Великдень під страхом смерті: йдучи до храму, християни Нігерії ризикують життям

автор: Юрій Олійник
співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень”

Під час пандемії коронавірусної хвороби в багатьох європейських країнах ставиться під сумнів відвідування церков на Великдень через високий ризик заразитися. Тим часом на Африканському континенті, в Нігерії, християни вже не один рік змушені в прямому сенсі ризикувати життям, прийшовши до церкви зустріти Воскресіння Христове. Та попри небезпеку, вони продовжують іти до храму.

У Нігерії та сусідніх із нею державах теракти у церквах чи місцях скупчення віруючих на головні християнські свята – Різдво та Великдень – вже стали сумною традицією. Церковні лідери неодноразово заявляли про те, що християни в цій найбільшій за кількістю населення країні Африки переживають справжній “геноцид”.

Наймасовішими переслідування є на лінії зіткнення зон впливів мусульманської та християнської релігій.

На півдні континенту місіонерська робота з навернення до християнства триває лише з кінця ХІХ сторіччя і досі не завершена. Однак місцеві язичники вступають у симбіоз із християнами на фронті боротьби проти півночі (через високу нетерпимість мусульман).

Багато мусульман, зокрема в західній Африці, Уганді тощо, також є неофітами. І це ще більше додає запеклості у міжконфесійних конфліктах. Оскільки окремі народності переважно сповідують одну релігію, релігійна складова протистояння посилюється національною.

Велика кількість країн із поліконфесійним населенням, характерна для “Чорної Африки” – результат колоніальної політики європейських держав. Які проводили територіально-адміністративний поділ не за регіонами проживання конкретних народів, а керуючись зовсім іншими параметрами (такими як річкова система або, скажімо, близькість до залізничного полотна – задля полегшення експорту місцевих природних ресурсів).

Особливо проблемною є ситуація в Нігерії, на північному сході якої діє ісламістська група Боко Харам, що присягнула терористичній “Ісламській державі” (ІДІЛ). Попри свою назву, яка буквально означає “ні західній освіті”, це угруповання активно вербує прихильників через соцмережі.

Маючи базу на стику Чаду, Камеруну, Нігеру та Нігерії, в пустельних районах біля озера Чад, Боко Харам активізує свою діяльність. Наприкінці березня 2020 року відбулися чергові зіткнення між бойовиками угруповання та військовими силами Нігерії в провінції Борно, в результаті яких загинуло щонайменше 50 нігерійських солдатів. Тоді ж ісламісти напали на чадську базу на півострові Бома, що на озері Чад, знищивши 98 військовослужбовців та низку бронемашин.

На відміну від ваххабітських груп, які борються переважно з іншими мусульманами – “мунафіками” (“лицемірами”) та шиїтами, Боко Харам зупиняє саме християнську проповідь, прагнучи перетворити Нігерію на суто ісламську державу. Хоча за віросповіданням населення країни поділене фактично порівну – з дуже незначною перевагою мусульман, які мешкають на півночі, тоді як південь є переважно християнським.

Читайте також:
У Нігерії звільнили майже 900 дітей з полону бойовиків

Втім, відтоді як 1999 року в 12 північних штатах Нігерії було запроваджено закони шаріату, масові вбивства християн тут стали, на жаль, звичайним явищем. Мартиролог загиблих налічує тисячі жертв, і з кожним роком ця сумна цифра зростає.

Щороку відбуваються такі напади на християнські храми, як атака смертника, який 2012 року на замінованому автомобілі врізався в церкву у місті Кадуна, вбивши 41 людину. І такі, як у Страсну п’ятницю 2019 року, коли під час різних нападів було вбито понад 40 християн.

Пожвавилися напади на християн і в сусідній державі Буркіна-Фасо. З початку 2019 року там здійснено кілька десятків атак на протестантські та католицькі храми, загинуло понад 750 людей. Зокрема, 24 грудня 2019-го в місті Арбінда загинуло 35 мирних жителів і військовослужбовців (хоча армії вдалося знищити 80 нападників). А 17 лютого в Сігаджі розстріляли пастора, його дітей та парафіян. Врешті близько 700 тисяч осіб стали вимушеними біженцями.

У Нігерії ж, окрім фанатиків із Боко Харам, жорстоким переслідуванням християн займаються й банди з представників кочового народу фулані, який також переважно сповідує іслам.

За даними Міжнародної спільноти громадянських прав та верховенства закону (International Society for Civil Liberties and Rule of Law), з початку 2020 року в Нігерії було вбито не менше 350 християн. А з червня 2015-го, відколи президентом країни став Мухаммад Бухарі, в країні винищено понад 11 500 представників християнської громади. З них близько 4 тисяч – жертви Боко Харам, а 7,5 тисяч – окремих банд кочовиків-фулані. Ці дані зібрані у спеціальній доповіді “Нігерія: поле вбивства беззахисних християн”.

Проблема не лише в релігійних, а й в етнічних відмінностях. Фулані, які були першопрохідцями у поширенні ісламу в Нігерії у ХІХ столітті, конфліктували із землеробами за доступ до пасовищ і водних ресурсів. Протистояння триває й досі, але тепер – за доступ до нелегального вимивання золота. Скажімо, в 2018 році в результаті протистоянь між пастухами-фулані та осілими фермерами-християнами було вбито 86 людей і спалено 50 домівок.

Ситуація ускладнюється з посиленням нестабільності у 200-мільйонній країні. Зокрема зростає рівень недовіри до президента Бухарі, що походить саме з  народу фулані. Християни, і насамперед найрозвинутіший народ півдня – йоруба – підозрюють його в небажанні вживати адекватних заходів, щоб припинити кровопролиття.

Хоча не лише нігерійські католицькі єпископи та Християнська асоціація Нігерії регулярно організовують національні протести з вимогами до уряду зупинити вбивства і покарати нападників, а й деякі західні лідери вказують нігерійській владі на необхідність покласти край цій війні. Зокрема, стурбованість палаючими церквами і нападами на віруючих висловлював президент США Дональд Трамп.

Цього року Великдень, який більшість африканців святкує за григоріанським календарем (крім православних Александрійського патріархату та орієнтальних Ефіопської і Еритрейської церков), у Нігерії припадає на 12 квітня.

Водночас у країні розгортається епідемія коронавірусу – станом на 9 квітня було зафіксовано більше 288 випадків захворювання. З 30 березня рішенням уряду закрито найбільші міста Лагос і Абуджу, в сусідніх штатах оголошено надзвичайний стан. Хотілося б вірити, що посилення контролю зменшить ризик традиційної хвилі “великодніх” нападів, принаймні в зонах, контрольованих владою.

Втім, як повідомляє видання Christian Today із посиланням на дані Міжнародної правозахисної християнської організації Open Doors, починаючи з 30 березня ісламісти, скориставшись карантином, убили вже щонайменше 32 християн, включно з вагітною жінкою.

За умов, коли всі сидять по своїх домівках і не можуть сподіватися на швидку допомогу від громади однодумців, завадити нападам на беззахисне населення можуть лише силові органи. І в цій ситуації все залежить передусім від рішучості влади… і її бажання припинити конфлікт.

Читайте також:
Карантин долає епідемію: як боролися з лихоманкою Ебола