Масок на “передку” ніхто не носить, бо вони там просто не потрібні, – капітан Нацгвардії про коронавірус в ООС

Данило Борисенко. Фото: Новинарня

На першій лінії фронту протиепідемічні заходи досить умовні. Адже коли до ворога ближче, ніж до власного штабу, а виїздити за межі опорного пункту заборонено через карантин – носити маски й рукавички просто немає сенсу.

Про це в інтерв’ю “Новинарні” розповів Данило Борисенко – капітан Національної гвардії України, командир батареї ЗУ-23-2 Бригади швидкого реагування НГУ, яка 10 травня повернулася до пункту постійної дислокації в Гостомелі під Києвом після восьми місяців виконання бойових завдань на фронті.

Він підтвердив, що серед бійців на передовій інфікованих на коронавірус не було.

– Жодного хворого серед військових у нас не було. При цьому ми не носили ніяких засобів захисту – рукавичок, масок тощо. Вони там просто не потрібні, бо це досить замкнуте середовище. Ти сидиш на ВОПі, і крім твоїх побратимів, там більше просто тупо нікого немає. Звідки тому коронавірусу взятися? – каже Борисенко.

– Тобто коли туди приїжджає знімальна група якогось телеканалу, і потім у їхньому сюжеті солдат у бліндажі дивиться в бійницю в масці і рукавичках…

– Це суто “на камеру”, звичайно. Причому самому бійцю таке й у голову б не прийшло. А прийшло в голову комусь вище, з’явилося розпорядження: от, їдуть журналісти на цей ВОП, видати засоби захисту, хай вони там знімають…

Не через те, що вони так переживали за бійця, а щоб потім не придерлися за те, що “як це так – у нас епідемія, а боєць дивиться в бійницю в напрямку Донецька – і без маски! Що за фігня типу.

А насправді ніхто їх там не носить.

Кадр із репортажу телеканалу ICTV з передової

– На ваші позиції взагалі не надходило розпорядження носити маски й рукавички, коли немає журналістів?

– Справа в тому, що нам узагалі закрили вихід в місто. Взагалі. Відколи почався карантин – нам було заборонено без особливої потреби залишати межі опорного пункту.

Якщо була така потреба – наприклад, приїхала посилка на “Нову пошту”, – то це в індивідуальному порядку вирішувалося. І далеко не кожного дня таке було, бо це досить проблематично, в принципі – спланувати, виїхати…

Але тоді вже використовувалися всі засоби захисту, звичайно. Маски видавали.

Ну й у штабі, де велике скупчення людей, хтось постійно заходить, виходить – там усі солдати, які в наряді його охороняють, теж обов’язково в масках. І [безконтактні] термометри там у нас були. Тобто на вході в штаб, якщо я туди йшов, мені заміряли температуру.

А на самих ВОПах, де до противника відстань менша, ніж до штабу, і нікого немає, крім військових, які там сидять – ну нащо там маски здалися?

Чесно кажучи, це б дико якось було, якби ми там ходили в масках.

– У вашій бригаді немає жодного випадку інфікування?

– Наскільки я знаю, був один випадок у ППД (пункт постійної дислокації БрШР розташований у Гостомелі під Києвом – “Н”), але на той час ми ще не повернулися з ротації.

Тобто це місцевий був, заразився через якісь контакти Ірпінь–Буча–Гостомель. А серед тих, хто приїхав з ООС, жодного випадку не було.

Читайте також:
“Втрати на тому боці колосальні”. Бригада швидкого реагування повернулася додому після 8 місяців фронту. ФОТО, ВІДЕО

“Жоден коронавірус не страшний, коли понад усе ти хочеш додому!”

Данило Борисенко з бійцями свого підрозділу наприкінці ротації у травні 2020 року, Донецька область. Фото з ФБ

– У вас не було якогось остраху повертатися сюди, коли тут такий апокаліпсис? Тоді ж і метро, і взагалі все ще було закрито, і щодня повідомлення про нові випадки коронавірусу, і в Нацгвардії та ЗСУ є теж випадки…

– Та які побоювання, коли ти там уже 8-й місяць досиджуєш і хочеш додому? Реально, понад усе ти хочеш приїхати додому. Є там коронавірус, немає коронавірусу – це вже нюанси, про які потім можна буде подумати.

Єдина пов’язана з вірусом проблема, яку треба було обмірковувати вже тоді – як дістатися додому, якщо немає машини. Ну але це теж вирішувалося. “Бла-бла-кар” же завжди працює – все залежить тільки від величини гонорару. Ціни там конкретно піднялися. Хлопці розказували, що, наприклад, до Івано-Франківська їм було дуже дорого доїхати. Але все можливо.

Думаю, ніхто з нас саме коронавірусу особливо не побоювався. Я взагалі вважаю, що хоча це й досить небезпечна фігня, але ситуація з цими карантинними заходами трохи перебільшена. На мій погляд, таки “перегнули палицю”.

“Через карантин ротація затрималася на два місяці”

– На ротацію вашої бригади карантинні обмеження теж вплинули?

– Так. Затрималась наша ротація. Наскільки мені відомо, вона мала відбутися десь у березні – а відбулася в травні. Було якесь розпорядження зверху “взяти паузу” на карантинний час, щоб пересвідчитися, що там (у 24-й окремій механізованій бригаді, яка замінила БрШР на позиціях – “Н”) немає хворих.

Хоча насправді – це ж ідеться про бригаду з 2500 чоловік, яка змінює таку саму бригаду на 2500 чоловік. Тобто 5000 осіб нікуди не рухаються, сидять і чекають, тому що у 2-3 людей виявили коронавірус?..

– Але серед цих 2-3 людей можуть бути контактні особи. Наприклад, умовний офіцер приїхав на ВОП, де вже є хворий без симптомів, поспілкувався з ним – і поїхав на інший ВОП, поспілкувався там, поширив інфекцію…

– Ну так, це можливо, тому вони й перестрахувалися. А ми, скажімо так, сиділи й чекали. І дочекалися!

Відео:

Підготували: Дмитро Лиховій, Анастасія Федченко, Слава Чиженок, Леся Шовкун

Повне інтерв’ю з Данилом Борисенком читайте в “Новинарні” невдовзі.

Читайте також:
“Їм страви приносять в окремий намет”: як живуть бійці ЗСУ на фронті в умовах карантину