“Чи є хто з українців у Києві, хто б не знав його? Хотілось кожному сказати щось тепле, ласкаве цій, усім дорогій, усім любій, усім рідній людині. …Він став душею молоді і теплим зв’язком між нею і старшим поколінням, бо він увесь – любов до України. Палкий організатор, палкий промовець, теплий заступник усіх тих, що постраждали за Україну, любий, дорогий, незабутній… Він згромаджував, єднав молодь і разом з тим усією своєю істотою збуджував у людей старшого віку віру в долю України!”
Відео:
Ці рядки під час прощання з Романом Ратушним на Майдані зачитав його друг, завідувач Будинку-музею Тараса Шевченка Мирон Гордійчук.
Наче про Романа? Авжеж. Але так Людмила Старицька-Черняхівська у 1918 році писала про Володимира Шульгіна, який загинув у бою за залізничну станцію Крути.
Похорон Романа Ратушного 18 червня став наче повторенням подій 104-річної давнини, коли в українській столиці ховали Героїв Крут. І тоді, і зараз точилася й точиться російсько-українська війна, в якій московська орда прагне знищити незалежну Українську державу. Так само молодий воїн став на захист свого міста та загинув хоч і далеко від Києва, але – за Київ. І так само попрощатися з ним прийшли тисячі громадян – чи не весь український актив, що є зараз у столиці.
“Було зрозуміло, що це ж Рома. Він не просто піде в якесь ТрО – він полізе не просто на нуль, а в тил ворога. Абсолютно безстрашна, безбашенна в цьому плані людина… Тому, напевно, я відчувала, що…” – каже мама, письменниця Світлана Поваляєва.
24-річний київський активіст Роман Ратушний після повномасштабного вторгнення росіян створив добровольчий підрозділ “Протасового Яру” та зі зброєю став на захист столиці. Надалі він звільняв від окупантів міста й села на Сумщині. Ще трохи згодом солдат Ратушний став військовослужбовцем розвідвзводу у складі 93-ї бригади ЗСУ “Холодний Яр”, воював у Харківській області. Коли “холодноярці” перейшли до контрнаступальних дій під Ізюмом, Роман загинув 9 червня в засідці під час одного з нічних розвідувальних виходів на контрольовану ворогом територію.
Разом із Романом служили й воювали його побратими по громадській організації “Протасів Яр” – тій самій, що відстояла зелену зону від зазіхань забудовників.
“Рома був геніальною людиною. Він дуже добре розбирався в суспільних процесах. Дав нам усім розуміння, що проти системи можна боротися законними методами, – розповів соратник Ратушного Андрій Дорошенко “Сержант”, який служив із ним разом і в розвідвзводі 93 омбр. – З ним було дуже легко. Він був веселим, багато жартував. Так, він Герой. Бо він дуже багато зробив для нашого суспільства – і в Києві, і на фронті”.
Актриса Римма Зюбіна у виступі на жалобному мітингу на Майдані сказала: “Ми мешкали з Романом в одному під’їзді. Коли Корбан і його компанія захотіли побудувати в Протасовому Яру три 30-поверхових будинки, (…) наше покоління перед усіма цими судами ніяковіло. Ми розуміли, що там корупція, величезні гроші, суди продажні… Ми це за своє життя не подолали. І тільки Роман вірив, що правда переможе. Що неможна дерибанити Київ по шматках. Що Київ – це європейське місто, з верховенством права. І саме Роман це довів…
Я завжди думала: якими були ті хлопці, що загинули під Крутами? Невже така молодь здатна так протистояти системі, війні, загарбникам? І дивлячись на Романа, я розумію, що
це – реінкарнація тих героїв, які постійно кладуть своє життя за свободу України саме в такому юному, красивому віці.
Роман залишив величезне світло, яке буде дуже довго осявати наш шлях у боротьбі за нашу незалежність”, – наголосила Зюбіна.
Власне, про це говорили всі промовці на меморіальній акції – і біля Михайлівського Золотоверхого, і на Майдані з почесною вартою, і на Байковому кладовищі, де Романа поховали з усіма військовими почестями.
“Такі люди, як Роман, народилися вже у вільній, незалежній Україні. В них немає бекграунду совка, вони не травмовані радянськими метастазами. Це людина України, у якої могло бути велике політичне майбутнє. Нам дуже бракує таких людей у політиці – світлих, чесних, які вболівають за Україну, а не за власний гаманець”, – зазначив у коментарі журналістам після заупокійної в Михайлівському кінорежисер і боєць тероборони ЗСУ Олег Сенцов, який приїхав на похорон із передової на Донбасі.
Журналістка і телеведуча Мирослава Барчук у виступі на Майдані нагадала, що 16-річний Ратушний 30 листопада 2013-го був тут серед тих студентів, яких жорстоко побив “Беркут” і які почали Революцію Гідності. Говорячи про чин Романа, вона зацитувала Шопенгауера: “Нація складається не з живих обивателів, а з мертвих героїв”.
Надати Романові Ратушному звання Героя України закликав президента громадський активіст Сергій Стерненко. Його промова на Майдані припала на завивання сирени повітряної тривоги.
“…Нехай буде проклята Росія. Нехай те горе, яке несуть росіяни на нашу землю, повертається в їхні домівки стократно. Нехай російські загарбники палають у пеклі. Кожен із нас є смертним, кожна людина рано чи пізно помирає. Та найбільш героїчною і достойною смертю є віддати життя за своїх близьких, за свою націю та за свою країну. Смерть Романа – найдостойніша з можливих. Він боровся за Україну на Майдані, він боровся за своє місто, він боронив Україну і за неї загинув.
Я впевнений, що не тільки одна з вулиць Києва носитиме його ім’я (є ініціатива про перейменування на честь Романа Ратушного вулиці Волгоградської в Протасовому Яру – “Н”). Такі люди, як Роман, заслуговують на те, щоб їм ставили пам’ятники з граніту. Проте пам’ятаймо, що найголовніший, найдостойніший пам’ятник Романові – це продовження його справи. Продовження боротьби за справедливість. Проти корупції. Та за Україну без російських загарбників”, – наголосив Стерненко.
Активісти ГО “Захистимо Протасів Яр” у Михайлівському монастирі фактично взяли з мера Кличка слово, що Протас не буде забудований. Міський голова заявив про це й усно, і зафіксував у тексті.
“Переконаний, ім’я Романа буде увічнене в назві вулиці в Києві. А також житиме його справа захисту зелених зон Києва. Зокрема, Протасового яру. Мрія Романа здійсниться – Протасів Яр залишиться зеленою зоною його рідного і улюбленого міста”, – написав Віталій Кличко в фейсбуці.
У 2020 році він запросив молодого активіста Ратушного до списку своєї партії “УДАР” на місцевих виборах. Тоді Роман не пройшов до Київради, але мер зберіг із ним приязні взаємини.
“Роман пішов захищати Україну від початку широкомасштабного вторгнення російських варварів. Перед від’їздом на фронт він заїжджав у мерію, ми спілкувалися, обговорювали його ідеї, будували плани”, – розповів Кличко журналістам, визнавши, що загибель Ратушного – велика втрата для столиці і всієї нашої держави.
…Гробарі на Байковому дивувалися величезній кількості людей, які прийшли на могилу, принесли таку гору квітів, а головне – так довго не розходяться, хоча, здавалося б, офіційний церемоніал давно закінчився. Відбулася рушнична сальва. Батькам передали почесний прапор із труни (вона весь час була закрита). Під час опускання домовини активісти під вигуки “Смерть москалям!” запалили фаєри.
прощання з @ratushnyi_r. «Ти не збудував дім, але захистив свій дім від мафії забудовників. Ти не посадив дерево, але відбив цілий парк. Ти не народив дітей, але сформував громаду», – Тарас Ратушний про сина pic.twitter.com/41rNmk2h8M
— Serhii Nuzhnenko (@SerhiiNuzhnenko) June 18, 2022
Але сотні присутніх усе співали патріотичних пісень разом із Тарасом Компаніченком – “Я проллюся крапелькою крові на твоє священне знамено…”, Гімн, “Червону калину” та багато інших, цілий концерт. Знову і знову ставали на коліна, скандували: “Слава! Слава! Слава!” та “Дякуємо!”. Дякували й Романові, і його родині.
Адже неймовірний хлопець продовжує творити добрі справи і після своєї смерті. Мати, Світлана Поваляєва, переказує по 50, по 100 тисяч гривень, зібраних на карткові рахунки друзями Романом, на все нові й нові волонтерські, культурні, медійні проєкти. Бо так заповідав Роман.
“Всі ми тут з однієї причини — у кожному з нас є частинка Романа Ратушного”, – пояснив батько полеглого Тарас Ратушний, також військовослужбовець Збройних сил України.
У своєму виступі він констатував, звертаючись до сина: “Ти змінив життя стількох людей. Ти не збудував будинок, але виплекав громаду. Не посадив дерево, але відбив парк. Не дав життя власним дітям, але не лишився без нащадків. Хочу, щоб ми щодня зверталися до цієї частинки, знаходили її в собі. Щодня звіряли свої плани з нею. Вірили, як вірив він. І будувати країну, яку Роман хотів, щоб нею пишатися разом.
Не поспішайте за ним. У нас іще дуже багато роботи. Нам треба вбити ще дуже багато русні – за себе і за нього”.
Фотогалерея:
підготували: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун
фото Дмитра Лиховія / “Новинарня“
Читайте також:
In memoriam. На Ізюмському напрямку загинув Роман Ратушний, громадянин і воїн
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!