СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
198634 +3130
Летальні випадки:
3959 +56
Одужали:
87882 +1009
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 2209975 (+20049). Оновлено: 09:30 27.09.2020

Карантин долає епідемію: як боролися з лихоманкою Ебола

 

автор: Юрій Олійник
співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень”

У часи оголошеної ВООЗ світової пандемії нового коронавірусу людством шириться паніка, підкріплена обміном інформації в інтернеті. Але ж цивілізація пережила не одну моровицю з набагато більшим рівнем летальності – від Юстиніанової чуми та Чорної смерті до “іспанки” на початку ХІХ сторіччя. І кожна з них у свій час справила значний вплив на геополітику та розвиток економіки.

В останні кілька тижнів про ці смертоносні пандемії минулих сторіч, які у свій час викошували десятки мільйонів людей, згадують досить часто. Та не менш цікавим є досвід боротьби з (на щастя) не такими масштабними за поширенням, але особливо небезпечними за показником летальності інфекціями сучасності. Саме до таких належить лихоманка Ебола, зупинити розповсюдження якої допомагають передусім жорсткі заходи карантину.

Смертоносні кажани

Уперше спалах Еболи було зафіксовано 1976 року в Демократичній Республіці Конго (ДРК). Ймовірно, хвороба передалася людині від фруктових кажанів, які нарівні з мавпами є головними природними носіями вірусу. Одне із селищ, де його виявили, розташоване неподалік річки Ебола, звідки хвороба й отримала свою назву.

Рівень смертності від спричиненої еболавірусом геморагічної лихоманки, одним із симптомів якої були масивні зовнішні та внутрішні кровотечі, на початку сягав 90%.

Це був один із багатьох смертельних, та мало розповсюджених збудників, аж поки заражена сім’я не поширила вірус по навколишніх селах у Гвінеї, Сенегалі, Сьєрра-Леоне, а згодом – навіть у пустельному Малі (2014-16 рр.).

З кінця 2013 року великий спалах знову почався у ДРК, в окрузі Джіра. Лише за 2014 рік загинуло більше 9 тисяч людей. Далі кількість заражених зростала експоненціально – до 25 тисяч у квітні 2015-го.

Швидка смерть як запобіжник пандемії

На відміну від грипу, Ебола не переросла в пандемію, бо швидко вбиває носія – заражена людина не встигає прожити достатньо, щоб інфікувати значну кількість населення.

Окрім того, вірус не поширюється повітряно-крапельним шляхом, а лише через безпосередній контакт із зараженими рідинами (наприклад, кров’ю, слиною, фекаліями інфікованої людини чи тварини або речами, на які вони потрапили) та пошкодженими шкірними покривами хворих.

Однак ліцензованої вакцини проти Еболи досі не існує (лише експериментальні), і головний спосіб боротьби з поширенням цього вірусу – його локалізація.

Спалахи захворювання на лихоманку Ебола не випадково фіксують в основному в Західній Африці – умови в регіоні вологих джунглів є особливо сприятливими для розвитку збудника. Це може спричинити враження, буцімто йдеться лише про загрозу для обмеженого кола країн. Адже є немало “болячок”, які концентруються саме в гарячому кліматі – наприклад, малярія.

Але Ебола не лише “привозилася” хворими в інші країни та на континенти, а й успішно передавалася іншим людям – скажімо, в Португалії.

Протягом 2014-2015 років поодинокі випадки захворювання були зафіксовані в Італії, Іспанії, Великій Британії і США. У серпні 2014 року Всесвітня організація здоров’я навіть оголосила через епідемію Еболи міжнародну надзвичайну ситуацію. І те, що ця страшна недуга не стала глобальною проблемою – заслуга передусім зусиль медичних працівників.

Як важливо вірити медикам і не цілувати покійників

У 2017 році Ебола, здавалося, була подолана. Але вже наступного року з новими силами з’явилася в перманентно нестабільній країні – Демократичній Республіці Конго. Де, до слова, служать наші миротворці.

Зараза поширилася на провінції Північне Ківу та Ітурі, а згодом також і на Південне Ківу. Загалом із 3186 підтверджених випадків захворювання було зафіксовано 2199 смертей.

У 2019 році десятки випадків захворювання на Еболу було зафіксовано також в Іспанії та США.

Зменшення кількості смертей зумовлено карантинними заходами та збільшеннями уваги ВООЗ, участю європейських лікарів.

Однак в Африці населення часто з підозрою ставиться до дій іноземців. Те, що Ебола одночасно спалахнула у двох регіонах (Західній Африці та ДР Конго) і швидко набрала катастрофічних масштабів, призвело до поширення конспірологічних припущень про її штучність, та навіть пов’язаність із вакцинаційними акціями. Звідси – напади на медичні центри в листопаді 2019.

Читайте також:
У “ДНР” вважають, що коронавірус придумала Америка,
щоб зірвати святкування 75-річчя Перемоги в РФ

Серед місцевих жителів розповсюджуються і містичні пояснення Еболи, пов’язані з діяльністю відьом чи чаклунів, представників ворожих племен. Також під підозри щодо магії потрапляли молоді люди, які вижили й отримали імунітет, навіть якщо всі їхні родичі повмирали.

Час від часу спалахувала агресивна паніка – зафіксовані напади на карантинні центри, де утримували хворих. Скажімо, в столиці Ліберії Монровії у серпні 2014 року озброєні люди взяли такий центр штурмом, і кілька десятків хворих розбіглись. Потім їх шукали впродовж декількох днів…

Багато заражених, замість звернутися по кваліфіковану допомогу, надавали перевагу “традиційній медицині” – тим самим чаклунам. А ті часто використовують практики пускання крові, що лише сприяє поширенню хвороби.

Натомість західних лікарів місцеве населення підозрювало в зумисному поширенні Еболи, використанні органів померлих та інших гріхах. Особливу лють викликали намагання медиків пояснити, що поширенню Еболи сприяють місцеві традиції поховання, зокрема цілування померлих від вірусу та інші контакти з їхніми тілами без належних засобів захисту.

У лютому 2019-го через напади на своїх співробітників регіон на певний час була змушена залишити організація “Лікарі без кордонів” (тоді загинуло п’ятеро й було поранено понад 50 медиків). У листопаді того ж року в ДРК вбили радіожурналіста Папі Мумбере Магамбу, який у своїй радіопрограмі розповідав про вірус Ебола, намагаючись підняти обізнаність населення про цю хворобу.

Втім, попри все це, у ставленні африканців до медичних працівників принаймні в деяких країнах все ж відбуваються певні зрушення. Наприклад, у Сьєрра-Леоне працівники Червоного Хреста налагодили співпрацю зі знахарями для поширення правдивої інформації про хворобу.

Карантин рятує, нестабільність вбиває

Найефективнішими в боротьбі з Еболою є елементарні заходи карантину. І тут теж особливо помітна різниця між порівняно стабільними державами в Західній Африці, які перекривали кордони й жорстко обмежували внутрішнє переміщення осіб, та failed state, якою стала ДР Конго.

У Сьєрра-Леоне, наприклад, з 19 по 1 вересня 2014 року було оголошено тотальний карантин із забороною виходити з будівель, тоді як кілька тисяч добровольців обходили помешкання для виявлення хворих.

Натомість у ДРК контроль уряду мінімальний – особливо на східних кордонах країни, де постійно йдуть бойові дії з повстанцями, підтримуваними з сусідніх Руанди та Уганди. Тому й закономірно, що саме на сході ДР Конго знову спалахнула епідемія 2018 року.

Читайте також:
ДР Конго: конфлікт, українські миротворці та інтереси

Коронавірус на континенті немитих рук

Чи такий страшний на тлі Еболи новий коронавірус?

Якщо йдеться про Африканський континент, то, з одного боку, COVID-19 не надто поширюється в гарячому кліматі. А з другого – нестача доступу до чистої води (близько 50% населення просто не мають змоги регулярно мити руки) і перенаселеність новопосталих фавел навколо столиць провокує поширення епідемії.

На середину березня ВООЗ фіксує лише 200 випадків захворювання новим коронавірусом на південь від Сахари. Але ситуація може змінитися кардинально.

Втім, нестача відповідних тестів і неможливість діагностувати коронавірус сприяє зменшенню офіційної статистики.

* * *

Чи чекати надалі нових епідемій? Звісно, що так. Епідемії супроводжують людство вже кілька тисяч років – з часу переходу до землеробства і скотарства та, відповідно, скупченого способу життя. В густонаселеному світі з високою мобільністю неминучі нові прояви вірусів та бактерій, які, до того ж, постійно мутують.

І в цій ситуації варто не так сподіватися на фантастичні досягнення медицини, як покладатися на елементарну профілактику, допомогу країнам зі спалахами епідемій на ранньому етапі та більш прискіпливе ставлення до прикордонного контролю й обмеження міграції.

Читайте також:
У ВООЗ повідомили про старт випробувань вакцини від коронавірусу

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

17
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: