Бондар: Головний парадокс цих виборів – “емоційні прагматики” vs “раціоналісти-ідеалісти”

Андрій Бондар
письменник, перекладач, блогер

(FB)

Знаєте, який для мене головний парадокс цих виборів?

Коли говорять, що це боротьба “раціонального” (логіки, аргументів; наприклад, от дивіться: все-таки йдемо в Європу, ось, що зроблено, ось план, ось терміни, ось санкції проти Росії, ось наші союзники…) і “емоційного” (рекламна кампанія без гасел, чортик з телевізора, голосування по приколу, незрозуміло, що це і хто це, і хто за ним, і куди йдемо – похер, ми емоційні, ми тут серіал дивилися і нам прикольний цей пацанчик, а барига поганий і найгірший президент у світі…).

Ну, окей, кажуть і кажуть. Повіримо словам.

Але ж ні! Потім, буквально через слово, приблизно ті самі люди говорять, що це протест “прагматичного” (“прості люди” ТМ, які хочуть добре жити і їм пофіг на все, крім свого добробуту) проти “ідеалістичного” (Україна, національне, мова, історія, захист батьківщини та ще кілька віджилих і нікому не потрібних химер).

Тобто, виходить, що зараз вибори виграють “емоційні прагматики”, а програють “раціоналісти-ідеалісти”.  🙂 Це що, взагалі, пардон, за херня?

Якого ще “прагматичного”?  🙂

Що це за прагматики, до яких не достукатися раціональними аргументами?  🙂 Це прагматики? Ви, к.м., коли востаннє Джона Дьюї читали, прагматики? А з логікою формальною все гаразд у прагматиків? Якщо вам так погано було всі ці роки, як ви описуєте, то як ви взагалі вижили при цьому нелюдському режимі?

І вся ця гібридна парадоксальність дістає найбільше. А потім вони питають: що це у вас за жанр такий незрозумілий – це оповідання такі чи це такі есеї?

Ви, к.м., запитайтеся краще в себе, що у ваших головах, а не в моїх оповіданнях, які ви ніколи не прочитаєте, як і сотні книжок, що тут видаються раціоналістами-ідеалістами – невідомо навіщо, до речі, бо їх ніколи в житті не прийдуть і не куплять “емоційні прагматики”, к.м., які
а) не читають взагалі,
б) не читають українською,
в) навіть не уявляють, що існує якийсь сегмент реальності, де читають українською.

Тому що середній наклад україномовної книжки знаєте який, панове прагматики? Не знаєте, то запитайте у Книжковій палаті чи в Інституті книги.

Зате, к.м., ці прагматики офігенно кльово дають раду з вау-ефектами і голосують за піксельні голограми з телевізора.  🙂

Читайте також:
#ВимагаюЗмісту: Вакарчук виступив зі зверненням до фіналістів виборів