Де Голуб із “Беркута”? Суд щодо підпалу бази спецпідрозділу у Львові триває без підозрюваного

автор: Людмила Кліщук

Шість років тому – ввечері 20 лютого 2014 року – на базі львівського підрозділу “Беркут” по вулиці Тролейбусній прогриміли вибухи й спалахнула пожежа. Вогонь знищив чергову частину та склад зі зброєю, двоє людей загинуло, зникло 287 одиниць вогнепальної зброї і боєприпасів, а також транспортні засоби.

За словами очевидців, судячи з одночасного загоряння з кількох сторін, було скоєно підпал “коктейлями Молотова”.

Після локалізації пожежі виявили тіла двох співробітників “Беркута” – львів’ян Романа Кизика та Назара Мирки, які перебували на посадах міліціонера автороти та міліціонера-водія.

“Новинарня” дізнавалася, чи опинився хтось на лаві підсудних за цей злочин та як триває судовий розгляд події, що зникла з радарів громадської думки.

Хто міг знищити базу

На початку досудового розслідування правоохоронці опрацьовували різні версії причин загоряння бази спецпідрозділу “Беркут” у Львові. Одна з них – займання приміщення нібито сталося… від лампочки. Ще одна – базу “Беркута” підпалили активісти Майдану.

У листопаді 2014 року, під час пресконференції представників Генпрокуратури до річниці першого розгону Євромайдану, серед присутніх був колишній львівський “беркутівець” Роман Дракус. Роман, як передавало “Радіо Свобода”, неодноразово заявляв слідчим, що пожежу спланували та спричинили самі ж “беркутівці”.

Згоріла база “Беркута” у Львів, лютий 2014. Фото: Захід.net

Про те, що такий задум визрівав у керівництва підрозділу, Дракус дізнався випадково того ж дня, 20 лютого, із розмов з колегами.

“На питання, навіщо “беркутівцям” було влаштовувати підпал власної бази, Роман висуває версію про те, що вони намагалися знищити документи про свою причетність до подій Майдану, а також викрасти зброю, яка могла слугувати речовим доказом”, – розповідала журналістка Центру громадянських свобод Марія Томак.

Політ Голуба: Львів – Москва

Восени 2014 року від правоохоронців почалися перші процесуальні кроки.

Так, 3 листопада 2014-го прокуратура Львівської області оголосила про підозру:

• у вчиненні умисного знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах (744 тисячі гривень) та спричинило загибель двох людей, – частина 2 статті 194 ККУ;
• у перевищенні влади та службових повноважень – частина 3 статті 365 ККУ.

“Слідчими прокуратури було вжито необхідних заходів до завершення пожежно-технічної експертизи, яка повинна була встановити причини пожежі на базі “Беркута” 20 лютого 2014 року. Вказану експертизу проводили фахівці Київського НДІ судових експертиз, які 3 листопада надали слідчим прокуратури її висновки. На підставі результатів експертизи та з врахуванням матеріалів провадження отримані достатні дані для винесення повідомлення про підозру одному з керівників БМОП “Беркут”, – інформували свого часу в пресслужбі прокуратури Львівської області.

Підозру отримав Сергій Голуб, який на момент підпалу бази перебував на посаді в.о. командира батальйону.

Офіційно його посада звучала так: заступник командира – начальник штабу БМОП “Беркут” ГУМВС України у Львівській області.

Сергій Голуб. Фото із YouTube

10 березня 2015 року було розпочато спеціальне досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні – тобто, без присутності фігуранта. Бо Голуб утік з України.

Про це “Новинарня” дізналася з ухвали Франківського районного суду міста Львова від 16 вересня 2015 року.

“….Керівництвом ГУМВС України у Львівській області надано додаткову відпустку, під час якої останній 16.10.2014 року виїхав за межі України – вилетів з аеропорту м. Львова в м. Москва (аеропорт “Внуково”). Згідно з інформацією Державної прикордонної служби України, 16.10.2014 року покинув територію України, виїхавши у Російську Федерацію”, – зазначено в тексті ухвали.

Із цього ж судового документа стає відомо, що, починаючи з 24 листопада 2014 року, підозрюваного Голуба було оголошено у міждержавний розшук, а 17 січня 2015 року – в міжнародний.

Цікаво, що слідчі прокуратури встановили, що 16 жовтня, в день втечі, керівництво ГУ МВС України у Львівській області надало Голубу додаткову відпустку – і він того ж дня виїхав за межі України.

Разом з тим, львівські ЗМІ з посиланням на власні джерела писали, що після початку бойових дій на Донбасі Сергій Голуб деякий час перебував у зоні АТО.

“Призначений винним”: що каже підозрюваний Голуб

П’ять років тому Сергій Голуб записав звернення, яке опублікували на YouTube. На відео екскомандир львівського “Беркута” розповів свою версію подій тієї лютневої ночі.

За його словами, з грудня по лютий 2014 року підрозділ був оточений та заблокований громадськими активістами, а “кожен рух працівників був під пильним оком людей”.

“20 лютого від осіб, які організовували погроми та підпали райвідділів, прокуратури, Служби безпеки, військових частин та заволодівали зброєю з цих підрозділів, почали лунати прямі неприховані погрози та вимоги покинути територію підрозділу та передати зброю”, – каже Голуб.

“Коли ми отримали інформацію про те, що агресивно налаштовані громадяни наближаються до дислокації підрозділу з метою штурму, мною було прийнято рішення: забарикадуватися в черговій частині, оскільки це приміщення гарно захищене та більш надійне”, – говорить колишній командир.

За його словами, увечері 20 лютого в підрозділі залишалося близько 20-25 осіб.

Голуб пригадує: першим зайшов у кімнату зі зброєю, вона (зброя – “Н”) була на місці.

“Як тільки я увімкнув додаткове освітлення – пролунав вибух, приміщення охопило полум’я. Я отримав значні опіки тіла та був госпіталізований в опіковий центр, де близько двох місяців проходив лікування”, – заявляє “беркутівець”.

Голуб каже, нібито непричетний до вивезення зброї з території підрозділу.

“Зброю та спецзасоби батальйону протягом двох діб вивозили люди, які зайняли приміщення після пожежі. У тому процесі брав участь і колишній працівник “Беркута”, це відомо прокуратурі”, – каже Голуб, не називаючи імен.

Він запевняє, що під час слідчих дій не тікав та не переховувався, а “максимально надав всю інформацію, яка цікавила прокуратуру, проходив очні ставки та слідчі експерименти”.

Вважає себе “винним, якого призначили” та вкотре повторює: він не підпалював базу.

“Шукати треба серед тих людей, яким на той час потрібна була зброя будь-якою ціною. Справжні винуватці найбільше зацікавлені в обвинувачені інших… Комусь потрібна була тоді зброя… Комусь хотілося сісти в крісло командира, хтось мріяв стати заступником”, – пояснював Голуб у напрямку конспірології.

Як триває суд за обвинуваченням Голуба… без Голуба

18 березня 2015 року обвинувальний акт про обвинувачення Сергія Голуба у перевищенні влади або службових повноважень, які спричинили тяжкі наслідки, скерували до суду. Це частина 3 статті 365 Кримінального кодексу України.

Станом на лютий 2020 року Франківський районний суд міста Львова продовжує розгляд кримінального провадження за обвинуваченням Сергія Голуба.

Потерпілими у кримінальному провадженні є батьки двох загиблих “беркутівців” – Василь Мирка та Василь Кизик. 

“У ході судового розгляду допитано свідків обвинувачення. На даний час триває дослідження доказів у кримінальному провадженні, а саме огляд відеозаписів, які є додатками до протоколу огляду”, – розповіла “Новинарні” речниця прокуратури Львівської області Юлія Шевченко.

Матеріали провадження за частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України (умисне знищення майна, вчинене шляхом підпалу, яке спричинило загибель людей) виділені в окреме провадження, пояснили в прокуратурі. Досудове розслідування в цьому провадженні доручено Державному бюро розслідувань.

Станом на лютий 2020 року воно зупинене у зв’язку з розшуком фігуранта справи.

Читайте також:
Обміняні екс-“беркути” Тамтура й Маринченко повернулися до Києва і просять амністію