛНР».

Зокрема через те, що пішов на співпрацю з СБУ, чим показав: він чужий уже й для сепаратистів.

Ще відео з судового процесу:

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *