“Олег Задоянчук був першим українським журналістом, який загинув на цій війні”

 

Олександр Харченко
журналіст, з березня 2014 року – генеральний директор агенції “Укрінформ”; член правління НСЖУ, раніше – головний редактор УНІАН

Пам’яті Олега Задоянчука (FB)

“Фейсбук” нагадав про день народження Олега Задоянчука (10 липня). Йому виповнилося б 46 років.

«Виповнилося б», бо Олега вже три роки як немає. 4 вересня 2014 року він загинув під Луганськом. Олег став першим українським журналістом, який загинув на цій війні.

Він був хорошим журналістом, дуже позитивною і світлою людиною. В професійному плані вже мав сильний бекграунд позаду, але в часи Януковича залишався без роботи.

Коли я запросив його на роботу в Укрінформ, зауважив, що серйозної посади запропонувати йому на той час не зможу. Домовились, що він він візьметься за роботу, буде там, де потрібно, а потім розберемось.

І він репортерствував, підстраховував, допомагав редакторам, одне слово, справді був там, де потрібно.

Молоді журналісти навіть не здогадувались, що поруч працює недавній головний редактор і майже класик. У нього не було ніякого апломбу.

Якось ми нарешті переговорили, він сказав, що вже має бачення, як можемо посилити наші позиції, ефективніше побудувати роботу. Домовились проговорити все конкретніше. Але я не знав, що тим часом він збирався на фронт. Повістка прийшла раніше.

«Якщо я сховаюся за монітором, ця повістка прийде комусь іншому», – сказав він своїй колезі. І пішов на фронт. А за кілька днів його не стало.

У світі багато несправедливості. Одна з них полягає в тому, що Олега немає. А в Кремлі сидить живим цей монстр. А десь на пляжах Туреччини, на ол інклюзіві, вигріває свої телеса російська «вата», яка підтримує цю війну і негідна мізинця нормальної людини. А в наших рідних краях живе та діє та сама «п’ята колона», оці монтяни-гужви, які підтримують війну звідси.

І тому ще не час жити лише позитивом, лише любов’ю, як би того хотів Олег ( і він таким був). На жаль, треба і ненавидіти, аби перемогти всю це нечисть.

Олега немає. Але не видалятиму його з друзів у “Фейсбуці”. Принаймні в його день народження мені нагадуватимуть, що і я, і багато інших людей живемо не лише за себе, а й за нього, за Олега…

Читайте також:
Третя журналістська жертва вибуху в Мосулі – телевізійниця із Франції

Довідка

Олег Задоянчук із початку 1990-х років працював журналістом, редактором агенції “УНІАН-новини”, програми “Післямова” на каналі “Студія 1+1”, головним редактором телекомпанії “Нова мова”, був редактором проекту “Обличчя світу”, випусковим редактором новин “Нового каналу”, “5-го каналу”, ТСН, “Сіті”, шеф-редактором медіа-центру “Кандидат”, із 2014 року – в “Укрінформі”.

Був призваний за мобілізацією 29 серпня 2014 року. 2 вересня в числі 16 новоприбулих бійців склав присягу у 12-му батальйоні територіальної оборони, а загинув уже в ніч проти 4 вересня, коли російська артилерія системами “Смерч” “накрила” український підрозділ у селі Дмитрівка Новоайдарського району на Луганщині.

Разом із Задоянчуком загинув старший лейтенант 12 бтро Олексій Ощепков.

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *