“Стагнація замість реформ”: що стоїть за ліквідацією Центру оборонних закупівель Міноборони

Міністерство оборони ліквідує Центр оборонних закупівель (ЦОЗ), який був створений лише минулої зими, щоб допомогти реформувати систему оборонних закупівель і привести їх у відповідність до стандартів країн ЄС та НАТО.

Відтак західні партнери не можуть не помітити, що у сфері закупівель з боку оборонного відомства України – очевидний регрес. І якщо зазвичай супротивники реформ пояснюють саботаж тим, що, мовляв, немає відповідного законодавства, то тут реформа наштовхується на перепони за наявності недавно прийнятого закону “Про оборонні закупівлі”.

Для чого задумували ЦОЗ

За задумом, установа мала сприяти впровадженню в Міноборони ефективного ринкового інструменту публічних закупівель, мінімізуючи витрати державних органів на їх організацію. Надавши установі статус центральної закупівельної агенції, планували об’єднати однорідні закупівлі інших силових відомств, які побажають приєднатися на добровільних засадах.

Крім “розумної централізації”, ЦОЗ обіцяв приведення процедур оборонних закупівель у відповідність до стандартів країн ЄС та НАТО.

Однак 21 вересня 2020 року Міноборони видає наказ про ліквідацію ЦОЗ. Зазначається, що цей крок зроблено на виконання директиви міністра оборони Андрія Тарана та головнокомандувача ЗС України Руслана Хомчака від 31 липня 2020 року “Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах (установах), підпорядкованих Міністерству оборони в 2020 році”.

Голова експертної організації StateWatch Гліб Канєвський вважає, що ЦОЗ мав шанси вирішити одвічні проблеми військового відомства із закупівлями.

– Центр мав підвищити професійність закупівель МОУ. Тобто зробити так, щоб закупівлі Міноборони були зрозумілі і цікаві для учасників ринку. І тим самим підвищити конкуренцію на закупівлях, забезпечити ринкову ціну та своєчасність постачання товарів та послуг армії, – каже Канєвський.

– ЦОЗ мав усунути корупційні ризики у закупівлях, адже у Міністерстві оборони занадто розгалужена система тендерних комітетів, які фізично не можливо проконтролювати. ЦОЗ мав розв’язати цю проблему через централізацію закупівель. Погодьтесь, в одну тендерну організацію легше працевлаштувати відповідальних професіоналів із нульовою толерантністю до корупції та забезпечити їм ринкову зарплатню, ніж у 20 різних департаментів, управлінь та відділів, – зазначає Гліб Канєвський.

Закон є – Центру вже немає

Окрім цього, на думку експертів, створення ЦОЗ цілком відповідає нормам Закону України “Про оборонні закупівлі”, який Верховна Рада прийняла 17 липня 2020 року.

– ЦОЗ був створений 12 лютого 2020 року для того, щоб перебрати на себе частину функцій Департаменту закупівель Міністерства оборони та стати базою для централізованої закупівельної організації у сфері оборони. Саме новоприйнятий Закон України “Про оборонні закупівлі” передбачає, що для здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення може бути створена централізована закупівельна організація, яка забезпечуватиме потреби державних замовників – не лише Міністерства оборони, а й інших учасників сектору безпеки та оборони, – каже виконавчий директор Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) Олена Трегуб.

Вона звертає увагу на досвід уже діючих централізованих закупівельних організацій (зокрема, ДУ “Професійні закупівлі”). Завдяки їм збільшується економія коштів за рахунок збільшення обсягів, стандартизації закупівель через використання оновлених типових договорів та вдосконалених процедур.

А ще (дуже важливо!) зменшуються корупційні ризики та зростає якість товарів і послуг за найоптимальнішими на ринку цінами.

Директорку НАКО непокоїть те, що статтю 32 Закону “Про оборонні закупівлі” найближчим часом імплементовано не буде. Адже ЦОЗ проіснував лише сім місяців, так і не перебравши повною мірою повноваження з організації та проведення централізованих закупівель для потреб оборони.

Головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак і міністр оборони Андрій Таран. Фото: сайт МОУ

– Рішення про ліквідацію Центру оборонних закупівель в МОУ ускладнює імплементацію Закону “Про оборонні закупівлі”, – погоджується голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігор Копитін. – Ми заклали норму щодо утворення в Міноборони централізованої закупівельної організації та розраховували утворити її саме на базі ЦОЗ. Це дало б змогу здійснювати професійні консолідовані закупівлі для Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та інших силових відомств. Запровадження централізованої закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення значно полегшило їм запровадити низку стандартів НАТО, які необхідні для технічного переоснащення військових формувань.

– Представники НАТО вітали прийняття Закону “Про оборонні закупівлі”, адже його норми не просто наближені до норм самого НАТО – вони означають боротьбу з корупцією, яка розквітла в українських відомствах. Скажу більше: ухвалення цього законопроекту було необхідною передумовою для надання Україні військової допомоги від США.

Без ЦОЗ закупівлі Міноборони залишаться неефективними, переоснащення силових структур буде під питанням. Щодо імплементації Закону, то з боку Міноборони ми наразі не бачимо жодних кроків, – підкреслює Копитін.

Провал реформи оборонних закупівель

Артур Переверзєв, який протягом 2015-2020 років очолював проєкт “Реформи оборонних закупівель” Проєктного офісу реформ МОУ, згадує, що пропозицію створення єдиного структурного підрозділу для оборонних закупівель зробили ще у 2016-му.

– Я бачив необхідність у змінах, щоб зробити такі закупівлі ефективними, пришвидшити їх. Тому й пропонував такий варіант з окремим структурним підрозділом. Потім було багато нарад, які ні до чого не приводили, аж доки у 2019 році новий міністр оборони Андрій Загороднюк не підтримав цю ідею, – каже Переверзєв. – Тепер Центр ліквідують, а альтернативи – нема! У Міноборони залишаються відповідні департаменти, але вони нечисельні і не можуть впоратися з усім обсягом закупівель. Для того, щоб була ефективність і закупівлі не гальмували, у цих департаментах має бути вдвічі більше людей, а ще слід належним чином організувати сам процес закупівель, – зазначає колишній керівник проєкту “Реформи оборонних закупівель” .

– Функціональні наслідки будуть на цьому етапі малопомітні, адже коли був призначений новий міністр оборони (Андрій Таран – “Н”), Центру не давали розвиватись, не передавали закупівлі, як було заплановано у рамках реформи оборонних закупівель, не забезпечили належне фінансування, – переконаний експерт.

Він звертає увагу на відсутність будь-якого ефективного управлінського підходу до організації закупівель і каже, що “маємо стагнацію замість реформ”.

– Про це зокрема свідчить кожна третя провалена процедура закупівель, а також великий обсяг невикористаних коштів: понад 1,5 млрд гривень – за тиловим, 7 млрд гривень – за напрямком озброєння, 10 млрд – невикористаних державних гарантій. Фактично ЗСУ мають ризик недоотримання товарів робіт і послуг майже на 20 млрд гривень, – зазначає Артур Переверзєв.

Згідно з аналітикою StateWatch, протягом першого півріччя 2020 року було скасовано 128 конкурентних тендерів, або 44,7% від загальної кількості оголошених торгів на загальну очікувану вартість 3,46 млрд грн. Це означає, що окремі групи товарів до армії надійдуть із запізненням.

На думку очільника StateWatch Гліба Канєвського, швидка “смерть” ЦОЗ засвідчує непрогнозованість дій української сторони, що призведе до певного охолодження відносин України із західними військовими партнерами.

– На конкретну фінансову допомогу союзників навряд це вплине, вони і надалі нас підтримуватимуть, адже прекрасно розуміють всі ризики, які несе кордонам ЄС Російська Федерація. Але наше наближення до кола країн НАТО вкотре подовжене в часі, при чому саме через дії України, – каже Канєвський.

Зі свого боку Артур Переверзєв переконаний, що міжнародні партнери сприймуть цю ліквідацію “як ще один цвях у труну реформи оборонних закупівель”.

– Все це відбувається разом із хаотичними кадровими та управлінськими рішеннями, під акомпанемент імітації реформ через діяльність Ради реформ (після ліквідації дієвого Офісу реформ) та Директорату у сфері воєнної політики. Нема узгодженості. Закупівельний процес на грані колапсу, – констатує Переверзєв.

автор: Іван Ранко

Читайте також:
Удар по попередниках: Таран розпустив Офіс реформ
і створив у МОУ директорат із держслужбовцями