автор: Надійка Суха
з Донецької області
фото авторки та надані батальйоном “MARA” і пресслужбою 66 омбр
Олександр Васильович закурює цигарку перед інтерв’ю. Він багато жартує, трохи менше курить і пригощає чаєм. Тут, на війні, він з 2015 року.
Починав із піхоти. Нині він – командир батальйону безпілотних систем “MARA” 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Сьогодні в його підпорядкуванні пілоти дронів-розвідників, ударних БПЛА – дрібних, типу “крило” та важких бомберів, а також наземних роботизованих систем.
“Будь-яка війна – завжди перша в чомусь”, – парирує майор Олександр Несмачний, коли я намагаюся сказати, що саме наша війна унікальна. На думку Олександра Васильовича, успіх безпілотних систем у тому, що вони розвиваються, не підпорядковуючись строгим виробничим порядкам. У Несмачного контраверсійні погляди на мобілізацію та дрони на оптоволокні. Але дуже категоричні щодо збереження життя воїнів.
Про розвиток безпілотників та “взаємні крадіжки” технологічних рішень, піхотну війну, штурми на Лиманському напрямку, бачення армії майбутнього та особливий рекрутинг у підрозділ комбат Олександр Несмачний “Несма” розповів у цьому інтерв’ю “Новинарні”.
Дивіться також інтерв’ю у відеоформаті на нашому YouTube-каналі.
Підписуйтеся на канал “Новинарня“, щоб бачити більше фронтових репортажів та інтерв’ю.
Це саме той підрозділ, для якого “Новинарня” за підтримки читачів і глядачів провела збір та закупила три квадрокоптери DJI Mavic 3 Pro.
– Ми з вами зустрічаємося після доби важкого штурму росіян на Лиманському напрямку. Як мені відомо, цей наступ Сили оборони, зокрема й ваша бригада, відбили. Розкажіть про це.
– Ми очікували, що цей наступ буде відбуватися. Усі були підготовлені і зробили все можливе.
Так, цілий день та пів ночі ми зазнавали штурмових дій. Противник пішов у смузі оборони 3-го армійського корпусу, у зоні відповідальності якого ми зараз перебуваємо, і фактично – в нашій смузі. Наступали на наші порядки колоною з броньованої техніки. На підкріплення йшли легкоброньована, а також мотоцикли і квадроцикли.
Ми зупинили ворога безпілотниками та артилерією. Знищили дуже багато як техніки, так і особового складу противника – на моїй пам’яті такої кількості самогубств я ще не бачив. Працювала вся бригада. Засоби БПЛА взяли на себе основне ураження, але піхотні підрозділи від нас не відставали.
Результат, як-то кажуть, на табло. Ми дуже задоволені тим, що зробили. Деяких моментів навіть самі від себе не очікували.
Ми вийшли на рівень, коли пілот під керуванням своїх штурманів під задачу вже сам обирає, як він її виконає. І вчорашні ураження довели, що ми все ж таки вміємо це робити.
Фактично за половину доби ми повністю “розмотали” колону ворога, після чого розшукували всіх тих, хто залишився, аби вони знайшли свою безглузду смерть.
Робота оператора БПЛА батальйону “MARA”
– Хіба тактика наступу механізованою колоною ще застосовується росіянами?
– Застосовується постійно в конкретні погодні умови – це туман або мряка. Тобто якщо ми бачимо таку погоду за прогнозом, то одразу готуємося до оборонних дій.
За таких погодних умов засоби БПЛА знижують свою ефективність. По-перше, важко щось побачити. По-друге, вони не пристосовані до таких умов. Тому часто маємо великі втрати бортів.
Але краще я втрачу десятки бортів, ніж ми зав’яжемо стрілецькі бої, і піхота буде битися з ворогом самостійно. Ми не допускаємо навіть такої думки. Обладнання, дрони – це залізо, ми їх поміняємо. А люди, які там стоять і тримають цей рубіж, – це головне.
За останньою моєю інформацією, жодної людської втрати ми не зазнали. Залізо втрачали – дрони, авто. Купимо нове.
Читайте також:
Ліквідовані майже 50 росіян та понад 20 одиниць техніки: Сили оборони відбили масований штурм ворога на Лиманському напрямку. ВІДЕО
– Яка роль вашого батальйону у спайці з піхотою та іншими підрозділами під час ось таких масових штурмових дій ворога?
– Зараз розвідка – це основа бою всього батальйону. Ми бачимо на 14 кілометрів від себе, тож можемо розбивати скупчення ворога на упередження. Якщо ми [засобами аеророзвідки] знаходимо якусь російську гармату, як робимо останні три тижні, то знищуємо її, щоб вона вже не могла нікого уразити.
Комбат Олександр Несмачний і Надія Суха під час інтерв’ю “Новинарні“
Дуже велику роль відіграє відключення “старлінків” росіянам. У них з’явилося багато антен – це спроби налаштувати Wi-Fi-мости для постійного зв’язку. Наша фішка: ми “виносимо” всі ці антени, і вони (російські оператори БПЛА – “Н”) просто не можуть нікуди літати.
Ми вже не збиваємо збити якийсь “мавік”, FPV-дрон чи будь-який інший повітряний засіб, а боремося саме з пілотами,
які не можуть нікуди полетіти, навіть якщо вже розгорнуті.
Втрата ними обладнання призводить до нульової боєздатності точки злету. І вони чекають або на підвіз, або взагалі просто на те, коли ми їх повністю “закопаємо” важкими бомберами вночі.
– Які ще засоби при цьому задіяні?
– Основні засоби, які працюють під час штурмів – це, в першу чергу, велика кількість розвіддронів. Зараз використовуємо Matrix 4T, які завдяки додатковим розробкам можуть літати на більш ніж 10 кілометрів. Вони дають картинку і вказують цілі. А ми можемо одразу ж планувати, що нам робити з тією чи іншою ціллю. Далі вже вступає в бій FPV-екіпаж, який працює на 25 кілометрів від лінії зіткнення вглиб території противника. FPV-крила – від 15 до 30 кілометрів.
Читайте і дивіться також:
По “дорозі смерті” Дружківка-Костянтинівка: йдемо з мисливцями на дрони. ВІДЕО
Фактично 90% того, що зараз працює і вражає цілі, – це українське виробництво. 10% – розвіддрони всім відомого [китайського] виробника DJI.
– У вашого батальйону також є майстерня, яка працює з дронами. Чому це потрібно?
– По-перше, кожен дрон, якщо ми говоримо про розвідку, потрібно анонімізувати. Це важливо, щоб він не показував ні точки злету пілотів, ні свого місцезнаходження. Лише після їх переробки та перевірки майстрів дрони потрапляють до підрозділів.
По-друге, майстерні завжди прошивають FPV-дрони під характеристики нашого обладнання.
Робота оператора БПЛА батальйону “MARA”
Варіантів керування дронами багато. Ми робимо їх під себе, і вже далі на них літаємо. Батарейки, які потрібні для цих дронів і приходять у комплекті, теж потребують доопрацювання, переробки, перевірки. Усе це робить майстерня.
Дрони мають властивість падати. Вони ламаються. Це виріб, який потрібно обслуговувати. Як СТО обслуговує автівку, так і майстерня підтримує ці дрони. Якщо в батальйоні немає такого персоналу – вони не працюватимуть.
– А як щодо бойової частини дрона – також фантазуєте?
– Є розробки, які вже використовуються вже майже чотири роки, а є нові.
Постачання стандартизованого боєкомплекту, звісно, є, але все ж таки деякі таємні спеціальні деталі ми робимо. Скажімо так, адаптовуємо під власне бажання та потреби.
➡️ Підписуйтеся на канали “Новинарні” в Телеграмі та в YouTube, а також у ТікТок та Instagram.
– Щодо постачання. Наскільки зараз вистачає засобів, які дає держава?
– Нам завжди буде мало. Як людина з економічним фахом я розумію, що ресурси або використовуються ефективно, або взагалі не використовуються, і це втрата. Кількості дронів, яку ми отримуємо, нам достатньо для виконання бойових завдань.
Якщо ми в себе в підрозділі зробили ефективність використання одного FPV-дрона 40-50%, нам достатньо. Якщо наша ефективність впаде до 30%, тоді недостатньо. Якщо ми доведемо ефективність до стовідсоткової, у нас взагалі ще будуть залишки, які ми триматимемо як запас.
Вчорашній день показав, що на позиціях батальйону засобів для ураження достатньо. Хоч я краще б узяв іще 3-4 тисячі FPV-дронів та знайшов би для них застосування.
У мене не виникає питань до кількості постачання дронів. Але все ж є питання щодо типовості обладнання. Якби у нас було 3-4 постачальники, було б набагато простіше синхронізувати дрон із нашим обладнанням, не змінюючи якісь додаткові електронні штучки.
Військовослужбовці батальйону “MARA” з новими дронами
У порівнянні з минулими роками ситуація з постачанням набагато краща. І дійсно, поставки від держави можна планувати. Нова система по типу маркетплейсу – бомбезна річ. Наші військовослужбовці, які відповідають за постачання, заходять [на сайт] і обирають те, що треба. Крім того, якщо я бачу, що з’явилася якась нова модель, я можу ознайомитися з інформацією й одразу зрозуміти, чи можна взагалі з нею далі працювати. Я можу обрати, що саме мені замовити. Я можу зробити замовлення за фінансування, яке виділяє держава, за е-бали. В принципі, якщо буде дозвіл, то і за субвенціальні гроші, які нам надає громада.
Так, є питання щодо черги постачання, щодо логістики. Дрібні моменти є. Але фактично за рік ми дуже просунулися в питанні забезпечення.
– Поставка за е-бали пріоритетніша?
– Так, якщо замовляю за е-бали, обладнання прийде швидше, ніж я куплю це за гроші.
– Це мотивує бійців?
– Бійців мотивує те, закриті в них потреби взагалі чи ні. Якщо вони знають, що в будь-який час, коли потрібно виїхати [на виконання завдання], вони отримають все своє обладнання, саме те, що потрібно саме тут і зараз, то в них мотивація – звірі! Якщо вони уражають цілі і бачать, що своїми дронами досягли ефективності 40-50%, то там інші очі, і зовсім по-іншому вони працюють.
– Повертаючись до теми Лиманського напрямку. Чиє тут “мале небо” – наше чи ворога?
– Зараз дуже добре відпрацьовують дрони-перехоплювачі і збивають всі ці російські “Молнії”, “Ланцети” та іншу літаючу хрінь. РЕБи також давлять. Усе це працює. Але щоб відповісти на ваше питання, треба зрозуміти, яка була задача.
Якщо потрібно закрити небо на 100%, то це неможливо. Якщо потрібно зробити так, щоб вони (росіяни) не могли завдати нам великої шкоди, то це працює.
Якщо ж порівнювати ураження FPV-дронами того, що знаходиться на землі, то тут стовідсотковий паритет. Навіть у деяких ситуаціях та деяких зонах вони дуже плачуть.
Читайте також:
Ірина, що нищить “орланів”.
Робота дронів-перехоплювачів 93-ї ОМБр під Дружківкою. ВІДЕО
Комбат Олександр Несмачний
– Ви знаєте, хто працює проти вас на напрямку?
– За ці три роки, як я тут перебуваю – 20-та загальновійськова армія. Один полк вибили, прийшов інший. І так по колу.
Були і так звані елітні підрозділи з безпілотних систем ворога. Це гордість для нас. Якщо ми знаємо, що заходить “Рубікон”, всі пілоти, які на відпочинку, кричать, що їм потрібно заїжджати і працювати.
Раніше, коли казали: “Рубікон” заїжджає” чи “Чорна мамба” заїжджає”, – всім було страшно. Зараз – навпаки, всі хочуть протидіяти.
Починається ситуація, коли хлопців іноді потрібно зупиняти, щоб не починали не зовсім погоджені дії.
Такі приклади бували в мене і в піхоті, коли заходила еліта проти людей, які були пів року лише у військовій справі. Тоді всі починали воювати зовсім по-іншому.
Коли ти кажеш правду, що зараз ми будемо рубитися з тими, хто цією справою займається більше 10 років і готувався до цього, – навіть ті, хто не вміє стріляти, творять дива. Так зараз і пілоти роблять. Якщо вони знають, що з іншого боку – той ворог, хто вважається найкращим, починається принципова позиція: його треба “винести”.
– Взимку в мене було інтерв’ю з командиром 93 ОМБр “Холодний Яр” Шамілем Крутковим, який сказав, що революцію дронів на оптоволокні ми проспали. Мається на увазі, що росіяни першими масштабувалися в цьому напрямку. Чи вдалося нам надолужити втрачене?
– Оптоволокно зараз сприймається як така вундервафля, на яку всі моляться. Причиною тому – якість зображення, яке передається, і якість управління, тому що немає завад, які заважають борту долетіти.
Комбат Олександр Несмачний
Але в мене особисто дуже велике питання до вартості цих бортів. Вона як була, так і залишається. Такий дрон ефективний у тому, щоб занести на 25 км кількість б/к і уразити ворога. Самі котушки важать чимало. Тож ми або збільшуємо дрон, або зменшуємо б/к. При тому ставимо більшу батарею, бо потрібно більше енергії. Фактично як засіб ураження дрон на оптоволокні можна порівняти з ракетою від ПТРК (протитанковий ракетний комплекс – Авт.). Тільки трошки по-іншому стоять пропелери і по-іншому летить.
Усім дуже подобається, що ти (оператор дрона) летиш і на тебе нічого не впливає. Але волокно лягає на землю, на кущі, на якісь перешкоди. Воно саме по собі має властивість ламатися. Якість волокна – під питанням, тому що якісне вартує дорого. І коли починаєш підраховувати кількість дронів на оптоволокні з кількістю дронів на якісному радіозв’язку, то в мене особисто є питання – чому цю зброю ми вважаємо ефективною? Так, для деяких задач це єдиний можливий засіб. Але назвати його вундервафлею, яка вирішить на полі бою, – ні.
Якщо й далі ми будемо модернізувати радіозв’язок, то, можливо, оптоволокно скоро взагалі нікому не буде потрібне. А якщо вважатимемо, що кожен дрон – це універсальний засіб, не буде ніякого розвитку.
– У технологічній гонці цієї війни хто попереду – ми чи росіяни?
– Якщо по-чесному казати, ми один в одного трошки крадемо все. Якщо у нас щось працює – вони крадуть, коли в них – то ми.
Безпілотні системи розвиваються, бо немає сталих керівних документів, які вказують, як саме ми повинні розвиватися. Кожен підрозділ робив по-своєму, своїм шляхом. Виникали горизонтальні зв’язки, всі об’єднувались, розробляли, вигадували, запускали. Якщо воно працює – розвивали. Якщо не працює – забували.
Комбат Олександр Несмачний із військовослужбовцями підрозділу
Пілоти та майстри з різних напрямків спілкуються через чати. Зробили, розкидали на всіх, перевірили – працює. Запустили далі. У цьому питанні ми не підв’язані на таку процедуру розробки, як звикли у класичному ВПК: згідно-відповідно, 25 сторінок опису, 50 сторінок ще технічної документації, висновок: “Херня. Повернути”. Поки вони це напишуть, ми давно пройшли і забули.
– І тому, що це перша війна, в якій так активно застосовуються БПЛА?
– Розумієте, кожна війна – “перша”. Будь-яка війна – це завжди перша війна у чомусь.
Ми завжди живемо минулим. Ніхто не хоче розуміти, що буде попереду. Коли з’явились перші розвіддрони, був колосальний спротив – воно нах***р нікому не треба було. Казали, воно не працюватиме. Коли зайшли перші “мавіки”, їх легко було спалити, ніхто не розумів, як пі***ари бачили нас по GPS-координатах. Потім уже з цим розібралися. Тоді вже пішла анонімізація – ці перші флешки, які вставлялися в “мавік”, щоб забрати GPS. Потім до когось дійшло, що можна з нього ще й робити скиди.
Потім прийшли FPV-дрони – 100 грамів вибухової речовини. Всі сміялися. Міномет, мовляв – оце зброя. Арта, кулемет – оце так! Але знаходилися дурні, які готові були працювати, і які розуміли, що цей напрямок розвиватиметься. Перші результати прийшли не завдяки чомусь, а всупереч, бо люди не зупинялися і робили. Іноді кошти й час були витрачені дарма, але потрібно було працювати, обмінюватися досвідом. І так ми вийшли на рівень, що безпілотники стали фактично новим родом військ. А розвідка та ударні дрони стали фактично складовою всіх військ.
Але про це в 2015 році, коли я був на Донбасі, ніхто навіть не мріяв. Тепер же це просто нова ера у війні.
– Зараз до такої нової зброї також відносяться наземні роботизовані комплекси. “MARA” працює ними?
– Ми почали розвивати цей напрямок. Вони вже виконують свої перші бойові місії – логістичне забезпечення позицій. Як вогневий засіб – пробуємо, але ми ще трошки зелені в цьому.
Є пілоти, які вміють керувати. Є майстерня, яка займається їх ремонтом, апгрейдом і програмуванням, прошивкою. Фактично, в порівнянні з іншими бригадами, ми трошки позаду. Але будемо все одно розвивати. Не кинемо цю тему.
По факту, НРК повинні вирішити дві основні проблеми, які зараз є: забезпечення передових позицій та логістика поранених.
НРК батальйону “MARA” з бойовим модулем
У 2022 році я міг вискочити на пікапі та забрати поранених побратимів. Зараз же мене рознесуть ще на далеких підступах. Бігти туди і на руках виносити, як ми це робили раніше, вже не вдається. Тим більше, що пораненого повинні по-хорошому евакуйовувати чотири людини. Це дуже великий ризик для них.
Як це не цинічно, але я не можу дозволити собі втратити чотирьох людей з фактично мінімальними шансами врятувати одного.
Це важке рішення, але ні.
Вартість НРК у порівнянні з врятованим життям або забезпеченням логістичним – це копійки. Це залізо. Але якщо це залізо привезе на позицію б/к з провізією, забере з позиції пораненого або вивезе обладнання, що потребує ремонту, то це вже 2-3 місії, які вартують багато і підтримують боєздатність підрозділу.
Читайте також:
Пораненого військового евакуювали на НРК з 11-ї спроби. ВІДЕО
– Я знаю, що ви евакуйовували роботом полеглого.
– Так. Два тижні тому була задача з передових позицій евакуювати полеглого військовослужбовця з суміжного підрозділу. Ми доїхали до позиції, вивантажили логістичне забезпечення і на зворотному шляху повинні були вивезти загиблого. Практично до фінальної точки ми не доїхали півтора кілометра. НРК потрапив у вирву з-під снаряда. Дві доби ми намагалися витягнути робота. Але потім все ж таки на нього плюнули, а тіло забрали хлопці-суміжники.
НРК там і далі стоїть – подивимося, що з ним буде. Він виконав свою місію на 100%: витяг полеглого, його забрали, і він поїде додому.
– Ви проводите рекрутинг у батальйон. Як він працює?
– Ми проводимо все, що завгодно, аби до нас йшли люди: рекрутинг, співбесіди з військовими з інших підрозділів та тими, які пішли в СЗЧ. Ми відкриті для всіх. Але є вимоги, які деякі не всі можуть виконати: заборона повністю вживання алкоголю і бажання працювати.
Тут немає святих людей, тут немає повністю здорових. Але якщо людина бажає працювати, завжди знайдеться робота. Для того, щоб пілот виконав бойову місію, йому потрібні мінімум 4 людини, які цю місію йому забезпечать. Поки що я не можу сказати, що ми неукомплектовані, але місця є.
– Чи є зараз бюрократичні ускладнення для людей, що прийшли через СЗЧ?
– Лише одне ускладнення: по документообігу це дуже складна процедура. Деякі розпорядження по подальшому зарахуванню в штат, лякають людей, і вони просто не йдуть. Рішення суду чекаємо по 4 місяці. Тобто якщо людина прийде ось сьогодні, то в штат фактично стане через 4 місяці, як би ми не намагалися прискорити цей процес.
Комбат Олександр Несмачний під час нагородження воїнів підрозділу
– А що робить людина ці 4 місяці?
– Вона воює з нами. Вона по факту знаходиться тут на напівзаконних підставах. З одного боку, це кримінальна відповідальність для мене як командира батальйону, який допускає це. А з іншого боку – я не можу людям заборонити робити те, що вони хочуть, тим більше, коли вони бачать свої результати.
Основна проблема за ці 4 місяці – це грошове забезпечення. Це дуже складна процедура, і отут потрібно робити все “згідно-відповідно”. Якщо якийсь з пунктів порушується або міняється місцями, то все починаємо наново.
– А за ці 4 місяці людині пізніше нарахують забезпечення, чи не обов’язково?
– Велике питання. Якщо все добре зроблено, правильно, запити написані, зі всіма перебалакано, то так, отримує гроші за цей період.
– Чи берете людей після поранень?
– Ми приймаємо всіх, навіть обмежених по здоров’ю. Але повинно бути бажання працювати на 150%. Я не можу допустити людину, яка просто прийшла тут пересидіти, тому що тут легко.
У порівнянні з іншими підрозділами тут курорт – я це говорю відкрито. Тут більше немає стрілецьких боїв, хоча й були. Тому деякі люди вважають, що перейти в безпілотні системи – це ходити “на папіросі”.
Але ні. Тут багато питань, які потрібно закривати. Тут треба просто пахати і ніяк по-іншому.
– Є такий жарт, що сучасні пілоти дронів – це хлопці, які грали в комп’ютерні ігри.
– Ні, сучасні пілоти дронів – це ті, хто зрозумів, як воно працює, і виявив бажання самонавчатись. Середній вік батальйону – 37 років.
Є пілоти, яким 50 років скоро виповниться. Вони ніяк не пов’язані з геймерами, з іграми. У них просто є бажання, є навички, і вони їх розвивають.
Якщо людина молода, до 30 років, ймовірність того, що вона буде гарним пілотом – 80%. Але, якщо в людини є бажання, то так, їй може знадобитися більше часу, щоб дійти до належного рівня, але вона все одно цей рівень отримає. Крім того, є багато різновидів бортів. При бажанні можна обрати той, який для тебе буде найлегшим.
– Дуже багато розмов ведеться про те, що наша війна технологічна, і що саме технології, зрештою, допоможуть її виграти. Але мені хочеться запитати у вас як людини, що зараз працює з технологіями і пройшла шлях піхотинця. Яка роль цих людей в окопах зараз у війні і чому вона продовжує бути також важливою?
– Будь-яка технологія спирається на людину. Безпілотні системи – це не технологічна війна, це лише засіб полегшення для інших підрозділів.
Ми бачимо. Ми фіксуємо. Ми уражаємо. Але лінія зіткнення жодним роботом не буде триматися. Цей робот потребує постійної зарядки. Цей робот потребує обслуговування.
Піхотна лінія – це те, що ми бачимо на картах. Якщо там є наші піхотинці – це наша територія. Якщо їх там немає – ніхто не знає, що там.
Ми забезпечили легше життя піхоті. Якщо ми відпрацюємо на свої 200%, піхота лише вдячна. Якщо ми десь про***бали – тоді виникають питання до нас. Ми працюємо лише на піхоту. Завжди. Ми – це засіб, який повинен зробити так, щоб піхота не постраждала, щоб була завжди в ситуації, коли вона все контролює.
Шеврон батальйону “MARA”
– Одного разу один військовослужбовець сказав, що перш ніж потрапити кудись на штаб або на якісь віддалені позиції, в тому числі до пілотів, людина має пройти шлях піхотинця, щоб усе розуміти. Що ви про це думаєте?
– Я розумію, про що ви кажете. У кожного є свій шлях. Тож щодо цього питання: я не можу однозначно сказати, що так повинно бути.
Чому? Щойно ми говорили про технологічну війну. Уявімо, наприклад, що я зараз затягну до себе в батальйон програміста найвищого класу, що все життя робив речі, які купували всі корпорації світу, і ці корпорації гарантують йому, що як тільки він перетне кордон, то стане мільйонером. Я не зможу йому пояснити, чому саме він піде в піхоту, коли він може зробити мені систему, яка працюватиме ідеально. Якщо в нього є власне бажання це зробити, я зроблю все, щоб він пройшов цей шлях. Але якщо він набагато краще виконає завдання за своїм профілем, я лише за це.
Так, іноді буває важко пояснити людині, чому вона практично навіть не була на війні. Він не бачив, як евакуювали пораненого, як інші стрибали під мінами, як отримували б/к з повітря. Але якщо він створить систему, яка, наприклад, врятує не одну людину, то хай краще він зробить те, що вміє.
Моя ціль тут – не шукати приводи для того, щоб відправляти людей здобувати такий досвід. У мене немає жодного бажання, щоб інші проходили те, що я пройшов у піхоті. По-іншому я не можу думати.
Читайте також:
На передовій було простіше: історії військових, які служать у ТЦК після важких поранень
– Скільки років ви на війні?
– На війні немає років. Тут або ти є, або тебе нема. У 2015-му прийшов, у 2016 звільнився. Потім пішов у резерв ТрО, який тільки формувався. Сформували батальйон, готували людей. У 2019 році підписав контракт резервіста з ТрО.
– Як думаєте, нам в Україні всім доведеться побувати на війні?
– Суперечливе питання. І взагалі, деяким краще тут не з’являтися.
Є деякі речі, які не можна ставити як обов’язкові. Або ми повинні людей підготувати і застосувати, або людина сама приймає рішення. Але ніколи всі ці примуси до добра не доводили.
Якщо ми провтикали підготовку до війни, потрібно чесно це визнати. Зробити висновки і починати працювати по-новому. У деяких підрозділів це виходить. Вони дають відповіді на всі запитання, показують результати, і люди до них ідуть самі.
Багато моїх друзів працюють у військкоматах. І я як командир батальйону сподіваюся, що вони мені відправлять сюди людей мобілізованих. І що ці люди розумітимуть, як і що потрібно робити, і робитимуть.
Ми про***бали підготовку до війни. Але попри це, стоїмо. І деякі люди, що зараз приходять в армію вперше, ніде ніколи не брали участі і взагалі не розуміють, що тут відбувається, за пів року стають ніх***ра собі воїнами. Але це все робота. Робота з людьми. Змусити, спіймати, прислати – це працює. І якщо ми будемо працювати з людьми, в нас буде результат. Якщо ми не працюватимемо з людьми, а вважатимемо їх лише ресурсом, ніхера не буде.
Комбат Олександр Несмачний
– Що для вас буде перемогою?
– Коли Російська Федерація розвалиться хоча б на десять частин. Або коли ми очолимо Європейські сили оборони. Або це буде в комплексі.
– Вам не здається, що ми неформально вже маємо першість у військах Європи?
– Ми перші, тому що в нас є бойовий досвід. Ми ті, хто розуміє, як будуть розвиватися подальші війни. Так, це дуже дорого коштує. Але про те, що буде в майбутньому, по факту треба вже думати.
Швидше за все, ми перейдемо на спеціалізовані війська та безпілотні сили. Та утримання територій без звичайної піхоти, але вже більш навченої і більш технологічно заточеної, не буде. Кожен піхотинець повинен бути окремою бойовою одиницею. Кожен підрозділ – виконувати чітку задачу.
В ідеалі все це ще змішується з роботизованими системами. Коли ми дивилися “Термінатор” свого часу, ніхто в це не вірив. Але 2029 рік вже близько. Подивимось.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
