Володимир Бірчак
військовослужбовець ЗСУ, історик, редактор “Історичної правди”, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, заступник директора архіву СБУ у 2014-2016 рр.
(FB)
…Мене часами страшать новини з мого рідного міста. Благо, на позиціях не так багато часу. Тут частіше долітає про Куп’янськ й Авдіївку, чи Сектор Гази, ніж про Тернопіль.
А що в Тернополі? Отже, там було прийнято рішення створити військовий меморіал воякам, котрі загинули у сучасній російсько-українській війні.
Чесно, мені ідея і вже майже реалізація дуже сподобалися. Фото 1-2 – це могили бійців, усі уніфіковані, однакові та, як на мене, наповнені змістом і символізмом.
Тут усі рівні, чи підполковник і капітан, чи солдат і сержант. Бо всі робили одну справу – боронили Україну і, на жаль поклали в цій боротьбі свої голови.
Я завжди, коли приїжджаю з фронту, то першим ділом іду до хлопців. Зустрітися, помолитися, поговорити, помовчати.
Тут і Руслан Муляр із “Альфи”, з котрим, ми свого часу працювали в одних стінах. І Віталік Дерех, з котрим історій стільки, що фейсбук не вмістить того допису. І Сашко Осадко, котрий був саме у моєму відділенні, у моєму взводі і навіть на тій самій посаді…. Він загинув, а я за кілька тижнів став кулеметником того підрозділу на Донбасі. Тут спочиває і той, хто був для нас своєрідним батьком у батальйоні – Герой України Сергій “Махно” Король. Тут же й братик Мішка Левків, з котрим ми були з перших днів війни в тернопільському аеропорту, а потім зустрілися вже під Куп’янськом, де Мішки не стало… Я ще довго можу писати, та треба до суті питання.
Отже, на пантеон погодилися всі сім’ї бійців. Окрім однієї, і, вибачте, я назву прізвище – Стадник. (Загиблий – Віталій Стадник із 35-ї бригади морської піхоти).
Ця родина хоче особливий пам’ятник своєму родичу. Відмінний (на фото 3), помпезний, щоб не такий, як у всіх… із гранітним хрестом і статуєю вояка… І зараз із порушенням усіх писаних і не писаних правил робить цей пам’ятник, незважаючи ні на що.
За цим процесом активно слідкує моя подруга Дарця Веретюк (на її сторінці ви знайдете більше інформації, а також за цим посиланням).
І ось тут мене справді починає коробити. Люди, ну невже ви такі ниці, щоб доходити до такого? Перед Богом усі рівні. Та й на справжньому “нулі” також усі рівні.
Припиніть, не грайтеся пам’яттю, яким би гірким і важким не був ваш біль.
Наостанок додам ще два фото. Могила генерала Паттона (фото 4) і могила фельдмаршала Монтгомері (фото 5). Щоб не розписувати – просто загугліть, але ці обидвоє зробили так, щоб нацизму прийшов кінець.
Тож ще раз, звернення до окремої родини: схаменіться. Ну, а до місцевої влади – може, слід діяти?!?!
P.S. То тільки моя думка, але тернопільський меморіал цілком може бути прототипом нашого Арлінгтона.
Читайте також:
“Український Арлінгтон”: Національне військове меморіальне кладовище на 50 тисяч поховань створять у Биківні
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
