Активісти спільноти “Книга пам’яті полеглих за Україну” стверджують, що опрацювали практично всі дані з відкритих джерел про загиблих українських воїнів від початку повномасштабного вторгнення РФ. Відповідно до цих підрахунків, на війні загинули щонайменше 30 тисяч українських захисників (станом на листопад 2023 року; разом із небойовими втратами, але не рахуючи загиблих серед зниклих безвісти).
Як передає “Новинарня“, про це в статті для “Тижня” написали історик і журналіст Ярослав Тинченко – заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України, та Герман Шаповаленко – координатор проєкту “Книга пам’яті полеглих за Україну”.
“Одна з найстаріших в Україні спільнот, яка збирала й аналізувала дані про загиблих, — сайт «Книга пам’яті полеглих за Україну», в закритому режимі, починаючи з 24 лютого 2022 року, ні на день не припиняла моніторингу інформаційного простору. Саме на підставі електронного ресурсу цієї спільноти було створено Стіну пам’яті полеглих в російсько-українській війні у 2014–2021 роках на мурах Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Станом на зараз у базі спільноти проаналізовано та оброблено інформацію про загиблих військовослужбовців, правоохоронців, добровольців за лютий 2022 — серпень 2023 років. І ми претендуємо на те, що спільнотою оброблено абсолютно всі повідомлення про загиблих, які з 24 лютого 2022 року й по сьогодні фігурували в інформаційному просторі”, – пишуть автори.
“Загальна кількість загиблих або померлих, інформацію про яких було зібрано станом на початок листопада 2023 року й дату смерті яких було точно чи приблизно встановлено, становить понад 22000 осіб”, – стверджують учасники проєкту “Книга пам’яті”.
“Підсумовуючи всі дані про бойові та небойові втрати Сил оборони, можна сказати, що станом на день публікації (14.11.2023) маємо 24500 підтверджених загиблих (померлих), чиї імена відомі, 15 тисяч зниклих безвісти, 3400 полонених.
Вочевидь, 24500 імен — це не остаточна цифра загиблих (померлих), але й за нашими оцінками не менше 70%. Тобто реальна цифра загиблих (померлих) за бойових і небойових умов становитиме понад 30 тисяч осіб.
Щодо поранених, то, як уже згадувалося, їхнє пропорційне відношення щодо загиблих (померлих) — 1:3. Інакше кажучи, поранених (з урахуванням, що вже є чимало військовослужбовців, які дістали поранень чи контузії по три й більше разів) — у межах 90–100 тисяч. Але переважна більшість цих поранених та контужених продовжує службу в лавах Збройних Сил України або незабаром повернеться до своїх побратимів після лікування”, – пишуть волонтери.
Як анонсував в інтерв’ю “Новинарні” Герман Шаповаленко, сайт “Книга пам’яті” почав публікацію поіменних переліків загиблих українських захисників від початку повномасштабного вторгнення – але без нумерації. Наразі оприлюднено список полеглих у лютому 2022, березні 2022 та за половину квітня 2022.
Крім того, укладачі статистики також вказують на цифру — 15 тисяч зниклих безвісти військовослужбовців, яку нещодавно озвучив міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко. “Досвід нашої роботи в питаннях зниклих безвісти за період 2014–2015 років показує, що, на превеликий жаль, переважна більшість із них — загиблі. Причому в багатьох випадках навіть фрагментів тіл не буде знайдено”, – зазначають Тинченко і Шаповаленко.
Як приклад наводять ракетну атаку по 169-му навчальному центру “Десна” СВ ЗСУ, вчинену росіянами 17 травня 2022 року. Унаслідок цього обстрілу 63 військовослужбовці загинуло, 39 було поранено, 68 — формально зникли безвісти. “На місці ракетних ударів утворилася величезна вирва, яка фактично й поглинула більшість тих, хто вважається зниклим безвісти. Із часом частина родин визнала своїх близьких, які опинилися в епіцентрі ракетного удару, загиблими. Але є досить велика частина, яка плекає надію, що їхні близькі живі, і, вочевидь, ніколи не змириться з тим, що їх уже немає на цьому світі”, – ідеться в публікації.
Автори дослідження зауважують, що їхні підрахунки приблизно збігаються із періодичними заявами щодо кількості загиблих, які робили президент України, командування ЗСУ, представники ОП та МОУ.
Так, уперше Володимир Зеленський розповів про бойові втрати 25 лютого — наступного дня після масованого вторгнення російських військ. Тоді, за його словами, загинуло 137 військових. 12 березня 2022 року під час спілкування з пресою Зеленський зазначив, що на той час у нас уже загинуло близько 1300 військових. 22 серпня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в одному з виступів наголосив, що загинуло “близько 9 тисяч” українських військовослужбовців. А 1 грудня 2022 року радник керівника офісу президента Михайло Подоляк про втрати повідомив, що “ми маємо офіційні оцінки Генштабу, які озвучує верховний головнокомандувач. Вони становлять від 10 до 12,5–13 тисяч загиблих”.
Упродовж 2023 року офіційні особи конкретних цифр не називали, але Зеленський, Подоляк та деякі інші офіційні особи вказували, що в цей період ЗСУ втрачали 30–50 людей загиблими щоденно.
При цьому “Книга пам’яті” вказує на “ще один офіційний перелік загиблих”: це військовослужбовці, відзначені посмертно державними нагородами (на підставі указів президента, які публікуються у відкритому доступі). Зазвичай до державних нагород представляються всі військовослужбовці, правоохоронці та працівники силових структур, які загинули під час або внаслідок виконання своїх службових обов’язків.
Від 28 лютого 2022 року до 12 жовтня 2023 року було оприлюднено 454 укази глави держави про нагородження посмертно 14402 військовослужбовців, правоохоронців та працівників силових органів (не рахуючи закритих указів).
Волонтери “Книги пам’яті” створили графіку втрат за місяцями (допрацьована “Новинарнею“).
Із неї випливає, що найбільше інформації у відкритих джерелах про загиблих воїнів України було в березні 2022 року – 2549 осіб. Найменше – в серпні 2023-го – 646.
Від початку 2023 року кількість верифікованих полеглих поступово зменшується (за винятками березня і червня).
Також волонтери пишуть про дні найбільших втрат.
“У медіапросторі з посиланням на різних українських політиків кружляє інформація про те, що 2022 року на день гинуло від 100 до 200 воїнів. Насправді це спотворена журналістами інформація. Зазвичай спікери казали про те, що бували дні, коли українська сторона втрачала по 100 й навіть по 200 воїнів.
Інформація, яку вдалося зібрати спільнотою «Книга пам’яті полеглих за Україну» та іншими групами ентузіастів, свідчить, що таких днів було небагато. Лише один — більш як 200, і 7 — понад 100. Усі вони припадають на зиму-весну 2022 року. Що ж до 2023 року, то, як правильно зазначали президент України Володимир Зеленський та інші, у дні цього року ЗСУ втрачали по 20–50 людей, що також підтверджується зібраними нашою спільнотою даними.
Правда, із часом, коли ми знатимемо про всіх загиблих, таких трагічних днів може побільшати”, – ідеться в публікації.
На підставі своєї бази “Книга пам’яті полеглих за Україну” називає найтрагічніші дні війни, про які відомо станом на зараз:
Автори описують події в ці дні детальніше:
“24 лютого 2022 року — ніч і день масованого вторгнення збройних сил російської федерації. Цього дня загинуло багато військовослужбовців Повітряних сил Збройних Сил України, які перебували на бойових постах у радіотехнічних, зенітно-ракетних та авіаційних частинах. Напевно, найбільших втрат зазнала 14-та радіотехнічна бригада імені Богдана Хмельницького, штаб і підрозділи якої розташовані в Одесі та на околицях. Бригада здійснювала повітряний контроль на Півдні України. Унаслідок ракетного удару по чергових підрозділах бригади загинуло 11 жінок, що несли службу за військовослужбовців за контрактом. Ще чотири жінки загинули на своїх бойових постах в інших місцях України. А саме: лейтенантка Головної військово-морської бази «Намив» ВМС ЗСУ Віра Анатій і головна старшина тієї ж частини Марина Добушева — в Очакові, старша лейтенантка поліції Ірина Гордієвич — у Луганській області, майорка медичної служби Юлія Гордієнко — імовірно, у Броварах. Втрат зазнали 39-та окрема бригада тактичної авіації (селище Озерне Житомирської області), 40-ва окрема бригада тактичної авіації (Васильків), 96-та зенітно-ракетна бригада (Київщина), 92-та окрема механізована бригада ім. кошового отамана І. Сірка (Чугуїв), підрозділи ДПСУ на Луганщині та Херсонщині, авіабаза ДСНС у Ніжині та інші військові частини й установи.
Як зазначалося вище, 25 лютого 2022 року Президент України Володимир Зеленський заявив, що в ніч і день вторгнення загинуло 137 військовослужбовців. Похибка в цифрах виникла через те, що остаточна кількість жертв цього дня була встановлена вже після деокупації значної частини території України. Причому із часом, після деокупації Херсонської та Запорізької областей, кількість загиблих 24 лютого 2022 року збільшиться на кілька десятків осіб.
Наслідки ракетного удару по казармі в пункті постійної дислокації 137-го окремого батальйону морської піхоти 35 обрмп ВМС ЗСУ в Миколаєві. Фото: Експрессен
18 березня 2022 року — цей день передусім пов’язаний з ракетним ударом по казармах у Миколаєві, де за даними преси в той час розташовувався 137-й окремий батальйон морської піхоти. Повідомлялося, що з-під завалів було витягнуто не менше 50 тіл військовослужбовців. Цього ж дня українські захисники гинули в боях за Макарів та Мощун на Київщині, під селом Буди на Чернігівщині, під селом Новоукраїнка Донецької області, у селі Наталівка Запорізької області (удар по 19-й окремій артилерійській бригаді) та інших.
26 лютого 2022 року — драматичний день боїв буквально на всіх фронтах. Уночі російські окупанти, розлючені впертістю захисників Охтирки, скинули на казарми 91-го окремого полку оперативного забезпечення авіаційні бомби. 54 бійці загинуло, ще 15 вважалися зниклими безвісти. Цього ж дня чимало українських військових також загинуло в селі Красне на Чернігівщині (зі складу 58-ї окремої механізованої бригади ім. гетьмана І. Виговського). Криваві бої точилися на Київщині, Харківщині, Півдні України.
7 березня 2022 року — передусім захист Києва. Група бійців 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади загинула в бою за Слободу-Кухарську. Серед інших місць завзятих боїв, де клали голови захисники, — Макарів, село Дмитрівка (14-та окрема механізована бригада князя Романа Великого), Пуща-Водиця (72-га окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців). Багато жертв цього дня було внаслідок обстрілу постійного пункту дислокації 79-ї окремої десантно-штурмової бригади в Миколаєві та інших населених пунктах.
14 березня 2022 року — передусім загибель 21 нацгвардійця з в/ч 3055 унаслідок «прильоту» по телевізійній вежі в селі Антопіль під Рівним. Велика кількість бійців 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців загинула в селі Мощун під Києвом, де битва за переправу була в самому розпалі. Точилися жорстокі бої, у яких гинули наші захисники, на Харківщині, Донеччині, Сумщині, Чернігівщині та Миколаївщині.
13 березня 2022 року — ракетний удар по Міжнародному центру миротворчості та безпеки (Яворівському полігону) на Львівщині, унаслідок якого загинуло 35 військовослужбовців, іще 134 зазнали поранень. Крім того, цього дня наші захисники гинули в оборонних боях за Київ, Чернігів, Миколаїв, Маріуполь, село Степне Волноваського району Донецької області, у Рубіжному та Щасті Луганської області та інших населених пунктах.
1 березня 2022 року — легендарний бій погано озброєних тероборонівців зі 194-го білозерського батальйону в Бузковому парку в Херсоні. З гвинтівками та «коктейлями» із запалювальною сумішшю, гранатами та поодинокими автоматами ополченці Херсонської області героїчно зустріли російську бронетехніку. Іще одна група тероборонців продовжувала вести бій у районі Антонівського мосту. Цього дня понад 20 мешканців Херсонщини загинули за свободу свого краю та рідного міста. Ще одна трагічна подія цього дня сталась у Харкові: росіяни обстріляли ракетами центр міста, зокрема влучили в приміщення облдержадміністрації. Загинуло понад 20 солдатів, значна частина яких була щойно призвана по мобілізації або з’явилася до ЗСУ як добровольці.
1 квітня 2022 року — багато загиблих по всій лінії фронту. Найбільше — Донецька, Луганська та Миколаївська області. Але й у Чернігівській, де переслідували ворога, були втрати внаслідок бойових зіткнень і підривів на мінах.
3 березня 2022 року — бомбардування Чернігова 500-кілограмовими авіаційними бомбами. Загинуло щонайменше 47 осіб, половина з яких — мирні мешканці, інша — місцеві бійці територіальної оборони. Цього ж дня під час розвідки в районі Кінбурнської коси був уражений ракетою катер Військово-морських сил Р190 «Слов’янськ», на якому загинула група українських моряків. Серед них був і командир катера капітан-лейтенант Дамір Аулін — один із юнаків, які 20 березня 2014 року під час переходу Академії ВМС ЗСУ на бік росіян заспівав гімн України.
27 лютого 2022 року — бої буквально всюди. Маріуполь і Волноваха, Харків і Чернігів, Обухів і Васильків на Київщині, а також Лебедин, Токмак, Буча, Народичів й інші населені пункти скрізь по Україні, де сунули російські окупаційні війська.
2023 року таких масштабних втрат, як узимку-навесні 2022 року, уже не було. Причин цього багато. По-перше, був сталий фронт, й активні дії проводилися лише на окремих його ділянках. По-друге, ворог менше став застосовувати ракетну зброю по наших військах, а більше — по цивільній інфраструктурі. По-третє, в України з’явилися потужні засоби протиповітряної оборони, здатні збивати більшість типів ракет. Нарешті, західна бронетехніка в разі влучання в неї надійно захищає наших бійців, що дозволило звести летальні втрати до мінімуму”, – ідеться в матеріалі Ярослава Тинченка і Германа Шаповаленка.
Вони піддають великому сумніву дані західних ЗМІ про 70 чи 100 тисяч загиблих українських воїнів.
“Новинарня” не має змоги перевірити ці дані, але покладається на сумління та жертовну роботу колег із “Книги пам’яті”.
Нагадаємо, втрати військ РФ Генштаб ЗСУ наразі оцінює в більш як 313 тисяч осіб, а головком Залужний – приблизно в 150 тисяч (лише загаблих).
Читайте також:
Скільки воїнів загинули з початку війни? Книга пам’яті досліджує й рахує
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
