Кров Слов’янська: 82 загиблі українські воїни – ціна звільнення міста

5 липня – річниця звільнення Слов’янська. Зараз це місто є одним із ключових українських центрів Донеччини, тут відбуваються паради під синьо-жовтими прапорами, а вулицю Радянську перейменовано на вулицю 5 Липня.

Натомість варто нагадати, що у квітні 2014-го Слов’янськ був першим населеним пунктом Донбасу, який захопила диверсійна група Гіркіна, що складалася переважно з російських і кримських бойовиків. Саме тут почалася АТО, тут пролунали перші постріли війни на Донбасі. Майже три місяці це місто фігурувало в пропаганді РФ як “славянский Сталинград”. Аж поки в ніч із 4-го на 5 липня 2014 року близько 1,5 тисячі окупантів не втекли з міста під натиском української армії.

У боях за звільнення Слов’янська, від 13 квітня до 5 липня 2014 року, загинули 82 українські військові.

Таку цифру в коментарі “Новинарні” назвав Герман Шаповаленко – волонтер Книги пам’яті полеглих за Україну.

“Ми підрахували точну кількість втрат з нашої сторони”, – зазначив Шаповаленко, надавши список із 82 іменами військових та вказаними датами їхньої загибелі.

Бойові втрати сил АТО. Слов’янська операція

“Це поіменний список бойових втрат. Є ще троє цивільних, загиблих у квітні (Рибак, Дяковський, Поправка), та двоє воїнів (Гейсун та Скульський), яких ми віднесли до небойових втрат”, – пояснив Шаповаленко.

Як це було

Перший бій із терористами відбувся під Семенівкою (частина Слов’янська) уранці 13 квітня 2014 року – за участі “Альфи” СБУ і десантників 80-ї бригади.

У відповідь на обстріл з боку окупантів, першим вогонь з українського боку відкрив командир 3-ї роти 80 оаембр ЗСУ Вадим Сухаревський “Борсук”. Проігнорувавши наказ командування не стріляти та задіявши проти сепарів КПВТ (крупнокаліберний кулемет Владимирова) на бронетранспортері, Сухаревський врятував бійців підрозділу СБУ “Альфа”, які були без броні та просили про підтримку.

Однак у цьому бою загинув 41-річний капітан полтавської “Альфи” Геннадій Біліченко – саме він є першою втратою українських силовиків в АТО загалом та у Слов’янській операції зокрема. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Геннадій Біліченко

Читайте також:
“Спершу думали, що це страйкбол”. Річниця початку АТО: перший бій, порушений наказ, герой, втрата

Надалі відбулося кілька невдалих спроб штурму Слов’янська, бої на блокпостах, потрапляння українських військових у засідки до терористів, катування і страти наших воїнів та патріотів головорізами Гіркіна, нові бої біля Семенівки, Билбасівки, мінометні обстріли з боку росіян по наших блокпостах та колонах.

29 травня терористи підбили гелікоптер Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу повертався з району гори Карачун – тоді загинуло 12 військових, серед них — генерал-майор НГУ Сергій Кульчицький.

24 червня, невдовзі після зльоту біля гори Карачун, окупанти з ПЗРК збили ще один український військовий гелікоптер Мі-8, загинуло 9 осіб.

У ході наступу українських військ 2 липня відновлено контроль над смт Райгородок під Слов’янськом, селами Різниківка і Рай-Олександрівка.

3-4 липня Збройні сили України знешкодили близько 200 проросійських бойовиків, знищили їхні опорні пункти і склади боєприпасів у місті Миколаївка та в районі Семенівка міста Слов’янська. При цьому було вбито близько 150 терористів. А при взятті Миколаївки 4 липня у полон здалися понад 50 бойовиків на чолі з ватажком на прізвисько “Скорпіон”.

У лавах російських бойовиків у Слов’янську посилювалися панічні настрої, частина з них дезертирувала.

У ніч із 4-го на 5 липня бойовики та їхні прибічники організовано залишили Слов’янськ і передислокувалися колоною в Горлівку та Донецьк.

Вважається, що українське військове командування під час цього переходу змарнувало нагоду ліквідувати основні сили терористів та уникнути взяття ними під контроль Донецька (за різними даними, зі Слов’янська вийшли більше тисячі бойовиків, від 1,5 до 1,8 тис.).

До цього часу угруповання проросійських сил у Слов’янську отримало з РФ щонайменше 5 танків.

На виході з міста силам Гіркіна таки дали бій – принаймні на одному блокпосту, біля стели. Це був єдиний блокпост української армії, через який бойовики не прорвалися.

На блокпосту під стелою “Слов’янськ” – підбитий російський танк

“Смерть ворогам” зробили півтора десятка десантників 25-ї бригади ЗСУ на чолі з капітаном Андрієм Ткачуком, бійці Нацгвардії із Самооборони Майдану та міліціонери з колишнього запорізького “Беркута”. Вони спалили один ворожий танк Т-64, знищили дві БМП-2 (бойові машини піхоти), одну БМД-2 (бойова машина десанту), одне легкове авто, убили від 10 до 20 терористів.

“Важливо було не допустити прориву противника в напрямку Краматорська. Для ураження противника застосовувалися всі види озброєння, які були в нашому арсеналі. Перехресним і зосередженим вогнем ми намагалися створити так званий вогневий мішок, щоб утримати і не випустити противника. Навколо все вибухало й горіло. Танк супротивника був зупинений мінним шлагбаумом і знищений перехресним вогнем із ручних протитанкових гранатометів з трьох позицій за підтримки вогнем з озброєння нашої БМД-2.
Одна ворожа БМП-2 при наїзді на мінний шлагбаум теж підірвалася. Та й вогнем із гранатометів її поливали. Гусениці БМД-2 противника були блоковані, і вона, втративши управління, була розстріляна і знищена вогнем стрілецької зброї та ручних протитанкових гранатометів. Друга БМП-2 була знищена вогнем гранатометів і нашої БМД-2. По “бесі” вели вогонь, поки вона не зайнялася повністю”, – розповідав майор Андрій Ткачук.

У бою офіцер отримав контузію, але відмовився від евакуації та продовжив виконувати завдання. Відтак за ці події Ткачука нагородили спершу орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та громадською відзнакою “Народний герой”, а потім і “Золотою Зіркою” Героя України.

У бою під стелою двоє десантників “двадцять п’ятки” загинули, четверо – отримали поранення.

Останній полеглий у Слов’янській операції – сержант Роман Мендель, командир бойової машини – командир відділення 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. За словами побратима, він врятував товариша, накривши його своїм тілом від осколків снаряда танка. Менделя посмертно відзначили орденом “За мужність” ІІІ ступеня і недержавним званням “Народний герой”.

Роман Мендель

Після поразки на трасі колони Гіркіна звернули на польові дороги.

За різними даними, за весь час боїв у районі Слов’янська, із квітня до липня, окупанти втратили вбитими до 470 осіб. 

Читайте також:
Герой України десантник Андрій Ткачук: Велике значення мало те, що я сам з Донеччини