Колісні САУ від союзників для ЗС України: плюси і мінуси в цій війні

 

автор: Михайло Жирохов
військовий історик, експерт, хроніст

Важливим елементом підтримки дій сухопутних військ спочатку на Донбасі, а з 24 лютого 2022 року – по всій Україні була й залишається самохідна артилерія. Саме її масове застосування дозволило влітку 2014-го реально здобувати перемоги та звільнити більшу частину Донецької та Луганської областей, а потім – стримувати спроби російських гібридних формувань просунутися в “сірій” зоні під час позиційних боїв.

Незважаючи на те, що Україні після розпаду СРСР дісталися чималі запаси САУ, однак втрати та зношення стволів через їх масоване використання призвели до того, що вже до середини березня 2022 року стало очевидно: нашій самохідній артилерії терміново потрібне підсилення.

Спочатку західні союзники намагалися компенсувати потреби ЗС України закупівлями радянських зразків самохідних установок калібру 152 мм у Східній Європі. Проте через два місяці боїв перейшли до практики передачі САУ західних зразків під калібр 155 мм НАТО.

Про них, а також про саму тенденцію, варто розповісти детальніше.

Західна “тилова” концепція для колісних САУ

Частина бойових машин, що постачаються Україні із Заходу, – це колісні САУ, яких раніше не було на озброєнні ЗСУ. І це цілком зрозуміло – в радянській армії, чиє майно успадкувала Україна, вони теж не працювали.

За одним винятком: чеська 152-мм колісна САУ vz.77 Dana. Проте вона, що називається, не припала до двору і перебувала в статусі “дослідної експлуатації”.

САУ Dana на озброєнні ЗС України, квітень 2022. Кадр відео slavavatrash

Все тому, що в радянській військовій доктрині колісним САУ просто не було місця – самохідна артилерія повинна були йти разом із танковими хвилями і підтримувати їх вогнем. Тому радянські САУ, починаючи з часів Другої світової війни, робили винятково на гусеничному шасі.

Водночас у західній військовій доктрині САУ перебувають у глибокому тилу і працюють по противнику з відстані в 40 км, а іноді навіть більше. Тобто з’являється можливість використовувати для швидкого перекидання і розгортання артилерійських батарей тилові дороги й магістралі.

Така зброя досить популярна у світі, і нині чимало країн активно розробляють колісні самохідні артустановки. Так, у Японії з 2012 року тривають роботи щодо перспективної 155-мм самохідної гаубиці 19WHSP, яка виконана на базі німецького автомобіля MAN HX 32.440 із колісною формулою 8×8 та призначена для заміни в сухопутних силах самооборони Японії 155-мм буксируваних гаубиць FH-70 (вироблялися з 1983-го до 2008 року за європейською ліцензією корпорацією Japan Steel Works).

А ізраїльська компанія Elbit Systems розробила нову повністю автоматизовану 155-мм самохідну гаубицю SIGMA на колісному автомобільному шасі Oshkosh (США) з формулою 10х10. Нова САУ призначена для заміни з 2023 року в ізраїльських сухопутних військах американських 155-мм гусеничних самохідних гаубиць серії М109.

Важка доля однієї української “Богдани”

Після початку війни у 2014 році Україна також спробувала створити власну колісну САУ. Так, у середині 2018 року наші інженери викотили зразок 155-мм САУ 2С22 “Богдана”. Її навіть показали на параді на День Незалежності, проте фактично це був не більш ніж прототип.

“Богдана” на параді-2018. Фото: defence-blog.com

Наприкінці грудня 2019 року розпочалися державні випробування САУ “Богдана”. З перервами вони тривали аж до початку широкомасштабного вторгнення Росії.

Передусім військові випробовували ствол, який почали “з нуля” виробляти в Краматорську. Однак після перших же гідропострілів виявилося, що Міністерство оборони України вирішило “вбити двох зайців” і наполягло на використанні несерійних 155-мм снарядів, які лише планували виготовляти в Україні. Їхня якість була нестабільна, тому виробники САУ відмовились продовжувати випробування.

Після величезних проблем, навіть із “розборками” в суді, випробування “Богдани” продовжились у листопаді 2020 року.

Однак тут знову не обійшлося без проблем – фінансування програми було призупинено, і військові почали просувати варіант закупки партії чеських САУ “Дана”.

Тільки наприкінці січня 2021 року стало відомо, що Міноборони вирішило поновити попередні випробування “Богдани” після річного блокування. Однак фактично все потрібно було починати з початку.

Останні перед вторгненням Росії відомості про “Богдану” датовані 25 січня 2022 року, коли військові заявили, що всього за час випробувань було здійснено 450 пострілів, зокрема й на дальність 40 км. Цікаво, що використовувались 155-мм снаряди турецького та чеського виробництва, включно із далекобійними снарядами з поліпшеною аеродинамікою.

Слід також сказати, що в якості бази для “Богдани” використовували вантажівку КрАЗ-63221. Проте через сильну критику машин цього автозаводу і процедуру його банкрутства шасі планували замінити на чеську Tatra.

САУ “Богдана” на фронті

Також на українську САУ хотіли встановити цифрову систему керування вогнем та автомат заряджання, проте дослідний зразок проходив випробування без них. На цьому тлі якось дивно виглядають заяви деяких військовиків, що “Богдану” планували взяти на озброєння вже в 2022 році.

Після нападу РФ єдиний екземпляр “Богдани” викотили на фронт – принаймні в інтернеті є кілька відео бойової стрільби. Про результати, природно, точних відомостей немає.

Що дають?

У травні 2022 року стало відомо, що відразу кілька країн планують передати Збройним силам України колісні САУ:

  • Словаччина – 18 одиниць 155-мм Zuzana,
  • Чехія – 20 одиниць 152-мм vz. 77 DANA та DANA M2,
  • Франція – 12 одиниць 155-мм CAESAR.

Якщо про чесько-словацькі САУ на фронті відомо дуже небагато (швидше, розрахунки до них ще готуються вступити в бій), то французька CAESAR є досить медійно розкрученою і, судячи з усього, досить активно застосовується в боях у складі 55-ї артилерійської бригади. Принаймні на Херсонському напрямку точно.

На сьогодні відомо про шість поставлених із Франції гармат CAESAR (до речі, це не просто “Цезар”, а абревіатура – CAmion Equipé d’un Système d’ARtillerie).

Цікаво, що поставлені до ЗСУ самохідні артустановки CAESAR відрізняються від тих, які стоять на озброєнні Франції. Тому що перед відправкою їх адаптували до, як кажуть західні аналітики, до “українських командних систем” шляхом укладання контракту з компанією Nexter – виробником цих САУ.

Працює САУ CAESAR. Фото: ГШ ЗСУ

Днями також з’явилася інформація, що Франція передасть Україні ще шість САУ CAESAR.

Читайте також:
“Чи бажаєте продовжити вогонь?”
У мережі показали “космічний” інтерфейс гармати CAESAR ЗСУ

Є також непідтверджена інформація про те, що шведський уряд нібито розглядає можливість передачі Україні 155-мм самохідних високоавтоматизованих гаубиць Archer на колісному шасі Volvo A30D (6х6).

Із 2013-го по 2020 рік BAE Systems Bofors виготовила 48 серійних САУ Archer, з яких лише 24 надійшли на озброєння шведської армії, а решта 24, які спочатку призначалися для Норвегії, були передані на зберігання. Можливо, саме їх зараз і пропонують відправити в Україну.

Недоліки та їх виправдання

У чому ж перевага колісних САУ під час війни в Україні? Насамперед це, звичайно, мобільність. У херсонських степах чи на Донбасі з його великою кількістю асфальтованих доріг мобільність є одним з основних козирів в умовах, коли росіяни мають колосальну перевагу в кількості артилерійських знарядь та намагаюся вести контрбатарейну боротьбу.

При цьому до колісних САУ у військових фахівців є претензії,

навіть до найбільш просунутої CAESAR.

Одна з претензій – невеликий боєкомплект. У випадку CAESAR, наприклад, це всього 18 снарядів.

Утім таке можливо говорити тільки з огляду на гусеничну систему, де для ураження цілі потрібно досить багато снарядів. Для колісної ж артустановки з комп’ютеризованою системою наведення та автоматом заряджання відносно невелика кількість снарядів (а значить, і менша вага) – це можливість оперативно під’їхати на позицію, відстрілятися корегованими боєприпасами та втекти.

Дисплей системи наведення САУ CAESAR

Друга претензія – прохідність.

Безперечно, прохідність самохідної артилерії є важливою, але все ж таки не визначальним фактором для оцінки ефективності артилерійської системи. Сенс артилерійських дивізіонів у складі танкових та механізованих бригад полягає в тому, щоб надавати їм вогневу підтримку, а не супроводжувати в атаках по засніжених полях.

Самохідна артилерія калібру 155-мм вже давно переступила дальність стрільби у 18-20 км та прагне рубежів у 40-70 і більше кілометрів. А з такими характеристиками САУ актуальніше мати можливість швидко розвернутися для відкриття вогню і швидко покинути позицію, щоб не потрапити під удар у відповідь, а не теоретична прохідність по бездоріжжю.

Підбиваючи проміжні підсумки, можна сміливо говорити про те, що після закінчення війни колісним САУ знайдеться місце у строю української армії.

* * *

Але який це буде єдиний зразок (очевидно, що калібру 155-мм НАТО), покаже тільки час. Адже для служби САУ мирного часу на перший план виходять інші показники – зокрема такі, як економічна ефективність експлуатації.

Читайте також:
MLRS і HIMARS: у чому відмінність від російських РСЗВ та чи стануть вони “вундерваффе”


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.