автор: Михайло Жирохов
військовий історик, експерт, хроніст
Станом на кінець липня 2023 року просування української армії на Таврійському напрямку не набуло тієї динаміки, яка планувалася Генеральним штабом ЗСУ. За офіційними даними на 24 липня, наші війська на південному фронті за час наступу звільнили дев’ять сіл, або приблизно 192 кв. кілометрів.
Західні аналітики та наші джерела говорять про як мінімум два фактори, що впливають на повільний наступ – ефективне застосування росіянами протитанкових ракет з борту бойових гелікоптерів Ка-52 та масоване використання мінних загороджень. Нашим армійцям бракує як достатньої кількості сучасних систем ППО та бойової авіації (російські вертольоти діють на дистанціях, які виключають використання ПЗРК), так і досвіду подолання мінних полів.
Використанню мін у радянській концепції сухопутних військ відводили окреме досить велике місце. Була розроблена і поставлена на конвеєр ціла лінійка протитанкових та протипіхотних мін, конструкція яких постійно удосконалювалась. Так, тільки протипіхотних мін в арсеналі російської армії нині 11, не менше й протитанкових. Відпрацьовувалася тактика їх установки. Крім систем дистанційного мінування, були розроблені методи встановлення мін за допомогою РСЗВ, гелікоптерів та навіть артилерійських снарядів. Щоправда, аналогічні засоби були й у західних армій.
При побудові лінії оборони на тимчасово окупованих територіях Запорізької області росіяни використали максимально щільні мінні загородження. Причому вони, по-перше, мають універсальний характер – тобто встановлено протитанкові міні в суміші з протипіхотними, а крім того, мінні поля мають нестандартні розміри як у глибину, так і в довжину.
В принципі, все це вкладається в останні російські настанови, розроблені за останні роки. Так, наприклад, встановлення мінних загороджень на передній частині лінії оборони рекомендується робити вночі, групами саперів вручну.
Цікаво, що військовим прямо вказують використовувати в якості вибухових зарядів для ефективного блокування доріг бомби ФАБ-250 та бойові частини зенітних ракет С-300. Тут немає чогось революційного, але все ж таки стає зрозуміло, яку роль відводять росіяни мінним загородженням.
Читайте також:
“На Таврійському напрямку ЗСУ зіткнулися з найбільшими сучасними мінними полями в історії”: Костенко пояснив несподівану проблему
Інше питання – способи подолання таких мінних загороджень. У військових, що наступають, їх два.
Перший спосіб, як не дивно це звучить – об’їзд.
До речі, немає нічого дивного в тому, що коли німецьких військових журналісти спитали, чому українці так загальмували на мінних полях, ті порадили їх об’їжджати.
Російські лінії оборони на Таврійському (Запорізькому) напрямку до початку українського наступу
Однак російська оборона встигла за пів року замінувати буквально всю ділянку фронту на ширину 170-200 кілометрів. Причому на достатньо велику глибину – за деякими даними, вона може сягати більше 6 км.
Другий варіант подолання мінного поля – це використання засобів розмінування.
УР-77 “Метеорит”. Ілюстративне фото
Україні після розпаду СРСР дісталися два зразки спецзасобів для цього: самохідна УР-77 “Метеорит” та переносна УР-83П.
Принцип дії в них аналогічний – установки закидують заряд, який детонує, й ударна хвиля від його вибуху спричиняє спрацювання механічних детонаторів закладених мін. Але обидва комплекси виготовлені ще в 1970-х роках і мають певні обмеження. Так, після них залишаються взведеними міни, які мають детонатори двократного натиску, магнітні, сейсмічні й інфрачервоні. Крім того, існують певні обмеження на дальність використання УРів. Наприклад, УР-83П потрібно використовувати з 100–440 метрів.
Російські війська самі застосовували установки розмінування на Сході України, під час свого наступу у 2022 році. УР-77 з’являлися в інформаційному полі України під прізвиськом “Змій Горинич” тоді, коли їх знищували ЗСУ. Відомо, що одну російську установку було уражено з неба в серпні на Харківщині. Ще одну в жовтні ліквідували миколаївські десантники в Донецькій області, і список можна продовжувати.
У наших військових за час війни не було досвіду використання УР-77 та УР-83П, адже досі не було потреби – тільки в полігонних умовах, які реально відрізняються від бойових. А в бойових діях достатньо було танкових тралів.
Ще одне питання – кількість. За період незалежності до 2014 року деградація армії досягла таких розмірів, що більша частина озброєння та інженерного обладнання була просто знищена або продана.
Не можна казати, що наші генерали й західні партнери не розуміли масштабу проблеми. Тож за 2022-2023 роки були намагання підсилити цей напрямок за рахунок надання західних зразків.
У списках військової допомоги США Україні з вересня 2022 року стали з’являтися комплекси розмінування M58 Mine Clearing Line Charge (MICLIC). Це такий причепний варіант на базі БТР М113.
Причіпна установка M58 Mine Clearing Line Charge
Система здатна створювати проходи в мінних полях та загородженнях завбільшки 8х100 метрів. Принцип дії повністю аналогічний радянським системам, але тут шнур завдовжки до 100 метрів має понад 1,2 тонни вибухової речовини. Для порівняння: аналогічні показники УР-77 – 93 метри та 725 кг вибухівки.
Кількість таких машин, переданих ЗСУ, не озвучували, однак виявилося, що їх було недостатньо. Зараз є оцінка, що американці передали тільки 15% від потрібних інженерних машин розмінування.
Читайте також:
Бути всередині наступу. Репортаж про війну артрозвідки 47-ї бригади “Магура” на Мелітопольському напрямку
Росіяни, маючи доволі потужну розвідку, з початок наступу чинили комплексний вплив на наших саперів.
Видання The Economist писало: “Українським саперам, які мають знайти прохід, доводиться мати справу із приблизно 1500 мінами на квадратний кілометр. І це до того, як почне працювати російська артилерія, безпілотники, авіація та засоби радіоелектронної боротьби”. “Сапери стали мішенню номер один, – каже Безсонний, командир роти, відповідальний за цю злощасну місію 27 червня. – Це просто полювання”.
Протитанкова міна. Напрямок наступу 47 омбр “Магура” у Запорізькій області. Фото: “Новинарня“
Все це разом і призвело до певного призупинення наступу і відпрацювання нових тактичних прийомів, які дозволять надолужити темп.
Фактично, зараз триває напрацювання “плану Б”. Тим більше, що
стало зрозуміло, що росіяни прикрили мінами не тільки першу лінію оборону, а й три наступні.
Є певні намагання використати нестандартні сучасні засоби ведення війни. Так, наприклад, продовжуються експерименти з пошуку мін за допомогою магнітометрів та програмного забезпечення для геофізики. Але все це – такий собі заділ на майбутнє: мінна небезпека тепер з Україною на довгі роки.
Українське командування запросило додаткові інженерні засоби від союзників, попутно стягнувши на ділянки наступу додаткові сили саперів.
Зараз операція з наступу виглядає приблизно так:
Така схема не відповідає натовській доктрині, яка наголошує на застосуванні бронетехніки із її можливостями для захисту особового складу. Однак у наших умовах великий прохід для техніки пробити вкрай важко, і часу для цього противник просто не дає.
Знищена техніка. Напрямок наступу 47 омбр “Магура” у Запорізькій області. Фото: “Новинарня“
Наступати і за нашою схемою дуже непросто, це коштує багатьох втрат, але, здається, поки що іншого варіанту просто немає.
Уже потім, коли піхота займе перші позиції ворога і відтягне на себе основний вогонь артилерії та дронів, з’являється можливість зробити прохід для техніки – за допомогою мінних танкових тралів, саперних танків, отриманих від союзників в останні місяці, та іншої інженерії.
Таким чином, можна говорити про те, що зброя, якій не менш як 100 років, все ще є ефективною в умовах сучасного бою. А універсального рецепту боротьби з масованими мінними полями так досі й немає.
Читайте також:
Євген Дикий: Все, що зараз відбувається з наступом, – це вже запасний “план Б”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
