“ІПСО всередині країни від ноунеймів?” – Михайло Макарук з InformNapalm про презентацію Центру протидії дезінформації при РНБО

Михайло Макарук
громадський активіст, волонтер, речник міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm

(FB)

Враження від презентації Центру протидії дезінформації [при РНБО, що відбулася 6 квітня]. Нотатки очевидця.

Перш за все хотів би подякувати за запрошення на дану zoom-конференцію та за те, що спікери відповідали на запитання.

Тепер я, власне, спробую описати свої думки з приводу того, що я побачив і почув.

Організатори, і тут потрібне надати їм належне, спробували зібрати пул абсолютно різних людей та представників організацій, які працюють на полі інформаційного фронту. Були люди, яких я знаю і щиро поважаю їхню роботу – Максим Скубенко, Оксана Дихніч, Тім Карпінський, Оксана Романюк, а були й відверті ноунейми, про яких чи про роботу яких я ніколи не чув і не бачив.

Презентація почалася зі вступного слова голови офісу президента України [Андрія Єрмака], який озвучив тези про центр, що були відомі вже пресі доволі давно.

Далі вступне слово взяла керівник даного центру [Поліна Лисенко]. З листочка, відверто сумбурно, та надзвичайно затягнуто і нудно.

Цікаво було дивитися на своєму моніторі на “президію” даної конференції – вони всі поголовно були зайняті своїми справами у своїх телефонах. Напевно, правила етикету на подібних заходах для них ще невідомі…

Далі почали ставити запитання, і вся ця ідилія посипалася як картковий будинок.

Перше, що відверто неприємно вразило – це порушення закону “Про мову”.

Пане Олександр Ольшанський, будьте ласкаві почитати та наступного разу і надалі дотримуватись цього закону! Вам зробили зауваження з самого початку, проте ви його проігнорували. Мені це було відверто неприємно і неприйнятно, оскільки все ж таки ви будете працювати при Раді національної безпеки і оборони України, і головне тут – УКРАЇНИ!

Друге. Як такий центр тільки формується, але вже чомусь називається “міжнародним”. Проте я так і не побачив і не почув інформації про жодного іноземного партнера. Дивно.

Третє. Чомусь керівниця центру акуратно сплавила всі питання на Ольшанського. Видно, що даний пан буде вести одну з ключових ролей цього центру. Тому йому я приділю більш трошки уваги.

Четверте. Мене відверто порвала відповідь на запитання: “Як буде вести центр завдання, які перед ним ставлять поза межами України, і якими мовами він буде робити?” – я почув те, від чого відверто засміявся.

“Всіма мовами…” Проте потім пані директор виправилась і сказала – “якими потрібно”. І спробувала навести приклад роботи інформаційних центрів НАТО, які реагують оперативно новинами, в яких відбулась та чи інша подія.

Тут перша така відверта штанга. В НАТО є дві офіційні мови – англійська та французька. А переклади роблять аналітичні центри, які спеціалізуються на певних регіонах та мають відповідний персонал, в тому числі й перекладачів.

П’яте. Пан Ольшанський відразу доповнив, що в них є “сила, яка в цьому допоможе! Це – українці за кордоном, які зможуть перекладати і розповсюджувати інформацію”.

Напевно, він не в курсі, але просто констатую факт. Для того, щоб людей завантажити роботою, – а це важка і висококваліфікована праця, – потрібно мати: або гроші, або репутацію та ім’я, що допоможуть згуртувати волонтерів. На даний момент в цього центру і в пана Ольшанського є тільки його слова і велика купа незрозумілого пафосу.

Шосте. У презентації центру було чітко показано, що він буде виконувати завдання й функції, які прямо граничить з проведенням ІПСО (інформаційно-психологічні операції) на теренах України. А це суперечить чинному законодавству. На що мені відповіли, що центр буде діяти не тільки на теренах нашої держави, а й за кордоном. Ок, а як щодо все ж таки українського законодавства?

Сьоме. “Центр буде потужно співпрацювати з державними та силовими відомствами, що протидіють пропаганді і дезінформації”. Проте на моє запитання, чи зможе даний центр захистити волонтерів та активістів інформаційного фронту від свавілля державних органів влади і силових відомств, пан Ольшанський відразу випав в осад. Мовляв, вони не можуть втручатися в їхню діяльність, і загалом це не їхня специфіка… Але сам Ольшанський доблесно запропонував свою допомогу, проте як “звичайний громадянин”.

Штанга друга. Грубо кажучи, буде так: “хлопці ви працюйте на благо держави, а у випадку чого – “родіна тебя бросіт, синок”.

Восьме. Тут вибачте, але дам трошки волю емоціям. На моє пряме запитання: чим ви можете реально зацікавити волонтерів та активістів інформаційного фронту? – пан Ольшанський видав цікаву тираду.
Що вони (Центр протидії пропаганді) не мають нікого зацікавлювати, і загалом якщо “волонтери – це волонтери, то вони мають самі робити, і їх не потрібно зацікавлювати”. Так, і загалом усі мають до них у центр так і бігти, бо вони такі круті, бо при РНБО!

Так от, шановний.

На відміну від тебе, люди на цій ниві вже працюють сьомий рік. Вони роками напрацьовували свою репутацію, гарували роками за свої кошти, вкладали свій час і здоров’я. І не для того, щоб до нікому не відомих у цій сфері ноунеймів бігти під крило.

Я скажу відверто, що діяльність усього вашого центру, з усіма понтами, типу фінансуванням та й “зв’язками”, навряд дасть такий де результат, як “Новинарня“, чи MIL.IN.UA, чи InformNapalm.

Питання інше: а що ви зробили за всі ці роки? Де ваш результат на цій ниві?

Дев’яте. В ході розмови пан Ольшанський відверто один раз доволі сильно сказав неправду. Про це, я думаю, ви – шановна аудиторіє – дізнаєтеся доволі скоро. Але на вступній презентації брехати не варто було.

Читайте також:
Інформаційна істерія навколо “вбитого дроном” хлопчика може свідчити про підготовку наступу РФ, – Любов Цибульська