Червоноград буде перейменовано

Комітет Верховної Ради України ухвалив рішення перейменувати місто Червоноград на Львівщині на Шептицький.

Про це повідомив у середу, 20 березня, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталій Безгін.

“Червоноград стане Шептицьким! Комітет рішення ухвалив!”, – написав він у фейсбуці.

Остаточне рішення щодо перейменування міста народні депутати голосуватимуть на сесії Верховної Ради.

Раніше місцева громада відмовлялася змінювати назву міста Червоноград, яка була прийнята за часів СРСР у 1951 році, відповідно до вимог декомунізації. Історичну назву Кристинопіль не хотіли повертати через її польське походження.

Довідково: хто такий Андрій Шептицький

Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький

Граф Андрей Шептицький (29 липня 1865, Прилбичі — 1 листопада 1944, Львів) — видатний український церковний, культурний та громадський діяч. Предстоятель Української греко-католицької церкви, митрополит Галицький, архієпископ Львівський (1901—1944), єпископ Станиславівський (1899—1900). Доктор права і богослов’я, меценат. Один із найвидатніших провідників української церкви й національного руху на заході України в першій половині ХХ ст. Представник шляхетного та графського роду Шептицьких.
Праведник народів світу (2008). Від 1955 року триває процес беатифікації Шептицького.

Майбутній Митрополит отримав приватну середню освіту, а згодом вивчав за кордоном юриспруденцію та філософію, розпочав військову кар’єру, та після 30 років вирішив присвятити себе церкві.

У 1910 році митрополит став одним із членів комітету засновників Земельного банку гіпотечного – першого такого в Україні. Цінні папери банку згодом визнавалися у всіх банках Європи і навіть США.

Андрей Шептицький заснував також страхову спілку “Дністер” і банк з такою ж назвою. Інвестував у нафтову галузь у Бориславі, де на той час відбувався “нафтовий бум” і видобувалась велика частка світової нафти. Він був співзасновником нафтових спілок “Унія” та “Радова” після Першої світової війни.

Також митрополит інвестував у нерухомість – зокрема, за кордоном. Так, він купував землю у Німеччині, вкладав гроші у будівельні компанії, у два ресторани в Амстердамі. А за прибуток від вкладень він купив кілька будинків у Парижі, серед них – для інвалідів Української галицької армії.

Під час окупації Львова російським військом у 1914 році був арештований. Перебував на засланні у Росії до 1917 року. Повернувшись до Львова у 1918 році, став одним зі співзасновників ЗУНР.

Урочисто привітав українців Галичини з відновленням державності. Після втрати Львова відмовився покинути паству, місто — за це отримав два роки домашнього арешту від новоївлади. Після втручання Ватикану наприкінці 1920-го зміг виїхати за межі Галичини, провів перемовини з Папою Бенедиктом XV, урядовцями Королівства Італія, Французької Республіки, Канаду, США тощо. На всіх перемовинах наполягав підтримати українців. Був на три місяці заарештований у Познані польською владою.

На початку Голодомору видав послання-протест проти штучного голоду в Українській СРР.

У 1940 році Шептицький писав листи до Йосипа Сталіна і до Микити Хрущова, протестуючи проти зловживань, які чинили представники радянської влади на Західній Україні.

Початок німецько-радянської війни сприйняв як шанс на порятунок від більшовицького безбожництва. Вітав Акт відновлення Української Держави 1941 року.

30 серпня 1941 року в Львові проголосив про поновлення своєї діяльності Український Червоний Хрест (УЧХ), організований під протекторатом митрополита.

Проте невдовзі після вступу німецьких військ на українські землі владика розчарувався в намірах німців і, як ніхто з інших єпископів Європи, відкрито й беззастережно виступив проти нацизму в багатьох пастирських посланнях. Двічі митрополит звертався з протестом щодо нищення єврейського населення в Галичині до рейхсфюрера СС Гіммлера. У серпні 1942 року написав листа до Папи Пія XII із різкою критикою нацизму.

21 листопада 1942 року видав послання “Не убий”, в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політичні вбивства, містилися застереження про відлучення від церкви організаторів і виконавців таких злочинів.

За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Наказав сховати понад 300 єврейських дітей (зокрема, сина львівського рабина Ізакаїла Левіна Курта).

Усупереч часто поширеному твердженню, митрополит Андрей не висловлював офіційної підтримки щодо створення дивізії “Галичина”. Але погодився послати туди священиків-капеланів для духовної обслуги вояків.

На кошти митрополита придбано будівлю, в якій розмістилася художня школа Олекси Новаківського, також майстерня Модеста Сосенка та Осипа Куриласа. Він надавав стипендії молодим українським митцям для здобуття художньої освіти у найкращих навчальних закладах Європи. На сиротинці передав разом 1 млн доларів. Посилав подарунки на Песах єврейським убогим дітям. Створювава перші природні заповідники і Західній Україні, сприяв відкриттю курортів.

Помер Владика 1 листопада 1944 року від прогресуючого набряку головного мозку. Похований у підземеллі собору святого Юра. Його похорон у зайнятому радянськими військами Львові перетворився на грандіозну маніфестацію.

Читайте також:
Мешканці Червонограда на Львівщині виступили проти перейменування міста, не дали навіть виступити УІНП