Меркель провели з посади зі смолоскипами, під звуки панк-року і “Молитву” українського композитора. ФОТО, ВІДЕО

Ангелу Меркель урочисто провели з посади федерального канцлера Німеччини, яку вона обіймала 16 років.

Попри те, що вона виконуватиме обов’язки глави уряду, доки Бундестаг не обере наступника, церемонія проводів уже відбулася ввечері у четвер, 2 грудня, на подвір’ї міністерства оборони ФРН у Берліні.

Як зазначає “Німецька хвиля“, цей традиційний військовий церемоніал під назвою “Der Große Zapfenstreich” здійснюється в Німеччині для вшанування вищих посадових осіб держави, а також генералів армії, що виходять у відставку. Він вважається найвищою даниною поваги, яку збройні сили ФРН можуть віддати цивільній особі.

Церемонія на плацу тривала трохи більше 50 хвилин при світлі смолоскипів, які внесли на шикування військові бундесверу.

Ангела Меркель виступила з короткою промовою.

Родзинкою церемоніального акту стали музичні композиції, які виконав військовий оркестр.

Традиційно, особа, якій віддаються такі почесті, сама підбирає музику для церемонії. У цьому є і символізм, і певна частка гумору.

Відео:

За заявками канцлерки військові музиканти виконали:

• шлягер 1970-х “Du hast den Farbfilm vergessen” (“Ти забув кольорову плівку”) від матері німецького панк-року Ніни Гаґен,
• композицію “Für mich soll’s rote Rosen” (“Для мене проллється дощ з червоних троянд”) легендарної німецької актриси та співачки Гільдеґард Кнеф,
• християнський гімн “Großer Gott, wir loben Dich” (“Великий Боже, ми славимо тебе”).

Як передає “Новинарня“, серед іншого, помітив історик Едуард Андрющенко, у “плей-листі” військового оркестру, який грав перед Меркель, була також “Музична молитва” Дмитра Бортнянського – визначного українського композитора XVIII-XIX століть.

Чому панк-рок

Щодо Ніни Гаґен (або Хаген), то вона, як і Меркель родом із соціалістичної НДР. Як і багато інших представників її покоління, які виросли в Східній Німеччині, Ангела Меркель любила слухати пісні Ніни Гаґен. І текст обраної нею пісні “Ти забув кольорову плівку”, що вперше прозвучав у 1974 році, знає напам’ять чи не половина жителів східних земель об’єднаної Німеччини.

Особливо в ньому виділяється такий рядок: “Nun glaubt uns kein Mensch, wie schön’s hier war, ha ha” (“Тепер ніхто нам не повірить, як добре було тут, ха-ха”).

Років тридцять тому Ангела Меркель, яка на той час обіймала посаду федерального міністра у справах жінок і молоді, особисто зустрілася з Ніною Гаґен в одному телевізійному ток-шоу. Коли зайшлося про наркозалежність, Гаґен кинула Меркель: “Я сита по горло твоєю брехнею, твоїм лицемірством!”. Але судячи з того, що Ангела Меркель захотіла почути на прощальній церемонії пісню з репертуару “панк-принцеси”, вона давно вибачила Гаґен її випад.

Старовинний ритуал “біля пивної діжки”

Традиція прощальної церемонії у військовому відомстві Німеччини бере свій початок у XVI столітті. У ті часи у військових таборах вечорами багато пили та грали в азартні ігри. Але до певної години лунав барабанний дріб – і солдати одразу мали забивати корок в бочку з пивом. Це означало, що настав час нічного спокою, і пиво більше не мало розливатися з діжок.

Черговий офіцер або фельдфебель, що робив обхід табору у супроводі барабанщика і волинкаря, стукав палицею або шаблею по кранах пивних діжок, що означало безумовний наказ припинити розливати пиво. А барабанщик і волинкар грали сигнал – Zapfenstreich. Це старе німецьке слово перекладається не лише як “удар по кранах пивних діжок”, а й як “вечірня зоря” (сигнал), і навіть “відбій”. Після цієї музичної команди в таборі панувала тиша, життя в ньому завмирало. Порушників чекало суворе покарання.

Згодом “Zapfenstreich” перетворився на видовищний церемоніал, який проводиться в Німеччині донині. Багато хто в захваті від цієї традиції, але дехто дивиться на неї й критично. Так, наприклад, далеко не всі вітали організацію цієї урочистої церемонії для солдатів Бундесверу, які повернулися з Афганістану.

Є німці, які вимагають її взагалі заборонити: смолоскипна хода бундесверівців у блискучих сталевих шоломах викликає у них асоціацію з нацистськими маршами часів Третього рейху.

Проте більшість людей, як і раніше, вважають цей церемоніал прекрасним старовинним ритуалом, який транслює з минулого в майбутнє соціально-культурні традиції Німеччини.

Колишній міністр оборони Німеччини Томас де Мезьєр на прощання вносив у свою музичну добіркушлягер “Life is Life” австрійського поп-рок-гурту Opus – пісню, яка зазвичай звучить на тусовочному місці німців на пляжі Плая-де-Пальма на Майорці. Попередник Меркель, канцлер-есдек Герхард Шредер замовляв такі композиції, як “Moritat von Mackie Messer” (“Балада про Меккі-Ніж”) з “Тригрошової опери” Бертольта Брехта (Bertolt Brecht), “Summertime” Джорджа Гершвіна та пісню Френка Сінатри “My Way” (“Мій шлях”).

А особливою любов’ю у німецьких політиків, які йдуть у відставку, користується композиція Людвіга ван Бетховена, яка стала гімном Європи – “Ода до радості”.

Нагадаємо, у Німеччині вже визначилася урядова коаліція та майбутній канцлер.

Читайте також:
Зеленський на прощання поговорив із Меркель про російські війська біля кордонів України