У шпиталі Дніпра помер командир взводу 36 обрмп В’ячеслав Кубрак, поранений на Донбасі

доповнено

У п’ятницю, 11 жовтня, у Дніпровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова помер командир інженерно-саперного взводу 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського прапорщик В’ячеслав Кубрак.

Боєць був поранений 8 жовтня під час виконання бойового завдання в зоні проведення Операції об’єднаних сил. Лікарі боролися за його життя упродовж трьох днів.

Про це повідомляють військові з 36 обрмп на сторінці підрозділу у Facebook.

“Внаслідок отримання мінно-вибухового поранення 8 жовтня, під час виконання бойового завдання в Операції об’єднаних сил, сьогодні в Дніпровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова помер прапорщик КУБРАК В’ячеслав Анатолійович – командир інженерно-саперного взводу”, – йдеться в повідомленні.

Кубрак підірвався на міні під час виконання завдання з проведення інженерної розвідки.

“Три доби лікарі боролися за його життя, проте смерть виявилась сильнішою. Спочивай з Богом, брат-морпіх. Командування та весь особовий склад морських піхотинців висловлює щирі співчуття рідним загиблого. Пам’ятаємо, сумуємо, помстимося”, – написали побратими бійця.

В’ячеслав Анатолійович Кубрак народився 11 квітня 1986 року.

Про командира інженерно-саперного взводу прапорщика В’ячеслава Кубрака, на особистому рахунку якого – не одна сотня бойових розмінувань, у 2017 році писало “Військо України”. Серед військовослужбовців 36-ї окремої бригади морської піхоти він був відомою людиною – брав участь у миротворчій місії в Косові, виходив із Криму, бойове хрещення прийняв у вересні 2014-го під Маріуполем.

Під час служби у складі українського миротворчого контингенту в Косові Кубрак – водій тягача на базі “Уралу” – брав участь у порятунку авто польських миротворців, які не впоралися з керуванням, звалилися в гірську прірву та зависли на дереві.

Згодом, теж у мирний час, 2008 року, В’ячеслав Кубрак у складі інженерно-саперного загону 17-ї окремої танкової бригади ліквідовував наслідки техногенної катастрофи на 61-му арсеналі ЗСУ в Лозовій на Харківщині – пожежею тоді було охоплено майже 400 гектарів арсеналу, де на зберіганні — понад 90 тисяч тонн боєприпасів.
Загалом підрозділ, в якому служив Кубрак, розміновував прилеглі території з 2009-го по 2012 рік, отримав там контузію.

“Як людина віруюча, він ніколи не довіряв забобонам. Проте один випадок дещо змінив його погляди. Сталося це у п’ятницю, 13-го.
З перевіркою до Лозової приїхав представник Генерального штабу. Поважний гість захотів на власні очі побачити чим займаються сапери. На карті тицьнув пальцем у ділянку, на яку волів поїхати. Дві години комбат умовляв «інспектора» змінити маршрут, пропонуючи більш безпечне місце. Однак той уперто наполягав на своєму. Та великі зірочки роблять великі справи. «Генштабівця» на об’єкт повіз Вячеслав Кубрак на гусеничній техніці ІМР-2. При проїзді через небезпечну ділянку під машиною вибухнула міна 82-го калібру. У результаті Кубрак отримав контузію, а полковник довго не міг оговтатися. Проте весь екіпаж залишився живим!” – іглося в матеріалі “Війська України”.

Наступним місцем служби В’ячеслава був Крим, куди В’ячеслав поїхав за своїм коханням – офіцером-вихователем в одній із військових частин Іриною. На півострові Кубрак і вступив до лав 36-ї бригади військ берегової оборони (місце дислокації — селище Перевальне).

У складі 36-ї кримської бригади В’ячеслав двічі брав участь у міжнародних військових навчаннях “Сі бриз”.

У лютому-березні 2014-го Кубрак зі своїм підрозділом перебував у блокаді в ППД після вступу на півострів російських окупантів.

“Кубрак згадує, що тоді Перевальне, можливо, було єдиним кримським містечком, де на будівлях військової установи майоріли синьо-жовті прапори. Потім командир частини Стороженко здає окупантам автомобільний парк і зброю, а своїм підлеглим «рекомендує» запастися палицями та металевими щитами…”

З понад 900 бійців особового складу 36-ї бригади на материкову Україну повернулися лише 140, серед них – В’ячеслав Кубрак.

У вересні 2014 року В’ячеслав Кубрак у складі батальйону морської піхоти пройшов бойове хрещення поблизу селища Гранітне, що на північ від Маріуполя. Тоді ще не обстріляні “кримчани” відразу потрапили під шквальний вогонь російської важкої артилерії, “градів”.

У друге відрядження на охоплений війною Донбас В’ячеслав поїхав уже командиром інженерно-саперного взводу, знову в сектор “Маріуполь”.

В’ячеслав Кубрак (ліворуч)

“Це трапилося вночі поблизу селища Лебединське. Кубрак разом зі своєю командою вийшов на чергове завдання. Крок у крок, слухаючи повітря, сапери просувалися вперед, обстежуючи територію. Захопившись «тихою» роботою, бійці не помітили, як наблизилися до ворожих окопів. Аж раптом почули цікаву розмову. Окупант рацією передавав поплічнику інформацію про встановлені ними мінні пастки, а також маршрути, якими заплановано здійснити набіг на «хунту» найближчого недільного ранку. Те базікання «орків», за словами Вячеслава, стало справжньою знахідкою для наших саперів. Тож вони вирішили повернути, як-то кажуть, сепару — сепарове. Крадькома зняли ворожі міни та виставили їх на ті маршрути, якими мала рухатися диверсійна група. Для багатьох окупантів той ранковий похід був останнім”, – ішлося в статті “ВУ”.

За даними видання, 2016 року взвод В’ячеслава Кубрака першим вступив на східну околицю Широкиного, з якої після двох років окупації пішли озброєні бандитські формування.

“Хочу попити води з криниці, — згадував В’ячеслав, — а поруч на мене «дивиться» хвіст протипіхотної міни натискної дії. Акуратно дістаю та читаю маркування: «Російська Федерація. 2013 рік». Тільки з одного невеличкого двоповерхового будинку ми «зняли» 27 прихованих «сюрпризів»! На жаль, одна міна розірвалася. Тоді наш побратим зазнав поранення”.

Тоді ж, у 2017-му, сюжет про роботу сапера Кубрака знімало Військове телебачення:

Як відомо з соцмереж, В’ячеслав Кубрак одружився в липні ц.р.

Загинув він через три місяці після одруження.

“Мій Славік був янголом на землі – чесний, щирий, добрий, надійний, ми так довго шукали одне одног, сьогодні рівно три місяці як ми одружилися.
Подякуйте від мене і родини всім, хто боровся за життя Славіка, хто молився, бажав одужання. Не судилося… Нас розлучила ця клята війна”, – передає слова дружини Кубрака Анастасії дніпровська волонтерка Тетяна Губа.

В'ячеслав Кубрак 3 В'ячеслав Кубрак 4 В'ячеслав Кубрак з дружиною
<
>
В'ячеслав Кубрак з дружиною Настею

За даними “Новинарні“, В’ячеслав Кубрак – п’ята бойова втрата Об’єднаних сил у жовтні.

3 жовтня на Луганщині від кульового поранення, завданого снайпером ворога, загинув боєць 14-ї механізованої бригади ЗСУ Юрій Тишик.

4 жовтня внаслідок ворожого обстрілу біля Мар’їнки поліг старший солдат Олег Ремінний зі складу 1-ї окремої танкової Сіверської бригади ЗСУ.

6 жовтня біля Красногорівки від ворожою кулі поліг старший солдат 28 омбр Іван Дейкун.

10 жовтня на Донеччині внаслідок обстрілу бойовиків поліг морпіх Юрій Волк із 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ.

Читайте також:
Загиблі герої вересня: 13 облич та історій

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна