СЗЧ Гнезділова не підтримую, але розумію. Влада має встановити справедливі умови мобілізації для всіх, – сержант і активіст Кротенко

Ілля Кротенко
військовослужбовець, сержант ЗСУ, громадський активіст

(FB)

За час моєї служби під час другої мобілізації у мене було дві великих емоційно-психологічних кризи.

Перша – у листопаді-грудні 2022-го після 4,5 місяців на передку без ротацій і відпочинку, коли навіть 10 днів відпустки виглядало як щось дике й неймовірне.

Друга – у квітні 2024 року, коли Верховна Рада спочатку дала надію, а потім “кинула” всю армію з чіткими термінами служби.

В обох випадках були певні вчинки продиктовані емоціями, які точно не можна занести в перелік таких, якими можна пишатися. Але моїм принциповим рішенням було завжди лишатися в правовому полі. Присяга, яку я давав в далекому 2009 році на плацу в Десні в присутності своїх батьків, все ж щось значить.

Чи можу я зрозуміти тих, хто йде на самовільне залишення частини? Зараз, на третьому році, мабуть, уже так. Чи підтримую я такі рішення, тим паче зроблені публічно? Ні, не підтримую. І вас закликаю цього не робити, бо це може мати дуже кепські наслідки. (Тому вибач, що не тегаю [Сергій Гнезділов, який публічно заявив про своє СЗЧ з вимогою до влада встановити терміни служби], не хочу давати додаткове охоплення, хоча ти й так вже в усіх новинах).

Після другої своєї кризи я послідовно пройшов усі класичні стадії аж до прийняття того факту, що якщо не станеться нічого надзвичайного, то моя демобілізація буде в 60 років.

Проте прийняття цього не минулося безслідно. Всередині лишається відчуття глибокої суспільної несправедливості від того, що хтось має захищати Батьківщину до пенсії чи смерті, а хтось може відкупитися від цього по зв’язках чи за кількадесят тисяч гривень.

Тож якщо у мене з’явиться хоча б якась можливість звільнитися зі служби в правовому полі, я цією можливістю безумовно скористаюся. І подальше повернення до війська в мої плани більше не входитиме ні за яких обставин.

Мені здається, що в середньостатистичному зрізі ці думки поділяє значна частина військовослужбовців, які стали на захист України у лютому 2022. Всі у суспільстві це прекрасно розуміють, тому й розписують “заморозку” війни як один із найгірших сценаріїв. Бо наступного разу добровольців, які врятують суспільство і країну, більше не буде.

Чи можливо це змінити? Думаю, ще так. Якщо створити чесні і справедливі умови для всіх. Підписати з суспільством новий договір, нехай і ціною політичних перспектив для тих, хто це зробить.

Але поки що таких рішень і політичних лідерів, які б це підтримали, не видно.

Читайте також:
“Публічне СЗЧ Гнезділова”: час поговорити про демобілізацію всерйоз, бо військо хоче справедливості, – воєнкорка Кирієнко