автор: Михайло Жирохов
військовий історик, експерт, хроніст
Постачання західних винищувачів Повітряним силам України залишається справою вже не такого й далекого, але все ж майбутнього. Поки триває епопея з наданням Україні винищувачів F-16, західні союзники посилюють можливості наявних в ЗСУ літаків радянського зразка – через інтегрування більш ефективного озброєння західного виробництва.
Донедавна здавалося, що радянські й натовські стандарти максимально несумісні. Проте влітку 2022 року з’явилися перші повідомлення про те, що Повітряні сили ЗСУ почали застосовувати американські ракети – це були протилокаційні AGM-88 HARM.
У цьому матеріалі ми поговоримо про різні приклади адаптації західних ракет до наявної в України ще радянської бойової авіації, МіГів і “Сушок”.
Хоча спочатку про ці американські ракети говорили тільки російські пропагандистські ЗМІ – на основі аналізу залишків застосованої ракети, однак згодом цю інформацію підтвердили й офіційні джерела, як західні, так і вітчизняні. З’явилися також фото та відео наших літаків із підвішеними HARM – спочатку МіГ-29, а потім і Су-27.
Уламки ракети AGM-88 HARM, серпень 2022
Основним завданням цих ракет є знищення РЛС (радіолокаційних станцій) противника, оскільки вони наводяться на радіочастотне випромінювання. Таким чином, “харми” є критично важливим інструментом не тільки для “зламування” протиповітряної оборони противника, а й для забезпечення самозахисту літаків.
Ракету HARM було розроблено підрозділом Texas Instruments (нині Raytheon) з досвіду війни у В’єтнамі, де практикувалися вильоти на придушення протиповітряної оборони противника “Дика ласка” (SEAD) із використанням ракет AGM-45 Shrike. Але якщо в’єтнамці (а може, і їхні радянські “радники”) встигали вимикати РЛС, то ракета відхилялася від курсу, навіть якщо згодом РЛС знову включали.
Поступивши на озброєння в середині 1980-х років, AGM-88 HARM отримав нові функції, зокрема перепрограмовану широкосмугову головку самонаведення для підвищення універсальності, а також нову осколкову бойову частину, яка збільшила ймовірність кінетичної поразки радара, особливо його антени. Тепер після включення радара головка самонаведення ракети зберігає положення ворожої РЛС у пам’яті.
Крім того, оскільки HARM рухається до своєї цілі зі швидкістю більше 2 Махів, оператор ворожого радара має дуже мало часу для реакції у відповідь.
Ракета AGM-88 HARM. Архівне фото
Перше бойове застосування HARM відбулося під час операції у затоці Сідра в Середземному морі проти диктатора Лівії Муаммара Каддафі у 1986 році.
В цілому AGM-88 має пасивну радіолокаційну головку самонаведення в носовій частині та лазерний детонатор, що підриває боєголовку на оптимальній відстані від цілі. Номінальна максимальна дальність польоту оригінальної ракети становить близько 120 кілометрів за умови запуску оптимальної висоти.
Як саме вдалося інтегрувати ці ракети в радянську систему озброєнь, офіційної інформації немає. Проте західні аналітики запропонували варіант, який, очевидно, досить близький до дійсності. Отже, після аналізу всіх наявних даних вони говорять про те, що спочатку на українські винищувачі були встановлені пілони, що дозволяють підвішувати ракети. Потім у кабіні пілота було встановлено планшет із програмою, яка через Bluetooth-з’єднання дозволяє здійснювати мінімальні дії з ракетою.
У цьому випадку HARM дозволяє використовувати ракету у двох найпростіших режимах. Перший – це Target Of Opportunity, коли під час вильоту головка самонаведення AGM-88 працює в режимі сканування цілі, а рішення про запуск пілот приймає самостійно, якщо джерело радіовипромінювання видається йому небезпечним. Другий – програмування ракети на конкретний тип цілі із заздалегідь завантаженими координатами.
Причому необхідно відзначити, що всі ці варіанти вимагають знання конкретної обстановки радіолокації на лінії фронту, що можна зробити, наприклад, за допомогою сторонніх джерел інформації (космічні або авіаційні засоби електронної розвідки західних союзників).
У будь-якому випадку, одна зі схем виявилася працездатною, і повідомлення про застосування HARM’ів почали надходити з фронту із завидною регулярністю. Так, імовірно, одним із перших випадків застосування такої зброї стали події 19 липня 2022 року, коли “невідомою зброєю” в окупованому Скадовську було знищено радіолокаційну станцію 48Я6-К1 “Подлет”, призначену для видачі цілевказівки зенітно-ракетним комплексам типу С-300 та С-400.
Читайте також:
У звільненій Чорнобаївці виявили рідкісну РЛС “Підліт” рашистів, знищену ЗСУ раніше
При цьому, за інформацією автора, не обійшлося і без кількох випадків “дружнього вогню” – так, як мінімум один раз на Харківщині під удар потрапив радіолокаційний комплекс розвідки та контролю “Зоопарк-1” ЗСУ.
На початку березня 2023 року командувач Повітряних сил США в Європі та Африці Джеймс Хекер на полях військового симпозіуму Асоціації повітряно-космічних сил розповів про те, що Штати передали Україні авіаційні боєприпаси дальнього радіуса дії з GPS-наведенням, які можуть уражати цілі на відстані 72 км. Очевидно, що мова йшла саме про керовані боєприпаси JDAM-ER.
Тільки 31 березня факт використання Повітряними Силами ЗСУ такого озброєння підтвердив речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат.
JDAM-ER. Ілюстративна графіка
JDAM дозволяє перетворювати некеровані боєприпаси на більш точні “розумні бомби”.
Ця технологія працює наступним чином: військові заздалегідь перед вильотом задають координати цілі, по якій потрібно завдати удару. Після чого після скидання бомба “розкриває крила”, що збільшує дальність її польоту втричі і вражає ціль.
Фактично комплект JDAM-ER може встановлюватися на бомби масою від 220 до 900 кг, при чому дальність ураження становить до 45 миль (понад 72 км).
Які саме літаки застосовують цю зброю, достеменно невідомо. Але за масою та технологіями це може бути будь-які літаки – від Су-25 до Су-27, МіГ-29 та Су-24.
Передача Великою Британією цих далекобійних ракет (дальність ураження цілей – від 250 до 560 км) класу “повітря-поверхня” серйозно посилило можливості Повітряних сил України. Розмови про передачу точилися ще з 2022 року, але лише у травні 2023 року з’явилась офіційна заява британського міністра оборони Бена Воллеса. І практично відразу ця зброя почалась використовуватись на фронті.
Ракета Storm Shadow
На сьогодні вже очевидно, що низка ударів, які були завдані по окупованому Луганську після 15 травня, – результат роботи Storm Shadow.
Станом на сьогодні поки незрозуміло, яку саме платформу для запуску використовують українські військові. Ракета була розроблена для пусків з літаків західного виробництва – типу Tornado GR.4 або Mirage 2000. Найімовірніше, в нашому “виконанні” це фронтовий бомбардувальник Су-24М, ясна річ, доопрацьований, оскільки готового варіанту для адаптації британських ракет у природі не існує (або не існувало до травня 2023 року).
З великою ймовірністю був використаний варіант адаптації противолоконних ракет HARM для МіГ-29, коли дані конкретної цілі та програму польоту для ракети завантажуються на умовний “планшет” у кабіні екіпажу до зльоту літака, а на літак встановлюється балкове кріплення, після чого екіпажу залишається лише здійснити пуск на певному рубежі.
Листівку-“натяк” підписав міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, який погодив передачу Україні ракет Storm Shadow
Любитель символізму та прозорих натяків, міністр оборони України Олексій Резніков під час візиту Воллеса до Києва 24 травня оприлюднив у соцмережах листівку саме з фронтовим літаком-розвідником Су-24МР, на якому встановлена крилата ракета Storm Shadow з характерною головою. На поштівці розміщено емблему 7-ї бригади тактичної авіації імені Петра Франка.
У січні 2023 року в рамках чергового пакету військової допомоги США заявили про передачу Україні 4 тисячі 127-мм некерованих ракет Zuni. Довгий час було незрозуміло, яким чином їх використовуватимуть наші військові. Проте на початку травня в інтернеті з подачі командувача ПС ЗСУ генерал-лейтенанта Микола Олещука з’явилися фото штурмовика Су-25, озброєного цими ракетами. Незабаром з’явилися і фото блоків LAU-10 із чотирма напрямними, які застосовуються для їх запуску.
Су-25 ПС ЗСУ з ракетами Zuni
Zuni – це, по суті, майже аналог ракет радянського виробництва типу С-13 або С-25, проте має більш просунуті характеристики. Так, американська ракета може вражати ціль на дальності у 8 км (радянські – всього до 3 км).
Хоча ракета була прийнята на озброєння ВВС США ще в 1957 році, однак і досі залишається ефективною.
Читайте також:
“Танковий зоопарк” під’їхав до початку наступу: що дають ЗСУ “леопарди”, “челленджери” й “абрамси”
Говорячи про ракету класу “повітря–повітря” AIM-120 AMRAAM на озброєнні Повітряних сил України, слід сказати, що вона, в принципі, є у варіанті “земля–повітря” в нашому арсеналі у вигляді основи для зенітно-ракетних комплексів NASAMS, які поставлені нашій країні західними союзниками. А ось їх використання з борту вітчизняних винищувачів поки що перебуває на стадії непідтвердженої інформації.
Ракета AIM-120 AMRAAM, 1998 рік. Ілюстративне фото: U.S. Air Force
Ясна річ, російські джерела стверджують, що такі ракети вже інтегровані, принаймні на винищувачі Су-27. Ці розмови виникли на тлі подій 15 травня 2023 року, коли у Брянській області було збито ударну групу з двох вертольотів Мі-8, фронтового бомбардувальника Су-34 та винищувача Су-35 ВКС РФ (загинули 11 військовослужбовців).
Практично відразу по відео ураження апаратів стало зрозуміло, що вони були збиті ракетою з радіолокаційною головкою самонаведення – тобто умовною AIM-120 AMRAAM. Проте основне питання залишалося – із землі чи з повітря? Тоді деякі російські військові експерти висловили думку, що це робота винищувачів Су-27, і українські льотчики працювали з великої дальності саме американськими ракетами.
Незважаючи на те, що в цій версії є низка нестиковок (як, наприклад, дальність пуску ракет і дальність виявлення РЛС Су-35С, який був у районі), проте відкидати можливості озброєння нашої авіації такою ракетою не можна.
Підбиваючи проміжні підсумки, слід сказати, що російсько-українська війна вкотре виступила в ролі такого собі полігону для відпрацювання як новітньої зброї, нових тактик, так і можливостей інтеграції систем зброї західного та радянського виробництва. І, судячи з усього, цей експеримент в Збройних силах Украхни проходить досить вдало.
Читайте також:
Протиракетна панацея: які відповіді росіянам готує ППО ЗСУ
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
