Німецький суд не дозволив екстрадувати екснардепа Онищенка в Україну

Німецький суд відмовив у екстрадиції в Україну підозрюваного в створенні корупційних схем колишнього депутата Верховної Ради Олександра Онищенка.

Таке рішення судді Вищого земельного суду Ольденбурга ухвалили на засіданні в середу, 27 травня, повідомляє “Deutsche Welle”.

Клопотання української прокуратури не задовольнили “через брак гарантії щодо належного утримання Онищенка в українській тюрмі”.

В поясненні до ухвали йдеться, що “існує значна ймовірність” того, що в разі екстрадиції Онищенка “не буде дотримано мінімальних стандартів міжнародного права щодо умов утримання в тюрмах”, у тому числі й Європейської конвенції з прав людини.

Тому екстрадиція, на думку німецьких суддів, є недопустимою.

До того суд звертався до української влади з проханням надати “детальний опис” умов утримання під вартою, на котрі міг би розраховувати Онищенко в слідчому ізоляторі в Києві.

Українська сторона поінформувала німецький суд “лише в загальних рисах” щодо того, що міжнародних стандартів буде дотримано.

Таких запевнень суддям в Ольденбурзі було замало, передає ЗМІ.

Аргументуючи свою ухвалу, судді послалися на доповідь Ради Європи, що ґрунтувалася на зібраному під час проведеного в 2017 і 2018 роках експертами Європейського комітету запобігання тортурам візиту до в’язниць в Україні.

У зробленій після цього доповіді експерти комітету вказали на “нелюдські умови утримання ув’язнених, що принижують людську гідність”.

Так само судді Вищого земельного суду Оденбурга скасували ордер про екстрадиційний арешт Онищенка.

Адвокат Онищенка Петер Ґаувайлер розкритикував органи юстиції землі Нижня Саксонія.

За словами захисника, його клієнта заманили до міста Ахіма під хибним приводом, а потім заарештували.

Це було “нечувана подія, що негідна правової держави”, – сказав він у інтерв’ю німецьким ЗМІ.

Сам Онищенко з моменту свого арешту в Нижній Саксонії в листопаді 2019 року провів кілька місяців у в’язниці міста Ольденбург.

Протягом цього часу йому зробили операцію на серці в розташованій поблизу лікарні.

Після рішення суду він може залишити в’язницю.

Як повідомляла “Новинарня“, про те, що нардеп-мільйонер Олександр Онищенко з поплічниками продавали газ держпідприємства “Укргазвидобування” за допомогою кількох своїх компаній через псевдобіржі, що завдало державі збитків на мільярди гривень,  НАБУ заявило в червні 2016 року.

Керівниками злочинного угрупування, крім самого депутата, вважаються його матір Інесса Кадирова і бізнесмен Валерій Постний.
Їх та інших фігурантів справи вперше затримали в червні 2016 року, однак відпустили під заставу.

Верховна Рада 5 липня 2016 року зняла з Онищенка недоторканність, але той втік з України та перебуває в розшуку. Інтерпол відмовився оголошувати Онищенка в міжнародний розшук.

Українським ЗМІ Онищенко давав інтерв’ю в Іспанії. Він заявляв, що раніше був партнером президента Порошенка в корупційних політичних схемах, але надалі Порошенко “здав” його.
Онищенко постійно заявляв, що має записи із компроматом на президента.

Адвокатом Онищенка у лютому 2018 року стала екскандидатка в аудитори НАБУ Марта Берш зі США.

Українським ЗМІ Онищенко давав інтерв’ю в Іспанії. Він заявляє, що раніше був партнером президента Порошенка в корупційних політичних схемах, але надалі Порошенко “здав” його.
Онищенко постійно говорив, що має записи із компроматом на президента Порошенка.

У жовтні 2016 року НАБУ повідомило про те, що наявність в Олександра Онищенка паспорта громадянина Греції. СБУ заявляло також про російське громадянство втікача.
Із 2017 року він мешкав також у Німеччині, де придбав нерухомість і запросив громадянство ФРН.

Про те, що НАБУ завершило досудове розслідування щодо Онищенка, повідомлялося в липні 2018 року.

Народному депутату-втікачу інкримінують вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 3 ст. 27 (види співучасників), ч. 4 ст. 28 (вчинення злочину групою осіб), ч. 5 ст. 191 (привласнення майна), ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 205-1 (підроблення документів), ч. 2 ст. 364-1 (зловживання повноваженнями), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення), ч. 3 ст. 209 (відмивання коштів), ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю), ч. 1 ст. 388 (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт) КК України.

У лютому 2019 року його справа пішла до суду.

У липні 2019 року Онищенко намагався балотуватися по мажоритарному округу до Верховної Ради України, але ЦВК і суд зняли його з реєстрації.

Німецькі правоохоронці 29 листопада затримали екснардепа Олександра Онищенка в німецькому місті Аахен за запитом Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Антикорупційний суд 21 січня 2020 року слухав справу Онищенка у спеціальному судовому розгляді, тобто – заочно, адже фігурант перебуває за межами країни.

Читайте також:
У Борисполі затримали фігурантку “газової справи Онищенка” – матір нардепа-втікача