Роковини Дебальцева: Генштаб видав аналіз головної битви 2015-го

 

“Головна битва між українською армією та російсько-терористичними військами” – так Генеральний штаб ЗСУ називає бої за Дебальцевський плацдарм у Донецькій області, пік яких припав на першу половину лютого 2015 року (закінчення – 18 лютого).

Днями в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція з приводу тих подій, на якій тримали слово учасники боїв – як воєначальники, так і командири нижчої ланки й прості солдати.

А Генштаб представив розгорнутий “Аналіз щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року”. За даними ГШ, під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого 2015 загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти. Але, кажуть у Генштабі, внаслідок скоординованих дій сил АТО замисел противника — оточити наші війська та знищити їх в районі Дебальцевого — був зірваний. Втрати, понесені противником, змусили його відмовитися від подальших наступальних дій.

“Новинарня“ подає обидва матеріали.

Дискусія в УКМЦ: “Ми зупинили там росіян.
Можливо, саме Дебальцеве врятувало Україну”

Відео:

У лютому 2015 року у районі Дебальцевого зосереджувалося 4,7 тисячі українських військових. Їм протистояли 19 тисяч російських військовослужбовців та бойовиків-сепаратистів. При цьому російська армія забезпечувала тил “сепарських” військ.
Вони також мали перевагу у важкому озброєнні: у три рази переважала кількість танків, у чотири рази – артилерії.

Із втратою українськими підрозділами Вуглегірська, незаконні збройні формування змогли використовувати висотні будівлі для коригування вогню артилерії. Втрата Логвинового у свою чергу значно ускладнила постачання боєприпасів українським бійцям – обстріли українських позицій здійснювались з трьох сторін.
Про це під час прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі розповів колишній начальник штабу АТО генерал-майор Олександр Сирський.

“Для нас відхід з Дебальцевого був ключовим моментом, який відтягував найкращі сили противника. Після цих боїв не було серйозних, масштабних спроб здійснити атаку. Противник поніс важкі втрати”, – каже генерал Сирський.

Після трьох днів штурму Логвинового, для того, аби мати можливість виводити поранених та направляти військовим у Дебальцевому конвої з постачанням, прийняли рішення створити плацдарм біля Луганського. Для цього з наявних сил створили тактичну групу “Барс”, яка мала утримувати дорогу паралельну основному шляху між Луганським та Дебальцевим.

За словами генерал-майора Сирського, про оточення позицій українських бійців мова не йшла, адже зв’язок та постачання не були припиненні повністю завдяки наявності паралельної дороги.

“Так, це було небезпечно. ДРГ противника здійснювали напади. Ми їх відбивали. До останнього моменту зв’язок підтримувався”, – наголосив він.

“Бували такі дні, що ми йшли самі, без колон. Запускали безпілотник і тільки після відеозйомкив ирішувалось пускати колону чи ні. Якщо була загроза – у такий день колони просто не йшли”, – додав командир групи молодший лейтенант Олександр Сич.

Під час штурму Вуглегірська всі українські сили складала перша батальйонна тактична група 30-ї механізованої бригади, окремі підрозділи сил спеціального призначення, до взводу батальйону Нацгвардії ім. Кульчицького та підрозділи батальйону НГУ Донбас.

За словами генерал-майора Сирського, частина військових зайшла в місто з тилу та забезпечила звільнення з оточення підрозділу “Світязь”.

Проте, отримавши інформацію про наближення ворожої колони з 15 танків, командування прийняло рішення відходити.
“Це були окремі загони [95 бригади, 25 бригади, 128 бригади], зведені підрозділи  – ті, які нам вдалося зняти з інших ділянок фронту”, – підкреслив генерал-майор Сирський.

У ніч на 16 лютого бува віддана команда на вихід із Дебальцевого. Українські військові зайняли панівні висоти над “дорогою життя” та утримували їх під вогнем бойовиків до повного виходу українських підрозділів.

Командир бригади підполковник Василь Зубанич розповів, що відхід був настільки організованим, наскільки він міг бути таким у тих умовах.

“Так, були труднощі. Не вистачало зв’язку через потужні артилерійські обстріли. Було виведено багато техніки з ладу. Але справну техніку ми не кидали. Іноді ми приймали рішення про знищення техніки, яка поламалась. Певні проміжки шляху приходилось проходити навіть пішки. Також на маршруті ми стикалися з ДРГ противника. Головне – у нас був наказ”, – зазначив Зубанич.

На запитання, хто конкретно з-поміж командування несе пряму відповідальність за загибель українських військових під Дебальцевим, підполковник Зубанич заявив: “Згідно зі статутом – командир – починаючи від командира відділення, сержанта. Несуть відповідальність усі командири. Всі потрошку. Починаючи від мене! Втрати дуже великі, я згідний. Але оцініть співвідношення сил. Дебальцеве – це був ключовий момент, який зупинив ворога. Вони зайшли в місто тільки на другий день, бо боялися…”

Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій
на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року

У січні-лютому 2015 року відбулася головна битва між українською армією та російсько-терористичними військами.

До цього часу сили АТО протягом дев’яти місяців забезпечували ізоляцію кризового району на сході України та не допускали його розширення на решту території держави. Починаючи з травня 2014 року штабом АТО було проведено більше 40 операцій по звільненню території Луганської та Донецької областей від незаконних збройних формувань. Більшість з них була успішною.

Підрозділи Збройних Сил, Національної гвардії, органів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України звільнили від терористичних угруповань близько 60% території Донецької та Луганської областей. Звільнено більше ста населених пунктів регіону, найбільш важливими з яких були: Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Сіверськ, Рубіжне, Дзержинськ, Лисичанськ, Дебальцеве та інші.

Найбільш «гарячим» етапом ведення АТО був період з травня по серпень 2014 року. На середину серпня силами АТО були створені усі умови для повного блокування бойовиків в районах міст Горлівка, Алчевськ, Стаханов, а також Луганськ та Донецьк. Впродовж місяця, приблизно до 15 вересня, планувалося завершити їх ліквідацію. Але внаслідок відкритого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації на територію України кількісна перевага опинилася на боці противника.

Після потужного артилерійського удару з території РФ, у якому були задіяні близько 200 одиниць артилерії, та подальшого вторгнення російських військ, було оточено українське угруповання чисельністю близько 1200 військовослужбовців під Іловайськом.

У вересні — грудні 2014 року інтенсивність бойових дій в районі проведення АТО знизилася. Відповідно до Мінських домовленостей, досягнутих у вересні, здійснювалося відведення озброєння калібром більше 100 мм від лінії зіткнення на встановлені відстані.

Черговий виток загострення обстановки в районі АТО відбувся у січні-лютому 2015 року. Найбільш складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Противник намагався будь-якою ціною ліквідувати Дебальцевський виступ та захопити Донецький аеропорт, тим самим примусивши Україну йти на політичні поступки під час переговорного процесу стосовно особливого статусу Донбасу, амністії для бойовиків, а також термінів і порядку проведення виборів до органів місцевого самоврядування.

Бойовики, маючи підтримку підрозділів Збройних сил РФ, прагнули будь-якою ціною здійснити оточення та розгром наших військ.

Ліквідувавши Дебальцевський виступ, російсько-терористичні війська мали на меті розвинути наступ та захопити Артемівськ, Краматорськ і, в подальшому, Харків.

Не допустити просування противника вглиб території України було однією з цілей операції, яку наші війська проводили в районі Дебальцевого.

Стійкою обороною займаних рубежів і позицій наших військ планувалося не лише зупинити переважаючи сили противника, а й нанести йому значні втрати і максимально знизити наступальний потенціал та, як наслідок, зірвати його замисел.

Якби противник не був виснажений, вивід наших підрозділів з Дебальцевського виступу з мінімальними втратами був би ускладненим. Крім того, противник отримав би можливість розвитку наступу вглиб контрольованої території «на плечах» наших військ.

Саме значні втрати, нанесені противнику, примусили його відмовитися від подальших наступальних дій, дозволили перекинути резерви сил АТО, а також забезпечили успішне відведення наших підрозділів з Дебальцевського виступу у безпечні райони з мінімальними втратами.

На 27 січня 2015 року у секторі С було залучено близько 13 тисяч особового складу, з них:

1. Збройні Сили України — понад 8 тисяч осіб;

2. Національна гвардія — до 1500 осіб;

3. Служба безпеки України — до 250 осіб;

4. Міністерство внутрішніх справ — понад 3 тисячі осіб.

У складі угруповання сектору С нараховувалося:

120 танків;

530 бойових броньованих машин;

180 артилерійських систем;

65 реактивних систем залпового вогню.

При цьому, загальна чисельність особового складу підрозділів, що несли службу безпосередньо в районі Дебальцевського виступу, в лютому 2015 року складала близько 4700 військовослужбовців ЗСУ:

по рубежу Семигір’я — Троїцьке — до 1500 осіб;

по рубежу Вуглегірьк — Дебальцеве — до 2700 осіб;

по рубежу Булавинське — Нікішине — до 500 осіб.

У цьому ж районі від Національної гвардії, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України були задіяні близько 500 осіб.

В розпорядженні наших військ в районі Дебальцевого було:

50 танків;

40 артилерійських систем;

15 реактивних систем залпового вогню.

Силам АТО у секторі С протистояло угруповання російсько-терористичних військ загальною чисельністю понад 19 тисяч осіб. У його складі нараховувалося:

170 танків;

280 бойових броньованих машин;

290 артилерійських систем;

110 реактивних систем залпового вогню.

При цьому лише в районі Дебальцевого противник мав:

до 120 танків;

до 180 артилерійських систем;

до 60 реактивних систем залпового вогню.

З 31 січня до 17 лютого по позиціях наших підрозділів щодоби відбувалося щонайменше 100 обстрілів з боку противника. Для придушення вогневих засобів, знищення резервів противника силами АТО було нанесено більше 1500 ракетних ударів та вогневих нальотів артилерії для підтримки підрозділів, що вели оборонні дії в секторі С.

Втрати, які поніс противник внаслідок вогневого ураження нашою артилерією, змусили його відвести свої засоби ураження на максимально допустимі відстані для зниження їх уразливості та зосередити їх південніше м. Дебальцеве. Після цього ефективність застосування артилерії та реактивних систем залпового вогню противника значно знизилася.

Незважаючи на гостру нестачу резервів, Генеральному штабу ЗСУ вдалося зосередити у смузі сектору С мінімально необхідну кількість сил і засобів. У якості резерву керівника сектору в районах сел. Луганське та Покровське утримувалися 1-а батальйонна тактична група та 5-й механізований батальйон 30-ї окремої механізованої бригади. Зведений підрозділ 42-го окремого мотопіхотного батальйону утримувався в районі Костянтинівки у двохгодинній готовності до дій на загрозливих напрямках. Крім того, в районах Артемівська та Клинового утримувалася 30-а окрема механізована бригада (без 1-ї батальйонної тактичної групи, ротної тактичної групи 3-го механізованого батальйону, 4-го,5-го механізованих батальйонів) у готовності до мобільних дій за рішенням керівника АТО.

До переламних моментів, які не дозволили втримати оборону в районі Дебальцевого, варто віднести бойові дії у Вуглегірську та на північно-східній околиці Дебальцевого. В районі Вуглегірська підрозділи 13-го окремого мотопіхотного батальйону, які спільно з підрозділами Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ виконували завдання в опорних пунктах на околиці міста, несвоєчасно виявили підхід противника та були змушені поспіхом відходити, залишивши свої позиції.

Не витримавши вогневого впливу противника, 107 бійців 40-го окремого мотопіхотного батальйону, які виконували завдання на північно-східній околиці Дебальцевого, здалися в полон. Після того, як бійці 40-го батальйону здалися в полон, виконувати завдання залишилися лише 23 військовослужбовці 95-ї окремої аеромобільної бригади, які посилювали опорні пункти 40-го батальйону.

В той час, коли противник зосередив максимальну кількість сил і засобів в районі Дебальцевого, 57-й окремій мотопіхотній бригаді було поставлено завдання — провести штурмові дії та зайняти Горлівку. Але бригада так і не зрушила з місця.

Особовий склад зведеного загону 3-го та 8-го окремих полків спецпризначення, які мали забезпечити відведення підрозділів з району Дебальцевого, внаслідок фізичного та морального виснаження відмовився виконувати завдання, самостійно їх змінюючи та відходячи без наказів у безпечні райони.

Коли стало зрозуміло, що втримати Дебальцеве неможливо, було прийнято рішення про виведення підрозділів у безпечні райони. Під час Дебальцевської операції вперше було здійснено виведення великої кількості військ з-під ударів противника.

Незважаючи на досягнуті у Мінську домовленості про припинення вогню з 00.00 15 лютого 2015 року бойовики за підтримки регулярних підрозділів Збройних сил РФ не лише обстрілювали позиції наших військ з танків, артилерії та реактивних систем залпового вогню, а й систематично здійснювали штурмові дії, намагаючись захопити базові табори, опорні пункти та блокпости, наносили удари по мирним цілях у населених пунктах.

Особливого цинізму набув зміст заходів психологічного впливу з боку РФ. Українські військовослужбовці отримували адресні СМС-повідомлення з погрозами та вимогами здати свої позиції. Рідні та близькі наших військових також отримували СМС-повідомлення подібного змісту.

Незважаючи на це, наші війська мужньо обороняли Дебальцевський виступ. Вони сковували переважаючі сили противника, не допустили проведення подальших наступальних дій ворога на інших напрямках та створили умови для досягнення цілей під час переговорів у Мінську.

З честю виконавши усі визначені завдання, підрозділи сил АТО з мінімальними втратами були виведені у нові райони, закріпилися на вигідних рубежах де продовжили виконання завдань.

ЧАСТИНА 1

Склад і розташування українських та російсько-терористичних військ в районі м. Дебальцеве станом на 08.00 27 січня 2015 року

Розташування українських військ

До складу угруповання військ сектору С входили сили і засоби:

128-ї окремої гірсько-піхотної бригади;

17-ї окремої танкової бригади;

57-ї окремої мотопіхотної бригади (17-й,42-й окремі мотопіхотні батальйони);

1-а батальйонна тактична група, 5-й механізований батальйон 30-ї окремої механізованої бригади;

13-й,25-й,40-й,43-й окремі мотопіхотні батальйони;

ротна тактична група 92-ї окремої механізованої бригади;

ротна тактична група 169-го навчального центру Сухопутних військ;

54-й окремий розвідувальний батальйон;

аеромобільна рота 80-ї окремої аеромобільної бригади;

зведена рота 101-ї окремої бригади охорони ГШ ЗСУ;

1-й гаубичний артилерійський дивізіон (без 3-ї батареї) 44-ї окремої артилерійської бригади;

2-й протитанковий дивізіон 26-ї окремої артилерійської бригади;

1-а батарея 1-го гаубичного артилерійського дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади;

взвод розвідки батареї управління і артилерійської розвідки 1-ї окремої танкової бригади;

2-й взвод дивізіону артилерійської розвідки 26-ї окремої артилерійської бригади;

6-а батарея 2-го зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 1129-го зенітно-ракетного полку;

зведені загони 703-го інженерного полку та 3-го окремого інженерного будівельного батальйону;

група 91-го окремого полку оперативного забезпечення.

Підрозділи ЗСУ виконували завдання у секторі С з метою ізоляції кризового району у смузі з розмежувальними лініями: зліва — Золоте — Гірське — Білогорівка — Кремінна; справа — Розсипне — Кіровське — Нижня Кринка — вздовж річки Кринка — Єнакіеве — Димитров, несучи службу на 23 блокпостах, 37 опорних пунктах та охороняючи 4 об’єкти.

Військові комендатури розгорталися в м Артемівськ, Дебальцеве, Костянтинівка, Красний Лиман, Слов’янськ.

Підрозділи НГУ залучалися до ізоляції кризового району шляхом встановлення контрольно-пропускного режиму на 13 блокпостах в районах населених пунктів Карпівка, Андріївка, Іванівка, Сіверськ, Дебальцеве, Артемівськ, Попасна, Комишуваха, Гірське, Врубівка, одному спостережному пості в районі с. Новоіванівка та здійснювали охорону 4 об’єктів.

Підрозділи МВС ізолювали кризовий район шляхом встановлення контрольно-пропускного режиму на 14 блокпостах в районі населених пунктів Дебальцеве, Миронівський, Ольховатка, Булавинське, Дружківка, Костянтинівка, Вуглегірськ, Чорнухине, Артемівськ та здійснювали патрулювання в містах базування.

З метою посилення угруповання військ (сил) сектору С завершувалося переміщення залізничним транспортом та здійснювалося розвантаження на залізничній станції Ізюм:

30-ї механізованої бригади (без 1-ї батальйонної тактичної групи, ротної тактичної групи 3-го механізованого батальйону; 4-го,5-го механізованих батальйонів) з подальшим слідуванням у район бойового призначення — м. Артемівськ;

протитанковий артилерійський дивізіон (без батареї) 55-ї окремої артилерійської бригади з подальшим слідуванням у район бойового призначення.

Розташування загонів незаконних збройних формувань

Основу угруповання НЗФ, що діяли на Дебальцевському напрямку, складали переважно підрозділи так званого «1-го армійського корпусу «ДНР» кількістю до семи батальйонних тактичних груп зі складу так званих «1-ї»,«3-ї»,«5-ї» та «7-ї» окремих мотострілецьких бригад. Їх дії підтримували до двох батальйонних тактичних груп «2-го армійського корпусу «ЛНР».

Бойовики переважно зосереджувалися у населених пунктах, що розташовані найближче до Дебальцевого:

в Зайцевому та Гольмівському — до 200;

в Єнакієвому — до 2000;

в Кіровському та Шахтарську — до 300;

в Торезі та Сніжному — до 1000;

в Вахрушевому, Красному Лучі, Антрациті — до 1200;

в Петровському — до 200;

у Фащівці — до 600;

в Стаханові, Брянці, Алчевську, Перевальську — до 1500 бойовиків.

Розташування регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації

До восьми дивізіонів реактивної та ствольної артилерії ЗС РФ були поблизу Нижньої Кринки, Тореза, Фащівки, Стаханова, Брянки, Алчевська, Селезнівки, звідки вівся обстріл позицій українських підрозділів.

До восьми батальйонних тактичних груп Збройних сил РФ були зосереджені на тимчасово окупованих територіях України поблизу Дебальцевого:

20-а окрема мотострілецька бригада (м. Волгоград) Південного військового округу — у районі Горлівки;

21-а окрема мотострілецька бригада 2-ї армії Центрального військового округу (сел. Тоцкоє, Оренбурзька область) — у районі Єнакієвого;

28-а окрема мотострілецька бригада 2-ї армії Центрального військового округу (м. Єкатеринбург) — у районі Брянки і Стаханова;

32-а окрема мотострілецька бригада Центрального військового округу (с. Шилово, Новосибірська область) — у районі Єнакієвого;

138-а окрема мотострілецька бригада (Камєнка, Ленінградська область) 6-ї армії Західного військового округу — у районі Сніжного і Тореза;

200-а окрема мотострілецька бригада (Печенга) Північного флоту Об’єднаного стратегічного командування «Північ» — у районі Фащівка, Нікішине, Кумшацьке;

13-й танковий полк 4-ї танкової дивізії 1-ї танкової армії Західного військового округу (Наро-Фомінськ) — у районах Новосвітлівки, Кіровського, Єнакієвого;

104-й десантно-штурмовий полк 76-ї десантно-штурмової дивізії (с. Черьоха Псковської області) Повітряно-десантних військ — у Георгіївці та Горлівці.

Поблизу Тореза, Сніжного, Шахтарська, Донецька були розгорнуті засоби протиповітряної оборони та підрозділи радіоелектронної боротьби регулярних підрозділів Збройних сил РФ.

Умови, що впливали на виконання завдань

Застосування військових частин і підрозділів у секторі С передусім базувалося на виконанні Мінських домовленостей, досягнутих 19 вересня 2014 року. Через це активні наступальні дії у смузі відповідальності сектору не проводилися.

Накреслення лінії зіткнення сторін, особливо в районі Дебальцевого, не дозволяло створити глибоко ешелоновану оборону та надавало противнику перевагу у проведенні штурмових дій одночасно з трьох напрямків.

Кількість сил і засобів Національної гвардії та МВС не забезпечували повний контроль безпосередньо за Дебальцевим. У місті практично безперешкодно діяли диверсійно-розвідувальні групи та окремі мінометні секції противника.

Частина населення міста підтримувала незаконні збройні формування. За їх допомогою бойовики отримували повну та детальну інформацію про наші війська та вогневі позиції практично в режимі реального часу. Сил і засобів Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ для проведення контррозвідувальних та фільтраційних заходів було недостатньо.

Відстань між флангами сил сектору по рубежу на південь від Дебальцевого складала лише 12 км, що дозволяло противнику вести вогонь з РСЗВ та артилерії на всю глибину бойового порядку підрозділів. Війська сектору практично весь час знаходилися у вогневому мішку.

Склад угруповання військ сектору, а також протяжність лінії зіткнення сторін в районі Дебальцевого (до 90 км), не дозволяли створити необхідну щільність сил і засобів для суцільної оборони, оскільки противник постійно проводив активні дії на інших напрямках, насамперед у секторі Б (Донецький напрямок) та секторі А (Станично-Луганський напрямок).

ЧАСТИНА 2

Хронологія подій

Вуглегірськ (27.01 — 01.02)

Наступальні дії противника розпочалися з проведення потужних вогневих ударів по українських підрозділах з використанням артилерії, РСЗВ, танків та мінометів в районі Вуглегірська, Нікішиного, Рідкодуба, Чорнухиного, Санжарівки, Троїцького, Попасної та безпосередньо Дебальцевого.

Для унеможливлення перегрупування сил і засобів АТО у смугу відповідальності сектору С, противник активізував зусилля в інших секторах, нарощуючи інтенсивність обстрілів, проводячи рейдові дії, засилаючи диверсійно-розвідувальні групи із зосередженням зусиль в районах Щастя, Кримського, Нижнього (сектор А), Тоненького, Авдіївки, Пісок, Курахового (сектор Б), Талаківки, Павлополя (сектор М).

Реалізація замислу противника розпочалася активними діями на Вуглегірському напрямку. В ніч на 30 січня 2015 року противник наніс зосереджений вогонь артилерії і мінометів по блокпосту 1301, який розташовувався на північно-західній околиці Вуглегірська. Використовуючи результати вогневого ураження, до 5 танків противника впритул наблизилися до блокпосту.

Через відсутність дієвої системи спостереження особовий склад 13-го окремого мотопіхотного батальйону та підрозділів міліції, які виконували завдання на опорному пункті, не помітив підхід противника до своїх позицій і самовільно, поспіхом здійснив відхід на опорний пункт 1302 (південно-західна околиця Вуглегірська).

Противник, не зустрівши опору, зайняв опорний пункт та просунувся до центру міста. Бої за опорний пункт 1302 продовжувалися навіть тоді, коли противник практично захопив Вуглегірськ.

Маючи чисельну перевагу, бойовики поступово оточували міста. Щоб не потрапити в кільце, особовий склад наших підрозділів почав виходити з Вглегірська. У місті залишалося 74 бійців, до складу яких входив особовий склад роти «Світязь» та протитанкової батареї 42-го мотопіхотного батальйону. Вони зайняли територію школи-інтернату і здійснювали її оборону. В подальшому, під час спроби звільнення Вуглегірська, були створені умови для їх успішного виходу у безпечні райони.

Вранці 30 січня підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади висунулися на західну околицю Вуглегірська для обладнання вогневих рубежів та недопущення підходу резервів противника з Горлівки та Єнакієвого. До початку операції зі звільнення Вуглегірська використання цієї батальйонної тактичної групи не завжди було раціональним.

Рішенням керівника сектору С вона, переважно, була розподілена по опорним пунктам першого ешелону повзводно, а в окремих випадках і по відділенням.

За рішенням Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ ця батальйонна тактична група була зібрана та в подальшому відігравала головну роль у всіх боях на Дебальцевському виступі.

Перша спроба відбити Вуглегірськ була проведена 30 січня силами 25-го окремого мотопіхотного батальйону, а також частиною сил батальйонів Національної гвардії «Донбас» (40 чоловік) та імені Героя України генерала Сергія Кульчицького (30 чоловік), але успіху не мала. Зайшовши у місто, підрозділи були обстріляні противником із засідок, зазнали втрат та були змушені відступити.

Для проведення розвідки в район Вуглегірська висунувся зведений загін у складі групи 73-го морського центру спеціальних операцій, групи вогневої підтримки та групи БПЛА. Під час ведення розвідки не були виявлені добре замасковані бронеоб’єкти противника у засідках.

Частина сил батальйону «Донбас» зайшла у місто. Під час просування вони потрапили у ворожу засідку, що складалася з танка, БМП та кулеметних розрахунків бойовиків вздовж дороги. В ході бою група знищила техніку та живу силу противника. Але з нашого боку також були втрати, тому група відступила. Невдовзі група батальйону «Донбас» повернулася, здійснила евакуацію поранених бійців батальйону та відступила до Савелівки.

Вранці 31 січня, після проведення артилерійської підготовки, підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади у взаємодії з підрозділами Національної гвардії з двох напрямків: Дебальцеве — Вуглегірськ та Горлівка — блокпост 1302 — південно-західна частина Вуглегірська атакували противника.

2-а механізована рота 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади з підрозділом батальйону Національної гвардії імені Кульчицького здійснили марш, зайшли у місто з південно-західного напрямку через позиції підрозділу блокпосту 1302, та поступово просунулася до центру.

Знищивши одну БМП противника, взвод батальйону імені Кульчицького зустрівся з розвідкою батальйону «Донбас», яка просувалася містом зі східного напрямку. Пропустивши розвідку «Донбасу», противник із засідок потужно обстріляв підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади, які заходили в місто зі східного напрямку.

В той же час, від керівника сектору С надійшла інформація про те, що з Горлівки в напрямку блокпосту 1302 наближається підрозділ противника, у складі якого — до 15 танків для нанесення удару у тил 2-ї механізованої роти 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади. Згодом від керівника сектору С надійшла команда на відхід 2-ї механізованої роти та батальйону імені Кульчицького.

Ці підрозділи відступили лише після деблокування військовослужбовців, оточених в школі-інтернаті. Їх успішно вивели в тил. Інформація про колону противника у кількості 15 танків так і не підтвердилася.

У цей же період запеклі бої розгорталися у східній частині міста, де двома паралельними напрямками наступала 1-а батальйонна тактична група 30-ї окремої механізованої бригади та підрозділ батальйону «Донбас».

Противник, використовуючи будівлі як вогневі точки, чинив жорсткий опір, використовуючи снайперів та мобільні групи. Крім того, з лісосмуги у фланг наших військ відкрив вогонь замаскований танк та розрахунки крупнокаліберних кулеметів та станкових протитанкових гранатометів.

З метою недопущення втрат особового складу та техніки після відходу 2-ї механізованої роти, була надана команда на вихід з бою 1-ї механізованої роти 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади.

Вихід з бою та відхід 1-ї та 2-ї механізованих рот 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади здійснювався під прикриттям 3-ї механізованої роти, яка зайняла позиції по рубежу: північна околиця Савелівки — залізничний переїзд через трасу Вуглегірськ — Дебальцеве. По позиціях роти противник вів артилерійський та мінометний вогонь.

Внаслідок обстрілів, в ніч на 1 лютого, піддавшись паніці, старший лейтенант з позивним «Зона» самовільно зняв з позиції між Вуглегірськом і Дебальцевим протитанкову батарею 25-го мотопіхотного батальйону, яка після відходу біля 12.30 зосередилася в районі м. Ізюм Харківської області. Лише два розрахунки протитанкових гармат не залишили позиції і продовжили бій.

Під час боїв за Вуглегірськ вперше були помічені російські літаки-штурмовики, які здійснювали політ на гранично малій висоті над нашими підрозділами.

Особовий склад 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади був виснажений та частково деморалізований, і, за доповіддю командира, до утримання визначеного рубежу не готовий. В подальшому 1-а батальйонна тактична група була виведена в район базового табору для відновлення боєздатності.

Для недопущення подальшого просування противника в напрямку м. Дебальцеве було здійснено маневр силами 8-ї механізованої роти з танковим взводом 30-ї окремої механізованої бригади з сел. Миронівський до північної околиці Савелівки та перекрито основний автомобільний напрямок Вуглегірськ — Дебальцеве шляхом обладнання та закріплення в ротному опорному пункті.

Противник, використовуючи чисельну перевагу, продовжував поступово просуватися з Вуглегірська в напрямку Дебальцевого. Його диверсійно-розвідувальні групи, захоплюючи переправи через річку Карапулька, впритул наближалися до позицій нашої артилерії в районі північніше с. Комуна.

За командою Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ, для підриву дамби в районі Світлодарська та усіх мостів були відправлені інженерні групи та група спецпризначення 73 морського центру спеціальних операцій. Це було зроблено з метою недопущення захоплення цих об’єктів противником та переправи через річку Карапулька.

Це завдання група 73-го морського центру спеціальних операцій виконала. Водночас, керівник сектору С всупереч вказівкам Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ дав команду на повернення інших груп інженерних підрозділів, що дало змогу противнику захопити мости та здійснити переміщення по ним особового складу та техніки.

Понісши втрати, 2 лютого бойовики перегрупувалися в районі Стаханова. 12 танків та 50 бойовиків було переміщено з Первомайська під Попасну. Бойовики зі складу так званого «1-го козацького полку імені Платова» для ведення бойових дій в районі Дебальцевого отримали 300 зарядів до установок «Град», 2000 одиниць 120-мм снарядів, 25200 30-мм снарядів.

Для посилення угруповання сектору С, з метою зайняття проміжних рубежів, підвищення стійкості оборони за командою Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ, яка була підтверджена бойовим розпорядженням, 30-а окрема механізована бригада (без 1-ї батальйонної тактичної групи; ротної тактичної групи 3-го механізованого батальйону; 4-го,5-го механізованих батальйонів) 28 січня 12 ешелонами виїхала з оперативного мобільного угруповання (ОМУ) «Полісся» та 1 лютого прибула на станцію Ізюм.

На кінець 2 лютого завершувалося її переміщення своїм ходом з Ізюма до Артемівська. Також, в район бойового призначення (Попасна) було переміщено протитанковий дивізіон (без батареї) 55-ї окремої артилерійської бригади.

В зв’язку з втратами особового складу та техніки на взводному опорному пункті «Андрій» штаб сектору С здійснив заміну взводу 15-го гірсько-піхотного батальйону на підрозділ 25-го мотопіхотного батальйону. Близько 6 години ранку противник розпочав артилерійські обстріли базових таборів підрозділів 128-ї гірсько-піхотної бригади та взводних опорних пунктів 40-го мотопіхотного батальйону «Кацо» (південна околиця Дебальцевого), «Зозо» (північна околиця Новогригорівки), «Зеніт» (2 км північніше Новогригорівки).

О 10 годині розпочалися бойові дії на західній околиці с. Комуна. Після невдалих штурмових дій противник зупинився, обладнавши позиції в районі водоймища та здійснював обстріли базового табору 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Комуна) та автошляху Дебальцеве — Луганське. В цей час противник штурмував взводні опорні пункти «Валера-128» (південніше Санжарівки), «Станіслав-128» (Рідкодуб) та базового табору 15-го гірсько-піхотного батальйону 128-ї бригади (Чорнухине).

За викликом керівника сектору С з 11.55 до 12.35 поблизу Санжарівки застосовувалась армійська авіація — 2 пари вертольотів Мі-24. Через відхилення від визначеної точки на 2-3 км, удари були нанесені по колоні раніше розбитої техніки.

Наступної доби, 3 лютого, противник суттєво збільшив кількість обстрілів базових таборів 128-ї гірсько-піхотної бригади та 15-го гірсько-піхотного батальйону в районі Рідкодуба, Троїцького, Міуса, Чорнухиного, Санжарівки, Новогригорівки, Золотого, Попасної, Новоорлівки, не полишаючи намірів прорватися вглиб контрольованої території сектору С із західної та східної частини.

Для підтримки підрозділів, що виконували завдання в опорних пунктах та базових таборах, артилерією керівника сектору протягом доби було нанесено вогневе ураження по 45 цілях.

Було здійснено доукомплектування підрозділів 128-ї окремої гірсько-піхотної та 17-ї окремої танкової бригад за рахунок озброєння та військової техніки 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону (без батареї), мінометної батареї механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади.

За викликом керівника сектору С з 15.25 до 16.04 по противнику в районі с. Санжарівка застосовувалася армійська авіація — пара вертольотів Мі-24 та вертольота Мі-8. За доповіддю передового авіанавідника 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади удар армійської авіації був нанесений з відхиленням від визначеної точки на 1 км.

Для посилення угруповання військ сектору С 4 лютого здійснювалося переміщення реактивної батареї 27-го реактивного артилерійського полку. В район Покровського було переміщено 5-й механізований батальйон 30-ї окремої механізованої бригади (без механізованої роти, 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї (2С1 «Гвоздика»), мінометної батареї, зенітно-ракетного взводу) та передано в оперативне підпорядкування командира 17-ї окремої танкової бригади.

Для перешкоджання вивозу біженців, поранених, постачання боєприпасів, а у перспективі — оточення сил АТО, бойовики обладнували опорний пункт в районі с. Калинівка (на 8 км північно-західніше від Дебальцевого) поблизу траси М-03 (Дебальцеве — Світлодарськ — Артемівськ).

Рідкодуб (05.02 — 07.02)

Після дводенних боїв з переважаючими силами противника підрозділ 25-го мотопіхотного батальйону 1 лютого залишив взводний опорний пункт «Андрій» та відступив до взводного опорного пункту «Станіслав-128».

Противник з півдня впритул наблизився до сел. Рідкодуб та безпосередньо до взводного опорного пункту «Станіслав-128». Північна частина селища також контролювалася бойовиками.

Усі можливі шляхи підвозу боєприпасів та продовольства до опорного пункту перебували під повним вогневим контролем артилерії і танків бойовиків. Із західної частини селище було заблоковано непрохідними болотами. Єдиний умовно прохідний шлях через ці болота контролювався бойовиками.

Двічі конвої, які здійснювали підвезення продовольства, матеріально-технічних засобів та боєприпасів потрапляли у засідку противника, внаслідок чого несли втрати в особовому складі та техніці. Єдина дорога від взводного опорного пункту «Балу» до взводного опорного пункту «Станіслав» була замінована та знаходилася під контролем сепаратистів. Крім того, на підступах та у північній частині сел. Рідкодуб противник обладнав вогневі засідки.

В результаті чисельних обстрілів та штурмових дій взводний опорний пункт «Станіслав» 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, обладнаний в районі Рідкодуба, було заблоковано.

Спроба звільнити сел. Рідкодкб та деблокувати опорний пункт «Станіслав-128» була здійснена 5 лютого після проведення розвідки підходів до селища, але була безуспішною. Під час висування колони 2-ї роти батальйону Національної гвардії «Донбас», посиленої двома БМП-2 та танком Т-64, противник відкрив зосереджений вогонь з артилерії та мінометів по дорозі Дебальцеве — взводний опорний пункт «Балу».

В результаті низької морально-психологічної стійкості механік-водій головної БМП розвернув машину у зворотному напрямку, за нею розвернулася уся колона.

У зв’язку з цим, начальник штабу АТО прийняв рішення про перенесення штурму укріплень противника та деблокування опорного пункту «Станіслав» на 06.00 6 лютого.

6 лютого, близько 5 години ранку підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади, розвідувальний взвод 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, група спеціального призначення 73-го морського центру спеціальних операцій, 140-го центру спецпризначення зайняли вихідні позиції для наступу. 2-а рота батальйону «Донбас» у визначений район так і не прибула.

Незважаючи на це, близько 7 години ранку було розпочато зачистку сел. Рідкодуб для деблокування опорного пункту «Станіслав-128». З початком дій, штурмова група успішно просувалася, вибила противника з більшої частини селища та забезпечила прохід по маршруту, що з’єднував опорний пункт з територією, яка контролювалася нашими військами. Вона закріпилася на визначених рубежах та створила умови для підвозу боєприпасів, а також евакуації поранених.

Особовий склад взводного опорного пункту «Станіслав» був виведений з оточення у кількості 102 осіб, але тільки близько 20 з них взяли участь у звільненні Рідкодуба. Решта особового складу була завантажена на транспорт та вивезена в ближній тил — сел. Луганське.

Штурмова група зі складу 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади з розвідувальним взводом 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади протягом 6 годин утримувала позиції опорного пункту. 14-а та 15-а механізовані роти 30-ї окремої механізованої бригади, які повинні були забезпечити нарощування зусиль та завершити звільнення Рідкодуба, виконувати визначені завдання відмовилися.

З підходом підрозділу чисельністю до роти спецпризначення, противнику за підтримки вогню артилерії та мінометів вдалося відтіснити наші підрозділи з зайнятих позицій та повернути контроль над Рідкодубом.

Намагаючись перешкодити організованому відходу наших підрозділів, противник об 11.55 знову розпочав штурмові дії взводних опорних пунктів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади зі сторін Фащівки, Круглика, Нікішиного силами до 100 осіб та трьох танків.

6 лютого, коли в районі Дебальцевого велися жорстокі бої, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун та Верховний представник ЄС у закордонних справах та політиці безпеки Федеріка Могерині закликали сторони до перемир’я для евакуації мешканців Дебальцевого та навколишніх населених пунктів.

За допомогою домовленостей з району бойових дій було вивезено близько 5 тисяч чоловік. Абсолютна більшість мешканців, які виявили бажання евакуюватися, відмовилися виїжджати на території, що контролювалися бойовиками.

Близько 13.00 7 лютого зі сторони Рідкодуба в напрямку Чорнухиного на вантажівках виїхав загін противника. Його диверсійно-розвідувальна група здійснила штурм позицій розвідувального взводу 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади. Зі стрілецької зброї та озброєння бойової розвідувальної машини БРМ-1К штурм було відбито. О 14.25 взводний опорний пункт «Зеніт-40» був обстріляний з ПТКР.

Внаслідок обстрілу було знищено наш танк Т-64. В подальшому противник зосередив основні зусилля на обстрілах з мінометів та артилерії базового табору 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, взводних опорних пунктів «Льоха-128», «Зозо-40», «Кацо-40».

Для збереження життя особового складу, озброєння та військової техніки особовий склад взводних опорних пунктів «Саша-128», «Діма-128» та «Буц-128» був переміщений на взводний опорний пункт «Валера-128». Залишені вогневі позиції були передані командиру 25-го мотопіхотного батальйону.

Опорний пункт «Лама-128» був переміщений в район взводного опорного пункту «Балу-128» із завданням обладнати вузол оборони (перехрестя доріг — залізничні колії) та прикрити тил «Балу-128».

Логвинове (09.02 — 13.02)

Для ускладнення забезпечення Дебальцевського угруповання сил АТО, противник рейдовими діями та вогнем артилерії намагався контролювати дорогу Артемівськ — Дебальцеве.

О 06.15 9 лютого переважаючі сили бойовиків розпочали штурмові дії спостережного посту в районі с. Логвинове. Особовий склад 54-го окремого розвідувального батальйону, який виконував завдання на спостережному пості, відійшов із займаних позицій. НЗФ увійшли в населений пункт та активно розпочали фортифікаційне обладнання оборонних рубежів та позицій.

О 06.30 траса Луганське-Дебальцеве була повністю перекрита та замінована бойовиками в районі Логвинове. По обидві сторони дороги були обладнані вогневі точки. Противник здійснював обладнання трьох опорних пунктів в районі с. Калинівка, висоти 238.3, висоти 258.6.

Для відновлення сполучення було призначено зведений підрозділ від 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади. З виходом до Логвинового по зведеному підрозділу був відкритий вогонь. В результаті обстрілу противника 2 танки Т-64 зведеного підрозділу було знищено вогнем з ПТКР. Зведений підрозділ 1-ї батальйонної тактичної групи після закріплення на рубежі північно-східніше Логвинового відкрив вогонь з танків, БМП та артилерії по позиціях бойовиків в селі.

Наступної доби угруповання бойовиків в Логвиновому було посилене російськими підрозділами, танками та БМП. З цього моменту дорога Артемівськ — Дебальцеве в районі Логвинового знаходилася під повним вогневим контролем бойовиків. Постачання боєприпасів, матеріальних засобів до Дебальцевського угруповання було ускладнене. Противник майже впритул розстрілював конвої, які намагалися доставити в Дебальцеве боєприпаси, продовольство та інші матеріальні засоби.

Близько 16 години 10 лютого підрозділами 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади були проведені демонстраційні дії та розвідка шляхів наступу для штурму Логвинового. В ході розвідки відбувалися бойові зіткнення з противником, який діяв із засідок. Групою під командуванням командира 2-ї механізованої роти було здійснено успішний обстріл позицій бойовиків із підствольних гранатометів та стрілецької зброї на околиці Логвинового.

Після обстрілів група здійснила відхід з використанням димів. В цей же час танки та БМП з піхотою провели демонстраційний штурм села з безпосереднім контактом з противником.

В результаті засадних дій противника в районі Логвинового потрапили в засідку підрозділи 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, зенітного ракетно-артилерійського дивізіону та розвідувальної роти 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Було прийнято рішення про переміщення артилерії на запасні позиції.

З метою недопущення оточення угруповання наших військ в районі Дебальцевого, відновлення його матеріально-технічного забезпечення командування АТО 10 лютого прийняло рішення про проведення операції зі звільнення Логвинового від незаконних збройних формувань.

В умовах вкрай обмежених можливостей в силах і засобах було створено угруповання у складі:

1-ї та 2-ї батальйонних тактичних груп 30-ї окремої механізованої бригади;

посиленої 4-ї механізованої роти 24-ї окремої механізованої Залізної бригади;

зведених загонів 79-ї,95-ї окремих аеромобільних бригад;

ротної тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади;

інженерного підрозділу 703-го інженерного полку;

взводу від батальйону Національної гвардії імені Кульчицького;

роти від батальйону Національної гвардії «Донбас»;

груп спецпризначення від 140-го центру спецпризначення, 73-го морського центру спеціальних операцій, 3-го окремого полку спецпризначення.

Крім того, з району Маріуполя було переміщено та передано в оперативне підпорядкування керівника сектору С в районі Луганського 9-у ротну тактичну групу 30-ї окремої механізованої бригади для створення мобільного резерву. Також, сили і засоби сектору були посилені 15-м мотопіхотним батальйоном, який зосередився в районі м. Костянтинівка.

Загальна обстановка була вкрай загострена. Бойовики мобілізували всі сили на напрямку Дебальцеве-Луганське. 9-а ротна тактична група 30-ї окремої механізованої бригади здійснила висування та перейшла у підпорядкування командира 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади.

Близько 04.20 відповідно до розпорядження Генерального штабу ЗСУ підрозділ 79-ї окремої аеромобільної бригади без частини сил розпочав висування за маршрутом: Водяне — Луганське. Після зосередження в районі Луганського підрозділ планувалося використовувати в якості резерву.

Близько 06.00 ротна тактична група від 92-ї окремої механізованої бригади вийшла в район Луганського та зосередилася біля блокпосту 54-го окремого розвідувального батальйону.

О пів на сьому ранку підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи, розвідувальна рота 30-ї окремої механізованої бригади вийшли на вихідний рубіж для штурму Логвинового. О 06.40 підрозділи прицільно і щільно були обстріляні з напрямку Горлівка-Вуглегірськ, тому були вимушені запросити вогонь артилерії, що підпорядковувалася керівнику АТО.

У цей час підрозділ 79-ї окремої аеромобільної бригади здійснив висування та вийшов на рубіж західної околиці Логвинового із завданням не допустити підходу резервів противника в Логвинове. Під час висування на вказаний рубіж підрозділи 79-ї окремої аеромобільної бригади були обстріляні артилерією противника та протитанковими засобами.

Близько 07.00 після проведення артилерійської підготовки було розпочато штурм Логвинового зведеним підрозділом 1-ї батальйонної тактичної групи та розвідувальної роти 30-ї окремої механізованої бригади. В цей час 4-я механізована рота 24-ї окремої механізованої Залізної бригади продовжувала висування до південно-східної околиці сел. Логвинове.

О 07.10 зведений підрозділ 79-ї окремої аеромобільної бригади вийшов на південно-західну околицю Логвинового та під щільним вогнем противника, прикриваючись димами, став закріплюватися на досягнутому рубежі. Через двадцять хвилин 4-а механізована рота 24-ї окремої механізованої Залізної бригади вийшла в район південно-східної околиці Логвинове, але просуватися далі відмовилася.

О 08.15 половина особового складу ротної тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади, які повинні були прикривати лівий фланг 4-ї механізованої роти 24-ї окремої механізованої Залізної бригади, відмовилися виконувати визначені завдання, а підрозділи 4-ї роти 24-ї окремої механізованої Залізної бригади на визначений рубіж так і не вийшли.

Водночас,підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи на східній околиці Логвинового знаходилися під щільним артилерійським і мінометним вогнем противника. Пересування на техніці ускладнювалося у зв’язку з мінуванням місцевості.

Близько 08.45 підрозділи 79-ї окремої аеромобільної бригади зайняли рубіж по південно-західній околиці Логвинового. О 09.00 в район виконання завдання підрозділами 79-ї окремої аеромобільної бригади прибув резерв 95-ї окремої аеромобільної бригади у складі 2 штурмових загонів і танка Т-64 30-ї окремої механізованої бригади для проведення зачистки Логвинового.

З 09.00 підрозділи 79-ї окремої аеромобільної бригади у взаємодії із штурмовими загонами 95-ї окремої аеромобільної бригади та за підтримки танка Т-64 розпочали зачистку Логвинового від НЗФ. О 10.30 у зв’язку з постійним вогнем артилерії противника було прийнято рішення про проведення перегрупування військ для більш успішного виконання завдання.

Командир 4-ї механізованої роти 24-ї окремої механізованої Залізної бригади, прибувши на командно-спостережний пункт 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади для повторного уточнення завдання, доповів, що особовий склад роти деморалізований та відмовляється виконувати визначені завдання.

Близько 10.30 з напрямку Санжарівки противник відкрив вогонь по наших підрозділах боєприпасами касетного типу. Під час просування безпосередньо по Логвинового противник із засідок вів вогонь зі стрілецької зброї, гранатометів РПГ та СПГ.

З 12.00 до 15.00 підрозділи 79-ї окремої аеромобільної бригади у взаємодії з двома штурмовими загонами 95-ї окремої аеромобільної бригади за підтримки артилерії старшого начальника продовжували виконувати завдання із зачистки Логвинового та недопущення підходу резервів противника.

Близько 12.00 загін противника — три танки, БМП та вантажні автомобілі з живою силою увійшли до с. Калинівка.

Станом на 12.30 4-а механізована рота 24-ї окремої механізованої Залізної бригади так і не зайшла до Логвинового. Вона перебувала на південно-західній околиці села, і не виходила на радіозв’язок. Тому в бій вступили підрозділи 2-го механізованого батальйону. При їх вході в Логвинове противник знищив три БМП-2.

Противник, який здійснював оборону Логвинового, інтенсивно обстрілював 2-у механізовану роту 30-ї окремої механізованої бригади та зведений загін 79-ї окремої аеромобільної бригади.

Близько 14.00 колона гусеничної техніки противника — 8 танків та 3 БМП висунулася в напрямку Дебальцеве-Логвинове. О 14.30 танки противника розгорнулися у бойову лінію. Використовуючи пануючі висоти, вогонь артилерії та РСЗВ, противнику вдалося відтіснити підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої та 79-ї окремої аеромобільної бригад від Логвинового. Танкові підрозділи від 1-ї окремої танкової та 30-ї окремої механізованої бригад здійснювали активну протидію танкам противника, але перевага була на боці противника.

Екіпажу танку під керівництвом лейтенанта Василя Божка завдяки мужності, героїзму та високим професійним навичкам вдалося протягом дуже короткого періоду часу знищити три танки противника та врятувати десантників 79-ї окремої аеромобільної бригади. За цей подвиг Василь Божок отримав «Золоту Зірку» Героя України.

Критична ситуація склалася, коли танковий взвод 3-ї танкової роти 1-ї танкової бригади, використавши усі боєприпаси відійшов на завантаження боєкомплекту. Начальник штабу АТО ввів у бій останній резерв — зведений підрозділ Національної гвардії, який взяв участь у бою та підтримав дії десантників зведеного загону 79-ї окремої аеромобільної бригади.

Програючи у чисельному складі, українські підрозділи були вимушені відійти на вигідні рубежі. Близько 17.00, відповідно до розпорядження начальника штабу АТО, підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади були виведені в райони південно-східніше Луганського для обладнання нових рубежів оборони. Останніми виходили підрозділи батальйону «Донбас». Виходячи з Логвинового, вони захопили в полон 18 бойовиків.

Основу оборони склала 3-я танкова рота 1-ї окремої танкової бригади, яка мала у своєму складі 8 танків Т-64 БМ «Булат». Після прибуття рота зайняла та приступила до інженерного обладнання рубежу на південній околиці Луганського.

Інженерна машина ГМЗ-2 зведеного інженерного загону 703-го інженерного полку виставила перед позиціями танкової роти мінне поле. Фланги були прикриті дистанційно встановленими мінними полями за допомогою універсальних загороджувачів «Кремінь» та УМЗ.

У якості мобільного резерву використовувалася 1-а танкова рота 14-ї окремої механізованої бригади та загін від 95-ї окремої аеромобільної бригади.

Для вогневого ураження противника застосовувалася маневрена артилерійська група у складі 4 одиниць РСЗВ «Ураган» та 4 од. САУ МСТА-С, артилерії 30-ї окремої механізованої бригади, а також артилерійських підрозділів, підпорядкованих штабу АТО. Підрозділи Національної гвардії від батальйонів імені Кульчицького та «Донбас» склали протидиверсійний резерв. Для ведення розвідки залучалися групи спецпризначення від 3-го та 8-го полків спецпризначення.

Зазначені підрозділи були зведені в тактичну групу «Барс», завданням якої було не допустити нанесення ударів противника у фланг по напрямках, що сходяться, вздовж річки Луганка зі сторони Горлівки та Санжарівки, захоплення Світлодарська та Луганського та створення противником подвійного кільця оточення наших військ.

Крім того, на тактичну групу «Барс» покладалося забезпечення проведення конвоїв з боєприпасами, продовольством, матеріально-технічними засобами від Луганського до Дебальцевого по так званій «дорозі життя», забезпечення виходу наших військ з району Дебальцевого та утримання плацдарму навколо Світлодарська, Луганського, Верхнього Лозового, Миронівськогой загальною площею 160 км2. Командування тактичною групою «Барс» було покладено на начальника штабу АТО.

Підготовка до виведення підрозділів (14.02 — 17.02)

Після прийняття рішення про виведення військ з Дебальцевського плацдарму були вжиті усі необхідні заходи щодо знищення залізничної інфраструктури. Інженерні підрозділи замінували та підірвали залізничні колії, технічні приміщення та об’єкти, які забезпечують функціонування залізничного вузла.

Через відсутність часу та постійну протидію противника, якісно замінувати та підірвати усі об’єкти не вдалося. Крім того, ймовірно, деякі об’єкти були розміновані ворожими диверсійно-розвідувальними групами, які діяли у місті. Внаслідок цього, найменших пошкоджень зазнало залізничне полотно. Решта об’єктів була повністю зруйнована. Залізничний вузол на деякий час втратив своє транспортне значення.

В ніч на 14 лютого, відповідно до бойових розпоряджень Генерального штабу ЗСУ, особовий склад 3-го та 8-го окремих полків спецпризначення був переміщений з пунктів постійної дислокації у смугу відповідальності сектору С. Це було зроблено для боротьби з численними ДРГ противника та його мобільними загонами, зустрічі та супроводження наших підрозділів, які виводилися з району Дебальцевого.

Загони 3-го та 8-го окремих полків спецпризначення були перекинуті в район проведення АТО літаками за маршрутами: загін 8-го полку — аеродром «Старокостянтинів» — аеродром «Чугуїв»; загін 3-го полку — аеродром «Кривий Ріг» — аеродром «Чугуїв». З аеродрому «Чугуїв» до району виконання завдань загони висувалися автомобільною технікою.

14 лютого для виконання спеціальних завдань та боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, які здійснювали напади на підрозділи, що виводилися з під ударів, в Дебальцеве був направлений зведений підрозділ 3-го окремого полку спецпризначення. На блокпосту біля сел. Луганське 80% особового складу 3-го загону 3-го окремого полку спецпризначення відмовилися продовжувати рух в колоні. Наступної доби усі «відказники» були відправлені назад. Залишок зведеного підрозділу прибув в Луганське, де охороняв ТЕС.

Підрозділи 8-го полку та 73-го морського центру спеціальних операцій, що розташовувалися поруч, здійснювали охорону ділянки траси в районі Луганського для забезпечення безпечного виводу військ та протидії диверсійно-розвідувальним групам противника.

Близько 23.30 особовий склад загону 8-го окремого полку спецпризначення також прибув до сел. Луганське, де отримав завдання висунутися в Дебальцеве у супроводі представників 54-го окремого розвідувального батальйону на БРДМ та з 08.00 15.02.2015 розпочати виконання завдань під керівництвом керівника сектору С.

У зв’язку з вогневим контролем противника, який закріпився на основних маршрутах руху загону, враховуючи бойову обстановку, рельєф місцевості, для якісного виконання завдання, маневреності та керованості, а також збереження особового складу, загін було поділено на дві частини, які прибули до базового табору 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади з інтервалом 4 години. Особовий склад та техніка прибули без втрат. Одразу після прибуття другої групи, приблизно о 07.45 15.02.2015 по базовому табору 128-ї бригади противник наніс артилерійський удар, в результаті якого було втрачено три автомобілі загону з боєприпасами та майном.

Наростивши зусилля, противник не полишав спроб оточити угруповання наших військ в Дебальцевому та здійснити його розгром.

Використовуючи режим припинення вогню, противник здійснював переміщення особового складу, озброєння та військової техніки в напрямку Дебальцевого.

Установки РСЗВ «Ураган» з Перевальська у супроводі двох вантажівок з особовим складом були переміщені у Брянку. 37 автомобілів з Луганська були переміщені в Алчевськ. 4 танка зі Стаханова — в Алмазну.

Колона вантажних автомобілів з запалювальними мінами з заводу ім. Калініна (Донецьк) здійснювала рух в напрямку м. Дебальцеве.

Близько 15.30 до району, де виконував бойове завдання зведений загін 8-го окремого полку спецпризначення, прибуло два Т-64 14-ї окремої механізованої бригади, а також підрозділи Національної гвардії. У зв’язку з закінченням пального, а також станом психологічною неготовністю членів екіпажу виконувати завдання, танки були відправлено до своїх підрозділів.

Протягом 15 лютого усі взводні опорні пункти, блокпости та базові табори вздовж лінії зіткнення зазнавали потужних обстрілів з мінометів, танків та РСЗВ. Одночасно з трьох напрямків: західного, східного та південного противник проводив штурмові дії.

З 09.00 по 09.30 після мінометного обстрілу зі сторони сел. Центральне розпочалися штурмові дії взводного опорного пункту «Олександр-128». О 09.05 з танка був обстріляний базовий табір 40-го мотопіхотного батальйону (південно-східніше Дебальцевого). О 09.30 взводний опорний пункт «Олександр-128» знову зазнав обстрілів з мінометів зі сторони Центрального. О 10.00 взводний опорний пункт «Балу-128» був обстріляний артилерією зі сторони Фащівки.

Близько 10.00 противник провів артилерійський обстріл позицій 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади, що розташувалася 5 км південніше Троїцьке. Резервна група, яка прибула для підтримки підрозділів, відкрила вогонь по противнику з ПТКР, гранатометів АГС-17 та озброєння БМП-2.

Близько 11.00 загін 8-го окремого полку спецпризначення висунувся у визначений район автомобільною технікою. Поблизу автомобільних тунелів під залізницею на північно-східній околиці Дебальцевого автомобіль, у якому знаходився командир зведеного загону, був обстріляний противником з ручних гранатометів та стрілецької зброї. Після спішування особовий склад розосередився по місцевості і підготувався до бою. В подальшому загін вступив у бій та знищив групу противника — 12 осіб.

Близько 12.00, розпочавши висування через тунелі до їх південних виходів, загін вступив у бій з переважаючими силами противника. Командир загону віддав наказ розвідувальним групам закріпитися на позиціях за тунелями. Під час бою вогнем зі стрілецької зброї спецпризначенці відрізали піхоту противника від тунелів, не давши їм змогу розгорнутися та зайняти вигідні рубежі для атаки по підрозділах ЗСУ.

О 12.10 відбувся повторний артилерійський обстріл позицій підрозділів та району розташування 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади. Для протидії противнику було сформовано мобільну групу для виявлення та знищення його мінометних розрахунків. В районах східніше Луганського було виявлено міномети противника та відкрито по них вогонь з озброєння БМП, кулеметів та стрілецької зброї. Противник відійшов до с. Санжарівка.

Протягом 16 лютого противник продовжував обстріли штабу, позицій та блокпостів сектору С, а також здійснював штурмові дії, метою яких було виснаження особового складу підрозділів сил АТО та примушення до здачі позицій.

Для цього противник шляхом ведення штурмових дій в напрямку Дебальцевого, Кам’янки та Чорнухиного з одночасною дезорганізацією управління на тактичному і оперативно-тактичному рівнях здійснював вогнево-психологічний вплив на особовий склад сил АТО з метою їх витіснення із займаних позицій і утримання під постійним вогневим контролем основних шляхів постачання матеріально-технічних засобів та боєприпасів. Найбільшу активність противник виявляв в районі Чорнухиного.

Використовуючи режим припинення вогню, противник продовжував перекидання особового складу, озброєння та військової техніки з інших напрямків до Дебальцевого. Зі Стаханова у напрямку Ганнівки було переміщено 2 установки «Град», а також перекинув групу вогнеметників. З Горлівки до Дебальцевого було перекинуто до 50 бойових броньованих машин. Зі Свердловська до Дебальцевого висунулася колона у складі 3 танків та 2 установок «Град», 3 САУ «Піон» та 270 бойовиків.

Бойовики, застосувавши танки, здійснили напад на Миронівський з боку Троїцького. В Чорнухиному бойовики провели зачистку, перевіряючи будинки місцевих мешканців.

Основні зусилля сектору зосереджувалися на утриманні дороги Луганське — Дебальцеве та зайнятих позицій в районі опорних пунктів «Олександр-128», «Льоха-128», базових таборів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, 15-го гірсько-піхотного батальйону та недопущення просування противника на західну та східну частину контрольованої території сектору.

Силами зведеного підрозділу 17-ї окремої танкової бригади в районі Троїцького було виставлено блокпост «Міст-17».

Для збереження життя і здоров’я особового складу відповідно до розпорядження Генерального штабу ЗСУ підрозділи механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади здійснили переміщення у безпечні райони.

Взводний опорний пункт «Микола-128» здійснив переміщення в район східної околиці с. Ольховатка (базовий табір механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади), маючи завдання не допустити прорив противника на загрозливих напрямках. Блокпости 12802, 12803, 12805, 12806 та взводний опорний пункт «Горб-128» перемістилися в район Дебальцевого із завданням перейти до оборони вздовж вул. Постишева та не допустити подальшого просування противника в напрямку південної околиці міста шляхом обладнання та виставлення взводних опорних пунктів в районах:

взводний опорний пункт № 1: перехрестя вулиць Київська та Пархоменка — перехрестя вулиць Пархоменка та Миру;

взводний опорний пункт № 2: перехрестя вулиць Постишева та 345-ї Дебальцевської стрілецької дивізії — перехрестя вулиць Постишева та Пушкіна;

взводний опорний пункт № 3: перехрестя вулиць Пушкіна та Постишева — перехрестя вулиць Постишева та Комуністичної;

взводний опорний пункт № 4: перехрестя вулиць Сосюри та Калініна — перехрестя вулиць Калініна та М. Щербини;

взводний опорний пункт № 5: перехрестя вулиць Кірова та 60-річчя Жовтня — перехрестя вулиць 60-річчяЖовтня та Пархоменка, перехрестя вулиць Сосюри та Станкевського.

Протягом дня штаб 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади виводив підрозділи з небезпечних районів. Послідовно знімалися опорні пункти, що розташовувалися західніше та південніше Дебальцевого.

Близько 17.00 під час виконання завдань у районі с. Нижнє Лозове на 9-у ротну тактичну групу 30-ї окремої механізованої бригади напала диверсійно-розвідувальна група противника. В ході бою противник з ПТКР знищив одну БМП-2 ротної тактичної групи. Вогнем у відповідь з БМП-2 нашому підрозділу вдалося знищити один БТР та особовий склад противника.

Група 3-го окремого полку спецпризначення мала виконувати завдання із супроводу колони за маршрутом Луганське — Нижне Лозове — Новогригорівка — Дебальцеве, але після отримання інформації про напад на колону, яку супроводжувала інша група приблизно об 11.00, група отримала нове завдання — відбиття нападу на колону, яка рухалася з Дебальцевого та пошук військовослужбовців, що її супроводжували.

Приблизно о 16.00 поблизу с. Нижнє Лозове, знаходячись в БТР, група вступила в бій з диверсійно-розвідувальною групою противника. В результаті бою група знищила близько 10-12 диверсантів та відступила, маючи трьох поранених.

У цей час, через неможливість протистояти переважаючим силам противника, командир зведеного загону 8-го окремого полку спецпризначення прийняв рішення відійти в район залізничної лікарні м. Дебальцеве, яка знаходилася на відстані близько 1 км від основних позицій та мала вигідне розташування для ведення бойових дій.

Одразу після закріплення в лікарні зведений загін потрапив під артилерійський обстріл противника, після чого був атакований з південного та східного напрямків двома групами піхоти (приблизно 30 бойовиків в кожній).

Близько 14.00 після оцінки обстановки, командир зведеного загону прийняв рішення про відхід зведеного загону на опорний пункт «Зозо-40» для зайняття оборони, встановлення зв’язку з керівництвом сектору С та подальшого виконання завдань від цього опорного пункту.

Під час висування в напрямку опорного пункту «Зозо-40», о 17.30 зведений загін потрапив під мінометний вогонь противника, що не дозволило вийти на опорний пункт з південної сторони. Спроба вийти із західної сторони також призвела до потрапляння під мінометний вогонь противника.

Командир зведеного загону прийняв рішення виходити в північному напрямку до наступного опорного пункту ЗСУ для встановлення зв’язку з керівництвом сектору та поповнення боєприпасів, а також для надання медичної допомоги двом пораненим військовослужбовцям. Оцінивши обстановку, було прийнято рішення виходити в західному напрямку — до сел. Луганське.

О 17.30 штаб АТО визначив завдання командиру 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади: виділити штурмову групу для проведення евакуації поранених. Близько 19.30 в ході штурмових дій під час евакуації поранених в районі с. Нижнє Лозове з с. Санжарівка по наших підрозділах було нанесено удар з установок «Град», а з лісопосадки противник вів вогонь з кулеметів та АГС. Особовий склад штурмової групи відкрив вогонь у відповідь з озброєння БМП-2 та кулеметів. Евакуація поранених здійснювалася медичним пунктом батальйону.

Після завершення евакуації, підрозділи, які висувалися з с. Нижнє Лозове, були обстріляні противником з використанням АГС.

17 лютого близько 06.00 зведений загін 8-го окремого полку спецпризначення вийшов до сел. Луганське. Про виконання завдання та обставини відходу командир зведеного загону особисто доповів начальнику штабу АТО. Отримавши нове завдання, командир загону доповів про неможливість його виконання через необхідність відпочинку та медичного огляду особового складу.

Відповідно до розпорядження Генерального штабу ЗСУ підрозділи механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади з базового табору батальйону, а також взводні опорні пункти «Олег», «Ярік» та «Беркут» були переміщені в базовий табір бригади (м. Дебальцеве).

Для недопущення просування противника у напрямку Вергулівка — Дебальцеве за рішенням Генерального штабу ЗСУ було здійснено маневр підрозділів механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади в район північно-західної околиці Дебальцевого та перекрито основний автомобільний напрямок Дебальцеве — Логвинове шляхом обладнання та закріплення в ротному опорному пункті.

В ніч з 17 на 18 лютого зведений загін 95-ї окремої аеромобільної бригади за підтримки вогню артилерії та мінометів зайняв панівні висоти 231.6 та 276, тим самим взявши під контроль маршрут виходу підрозділів сектору С з району Дебальцеве.

Одночасно, маневрена артилерійська група нанесла потужний раптовий вогневий удар по позиціях посиленого танкового підрозділу противника в районі висоти 307.9, що на декілька годин паралізувало дії противника зі східного напрямку.

Протягом 17-18 лютого 1-а танкова рота 14-ї окремої механізованої бригади повзводно, 2-3 машинами, приховано по балках та улоговинах здійснювала вихід уздовж балки Скелева до панівних висот, які були зайняті противником, де вступали у вогневі дуелі з танками противника, тим самим виводячи їх під вогонь наших танків Т-64БМ «Булат» 3-ї танкової роти 1-ї окремої танкової бригади, які знаходилися у засідках. У тих боях противник втратив декілька танків та дві БМП.

В ніч з 17 на 18 лютого артилерія сил АТО нанесла ряд зосереджених вогневих нальотів по опорних пунктах противника в районі с. Логвинове та Калинівка, а також поблизу висот 252.6 та 238.3, значно знизивши бойовий потенціал противника та не допустивши його активних дій в період виходу наших військ з Дебальцевого.

Противник зосередив потужне угруповання військ в районі с. Калинівка та Логвинове і взяв під контроль трасу Дебальцеве — Луганське, чим унеможливив перегрупування та всебічне забезпечення сил і засобів сектору. Активними діями за підтримки РСЗВ та артилерії противник прорвав оборону наших військ в районі опорного пункту «Кацо-40» з напрямку Вергулівки і вів бої у м. Дебальцеве, взявши під контроль основні адміністративні будівлі міста.

Не витримавши вогневого впливу противника, 107 бійців 40-го мотопіхотного батальйону здалися в полон. Через три доби вони були звільнені без жодних вимог.

Після того, як здавшись у полон 40-й батальйон відкрив для противника два опорних пункти, виникла необхідність їх подальшого прикриття. Виконання цього завдання було покладено на 23 військовослужбовців 95-ї окремої аеромобільної бригади. Вони стримували ці позиції, коли диверсійно-розвідувальні групи противника діяли безпосередньо в Дебальцевому.

Посилити підрозділи та прикрити інші проблемні напрямки в районі Дебальцевого було неможливо через відсутність резервів. Зведений загін (близько 70 осіб) зі складу 95-ї окремої аеромобільної бригади — це всі резерви, які можливо було використовувати.

Перекинути війська на Дебальцевський напрямок було неможливо тим через те, що зберігалася потенційна небезпека активних бойових дій на інших напрямках.

Близько 19.00 відповідно до бойового розпорядження керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей зведений загін 3-го та 8-го окремих полків спецпризначення повинен був висунутися в район с. Троїцьке, північної околиці Дебальцевого на північ вздовж лівого берега річки Санжарівка з метою виявлення живої сили, озброєння, військової техніки незаконних збройних формувань і підрозділів Збройних сил РФ, вогневих позицій РСЗВ, артилерії, їх знищення, корегування вогню артилерії, забезпечення безпеки виводу з оточення підрозділів ЗСУ з району Дебальцевого до Луганського у визначеній смузі.

Із 05.00 18 лютого розвідувальні групи спецпризначення зі складу зведеного загону приступили до виконання зазначеного бойового завдання.

Вихід з Дебальцевського виступу (16.02 — 21.02)

Враховуючи, що підрозділи сил АТО на Дебальцевському напрямку виконали усі визначені завдання, а також обстановку, що склалася, Генеральний штаб ЗСУ прийняв рішення до ранку 18 лютого 2015 року здійснити відведення підрозділів із району м. Дебальцеве.

Прийняттю цього рішення та відведенню військ сприяли умови, які склалися у секторі С. Противник, зазнавши значних втрат внаслідок ударів ракетних військ та вогню нашої артилерії, був змушений вивести свої артилерійські системи з периметру Дебальцевського виступу на безпечні відстані і зосередити їх південно-східніше та південно-західніше Дебальцевого. В цих умовах противник не мав змоги здійснювати вогневе ураження наших підрозділів, які виводилися визначеними маршрутами.

Знизилася інтенсивність обстрілів підрозділів сил АТО. Порівняно зі 101 обстрілом протягом доби 16 лютого, кількість обстрілів станом на 07.00 17 лютого складала 39 обстрілів, а станом на 07.00 18 лютого знизилася до 19 обстрілів.

Підрозділи противника були виснажені. Внаслідок значних втрат їх наступальний потенціал був вичерпаний. Для продовження наступальних дій вони потребували не менше двох діб для відпочинку, поповнення запасів ракет та боєприпасів, а також перегрупування резервів, які були зупинені вогнем нашої артилерії.

Внаслідок зниження температури повітря переміщення підрозділів стало можливим не лише автомобільними, а й польовими дорогами.

Виведення підрозділів здійснювалося в три етапи:

на першому етапі — виведення підрозділів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, які виконували завдання в районі сіл Малоорлівка, Новоорлівка та Орлово-Іванівка. До складу авангарду увійшли розвідувальна рота та 15-й гірсько-піхотний батальйон;

на другому етапі — виводилися підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, які виконували завдання на східній околиці Чорнухиного (опорні пункти «Балу», «Федір», «Олександр», «Віталій»);

на третьому етапі — виведення підрозділів, а також командних пунктів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади і сектора С безпосередньо з Дебальцевого. Прикриття відходу забезпечувалося ар’єргардом зі складу механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Відведення військ здійснювалося за двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії, не допускаючи руху поодиноких машин.

Перший маршрут проходив через Дебальцеве, Новогригорівку та Троїцьке, другий — через Дебальцеве, Новогригорівку, Нижнє Лозове та Луганське.

Для введення противника в оману був використаний хибний маршрут висування, на якому проводилася імітація руху колон.

Для забезпечення відходу військ було створено систему районів, рубежів і позицій. На передовій позиції перейшли до оборони підрозділи 3-ї танкової роти 1-ї окремої танкової бригади та 30-ї окремої механізованої бригади.

В глибині оперативної побудови військ були створені та утримувалися мобільні бронегрупи (резерви). На річні Луганка було обладнано дві основні та одну запасну понтонні переправи.

Другий рубіж оборони було обладнано по рубежу підготовлених опорних пунктів, на якому був спланований перехід до оборони підрозділів 128 окремої гірсько-піхотної бригади та відновлення їх боєздатності.

Забезпечення відходу військ сектору С, прикриття їх флангів, підтримка вогнем ар’єргардів та недопущення переслідування з боку противника здійснювалося шляхом зайняття панівних висот, проведення спеціальних дій зведеним загоном зі складу 3-го і 8-го окремих полків спеціального призначення в районі між річкою Санжарівка та сімома опорними пунктами, а також двома невеликими групами (по 50-70 осіб у кожній) від 95-ї окремої аеромобільної бригади в районі с. Нижнє Лозове, проведення інженерної розвідки на маршрутах висування з метою виявлення і знешкодження мін та фугасів, забезпечення позначення мінних полів наших військ, а також визначення вогневих коридорів та нанесення вогневого ураження противнику на північній та північно-західній околицях м. Дебальцеве та на маршрутах висування наших військ.

Для недопущення скупчення військової техніки в населених пунктах і на бар’єрних рубежах силами Військової служби правопорядку було організовано комендантську службу на мостах, переправах, маршрутах висування підрозділів та на 5 проходах по рубежу залізниці: східна околиця Семигір’я — станція Калиново-Попасна. Напрямки відведення підрозділів підсвічувалися сигнальними ракетами.

Після відведення підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади були зосереджені в районі збору (м. Артемівськ). За успішний вихід з Дебальцевого, героїзм та грамотні дії 26 лютого 2015 року командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади полковник Сергій Шаптала був нагороджений «Золотою Зіркою» Героя України.

Решта підрозділів зосереджувалася в Артемівську та сусідньому с. Парасковіївка.

Слід зазначити, що окремі групи бійців 25-го та 40-го окремих мотопіхотних батальйонів, які зосереджувалися в Дебальцевому, здійснили самовільний відхід в тилову смугу сектору С на дві доби раніше. Спочатку вони зосереджувалися в с. Покровське та Клинове (східніше Артемівська), а в подальшому були переміщені в район збору 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Після виходу наших військ з Дебальцеве противник робив відчайдушні спроби захоплення населених пунктів Луганське, Миронівський, Розсадки та виходу на рубіж Новолуганське — Миронівський — берег річки Луганка.

Протягом 19 лютого 30-а механізована бригада повернула контроль над взводним опорним пунктом «Павло-13» та ще дві доби відбивала атаки противника, який намагався захопити цей опорний пункт та взяти під вогневий контроль значну частину Луганського.

Неодноразово під прикриттям щільного вогню артилерії та мінометів мобільні групи противника у складі 2-3 танків, посилених піхотою на БМП та автомобілях, намагалися проникнути вглиб оборони наших військ та захопити панівні висоти з метою створення опорних пунктів для розвитку наступу.

18 лютого в районі Санжарівки було зосереджено до 40 одиниць бронетехніки противника. Лише зосереджений вогонь важкої артилерії безпосереднього підпорядкування штабу АТО змусив противника відвести свою батальйонну тактичну групу вглиб оборони.

Активні дії мобільних груп 95-ї окремої аеромобільної бригади, посилених танками 14-ї окремої механізованої бригади, потужний вогонь артилерії, дії із засідок снайперів підрозділів спецпризначення та загальні втрати, які противник поніс в боях за Дебальцеве, виснажили його. Тому вже з 21 лютого противник припинив будь-які дії на цьому напрямку.

Підрозділи тактичної групи “Барс” були передані в безпосереднє підпорядкування штабу сектору С в Артемівську.

Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти.
За весь час оборони Дебальцевського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ.

Значними були втрати українських військ в озброєні. Біля 30% техніки було знищено противником або виведено з ладу силами наших підрозділів.

За ведення бойових дій в районі Дебальцевого державними нагородами України нагороджено 379 військовослужбовців (у тому числі посмертно — 136), а відзнаками Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ — 450 осіб.

ВИСНОВКИ

Внаслідок скоординованих дій сил АТО замисел противника — оточити наші війська та знищити їх в районі Дебальцевого — був зірваний.

Втрати, понесені противником, змусили його відмовитися від подальших наступальних дій.

Силам сектору С вдалося утримати бар’єрний рубіж по річці Луганка і закріпитися на плацдармі Луганське — Троїцьке — Попасна, не допустивши захоплення бойовиками нових територій.

Підрозділи були виведені з-під ударів противника з мінімальними втратами особового складу та перейшли до оборони на завчасно підготовлених оборонних рубежах.