Чому віддача убивць Майдану на обмін – це червона лінія, яку не можна перетинати

Роман Кулик
громадський активіст, ветеран АТО, історик, працівник УІНП

(FB)

Виглядає так, що завтра апеляційний суд змінить запобіжний “беркутівцям” “чорної роти” і вони таки потраплять на обмін. Інакше сьогоднішнє шоу в суді немає ніякого сенсу – термінова заміна Рябошапкою групи прокурорів по справі, які не хотіли звільняти підозрюваних, повна колаборація чотирьох “нових” прокурорів з адвокатами “беркутівців”, оперативність призначення апеляції.

Заради повернення наших громадян, особливо військовослужбовців, які там уже не один рік, можна йти на важкі компроміси і відпускати всіляких потвор. Я завжди дотримувався такої думки і сумніви мав лише на останньому обміні з Цемахом.

Але є межі, які не варто перетинати. На мою думку – це одна з таких ситуацій, обмінювати цих “беркутівців” не можна.

І не просто тому, що один із них натягнув російський триколор в суді – причини значно ґрунтовніші:

1) Розслідування справ убивства героїв Небесної сотні має безпрецедентне значення для України. Воно має поставити формальну крапку в питанні легітимності зміни влади в 2014-му і спростує міфи, що ширяться росіянами навколо загибелі українських активістів та боїв на Майдані.

У нас і так лишилось пару калік, які одразу не повтікали до РФ, а лишились в Україні, щоби за 5+ років слідства та судів тупо видати їх росіянам.

2) Мовчу вже про значення вироків для сімей убитих. Це за замовчуванням зрозуміло, наскільки важливим є досягнення справедливості для них й тієї частини суспільства, що брала участь в Революції Гідності. Забрати цю можливість заради обміну? Не можна ставити громадян перед таких вибором.

3) І це буде апофеозом обкатки росіянами технології маніпуляції Україною через обміни. Якщо вони можуть “виторгувати” в нас навіть убивць Небесної сотні, наріжний камінь Революції Гідності, то вони можуть витягнути кого завгодно. Це означатиме можливість повної безкарності для російської агентури, військовослужбовців, агентів впливу будь-якого штибу – від Цемаха та Просолової до Вишинського. Адже всіх можна поміняти. Особливо, якщо це кінець року/каденції/передвиборчий період.

Решту нюансів (на кшталт – якого дідька видавати “беркутівців”, які не брали участі в боях російсько-української війни на боці ворога, не звинувачені в шпигунстві, зраді і т.д.?) навіть винесу за дужки. На фоні трьох сформульованих блоків “проти” їх обміну це – дрібниці.

Це надскладна дилема, але моя позиція – думати про їх обмін можна хіба після вироку й відсидки частини терміну ув’язнення. І то під великим питанням. Але не так як зараз – в авральному порядку і при мовчанці перших осіб держави, генпрокурора.

Читайте також:
Ви розумієте, що заради обміну освячується практика ручного керування судами й прокурорами? – журналістка