автор: Тетяна Павліченко
фото надані героїнями матеріалу та з відкритих джерел
Перед повномасштабним вторгненням в Ізюмі на Харківщині було 10 шкіл. За пів року окупації та обстрілів у місті зруйновано понад 80% інфраструктури.
Ізюмський ліцей №11 – чи не єдиний освітній заклад, який більш-менш уцілів. Принаймні сама будівля, бо коли ЗСУ прогнали окупантів, у школі не було жодного вікна, дах — із пробоїнами, система опалення зрізана тощо.
Директорка ліцею Олена Андрушок та її заступниця Олена Браженко розповідають “Новинарні“, що побачили у школі після деокупації та як триває відновлення.
Останній звичайний робочий день в Ізюмському ліцеї №11 був 23 лютого 2022 року. Наступний ранок усі зустріли повідомленнями про вторгнення російських військ та оголошенням про те, що Харків бомблять.
Тоді на роботу у школу вийшла тільки адміністрація: вчителі й діти залишилися вдома. Уроки проводили онлайн, за досвідом, отриманим під час ковіду.
Поки був зв’язок, доти були уроки. 2 березня світла та інтернет-мережі у місті не стало.
Та ліцей не закривали, щоб люди мали просте укриття — у підвалі були малий спортзал, тир, бібліотечні й шкільні архіви.
Люди сім’ями, з домашніми тваринами, приходили ховатися туди під час обстрілів.
Дехто залишався на кілька днів. Ночували на ліжках, які працівники принесли із сусіднього дитсадка, на лавках з їдальні, хтось приносив із собою намети та спальні мішки.
Так минув майже тиждень.
А потім прийшли росіяни.
Такими залишили приміщення ліцею російські окупанти
Як тільки російські війська зайшли в місто, майже відразу зайняли приміщення ліцею. 7 березня окупанти прийшли у школу, де ховалися люди, і всіх звідти вигнали.
Самі облаштували собі там щось типу казарми. Що відбувалося в приміщенні під час окупації, місцеві мешканці не бачили: все подвір’я було перекопане, стояла важка техніка, підходи до території охороняли.
Так тривало п’ять місяців.
А 10 вересня 2022 року Сили оборони України звільнили Ізюм від окупаційних військ.
За кілька днів опісля у місті відновили зв’язок та інтернет. Через тиждень повернулася директорка ліцею Олена Андрушок, яка на час окупації разом із сім’єю евакуювалася з міста.
Коли Олена прийшла у школу, то побачила, що в будівлі через вибухи не залишилося жодного цілого вікна, пошкоджений дах.
Класи стояли порожні: більшість парт російські військові позабирали для своїх потреб. Знищили всі демонстраційні матеріали, українську символіку, бібліотечний фонд.
Всі двері окупанти познімали — облаштовували ними окопи й бліндажі.
Випаленим був і харчоблок. Також росіяни позрізали всі батареї й труби системи опалення. Склали їх на купу в приміщенні — є підозра, що хотіли вивезти, але не встигли. Світла і води в ліцеї не було.
Директорка Ізюмського ліцею №11 Олена Андрушок у зруйнованому харчоблоці. Фото: Лариса Говина/Cуспільне Харків
Жили російські військові, вочевидь, у підвалі: там стояли двоповерхові нари, ліжка.
Кімнати, в яких був шкільний архів, ймовірно, займали офіцери — там стояли дивани, крісла, на підлозі був постелений лінолеум із навчальних кабінетів та килими.
— Видно було, що рашисти там, де їли й спали, там і в туалет ходили, — розповідає директорка. — Шкодую, що не сфотографувала один папірець, який висів на стіні їхнього “житла”: “Здесь в туалет не ходить, воняет”. Уявляєте?
І в таких умовах окупанти збиралися навчати дітей — заклад отримав “акредитацію” у Російській Федерації.
Вигляд класів ліцею після російської окупації
— Як вони собі це уявляли, не знаю, — ділиться Олена. — Та з 1 вересня 2022 року планували вже починати навчання. Про це оголосили у своїх ЗМІ. Знайшли нового директора для ліцею. Мені було неприємно, коли дізналася, що на цю посаду призначили колегу, яка очолювала інший міський навчальний заклад. Ми з нею раніше тісно спілкувалися…
Найняли окупанти і заступників директора, завгоспів тощо — вони збиралися працювати і набирати до ліцею дітей. Коли після деокупації ми почали прибирати, я навіть сценарій свята Першого вересня знайшла.
А у травні 2022 року деяким дітям видали російський документ про закінчення 11 класів. На цей “випускний” прийшло, мабуть, п’ятеро учнів із нашого закладу. Я бачила фотографії з того вручення, було гірко на душі.
Російський атестат, виданий одній із випускниць під час окупації
Читайте також:
“Весна восени”. Розповідь журналістки, яка вижила в окупованому Ізюмі й дочекалася визволителів
Відновленням Ізюмського ліцею №11 зайнялися відразу, як тільки українські військові звільнили місто.
Директорка розповідає, що майже з перших днів частина працівників вийшла на роботу.
Порядок у будівлі почали наводити своїми силами: так раді були бачити одне одного, що вранці проводили уроки онлайн із дому, а потім приходили в ліцей прибирати й спілкуватися.
Ліцей тісно співпрацює з благодійним фондом “Сміливі відновлювати”. До відбудови долучилась і благодійна організація “СОС Дитячі містечка”.
Також школа брала участь в обласному конкурсі “Разом у майбутнє” — і перемогла. Отримані кошти долучили до відбудови закладу. Ще частину потреб закривають коштом міського бюджету.
Ізюмський ліцей №11 після деокупації
Станом на грудень 2023 року в ліцеї встановили всі вікна, полагодили дах. Закінчують відновлювати систему опалення.
У підвальному приміщенні благодійний фонд SavED облаштував простір “Вулик”. Це швидке рішення, аби хоча б частина дітей могла приходити в школу офлайн — там зробили ремонт, поставили нові меблі, техніку, навчальні матеріали. Як тільки дочекаються обігрівачів, відразу почнуть працювати повноцінно, бо поки що без них надто холодно.
18 грудня на відкриття приїжджали Сергій Жадан і Руслан Горовий: розмовляли з учнями 10-11 класів, читали свої твори, привезли книжок для шкільної бібліотеки.
Руслан Горовий та Сергій Жадан на відкритті освітнього простору “Вулик” в Ізюмському ліцеї №11, 18 грудня 2023 року
— Знаєте, хочеться вже виходити і працювати, чекаємо лише на електрообігрівачі. І ми, й діти вже не дочекаємося, коли зможемо регулярно бачитись офлайн — у вайбер-групах школярі постійно цікавляться, коли ж можна буде прийти, — розповідає Олена Браженко, заступниця директорки, психологиня.
За її словами, у “Вулику” можна буде і навчатися (відвідувати уроки, робити домашні завдання), й організовувати гуртки. А ще просто проводити час — наприклад, за настільними іграми чи книжками, – отримати психологічну підтримку тощо.
При цьому “Вулик” розрахований на дітей не тільки 11-го ліцею, а й усієї громади.
У “Вулику” Ізюмського ліцею №11
— Повернутися до школи на заняття офлайн хочуть і вчителі, і діти, і батьки. Учням бракує спілкування і соціалізації, — підтримує директорка ліцею Олена Андрушок. — Зараз за документами у нас 710 учнів. І якщо скажуть: можна починати приходити на уроки, то 420 дітей буде у класах, бо вони вже є у місті. Це учні молодшої, середньої і старшої школи.
— Через цю дистанційку здається, що вже забуваєш дітей. Отак ідеш містом і думаєш: невже це там Марійка пішла? А то Сашко? Вони так виросли й змінились… Я працюю понад 30 років, через мене перейшло багато дітей, знала кожного в обличчя. А зараз відчуваю, що особистий контакт із ними втрачається, — ділиться Олена Браженко.
Хоч у ліцеї вже багато всього відремонтували, роботи попереду ще багато. Але директорка руки опускати не збирається:
— Я заходжу в школу і думаю: Господи, яке ж усе страшне, коли воно відновиться? А потім дивлюся на всіх, хто поруч, і впевнена: щойно ми отримаємо дозвіл на проведення уроків офлайн, то досить буде кількох місяців, щоб усе доремонтувати. Попри те, що треба буде дуже багато грошей — видається, що страшні мільйони, — та все буде зроблено аж бігом. Аби тільки сказали, що можна вже повертатися за парти.
Олена Браженко
Заступниця директорки Олена Браженко, зі свого боку, критично оцінює масштаб робіт, який чекає на колектив:
— Ми є прифронтовою зоною, зараз працюємо насамперед над надолуженням освітніх втрат. Також запускатимемо гурткову роботу, надаватимемо психологічну підтримку та допомогу. Якщо нам вдасться з цим упоратись, то, вважаю, що це буде успіх.
Якісь більші плани будувати не виходить, бо і цієї роботи багато.
— Я приходжу з роботи ввечері, а телефон до 22:00 не замовкає. У мене вже собака гавкає на рингтон, так їй набридло. І хоч не раз кажу ввечері: Боже, як же я заморилася, вже не можу! Та це приємне навантаження, бо це життя. І хай краще буде так, — додає директорка ліцею Олена Андрушок.
Ізюмські школярі вже не можуть дочекатися того часу, коли зможуть постійно ходити до школи офлайн
Читайте також:
Діти підвалів і метро. Як незвичайний навчальний проєкт допомагає дітлахам деокупованої Харківщини
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
