автор: Анна Калюжна
з Херсонської області
фото і відео авторки
Берислав – одне з найзакритіших міст цієї війни. Воно було в окупації 8 місяців, потім тодішнє командування ОСУВ “Таврія” назвало його “червоною зоною” і не пускало туди журналістів ще 1,5 року.
Потім – росіяни почали полювати FPV-дронами за усім живим, через що заїзд сюди також ускладнився.
Кореспондентці “Новинарні” вдалося провести в місті цілий день, поспілкуватися з місцевими жителями, ледь не підірватися на протипіхотних мінах, але зафільмувати, як виглядає війна в Бериславі та інших селах Херсонщини, розташованих правіше від Херсону.
“Весело, короче”, – цими словами нас із пресофіцером 72-ї бригади імені Чорних Запорожців зустріла в Бериславі перша місцева жителька, яка трапилася на нашому шляху до зруйнованої місцевої лікарні.
Лікарня – одна з найбільш зруйнованих росіянами будівель Берислава. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Жінка говорить про дрони, які постійно полюють за місцевими в місті. Тут усі їх бояться найбільше, попри те, що росіяни обстрілюють місто і КАБами.
Жителька Берислава. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Та цього дня в Бериславі надзвичайно тихо і людно. Ми не чуємо над своїми головами дронів, артилерії близько також не чуємо. Лише відлуння артдуелей десь далі на березі.
Сьогодні в Бериславі сніг, а значить – день життя.
На вулиці в Бериславі. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Берислав – місто в Херсонській області на березі Дніпра навпроти тимчасово окупованої Каховки та неподалік від підірваної росіянами в червні 2023 року Каховської ГЕС. Зараз це – фронт. Лінія проходить по Дніпру після деокупації Правобережжя Херсонщини в листопаді 2022-го.
Біля лікарні зустрічаємо чоловіка на велосипеді літнього віку – Юрія Сергійовича. Він дивується, як я дісталася до міста, адже автівки по Бериславу не їздять взагалі. Та й журналісти до них не приїжджають в принципі.
Юрій Сергійович. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Пояснюю, що журналістів не пускали до них керівники комунікацій Херсонщини, а зараз – коли можна, – то приїхала.
“Ой, робиться… От бачите, що робиться. Серце кров’ю обливається. На моїх очах це строїлось. Я виріс тут. І так гепать… Я не знаю”, – скрушно каже чоловік, роззираючись навколо.
Ліворуч – знищений росіянами дитсадок, в який ходили його діти, що зараз виїхали з Берислава. Праворуч – зруйнована міська лікарня, яку реставрували саме перед повномасштабним вторгенням. Пан Юрій каже, що це була їхня гордість.
Розповідає, як після прильоту російського снаряда в його двір, у цій лікарні йому надавали допомогу.
Читайте також:
“Батьки не вивозять дітей, бо чекають Росію”. Репортаж про життя в Кураховому на межі оточення
За кілька тижнів до цієї розмови росіяни вкотре руйнували багатостраждальний медзаклад КАБами. Кинули на лікарню аж шість авіабомб одночасно. За словами місцевих жителів, там у цей момент були лікарі.
Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Працюють у місті також місцева аптека та пошта. За тиждень до нашої розмови росіяни поцілили FPV-дроном у машину працівників “Укрпошти”. На щастя, всі встигли сховатись в укриття, і лишились неушкоджені.
Але авто повністю згоріло.
Аптекарка Оксана та працівниця пошти Ірина теж дуже хочуть розповісти, як у них справи, радіють: “Нарешті про нас згадали”.
Розказують, що не збираються виїжджати, бо треба, щоб хтось платив пенсіонерам пенсію і продавав ліки. Адже в місті залишились здебільшого люди похилого віку. За їхніми даними, в Бериславі нині живе понад 1000 людей.
Оксана та Ірина. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
“Якби трохи від дронів звільнили… Аби дрони так не літали, то можна було б жить. І зв’язок”, – висловлюють жінки найбільше побажання всіх, кого ми зустрічали.
Трішки раніше стаю свідком такого жахливого діалогу між двома місцевими:
“Вася Шеховцов загинув. Ти знаєш, Васі нема. Голову відбив дрон. На мосту на машині їхав”…
Мої співрозмовниці розповідають, як нещодавно росіяни вбили місцеву продавчиню – поцілили дроном у сам магазин “Ластівка”, де вона працювала.
Сьогодні в Бериславі сніг. А значить — день життя, коли можна перепочити від постійного “сафарі” російських дронів на цивільних. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Світла в Бериславі нема вже давно, а от вода здебільшого є. Але не всюди: ще одна аптекарка скаржиться, що нещодавно в їхньому районі перебили насос, і тепер води там немає взагалі. Жінка апелює до місцевих органів влади, що насос, мовляв, треба зробити.
Я не наважуюся сказати їй, що в місті, яке лежить за кілька кілометрів від ворога, який постійно по ньому гатить, навряд чи комунальники робитимуть воду…
Анна Калюжна в Бериславі. Фото: Новинарня
А через пів години після цього діалогу лише щасливий випадок рятує нас від, у кращому разі, суттєвих поранень.
Вхід в один із підвалів, куди ми спускаємося разом з військовими, росіяни засипали мінами-“пелюстками”*.
“Лєпєсток. Ти на ньому стоїш!” – крикнув той, який нас супроводжував, своєму побратиму.
Серце у всіх чотирьох завмерло…
Та коли побратим підняв ногу, то тільки й зміг викрикнути щасливе: “Є**ть”.
Міна не спрацювала.
* ПФМ-1 або “Пелюстка” – протипіхотна міна, яку розкидають за допомогою дистанційного мінування.
Російська міна “Пелюстка”, яка ось так запросто вмить “з’явилася” на вулиці Берислава. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Після цього військовослужбовець обдзвонив усіх рідних, щасливо повідомляючи про свій другий день народження.
Тож Берислав небезпечний не лише через ворожі FPV-дрони та КАБи.
Місто дуже побите обстрілами, особливо Центральна вулиця та Херсонська, які простягаються вздовж усього берега. Саме на цих вулицях розташовані всі адмінбудівлі – район, який місцеві жартома називають “Білий дім”.
Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Військовослужбовець 72 ОМБр на позивний “Редиска” показує мені, як з неба виглядає Каховка, що лежить прямісінько навпроти Берислава через Дніпро.
Прибережний район міста, який теж фактично є лінією фронту – повністю цілий.
Такий вигляд зараз має окупована росіянами Каховка. Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Разюча різниця, яка одразу підтверджує: наші воюють з противником, а росіяни – з усім живим на нашій землі та містами, в яких це “живе” намагається зберегтись.
Вулиці і Каховки, і Нової Каховки – порожні.
Не бачимо на них ні військових РФ, ні наших людей, які зараз живуть в окупації.
Бійці 72-ки кажуть мені, що це звичайна картинка для цих місць – окупанти особливо “не відсвічують”. Але так тут було не завжди.
“Ми спостерігали ще місяць тому, як противник міг під’їхати до позицій на цивільній машині і спокійно вигружати якесь майно – речі, генератори. [Міг здійснювати] пересування по береговій лінії, де хати. Це все спокійно спостерігається і завдається вогневе ураження”, – розповів командир піхотного батальйону 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців Сергій Бец.
Скупчення особового складу ворога чи човнів для імовірної висадки на нашому березі тут військові не спостерігають. Але піхотинці готуються відбивати, якщо росіяни таки вирішать форсувати Дніпро саме в цьому не вигідному рельєфно місці.
По правому ж флангу від Херсону в бік Миколаєва, як і в самому Херсоні, росіяни постійно намагаються переправитися ближче до нашого берега. Від сусіднього з Бериславом села Козацьке і до села Кізомис іде війна за острови.
Дніпро тут вужчий, бо вся річка переходить у плавні.
Скріншот з мапи Херсонщини
Їду з бронегрупою БМП-1 40-ї бригади берегової оборони на нічний виїзд. Вони працюватимуть по одному з островів, де намагаються закріпитися росіяни.
Фото: Анна Калюжна / Новинарня
Вистрілюємо за виїзд понад 100 пострілів, бо намагаємось накрити якнайбільший квадрат, – пояснює мені екіпаж.
Їхня задача – постійно відпрацьовувати по островах, щоб унеможливити просування противника на наш берег.
“У крайній виїзд вони спробували перелізти сюди на наш берег, але ми їм цього не дали. Відкрили вогонь по тих лодках, розбили їх повністю і залишили там назавжди для раків”, – каже командир бронегрупи 1-го батальйону 40-ї бригади берегової оборони морської піхоти ЗСУ “Грізлі”.
“Зазнають великих втрат. Уявімо човен, скільки в нього може сісти людей? Четверо, шестеро? Таких човнів три, не доплив жоден! На наступну ніч з 2 доплив 1, з того одного не залишилось нікого”, – розказує про одну з невдалих спроб висадки росіян командир підрозділу БПЛА 40-ї бригади “Оскар”.
Військові з обох флангів розповідають, що свою важку техніку та артилерію росіяни, в основному, зараз відтягнули від лінії фронту вглиб приблизно на 20 і більше кілометрів.
Обстрілів артилерією наших позицій та цивільних – поменшало.
Отже, основний пріорітет виявляти “гнізда” пілотів FPV-дронів. Одне з таких під час нашої роботи з екіпажем “Шарка” дорозвідали “Вій” та “Дим”. І одразу ж скоригували вогонь нашої далекобійної артилерії, яка уразила приміщення, де сиділи ворожі оператори.
Скріншот з відео / Новинарня
Військові припускають, що глобальний задум росіян у тому, щоб висадитися з островів якраз по флангах від Херсону, оскільки штурмувати місто “в лоб” буде дуже складно.
Отже, наші війська не дають росіянам завершити навіть перший пункт задуму і висадитися на островах, щоб не дозволити противнику надалі форсувати Дніпро.
Дивіться також:
“Пливло три човни росіян — з них не лишилося нікого”: морпіхи зупиняють форсування річки на Херсонщині. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
