автор: Стас Козлюк
Харків – Волохів Яр – Київ
фото автора
Українські війська вибили росіян із Харківщини рік тому – в першій половині вересня 2022-го. Наслідки 7-місячної окупації вражали: побиті Ізюм, Балаклія та Куп’янськ, розтрощена інфраструктура – ані води, ані світла, ані газу. Потім були виявлені підвали-катівні й сотні безіменних могил, розкидані по області, та масові поховання в Ізюмі.
У вирі новин про деокупацію загубилася ще одна: Україна повернула під свій контроль найбільший у світі низькочастотний радіотелескоп УТР-2. Принаймні таким він був до приходу російських окупантів. Нині ж від нього лишилася хіба згадка: будівлі знищені, електроніка й силові кабелі – вкрадені.
Скільки часу і коштів потрібно на його відновлення? Репортер “Новинарні” кілька разів їздив до вчених, аби поговорити з ними про сам телескоп, дослідження Всесвіту, обставини й наслідки російської окупації.
До радіотелескопа УТР-2, або, як його офіційно називають, Українського Т-подібного радіотелескопа декаметрових хвиль 2-ї модифікації, від Харкова їхати близько години. Це дорога на Балаклію. У якийсь момент ми звертаємо з траси на ґрунтову дорогу і повільно їдемо по алеї між дерев. Колеса шурхотять у пилу, днище авто раз у раз видирає жмутки трави.
Алея до радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Після чергового повороту минаємо саморобний шлагбаум. Замість дерев перед нами гігантське поле, повне антен.
Від видовища перехоплює подих. Нога відпускає педаль газу, й авто викочується на бетонку.
На узбіччі зустрічаються позначки: то біло-червона стрічка, то великі коробки – біля них нерозірвані снаряди та міни.
Фазована антенна решітка радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Уздовж полів антен їдемо близько двох хвилин. Здається, що росіяни та війна їх не торкнулася. Вони, мов застиглі велети, мовчки дивляться у синє осіннє небо.
Звертаємо до боксів, де в мирні часи стояла техніка вчених. Нині в цих гаражах порожньо. Поруч – розбиті, спалені й розібрані росіянами автомобілі: біла “Нива” з намальованою літерою “Z”, кілька прострелених з автомата вантажівок, понівечений трактор і залишки трансформатора.
Побита техніка на території УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Нас зустрічають трійко місцевих собак, які пережили росіян і окупацію. Тварини тихі, дивляться на нас обережно.
У кінці дороги – дерев’яний будинок охорони під шифером, із великою верандою. Щоправда, всі його віконця затягнуті поліетиленом: скло не витримало вибухів.
Поруч червоний “жигуль”-трійка, в якому колупається пенсійних років чоловік. Він одразу пропонує випити кави та представляється.
Завгосп Анатолій. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
– Я Анатолій, якщо по-простому – я тут завгоспом. Уже років 30 працюю, а живу в селі неподалік. Під час окупації був у Дніпрі, маршрутчиком підробляв. Трохи почекайте, підемо на екскурсію. Якщо ходите самі – то тільки по асфальту. Або по вже протоптаних стежках. Територія ж досі не розмінована.
Телескоп не дарма називається Т-подібним. Антени (які, як виправляють науковці, називаються “диполі”, вібратори) розташовані в формі літери “Т”: кожна на ту чи іншу частину світу. Північна й південна групи диполів простяглися майже на 2 км у довжину. Західна тягнеться на 800 м. Під кожним полем є технічний колектор, у якому прокладені кабелі.
Антени радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
У центрі, на перехресті груп антен телескопа стоїть адміністративна будівля. До повномасштабного вторгнення тут були комп’ютери й сервери, обладнання для наведення телескопа та пульт керування. Тут же були кімнати для науковців, кухня й невеличка зала для переговорів.
Загальна площа обсерваторії імені Брауде, на якій розташований УТР-2, – близько 1,4 км2. Приблизно ж таку площу займає сусіднє село Іванівка Чугуївського району.
24 лютого 2022 року вчені на телескопі УТР-2 мали допомагати місії НАСА Juno з вивченням Юпітера. Натомість їм довелося тікати від російських танків.
Лишився лише Олександр Коноваленко, який 27 лютого мав відзначати день народження. Науковець просидів на телескопі в окупації три місяці, а потім через територію Росії вибрався до Данії, де нині й працює.
Вид на фазовану антенну решітку радіотелескопа УТР-2 з адмінбудівлі. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Загалом, як розповів “Новинарні” директор Інституту радіоастрономії в Харкові Вячеслав Захаренко, станом на осінь повернулися близько третини працівників інституту й телескопа.
Завгосп Анатолій із кількох спроб із грюкотом закриває “жигулі”. Веде нас до складів, в яких колись зберігалося обладнання й деталі УТР-2. Одна з будівель нині просто зникла, інша вигоріла вщент. Під час окупації росіяни влаштували в них склад боєприпасів. У нього влучила українська артилерія. Снаряди розлетілися на сотні метрів навкруг. Подеколи їх досі можна розгледіти у траві.
Читайте також:
“Робота, в якій не треба поспішати”. Як ДСНСники розміновують Харківщину після росіян
– Сапери до нас приїжджають час від часу. Але позабирали не все. Дуже вже багато заліза росіяни лишили. Одразу після деокупації сюди прийшла українська армія. То хлопці нам розчистили основні дороги на телескопі. Частину снарядів, придатних для стрільби, забрали з собою. Пізніше ще частину нерозірваних боєприпасів забрали сапери, – пояснює Анатолій.
Бур’яни на території радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Стоїмо із ним на асфальтовій дорозі. Перед нами колиiшній бетонний плац, який проріс бур’яном у половину людського зросту. Як каже завгосп, на той плац ніхто з персоналу не ходить, як і загалом у високу траву.
Окупанти влаштували собі на території телескопу командний штаб батальйону. Стояли тут і росіяни, і “мобіки” з окупованої Луганщини.
– У наших гаражах вони свою техніку ремонтували. Навіщось постріляли частину вантажівок. Може, п’яні були? Коли тікали, то їхали на всьому, що могло їхати. Розкрутили нам дизель-генератор. Видрали звідти всю мідь алюміній чомусь лишили. Ну, і наші машини теж вкрали, – розповідає Анатолій сміючись.
Побита техніка на території УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Ідемо до адміністративної будівлі довгою алеєю. Праворуч, між дерев, викопані глибокі капоніри – метрів десять завдовжки. Тут, пояснюють працівники УТР-2, росіяни ховали свою техніку, якою виїжджали в поля, щоб обстрілювати Чугуїв та околиці. Ліворуч, на місці альтанки, де колись відпочивали науковці, окупанти вирили окопи.
В адмінбудівлі телескопу немає жодної цілої шибки. Порожні віконні рами забиті дерев’яними панелями. По центру будинку вибита цитата Леніна: “Ум человеческий открыл много диковинного в природе. И откроет еще больше, увеличивая тем свою власть над ней”.
Адмінбудівля радіотелескопу УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
– Ага, “открил”. “Ум чєловєчєскій”, блін, – роздратовано коментує Анатолій.
Бачимо західне поле антен – ніби цілі. Завгосп між тим відчиняє двері з написом “Обережно! Міни!” й запрошує всередину – каже, насправді там відносно безпечно, а напис зробили, щоб відлякувати мародерів, які дорозкрадають те, що не змогли вивезти росіяни. Всередині темно. Щойно заходимо до головної зали, стає зрозуміло, що
про швидке відновлення УТР-2 не йдеться: дах і підлога другого поверху провалилися.
Повсюди сліди вибуху – тут погнутий метал, там деформовані стіни. Як пояснював раніше директор Інституту радіоастрономії Захаренко, це наслідок прильоту ракети. Ймовірно, української. Втім, зауважував Захаренко, снаряд міг бути і російський: будівлю пробило зі східного боку, тобто з окупованих територій.
Завгосп УТР-2 Анатолій показує руїни управління найбільшого у світі радіотелескопа декаметрових хвиль. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
– Отут, де лежить бетонна плита, був пульт керування телескопом. Його ви вже не побачите, весь завалило. В залізних ящиках було різне обладнання, – показує завгосп Анатолій.
По залишках бетонних плит і арматурі видираємося на другий поверх. Колись тут була актова зала. Під стіною досі стоїть піаніно, по центру – стілець. На цьому шльопанці. Білою фарбою на них виведені літери “V” та багатозначні написи “х*й” і “п*зда”, на лівому й правому відповідно. Картина в стилі п’єси Подерв’янського “Кацапи”.
Сліди і наслідки російської окупації радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
– Русня в цій кімнаті влаштувала щось типу госпіталя. Тут було багато різних шприців, ампул із препаратами, якісь перев’язочні матеріали. А ще були трилітрові банки зі щами. Ми вже тут трохи навели порядок. На кухню не заходимо, там підлога і стеля не стабільні, можуть обвалитися. А в кімнатах, де жили академіки і вчені, вони собі казарми влаштували. Попритягували холодильники, телевізори, – розповідає Анатолій.
Сліди і наслідки російської окупації радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Сліди і наслідки російської окупації радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Сліди і наслідки російської окупації радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Сліди і наслідки російської окупації радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Підсвічуємо собі налобними ліхтариками, ходимо між кімнат. На дверях написи: “Казах”, “Ганс”, “Севєр”. Червоними закреслені “Хосе” і “Вятеч”. Ще на одних дверяз абревіатура “ГБР” (“группа быстрого реагирования”?) і птах, підозріло схожий на орла, який хворів на енцефаліт. Під ногами гори сміття, яке досі не змогли прибрати: картонні коробки від уже знайомих російських сухпаїв, вицвілий безформний одяг, залишки матраців і простирадел. На підвідконнях коробки з-під вермішелі і рацій.
Завгосп Анатолій демонструє наслідки російської окупації радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
– У нас тут було як в готелі. Щоб науковці, астрономи, могли заїхати, кілька тижнів спокійно жити і проводити свої спостереження. Все, все було! Інтернет швидкий, Wi-Fi, телевізори, кухня, кондиціонери. Навіть зал для переговорів, якщо приїжджали іноземці. Все, все тварі знищили. Варвари. Просто варвари, – говорить завгосп, сумно хитаючи головою.
Через напівобвалений другий поверх виходимо на сходи. Між поверхами на стіні висить величезна картина з космонавтом Олексієм Леоновим, який перший в історії вийшов у відкритий космос. Під ногами шурхотить битий бетон.
Картина “Олексій Леонов у відкритому космосі”. Сліди і наслідки російської окупації радіотелескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Вертаємося до червоних “жигулів” у затінок. На будівлі поруч виблискують панелі сонячної електростанції – їх поставили не так давно, за гроші, виділені Академією наук. Невдовзі тут має з’явитися ще одна. Адже централізоване електопостачання за рік деокупації для телескопа так і не відновлене. А якби воно й було – платити довелося б за тарифом для підприємств. А так можна забезпечити живлення самотужки.
Науковець Ігор Бубнов. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Через поле до нас прямують кілька чоловіків. Найбільш помітний із них, у крислатому капелюсі, тисне нам руки, але підозріло вдивляється в обличчя:
– Ви хто такі і зо тут робите? Журналісти? А з ким взагалі це погоджували? Із Захаренком? А, тоді ласкаво просимо. Ми тут якраз телескоп ГУРТ намагаємося полагодити. Можете з нами піти подивитися. Тільки оце перерву на обід собі зробим, – уже всміхається чоловік.
Це Ігор Бубнов, старший дослідник, кандидат фізико-математичних наук. Цього літа він планував почати спостереження за Сонцем. До вторгнення працював на телескопі ГУРТ – гігантському українському радіотелескопі.
Антени телескопа ГУРТ. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Він розташований тут же, за кілька сотень метрів від північної групи диполів УТР-2. Проєкт почався у 2000-х: науковці планували збудувати інакший, ще потужніший телескоп. На відміну від попередника, антени ГУРТу стояли б по всій території радіообсерваторії, без геометричної форми. ГУРТ мав бути більш чутливим і менш примхливим до рельєфу місцевості. Як пояснив директор інституту Захаренко, якщо для УТР-2 потрібно було зробити величезний плац, оскільки різниця висоти між антенами мала становити не більше 2 см, то для ГУРТу цей параметр можна знехтувати. За подібним принципом побудовані радіотелескоп LOFAR у Нідерландах та Nenufar – у Франції.
– Я коли їхав сюди, був оптимістичнішим. Здавалося, що ГУРТ лишився цілим. Антени на місці, а електроніку можна й нову знайти. Але коли побачив його на власні очі… Що вам сказати. Ходімо, разом подивимося, – говорить Бубнов.
Антени телескопа ГУРТ. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Антени телескопа ГУРТ. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Прямуємо за ним уздовж дерев’яних стовпів, по яких від сонячної електростанції протягнуті дроти живлення. Вузькою польовою стежиною серед високої трави нарешті добираємося до антен. Розпач науковця стає зрозумілим: більшість антен телескопа перебиті уламками снарядів, подекуди з них вирвані великі шматки.
Поруч група техніків шукає вціліле: перевіряють дроти всередині антен, деякі з них відкручують і намагаються тут же лагодити.
– Пульт ГУРТа в нас був в іншій будівлі. Але росіяни його все одно вкрали. Хочете – можемо сходити, тут недалеко, через поле. Он, будиночок стоїть між антенами, з виноградом. – Ігор упевнено йде вперед.
Ми за ним. Рухаємося звивистою стежкою. Вже за хвилину вкриті реп’яхами. За краєм антен сліди персоналу обсерваторії стають ледь помітні. Ми завмираємо посеред поля.
– Хм, а цю штуку я не пам’ятаю. Давайте обійдемо, – задумливо пропонує науковець.
Снаряд на антенному полі УТР-2 і ГУРТ. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Помічаю у траві щось довгасте, схоже на снаряд. Обережно обходимо його, добираємося до диполів УТР-2. Під ногами з’являється асфальт. Стає спокійніше. Тут принаймні бачиш, куди наступаєш.
Читайте також:
Рік нелюдів. 12 видів порушень Росією міжнародного гуманітарного права на війні в Україні
Роззираємося навколо. Одна з антен телескопа лежить на землі. Багато диполів побиті снарядами або розірвані.
– Бачите воно як. Здалеку здається, що все ціле. А підійдеш ближче – диполі побиті. І якщо з ГУРТом ми якось ще можемо працювати, то перевірити всі антени УТР-2 неможливо. Поля можуть бути заміновані, їх досі не перевірили сапери. Та й що ти в такій траві знайдеш. Плюс із металошукачем тут не походиш: під землею мідні кабелі прокладені, металошукач буде постійно пищати, – сумно зітхає Ігор, сидячи з нами в альтанці, обвитій лозою.
Ігор Бубнов біля розбитого пункту управління телескопа ГУРТ. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Чоловік зриває гроно стиглого винограду, пропонує й нам. Кислий. Соковитий.
– Шкода, що ключі в охорони забув. Так би всередину зайшли. З іншого боку, там поки й немає на що дивитися. Росіяни під час окупації ці двері вирвали БТРом. З будівлі винесли все, що могли. То ми зараз знайшли новий пульт управління, оце скоро маємо поставити. І, сподіваюся, запустимо хоча б дві секції ГУРТа. На більше потужностей нам поки не вистачить, – пояснює науковець Бубнов.
Помічаю, що виноград в альтанці в’ється по чомусь, дуже схожому на диполі радіотелескопа, тільки в рази менші. Виявляється, це був попередник УТР-2 – УТР-1. Ігор сміється: не викидати ж його було! Тож частина телескопа переродилася в альтанку.
Дорогою до поля з ГУРТом помічаю між антенами металеві ящики: тут стояло обладнання телескопа. Росіяни вкрали і його.
Антени телескопа ГУРТ. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
– Я не знаю, коли ми зможемо запуститися. Ігнорую це питання, роблю вигляд, що я глухий. Самі бачите, скільки тут роботи, – пояснює Ігор Бубнов і раптово вигукує: – О, знімайте, знімайте! Зараз або літак, або ракета буде!
І справді, з півночі на нас накочується рев, схожий на ракетний двигун. Ані ракет, ані літаків не видно. Але за пів години ми з колегами прочитаємо про обстріл росіянами ринку в Костянтинівці.
Мимоволі присідаю, вдивляюся в небо. Тим паче, що на територію УТР-2 після деокупації вже прилітала ракета. Не розірвалася – впала на виїзді з території, і саперам довелося її підривати на місці.
Сидимо в будиночку охорони та за новою кавою розпитуємо Бубнова про співпрацю з іноземними колегами, і загалом про проєкти телескопа.
Більше року вчені в Чугуївському районі не можуть працювати. Зупинилися спостереження за Сонцем, вивчення Юпітера, пошук екзопланет, вивчення пульсарів, пошук випромінення з Темних віків (етап розвитку Всесвіту до появи перших зірок).
Антени телескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Ігор дивиться на нас, примружившись:
– …Вам уже сказали, скільки ми найшли? Жодної планети і жодного пульсара. Поки що. Ті зірки, які ми вивчали, – вони вже були відомі, ми просто їх ще раз підтвердили. Але проєкти не зупинилися. Скажімо, якщо нам треба подивитися на якусь ділянку неба – ми звертаємося до французів із Nenufar. Пишемо їм листа, в які дати і що саме нам треба зробити. Колеги відповідають, що вони можуть зробити. І так ми працюємо. Для нас це безоплатно. Дякую їм за це.
Для нас найбільша проблема – це відсутність стабільного електропостачання і заміновані поля.
Якби це вдалося вирішити – з іншим ми б якось розібралися,
– говорить науковець.
Обладнання Інституту радіоастрономії нині працює в різних куточках планети. Частина – в Польщі, частина – в Африці, частина – на антарктичній станції. Науковці, які виїхали за кордон, отримали гранти на свою роботу. У колег в Україні ситуація гірша: через нестачу фінансування вчені мають ходити у відпустки за свій рахунок щомісяця на 7-8 днів.
Антени телескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Науковці намагаються шукати й інші джерела фінансування. Наприклад, для заміни обладнання подалися грант “Горизонт Європа” (це програма Євросоюзу із досліджень та іновацій на 2021-2027 роки) вартістю €1,5 млн. На ці гроші вчені сподіваються отримати обладнання від телескопа Lofar у спеціальному контейнері, в якому підтримується певна температура і вологість. Електроніка для управління радіотелескопом замінить вкрадене росіянами.
– А про пульсар у туманності Краба вам розказували? Робота, де ми фіксували надпотужне випромінення. Вона доволі цитована. А знаєте, що є різні типи наднових зірок? І що після них лишається? – з цікавістю питає Ігор.
Наступні пів години минають у розмовах про наднові, чорні діри і те, що їх утворює. В будинку неподалік між тим працює заміряльник вікон: обсерваторія готується до зими. Врешті науковці й техніки сідають у побиту уламками “Волгу” і їдуть геть.
Підземний колектор телескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Підземний колектор телескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Ми лишаємося з Анатолієм. Завгосп пропонує сходити в підземні колектори, які тягнуться під полями антен. Подорозі він пояснює, як персонал обсерваторії туди потрапив:
– Ми думали, що колектори заміновані. Тим паче, минулої осені приїжджали сапери і знімали там якісь розтяжки. Далі по тих тунелях ніхто не ходив. А тут ми помітили, що в нас зникають реле. І побачили, що місцеві мародери лазять по цих колекторах. Можна сказати, що вони нам їх перевірили, – сміється завгосп.
У зруйнованій адмінбудівлі продираємося під обваленими перекриттями, засвічуємо налобні ліхтарі. Із скреготом відкривається залізний люк. Спускаємося за Анатолієм в холодний чорний морок.
– Не знаю, можливо, росіяни тут від спеки ховалися, а може, й від обстрілів. Їхні офіцери напевно знали, куди вони приїхали. А рядова солдатня… Вони питали, що це за військовий об’єкт і чи ми не стежимо за ними за допомогою цих антен. То пан Коноваленко їм пояснював, що таке радіотелескоп і як він працює.
Підземний колектор телескопа УТР-2. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“
Ноги ступають на щось м’яке: брудний, почорнілий і прогнилий матрац. У повітрі стоїть запах сирості. У металевих шафах тут, як і нагорі, порожньо. Навколо розкидане сміття, якісь лахи, упаковки, порожні пляшки й чомусь жіночі прокладки.
Проходимо сотню метрів південним колектором. Уздовж стіни тягнуться залишки кабелів. На підлозі валяються розмародерені коробки, в яких були реле й фазообертачі (пристрої для зміни фази електромагнітних коливань).
– А оце вже місцеві мародери постаралися. Хоча, що тут красти? Цінних речей не лишилося. Я ж казав: росіяни навіть мідь украли. Тому це вже так, залишки, – сумно коментує завгосп.
Фотогалерея (гортайте):
Після підвалу разом із ним видираємося на дах – його західну сторону. Обережно ступаємо по перекриттях. Заглядаємо у величезну діру, яку по собі лишила ракета.
Холоднішає. Дивимося, як сонце повільно закочується за ряди антен і швидко падає за горизонт.
Читайте також:
Обстріли “до лампочки”. Як електрична підстанція пережила російські атаки
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
