Синергія, люди, якість управління: про що говорив Резніков з трибуни Ради. ОСНОВНІ ТЕЗИ

Як має і буде працювати Міністерство оборони України на чолі з новим главою? Які проблеми треба вирішити негайно, а які сильні сторони українського війська вдосконалити? Як сформувати професійну армію та підвищити якість управління? Яким має бути бюджет сучасної боєздатної армії?

“Новинарня” зібрала ключові тези із виступу ще кандидата на посаду, а тепер вже – міністра оборони України Олексія Резнікова та його бачення змін у відомстві та напрямків роботи.

“За останні дні я провів десятки зустрічей, згадав свій власний досвід служби в армії, намагався сформувати своє персональне бачення того, з чим мені доведеться мати справу, і, відповідну, яку стратегію я маю обрати. З багатьох зроблених висновків мене зачепили два. Перше: армія користується найбільшою довірою в суспільстві, українці покладаються на Збройні сили більше, ніж на церкву. Це відомий факт. Тобто, армії як інституту ми довіряємо, і шануємо її. Але якщо подивитися на інші факти, то виходить, що про окремого солдата, сержанта, офіцера ми піклуємося недостатньо, ставимося несправедливо і без належної поваги. Другий висновок: ставлення у багатьох випадках є таким, наче на цього солдата, сержанта чи офіцера ми розраховуємо лише один раз. Прийшов на контракт – контракт завершився – і він його не продовжив. Або коли людина йде на фронт, її проводжають, підтримують, а коли повертається – то часто опиняється без відповідної найменшої поваги та уваги. Чому це так? Адже ця проблема виникла точно не сьогодні і не вчора. На мій погляд, це відбувається тому, що в Україні досі не сформовано цілісну візію, яка ж система оборони нам потрібна. Програмно-стратегічний документ вже є, але немає цього на рівні відчуттів, на рівні втілення підзаконних нормативних актів. Ми дуже часто недооцінюємо вагу рішень, які треба приймати. І не усвідомлюємо цінність справедливості та поваги в процесі розбудови війська”.

Війна з Росією триває вже восьмий рік. Гібридний характер конфлікту, воєнний потенціал держави-окупанта, а також безпекова ситуація у світі вимагають, щоб відповідь України на ці виклики була комплексною та адаптивною. Ціна ескалації має бути неприйнятною для агресора, а вартість тимчасової окупації наших територій – постійно для них зростати”.

Про напрямки роботи на посаді міністра

“Мої основні напрямки роботи на посаді міністра такі. Перший – це забезпечення синергії дій. МО, Генштаб і профільний комітет парламенту мають діяти як складова єдиного організму. Міноборони має дійсно співпрацювати з міністерством стратегічної промисловості. Спільно ми маємо поступово змінити структуру оборонного бюджету, щоби це був бюджет сучасної боєздатної армії, а не (бюджет – Н.) утримання і проїдання. Слід пам’ятати, що потужна ракетна програма, відноовлення потенціалу в суднобудуванні, авіації – це не тільки про оборону. Це – стратегічні інвестиції в розвиток, підвищення стійкості міст і регіонів. Україна переможе тільки тоді, якщо буде розвиватися.
Важлива складова – це забезпечення синергії з міжнародними партнерами. Військова дипломатія у партнерстві з нашим МЗС буде одним із головних пріоритетів. Наші Сухопутні війська – одні із найсильніших на континенті. Грізною силою є українська морська піхота, від згадки про ССО тремтять вороги, а про ГУР після Афганістану знає весь світ. Проте, є лакуни у сфері протиповітряної, протиракетної оборони, і потребують суттєвого підсилення авіація та флот.
Мусимо дуже прагматично оцінити, де зробити акцент на розвиток власних спроможностей, а де раціонально залучати допомогу. Маємо системно працювати над підвищенням сумісності із країнами-членами НАТО. У взаємодії з Великою Британією, Канадою, Польщею, Туреччиною маємо величезний потенціал, у нас є спільний інтереси з країнами Балтії, Румунія –  наш сусід, для якого безпека в Чорному морі так само важлива”.

“Другий найважливіший напрям – це люди. Треба змінити підхід до кадрової політики, подивитися на Збройні сили як на потужного роботодавця, який змагається за найкращих та конкурентних умов; який дбає про людей від моменту вибору професії до моменту адаптації після служби. Тільки так ми сформуємо насправді професійну армію. Якщо ми хочемо, щоб до війська йшли здібні й мотивовані, потрібні адекватні умови служби, щоб люди бачили перспективу, щоб не виникало дилеми: служити чи повертатися і зберігати свою родину”.

“Третій напрям – це підвищення якості управління. Першим моїм кроком буде повний аудит міністерства, аналіз внутрішніх процесів, документообігу. Українська паперова армія має залишитися в минулому. Особливу увагу буде приділено організації оборонних закупівель відповідно до закону, який набрав чинності в цьому році. Також необхідно завершити розмежування повноважень між міністерством і Збройними силами та ліквідувати будь-які дублювання”.

“Я два роки брав участь у переговорах із російською стороною на різних майданчиках і скажу на своєму досвіді: сильна армія – це один із найпотужніших дипломатичних аргументів у мирному процесі. Хочемо миру? Хочемо повернути окуповані території Криму і Донеччини та Луганщини? Треба підвищувати обороноздатність та стійкість країни”.

Читайте також:
Новим міністром оборони України став Олексій Резніков: що про нього відомо