автор: Людмила Кліщук
фото авторки та з особистого архіву Олександра Попова
“Бойова робота вже стала рутиною. Війна триває настільки довго і так трансформувала свідомість, що вже нічого не вважаю “рекордним показником” у бойовій роботі. Все це – звичайна робота. Як вчитель приходить до школи і навчає діток, так і я працюю на знищення русні”, – говорить командир 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Сухопутних військ ЗС України полковник Олександр Попов.
Попов очолює військову частину з літа 2022 року. 15-ту ОБрАР вважають одним із найтехнологічніших підрозділів у цій війні, який працює на оперативну глибину. В активі “Чорного лісу” – знищені рідкісні російські системи ППО, радари, засоби РЕБ тощо.
Бригада має щомісячний невеликий плюсовий показник у комплектуванні. Комбриг підкреслює: одним із ключових факторів рекрутингу є людиноцентричність. Втрати бригади за 2025 рік становлять лише три людини.
Про все це та багато іншого “Новинарня” розпитала комбрига Попова в ексклюзивному інтерв’ю. З офіцером вдалося поспілкуватися на полях конференції “Небайдужі” про міжсекторні партнерства, де Попов був запрошеним спікером на одній із дискусійних панелей. Одразу після нашого інтерв’ю командир повернувся на фронт та продовжує “рутинно” бити ворога.
– Пане полковнику, бригада “Чорний ліс”, яку ви очолюєте, єдина з бригад в ЗСУ відповідає за артилерійську розвідку. Ваші фахівці здобувають розвідінформацію, обробляють її, підтверджують цілі, передають їх артилерії чи ракетним військам. Розкажіть про специфіку роботи. Чи справляєтеся з огляду на протяжність лінії фронту?
– Ми не єдині, хто займаємося артилерійською розвідкою. Але ми є єдиною військовою частиною, яка має цю функцію як основну.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
Тобто в артилерійських чи загальновійськових бригадах є підрозділи, менші за розмірами, які мають таку саму функцію. Але саме наша бригада має основним завданням ведення артилерійської розвідки.
На полі бою наша бригада застосовується в якості підсилення на певних напрямках. Часто змінюємо позиції тощо…
– Ви на посаді комбрига з літа 2022 року. В одному із інтерв’ю ви казали, що є “чистокровним артилерійським розвідником”, бо всі 23 роки в армії перебували на посадах, пов’язаних з артрозвідкою. Як за час війни змінилися роль і місце артилерійської розвідки?
– Я висловився так для розуміння контексту (усміхається). Бо є військові, які заходять в артилерійську розвідку з іншого напрямку діяльності. Але моя доля склалася так, що я навчався на артилерійського розвідника і після випуску не змінював вектор служби.
Підрозділи артилерійської розвідки почали суттєво змінюватися з 2014 року. Навіть за умов, коли ракетні чи артилерійські підрозділи суттєво не трансформувалися. Ще з 2014 року в нас почали з’являтися засоби від західних партнерів, зокрема радіолокаційні станції.
Відзначу, що одні з перших дронів почали з’являтися саме в підрозділах артилерійської розвідки.
За час війни з Росією роль і місце артилерійської розвідки змінилися. Бо й сама війна як процес постійно змінюється. Відповідно, мікропроцеси та підходи, що стосуються артилерійської розвідки, зараз відсотків на 70 відмінні від того, що було, наприклад, у 2022 році.
За цей час значно помінялися внутрішні процеси у війську, підходи до планування і здійснення ураження противника тощо.
Якщо взяти об’єм здатності уражати противника станом на 2022 рік за 100%, то на артилерію припадало 90%. Зараз же картинка змінна.
На полі бою з’явилася низка інших засобів, які можуть завдавати ураження – і для них розвідку також потрібно здійснювати: показувати куди стріляти, спостерігати результати ураження, щоб розуміти наслідки.
З великим розширенням спроможностей безпілотних систем у нас з’явився великий спектр БпС, літаків-камікадзе, котрі можуть самі здійснювати ураження. Але це вторинна наша функція. Ключове – це розвідка різними засобами, не тільки безпілотниками.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
Також, якщо за певних обставин не може завдати ураження авіація, ракетні війська чи артилерія, ми можемо здійснювати це самостійно.
Читайте також:
Близько 60% усіх уражень ворожих цілей забезпечують БПЛА, – Сирський
– У вас є окремі підрозділи ударних дронів у складі бригади?
– У нас щось є (усміхається).
– Вашу бригаду називають одним із найбільш технологічних військових формувань в Україні. Які аргументи для цього?
– Технологічність обумовлюється двома чинниками.
Перший – люди. Ми спромоглися сконцентрувати у нашій військовій частині, як би це пафосно не звучало, цвіт нації.
Часто на полі бою виникають питання, як діяти в критичній ситуації, адже противник часто змінює тактику. І людина “при пам’яті” здатна генерувати якісь ідеї чи способи вирішення певних задач. Потім ці ідеї треба імплементувати в реальність, обкатати їх. Унаслідок цього створюється певна робоча рамка, яка дозволяє виконувати завдання. Це перша умова, коли ми говоримо про технологічність. Я би ще назвав її інноваційністю.
Другий чинник – озброєння. Так, ми використовуємо у своїй роботі найкращі світові розробки.
Якщо ми працюємо з РЛС контрбатарейної боротьби – то у світі кращих немає,
і це не мої слова. А продавців на ринку не так вже й багато, вони відомі.
Ми використовуємо широкий спектр безпілотників – і так склалося, що в Україні виготовляють дуже круті зразки. Я пишаюся цими виробниками, а їхніми технологіями цікавиться весь світ, бо вони випробувані на досвіді.
– Як це впливає на поповнення підрозділу людьми, на рекрутинг?
– На якість і показники рекрутингу впливають декілька речей.
По-перше, людиноцентричність. Цивільна людина розуміє: якщо вона прийде служити в цю військову частину, то до неї будуть ставитись як до людини. Це головне.
По-друге, багатошарова внутрішня система підготовки та дуже хороше забезпечення дозволяють звести втрати до мінімуму. Наприклад, втрати бригади за 2025 рік складають три людини. Далі аргументувати?..
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
– Які результати бойової роботи вашої бригади з початку повномасштабного вторгнення? Озвучте цифри, які вважаєте доречними: кількість знищених систем ППО, РЛС тощо. Хоча я розумію, що кількісний показник не обов’язково має бути результатом як таким.
– Так, те, що кількість не може бути результатом – правда. І ціна не може бути результатом – я притримуюсь такої думки. Бо, грубо кажучи, мільйон доларів для нас і мільйон доларів для противника – це різні речі, враховуючи ресурси один одного.
Але якщо узагальнити, то ми за всі ці роки налупили всяких російських штук на суму близько 10 мільярдів доларів… Хоча це умовна калькуляція. Плюс дуже важко порахувати непрямі збитки.
– Уперше під час російсько-української війни ваші військові знайшли і знищили унікальну радіолокаційну станцію “Предел-Е”. Розкажіть детальніше про той випадок.
– Знищення “Предел-Е” – історія про безтурботність ворога.
Це був 2023 рік, Херсонщина, район Кінбурнської коси. Росіяни взяли РЛС (яка була в них, здається, в одиничному екземплярі), розставили на береговій лінії, тобто на піску. Буквально через 20 метрів – уже море. Її видно! Щоб за таких умов її не виявити і не уразити, треба бути просто клінічним ідіотом. Тому дурість окупантів призвела до того, що вони втратили цю РЛС.
Так, росіяни достатньо кваліфіковані, але чи то через ненавченість, чи то через відсутність інстинкту виживання вони роблять такі ось безглузді речі.
Результат: РЛС згоріла дотла разом із руснею всередині. Все.
– То був експериментальний зразок радіолокаційної станції?
– Так, стояли, світили, моніторили кораблі… І все, “прилетіло”. Бажаю здоров’я (усміхається).
– Знищення яких іще особливо “жирних” цілей запам’яталося? Коли і де це було?
– Поняття “жирні цілі” – змінне і залежить від того, наскільки ці цілі важливі на полі бою.
Наприклад, зараз противник широко застосовує різного роду малорозмірні радари контролю повітряного простору у спайці з літаками або FPV-перехоплювачами. Для чого це робиться? Коли летить наш літачок, вони ідентифікують його місцезнаходження за допомогою, грубо кажучи, маленької трикоординатної РЛС, запускають перехоплювач і збивають його. Так робимо і ми. На окремих ділянках через це буває дуже важко виконувати завдання для багатьох підрозділів.
І коли в цю маленьку РЛС влупити й вона розпадеться на п’ять шматків, це дозволить нам якийсь час, поки русня “збере раму”, спокійно літати.
Така РЛС коштує відносно небагато – еквівалент приблизно 5 мільйонів гривень. Але ефект від її знищення дозволяє спокійно працювати на конкретній ділянці фронту кілька тижнів. І за таким алгоритмом ми досить регулярно працюємо на різних ділянках лінії бойового зіткнення.
Здавалося б, штука невелика, а ефект – значний. Це “жирна” ціль чи не дуже?.. Усе відносно.
Тому, справді, вартість знищеної системи – це поверхнева оцінка. Важливо те, що зміниться на полі бою від ураження конкретного об’єкта; наскільки довго його будуть відновлювати тощо.
Фахівець 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” за роботою. Ілюстративне фото
– Чи можете озвучити рекорди, які артилерійська розвідка встановила з 2022 року? Дальність, швидкість ведення розвідки. Що особисто вас здивувало?
– Мене вже давно нічого не дивує… Так, цікавим було сприйняття у 2022 році: наприклад, рубанули якогось “Бука”, він розлітається – ракети підриваються, все горить. І ти такий: “мммм, клас!”
Як це зараз відбувається?.. “Що там, влупили? Ну то добре. Пішли курити”. Бойова робота стала рутиною.
Війна триває настільки довго, що свідомість трансформувалася, і я вже нічого не вважаю здобутком чи особливим показником. Все це – звичайна робота. Як вчитель приходить до школи і навчає діток, так і я працюю на знищення русні.
Якщо говорити про статистику, то число виявлених бригадою ворожих цілей за місяць рахується в тисячах.
– Основа вашої техніки – це вітчизняні зразки чи допомога партнерів? Які переваги західних чи вітчизняних розробок можете виділити?
– Відсотків 30-35 – це іноземна техніка, решта – вітчизняна.
Я приємно офігівший від нашого оборонно-промислового комплексу в умовах війни, коли бракує ресурсів і часу.
Противник при цьому не зупиняв розвиток свого ВПК, перевів усе на військові рейки, заводи у декілька змін працюють…
Якщо порівнювати: БПЛА літакового типу однозначно кращі наші, будь-які. Чи то розвідники, чи то літаки-камікадзе.
Щодо РЛС – дуже складна школа їхнього виготовлення. У світі існує всього декілька виробників РЛС, їх можна порахувати на пальцях однієї руки. Тому РЛС від партнерів кращі, але це питання часу і ресурсів для нашого ОПК.
Я знайомий із тими розробками, які, можливо, ми побачимо через декілька років, і вони будуть кращі за ті, котрі виготовляють партнери. Але тут швидко все не відбудеться. РЛС – не безпілотник. На розробку окремих частин часові рамки складають приблизно п’ять років. Потім виготовлення дослідного зразка… Сумарно при сталому фінансуванні можна затягнутися на років десять.
Ми використовуємо також ще низку видів озброєння, але я не випускаю інформацію про них у публічний простір.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
– Чи можна стверджувати, що артилерійська розвідка – це “зоопарк” засобів і техніки, як і за багатьма іншими напрямками в ЗСУ? Чи впливає це на якість виконання бойових завдань?
– Бригада вже давно пройшла етап “зоопарку”. На четвертий рік повномасштабної війни склалася чітка картинка: що працює, а що ні; що дійсно треба, а що не потрібне. Озброєння виокремилося у декілька позицій за різними напрямками. Тому все йде радше до уніфікації, ніж до “зоопарку”. Це логічно.
Але є ще низка супутніх процесів, які стосуються ремонту, обслуговування, розбудови ремонтних баз… Бо важливо не лише наскільки класний цей зразок озброєння, а й те, чи може він використовуватись 24/7, чи не виходить з ладу, наскільки швидко ми його повернемо в стрій після ремонту.
Читайте також:
“Зоопарк” 155-го калібру. Огляд нової артилерії, яка воює за Україну
– Ваші люди працюють на дорогому технологічному обладнанні. І люди, і обладнання – цінні й потребують захисту. Як у ваших підрозділах справи із засобами РЕБ?
– Війна це, в принципі, настільки дорого, що голова йде обертом, якщо усвідомити ці цифри…
Для нашої військової частини в хорошу погоду для виконання завдань на всіх напрямках треба приблизно 10 мільйонів у день. Це якщо нічого поганого не станеться. Це рутина – 10 мільйонів на добу.
Звідки ця цифра? Коли перевести паливо та інші ресурси в цифри, врахувати те, що наші літаки також можуть збивати, то виходимо на приблизно таку суму.
Тому краще підтримувати армію, мати сильне військо в мирний час, аніж підніматися з колін під час війни. Це настільки дорого!..
Щодо РЕБ. Радіоелектронна боротьба – це те, що змінюється на полі бою найшвидше. Якщо хтось думає, що він купив за 200 тисяч якийсь мобільний комплекс, встановив на машину і став “королем світу” – я хочу його засмутити, адже частоти змінюються постійно. Противник все аналізує, діапазонів безліч!
Ніколи не буде так, щоби ми повністю закрили питання щодо РЕБу у військовій частині. От сьогодні ми купуємо 50 комплектів, розкинули їх по машинах – а через два місяці вже треба або докуповувати, або змінювати діапазони, блоки генерації.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
Бо на попередніх діапазонах засоби ураження противника вже не літають, або зменшуються до мінімального. І цей процес нескінченний.
Читайте також:
Начальник ГУ РЕБ ЗСУ Іван Павленко: Чим більше ми впливаємо на “шахед”, тим більше впливаємо і на ваші телефони
– Коли ви вперше працювали з HIMARS? Коли вас здивувала робота цих систем?
– Боже, HIMARS… Це так було давно!
Коли вони з’явилися – не пам’ятаю (з червня 2022 року – “Н”). Але точно знаю, що ми працювали з ними першими [в Україні]: спільно з підрозділами, котрі мали на озброєнні ці системи; ми їм забезпечували розвідку.
Достатньо успішна штука… Пам’ятаю ще “екскалібури“, високоточні боєприпаси американські… Вони такі речі витворяли, що в мене просто очі на лоба лізли – коли з першої ракети все розривалося.
У нас на той час не було засобів високоточної зброї дальнього ураження. І коли такий “олівець” прилітає на 60 км, і там все мертве й горить протягом секунди… Зрозуміли, що це – серйозна зброя. І русня на той момент багато речей переосмислила.
Робота РСЗВ HIMARS
Працювали з HIMARS також по важливих об’єктах росіян – як правило, по засобах радіоелектронної боротьби, “Житель”, “Леєр”, коли вони ще діяли в комплексі…
Зараз вже русня стала хитріша, їм стало страшно, бо вони (ворожі комплекси – Авт.) розпадаються на запчастини. Працюють у виносних режимах, машини ховають, лише антени візуально залишаються…
Сказати, що росіянам комфортно на полі бою?.. Ні, ніх***а взагалі. І це змушує їх змінювати тактику.
Це постійний процес, адже на полі бою з’являються нові зразки озброєння з новими можливостями.
Тактику на війні завжди змінює зброя.
Як під час Першої світової війни: не було кулемета – всі наступали “в лінійку”. З’явився кулемет – всі розсипалися й почали вести бойові дії розосереджено. Це як приклад зміни тактики через появу нового зразка зброї.
– Військові вашої бригади звертають увагу, що в 2025 році знайти і знищити, наприклад, ворожу систему ППО вже значно важче, ніж у попередні роки. Чи так це насправді і чому така ситуація складається?
– Тому що ми створили напругу для росіян на полі бою.
Так, раніше ми могли посеред поля чи біля посадки знайти їхній “Бук” (чи навіть кілька). Але коли вони почали дуже часто уражатися, ворог, напевне, усвідомив, що є ризик закінчитись уже завтра. І вони почали дуже сильно ховатися. Це плюс для нас.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
– Які сильні сторони ворога ви взагалі виокремили б? У чому росіяни переважають нас, а в чому ми – їх, що стосується вашої ділянки роботи?
– Росіяни переважають нас у людському і фінансовому ресурсах. Вони мають здатність масштабуватися.
Ми ж завжди будемо сильні в тому, що захищаємо свою землю. І як би ворог не підживлював свою армію фінансами чи “ідеєю”, він не досягне такого рівня, відчуття жаги до перемоги. Бо він у цій війні – на чужій землі.
– У 2024 році я брала інтерв’ю в Артема Романюкова, який був заступником командира батальйону 15-ї бригади. Він, серед іншого, розповідав, що чимало коштів з початком повномасштабного вторгнення надходило для підрозділу за допомогою фандрейзингу. Чи працюєте зараз із донорами з цивільного середовища?
– Ми працювали над цим чотири роки, це не могло статися за один день. І досягли такого результату, що зараз бригада не має потреб в озброєнні взагалі. І, відповідно, немає потреб у тому, щоб просити гроші в благодійних фондів чи бізнесів на бойову складову роботи бригади.
Залишилось закрити якісь порівняно невеликі питання. Наприклад, транспортні.
Тобто кооперації з цивільними бізнесами відбуваються, закриваються поточні потреби чи малорозмірні штуки.
А зброя – це окремий кейс, це все державні гроші.
Але тут треба бути чесним. Ситуація з озброєннями в нашій бригаді не поширюється на всі Збройні сили України. В інших бригадах ситуація може бути геть інакшою.
– У тому ж інтерв’ю Романюков розповідав: “Важливо, що комбриг дозволив набирати людей у підрозділ по співбесідах – тому в нас майже не було “випадкових” людей, усі проходили два-три кола співбесід. Відтак у нас зібрався потужний мозковий потенціал, дуже цікаві люди та класна команда”.
Чи дотримуєтеся зараз такого самого підходу в роботі з людським капіталом?
– Так. Бо було розуміння, що нам потрібна певна категорія людей. І ми, в буквальному сенсі, просіювали цих людей через сито. Потрібно було це зробити для того, щоб досягти результату – того, який ми зараз маємо.
Війна – це не якась благородна штука, де все пахне трояндами. Інколи треба приймати непопулярні рішення. Тому в контексті відбору людей ми ставили жорсткі рамки, і кандидат мав пройти крізь ці рамки. Якщо не проходить – друже, вибачай.
Чи зараз це також працює? Так. Ми маємо щомісячний невеликий плюсовий коефіцієнт у комплектуванні військової частини.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
– Чи контактуєте з Артемом після того, як він пішов працювати на керівні посади в Міністерстві оборони? Допомагає чимось?
– Люди, які мають в цілому однакові життєві принципи, не можуть перестати комунікувати. Так, Артем приїздив у військову частину на схід із заступницею міністра оборони за напрямком цифровізації, ми показували їм наші напрацювання. Діалог живий.
– З перших днів повномасштабного вторгнення РФ бригада брала активну участь в обороні Києва. Розкажіть про бойову роботу на початку – для літопису.
– У 2022 році я був начальником штабу бригади, ми виконували завдання на Київщині. Тут стояв дивізіон артилерійської розвідки, він був укомплектований озброєнням.
РЛС працювали для того, щоб виявляти ворожі позиції артилерії – далі відкривали вогонь на ураження у відповідь. Була певна кількість безпілотних авіаційних комплексів, які також працювали.
Мене ледь не застрелили на блокпосту в Києві (усміхається). Двічі. Просто чимало цивільних прийшли у військо, їм дали форму, а командири середньої ланки ще не набули спроможностей, і люди на блокпостах вночі сприймали інших людей ледь не за диверсантів.
– У грудні 2024 року ваш підрозділ був нагороджений почесною відзнакою президента України “За мужність та відвагу”. Які саме здобутки стали підставою для цього?
– Це колективний здобуток, сукупна історія. Підрозділи бригади були помічені там, там, працювали там…
– Де саме “там”?
– Давайте поговоримо про це пізніше. Навіщо ворогу знати про нас більше? На все свій час.
– Яких підлеглих хотіли б відзначити і за що?
– Так, у хлопців є нагороди – “Богдани”, “За мужність”, відомчі відзнаки. Стараємось на постійній основі відзначати роботу військовослужбовців бригади. Особисто я орденів не маю.
– Чи впливає на організацію вашої роботи корпусна реформа у ЗСУ?
– Ні. В нас окремі завдання, і нас це не торкається.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
– Які ваші очікування від зими на фронті?
– Всі будуть насамперед готуватися до весняно-літніх кампаній. Зимою наступати складніше, природного маскування немає, проблема прохідності та ґрунтів залишається. Наступати краще навесні і влітку, а для цього треба акумулювати ресурси.
– Ви у війську вже більш як 20 років. На війні – з 2014-го, із боїв за Дебальцеве. Який ваш особистий запас міцності на цій війні?
– Не оперую такими поняттями. Я виконуватиму свою роботу до останнього дня ведення бойових дій, що би не трапилось.
– Після завершення війни звільнитеся з армії чи залишитеся в ЗСУ?
– Звільнюся. Маю право пожити трішки як людина.
Комбриг 15-ї бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” Олександр Попов
– Чи є відчуття, що війна наближається до кінця?
– Ні, не бачу тенденції до закінчення війни.
Читайте також:
Комбриг новоствореної 147-ї артилерійської бригади Віктор Довгаль: Якщо ми збільшуємось – це про щось свідчить
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
