Виконавець Куликов. Як і за що судили в Чернігові російського воєнного злочинця “номер 2”

 

автор: Катерина Петренко
з Чернігова
фото автора 

У коридорі Деснянського райсуду Чернігова жваво спілкуються троє суддів-жінок. “Головне, щоб не стріляли!” – завершує розмову одна з них.

У цей час конвой моторно проводить закутого в наручники російського військовослужбовця Михайла Куликова до судової зали. Голова полоненого низько опущена. З ним особливо не панькаються.

Сьогодні суддя зачитає танкістові вирок за скоєння воєнного злочину – розстріл із танкової гармати цивільної багатоповерхівки в передмісті Чернігова 26 лютого. Це буде другий вирок іменем України проти російського воєнного злочинця після повномасштабного вторгнення.

Судове засідання починається з годинною затримкою. В очікуванні початку поліцейський постійно обіймає обома руками штатну зброю.

Як відбулося засудження російського окупанта до 10 років в’язниці та що зараз із будинком, який він зруйнував – у репортажі “Новинарні”.

Суддя у вироці пригадав усе

Зі старту суддя Микола Кузюра зачитав зобов’язання, які статут ООН поклав на країну-агресора. Він наголосив на декларації про недопустимість втручання у внутрішні справи інших держав та вимоги утримуватися від збройної інтервенції задля здійснення міжнародної безпеки.

Суддя Микола Кузюра. Фото: “Новинарня

“Україна – суверенна держава, її незалежність визнана державами світу, і Росією також. Під час наради з безпеки й співробітництва в Європі було вирішено, що ніяка зброя інших країн не буде використовуватися на території України, окрім як для її оборони. Вторгнення РФ в Україну – акт агресії, що неприпустимо”, – наголосив суддя.

Хоча Кузюра зачитував вирок російському танкісту монотонно, було очевидно, що чернігівський служитель Феміди не приховує власної громадянської позиції та правдиво викладає факти.

Згадав суддя, і чий Крим – український. Він описав, як росіяни вдерлися на півострів, пошкодили та знищили військове майно і продовжили злочинні дії задля військової окупації України, порушення її територіальної цілісності та суверенітету.

Микола Кузюра не оминув увагою також початок російсько-української війни у 2014 році. За висновком судді, “віджатого” Криму Росії було замало, бо Україна не відмовилась від євроатлантичного курсу. Тому країна-агресор розробила злочинний план окупувати Крим, організувати сепаратистські референдуми, для реалізації плану залучила військовослужбовців РФ, людей з органів влади та колаборантів, а далі створила терористичні організації “ЛНР” та “ДНР”, що по суті є збройними формуваннями РФ.

“Росія порушила всі міжнародні документи та здійснила збройну інтервенцію і повномасштабне вторгнення через євроінтеграцію України, бо розуміла, що інакше втратить вплив на нашу державу, на її економічне та політичне життя”, – сказано у вироці Деснянського райсуду Чернігова.

“Водій танка розумів, що зобов’язаний знищувати цивільні об’єкти”

Вирок підсудному Куликову суддя обґрунтовував порушенням Женевської конвенції щодо захисту жертв збройних конфліктів, а саме – заборони бомбардувати міста, цивільні будинки та споруди.

“Тривають віроломні запуски російських ракет по військових складах та цивільних об’єктах, спроба окупації всієї території України. Вогневі удари здійснюються по цивільних об’єктах, попри міжнародне право. Понад 2 тисячі осіб загиблих цивільних та сотні зруйнованих цивільних об’єктів. На Куликова як водія танка було покладено обов’язки знищувати цивільні об’єкти. Він був обізнаний із Женевськими конвенціями, усвідомлював явну злочинність своїх дій, але погодився брати участь у війні. 24 лютого він рухався під керівництвом російського майора – командира танка Леоніда Щоткіна – з метою вчинення нападів на цивільне населення та виконання незаконних наказів керівництва Росії”, – наголосив суддя у вироку.

У документі вказано, що, зі слів Куликова, після перетину кордону з Україною їхній командир не зміг пояснити, навіщо вони приперлися в Україну. Окупанти продовжили рух вглиб території, їхня техніка постійно ламалася, українці зустріли ворога артилерійським вогнем.

Михайло Куликов на суді. Фото: “Новинарня

Після цього перелякані російські солдати зі складу військової частини 41659 (35-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади із 41-ї загальновійськової армії ЗС РФ) почали допитуватись у командира про бойову зада чу. Той відкрив карти: виявилось, що вони мали добратися до аеропорту Чернігова і там закріпитись.

Група сержанта Куликова відбилася від колони. Після цього оператор-навідник отримав наказ, за який і поніс покарання: розстріляти із танка новий житловий будинок.

“ДРГ [диверсійно-розвідувальна група] позаду у багатоповерхівці, стріляй!” – наказав йому майор Щоткін. Чи принаймні так про це розповів сержант.

Під присягою Куликов зізнався, що не побачив там ніяких членів ДРГ чи інших українських військових, але бездумно “вальнув” із танка та зруйнував кілька квартир на 9-10-му поверхах і технічні перекриття між 10-м та 11-м поверхами.

Комісійна судова будівельно-технічна експертиза показала, що збитки через руйнування кількох квартир становлять 918 тисяч гривень.

Важливо наступне: суд встановив, що Куликов отримав наказ здійснити прицільний постріл по багатоповерхівці, яка не є військовою ціллю та не використовувалась для військових потреб.

Сусідня багатоповерхівка, серпень 2022. Фото: “Новинарня

“У них були чорні обличчя, тому я зрозуміла, що це не наші”

Після цього карма спрацювала миттєво – український танк підбив відсталих окупантів, як наслідок механік-водій відразу попрощався з життям, а затиснутого командира Щоткіна оператор-навідник Куликов витягнув із палаючої “бляшанки”.

Вони не вигадали нічого кращого, як сховатися в курнику, а потім наставити зброю на господиню, котра прийшла погодувати свій пташник. Зрештою жінка не злякалася і передала окупантів українським військовим.

Ось як цікаво це описує вирок: “Жінка надала свідчення, що вона сиділа в підвалі, коли її будинок затремтів від ворожого удару, посипалися вікна. Потім вона пішла годувати курей і побачила якихось солдатів.

“У них були чорні обличчя, тому я зрозуміла, що це не наші військові. Вони наставили на мене пістолети. Я втекла зі словами, що нічого не чула й не бачила”, – розповідала вона слідству.

Потім жінка пішла до сусідки й розповіла їй усе, а та повідомила наших армійців. Менше ніж за годину окупантів забрали. Поруч із ними лежали два пістолети, набої та шприци з якоюсь рідиною. Фізичну силу до них не застосовували, завезли в госпіталь та поводилися з ними як із військовополоненими”.

Михайло Куликов на суді. Фото: “Новинарня

Підстави для засудження та сумніви

Суд над Куликовим, як і перший суд над воєнним злочинцем з РФ часів воєнного вторгнення – Вадимом Ширимаріним, залишає низку питань. Тут знову вирок отримав виконавець, який залишається в полоні. Тоді як командир, який віддавав наказ на скоєння злочину, уник покарання і був завчасно відданий у Росію на обмін.

При цьому деякі правозахисники в Україні висловлюють сумнів, чи слід російських полонених солдатів карати за українським кримінальним законодавством.

Правозахисник, експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський наголошує на тому, що полонених не можна судити, крім як за важкі міжнародні злочини. Колишній виконавчий директор УГСПЛ вказує на можливі недопрацювання українських правоохоронців та вважає, що вердикт Куликову формує хибні національні стандарти правосуддя з міжнародних злочинів.

“Міжнародним злочином за даних обставин можна вважати, якщо довести, що людина усвідомлено з наміром стріляла по цивільному об’єкту, тобто будинку і там не було ніяких військових. У цій справі засуджено танкіста, який розповів, що “виконував наказ командира, який нібито помітив у новобудові українську розвідувально-диверсійну групу й віддав наказ стріляти з танка”. Командира вже обміняли (як у справі Шишимаріна), і його показів немає в справі. Відповідно, в справі взагалі практично немає оцінки, чи могли військові розглядати цей будинок як військовий об’єкт через його використання військовими. А це ключове питання для того, щоб вирішити, чи було власне порушення законів і звичаїв війни, чи ні”, – заявляє правозахисник.

Дійсно, прокурор у суді не надав показань командира Леоніда Щоткіна, попри те, що травневі зміни до законодавства України дозволяють легалізувати в суді допит, який не відбувається під присягою.

Майора Щоткіна, поки він ще був у полоні, могли допитати під відео з урахуванням ст. 615 КПК, але цього не зробили. Яворський вважає, що без допиту командира чи наявності великої кількості свідків цю справу не можливо довести за міжнародними стандартами через брак доказів.

Але українська Феміда вважає інакше. Позаяк танкіст Куликов повністю визнав свою провину у скоєнні інкримінованого йому злочину, співпрацював зі слідством та розкаявся перед народом України.

Саме ці пом’якшувальні обставини та відсутність обтяжуючих призвели до того, що він отримав не “стелю” по його статті (ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, “порушення законів та звичаїв війни”): замість 15 років ув’язнення російського солдата засудили до десяти.

Вина окупанта підтверджується показаннями свідків, допитами понятих, протоколами впізнання серед місцевих жителів, протоколами огляду квартири, ворожого танка, залишків боєприпаса.

Показання Куликова суд теж визнав щирими, бо вони підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.

“Суд вважає доведеною винуватість Куликова у порушенні законів та звичаїв війни. Виконанню підлягають тільки законні накази. Кваліфікація злочину правильна. Виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції до суспільства”, – заявив суддя Кузюра.

Тож суддя присудив Кулікову 10 років тюрми та постановив стягнути з нього 25 тисяч гривень за процесуальні витрати.

Залишки танкового боєприпаса, який зруйнував житла людей, від постановив знищити.

Ремонт на Рапопорта, 43

Новинарня” поїхала на північ Чернігова, до розстріляної Куликовим новобудови. Вона стоїть на вулиці Йосипа Рапопорта, 43.

Двір перетягнутий аварійною стрічкою, біля під’їзду табличка “Пофарбовано!” Будівельники на повну відновлюють дах та ґанок багатоповерхівки. Поруйновані з танка квартири вже частково відремонтовані.

Читайте також:
Гуртом проти руїни: як чернігівські волонтери допомагають відновлювати розбомблене рашистами місто

“Якщо чесно, то ми беремо пластикові вікна на сусідньому об’єкті й ставимо сюди. Бо після росіян ту багатоповерхівку здадуть в експлуатацію ще дуже не скоро, а ця майже готова”, – зізнається будівельник Василь.

На дошці оголошень – тьма пропозицій про здачу квартир.

Будинок по вул. Рапопорта, 43 в місті Чернігів, липень 2022 (фото: “Судовий репортер”).

Будинок по вул. Рапопорта, 43 в місті Чернігів, серпень 2022. Фото: “Новинарня

Діра від танкового снаряда, випущеного Куликовим по верхніх поверхах, – не єдині руйнування тут. Новобудовам поруч “прилетіло” значно більше. Тож мали б бути аналогічні кримінальні провадження задля притягнення до відповідальності винних окупантів.

Зруйновані будинки в місті Чернігів, сусідні з адресою вул. Рапопорта, 43. Серпень 2022. Фото: “Новинарня

Місцевих жителів тут  ще не видно, проте чути сміх малечі – життя на сусідньому дитячому майданчику кипить.

Читайте також:
Справа Шишимаріна: як прокуратура проігнорувала спільний умисел російських убивць


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".