Три уроки ночі 1 червня: як мають бути переглянуті оповіщення про ракетні тривоги, щоб зменшити число жертв

Максим Стріха
киянин у четвертому поколінні, доктор фізико-математичних наук

У ніч на 1 червня повітряна тривога розбудила киян о 2.49. Буквально за кілька хвилин прозвучали гучні вибухи над Лівим берегом. Зранку з’явилося повідомлення про те, що всі 10 «Іскандерів» (7 балістичних, 3 – крилатих ракет) знищено нашою системою ППО. Але ще перед тим новини повідомили про трьох загиблих, півтора десятка поранених і суттєві руйнування в трьох лівобережних районах унаслідок падіння уламків. Причому людські жертви пов’язано переважно з тим, що укриття в дитячій поліклініці Деснянського району виявилося зачиненим, і люди, що вибігли до нього зі своїх будинків, опинилися якраз під смертоносними уламками ракет.

Події цієї ночі дають підстави принаймні для трьох важливих висновків.

Перший висновок

У Києві вдалося створити, можливо, найкращу у світі систему ППО. Вона дає нам шанси пережити ракетно-шахедний терор з мінімальними втратами (страшно навіть подумати про кількість жертв і руйнувань, які були б, якби всі ворожі ракети й БПЛА досягали цілей). Але і жертви, і руйнування, хоч і в незміренно меншому обсязі, ніж були б із ППО станом на рік тому, однак будуть: збиті ворожі об’єкти, на жаль, не випаровуються, а падають униз з усім своїм пальним та вибухівкою. І надзвичайно важливо створити сьогодні дієву систему мінімізації числа цих потенційних жертв, а також якнайшвидшої ліквідації завданих пошкоджень (останнє буде особливо критичним, коли настане новий осінньо-зимовий період).

Другий висновок

Система мінімізації потенційних людських втрат досі базована на відомому всім заклику «пройти до укриттів». Але цих укриттів фатально бракує, а ті, що є, в критичну мить виявляються зачиненими (як це й сталося в ніч на 1 червня в Деснянському районі). І навіть коли винних у тому, що людей не пускали в поліклініку, знайдуть і покарають, це не змінить ситуації в цілому. Адже, за офіційними повідомленнями, в часи наймасштабніших загроз метро – найнадійніше й наймасштабніше міське укриття – приймало до 30 тисяч городян. Напевно, решта офіційних укриттів (здебільшого малонадійних і малодоступних) разом приймали, за порядком величин, щонайбільше стільки ж. Отже, переважна більшість киян реально залишались удома, дотримуючись (у кращому разі) «правила двох стін».

Як показали події ночі 1 червня, кияни, які залишалися вдома, чинили правильно в умовах, які реально склалися.

Якщо ППО збиває зараз усе (чи майже все), що летить на Київ, основна загроза для нас полягає не в прямому влучанні ракети в під’їзд (як це сталося в Дніпрі і в Умані – кожного разу з десятками жертв), а в падінні уламків. В умовах, коли ворог атакує «балістикою», шанс захиститися від уламків у капітальному будинку (в ідеалі – дотримавшись «правила двох стін») значно вищий, ніж на шляху до укриття (до якого, навіть якщо воно відкрите, більшості за лічені хвилини після сигналу тривоги добігти просто не вдасться).

Отже, в ідеалі повідомлення про тривогу мусить містити також підльотний час ворожих цілей, щоб кияни чітко розуміли: а чи варто бігти в ті укриття.  Бо ті, хто загинув чи зазнав поранень 1 червня, у більшості випадків були б живими й цілими, просто коли б пересиділи атаку в себе вдома у ванній кімнаті. А тому системи оповіщення й інструкції щодо дій в умовах повітряної тривоги повинні бути терміново переглянуті з урахуванням сьогоднішніх столичних реалій.

Третій висновок

Киян, що живуть у центрі, які встигли на хвильку здрімнути після відбою, розбудили масштабні ремонтні роботи на Хмельницького і Пирогова. Чомусь саме зараз тут вирішили перестилати асфальт і бруківку та міняти бордюри, які могли б надійно прослужити ще з десяток років. Очевидно, це не єдиний приклад злочинної недалекоглядності (скажемо найлагідніше) міської влади.

Слід прийняти як аксіому: сьогодні все те, що не є конче терміновим, має бути відкладене на майбутнє. Всі ресурси повинні бути скеровано саме на нейтралізацію і ліквідацію наслідків ворожих атак. Місто повинно виробити дієві схеми і накопичити достатній людський та матеріальний ресурс для того, щоб мати змогу, наприклад, швидко засклити сотні й тисячі вибитих вікон у десятках будинків одночасно. Адже взимку швидкість тут буде справою виживання і будинків, і самих киян.

Насамкінець

Потрібно розуміти: поки триває війна, ворог не облишить столиці в спокої. Він намагатиметься зробити тут те, що вже робив у Харкові, Миколаєві, Херсоні. За умови бездоганної роботи ППО це є для Києва не вироком, а скоріше, дуже серйозним викликом. Але на серйозний виклик повинні бути й серйозні та реалістичні відповіді. А і влада, і прості кияни повинні зрозуміти: безтурботний час життя в глибокому тилу закінчився. Всі ми – теж на передовій, і це вимагає відповідної поведінки.

Наслідки падіння уламків ракет у Дніпровському районі Києва 1 червня 2023. Фото: КМВА

Але й панікувати теж непотрібно. Київ пережив у травні масовані атаки 1, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 30 травня. Можемо пишатися, що столиця прийняла на себе ворожі удари, які в інших, менш захищених містах України завдали б значно більших руйнувань і людських втрат. І повинні розуміти: ресурси ворога підтримувати й надалі таку інтенсивність ударів явно нижчі, аніж ресурси Заходу вдосконалювати нашу систему ППО і постачати для неї потрібні боєприпаси.

Читайте також:
Правоохоронці розпочали слідство через закрите укриття під час ракетної атаки


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.