Кадигроб: Лещенко не переписав квартиру на кота, але розчаровані мають рацію

 

Володимир Кадигроб
арт-менеджер, громадський діяч

(FB)

У реакції на квартиру депутата Сергія Лещенка є кілька рівнів, які потрібно розділяти, щоб розібратися.

  1. Він задекларував свою нерухомість. Не переписав на кота, бабусю або кіпрський офшор.
    Походження грошей він пояснює. Можна довіряти, можна не довіряти. Якщо не все здається прозорим і зрозумілим, можна ставити запитання, отримувати відповіді й робити висновки.
  2. Він особисто і його колеги зробили багато, щоб в суспільстві був запит на прозорість чиновників і були прийняті закони, які зобов’язують до цього.
  3. Із тих, хто критикує, можна виділити кілька груп: розчаровані таким вчинком, зловтішальники і ті, хто виконує замовлення з дискредитації.

Почнемо з останніх: інформаційна атака триває давно, і метою бути не стільки Сергій, скільки антикорупційна реформа і всі, хто до неї причетний. Кому це потрібно? Напевно тим, хто орендує вілли у бомжів, має найскромніші декларації, але ходить в лабутенах, ставить машини, оформлені на бабусь, подалі від роботи і т.д.

Зловтішальники: тут не дуже цікаво. Ну хіба що питання сексизму, мовляв “мужик за бабу платити повинен, інакше все”. При цьому ці люди можуть вважати себе європейцями і прихильниками декомунізації.

І найцікавіше: розчаровані.
Частина громадянського суспільства, для яких молодий політик різко не сполучається з атрибутами розкоші.

І знаєте що – ви абсолютно маєте рацію. Роль політика-реформатора нерелевантна фотографіям із південного берега Франції, походам до “Сбербанка Росії” під час агресії РФ або купівлі елітній нерухомості. Для середньостатистичного громадянина – це ок. Але для одного з лідерів прогресивної політсили – ні.

Сергій знає мою думку. І це його право – жити так, як він хоче. Далі – питання до виборця, підтримувати чи ні.

Наприклад, я не розумію, як з цими ввідними робити фандрайзингову кампанію для “Демальянсу”, як пояснити людям, чому їм потрібно жертвувати 100, 200 або 500 грн?

Я пам’ятаю фразу з прес-конференції молодих політиків, де були Мустафа Найєм, Василь Гацько, Світлана Заліщук, і хтось сказав, що вони “гумус для нового покоління політиків”. І якщо прийняти це, то все стає на свої місця.

Що робити? Не зачаровуватись. Не ділити світ за принципом зрада/перемога. І найголовніше – вкладати в освіту нового покоління. Тоді є шанс, що з’являться нові лідери, які будуть краще відчувати час, будуть більш критичні до себе, більш професійні, відповідальні і з трохи меншим его. Вони будуть конкурувати з поколінням 80-х і задавати нові стандарти.

Шлях довгий, але інакше ніяк. А поки вибір у нас не дуже великий.

P.S. І ще було б справедливо не забувати про справжніх корупціонерів, які крадуть мільярди з бюджету під час війни.

Читайте також:
Депутат Лещенко закликав НАБУ й НАЗУ перевірити купівлю ним квартири

Лещенко і Гацько створюють нову ліберальну партію на базі “Демальянсу”

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна