Раби і вільні люди: чому й “хорошим” росіянам нас не зрозуміти

Віктор Трегубов
Журналіст, активіст партії “Демократична сокира”

(FB)

У тій же темі про “не таких росіян”, яких не пускають в Україну, попри те, що вони ж хороші і навіть не (зовсім) вата.

Головний затик в не-розумінні нас ними і їх нами проходить по одній конкретній межі.

Вони щиро не доганяють, як це так – нести відповідальність за дії своєї країни. І “на голубом глазу” задвигають, що раз ми всіх судимо за паспортом і навішуємо колективну відповідальність, значить, ми фашисти.

Для них це все одно, що нести відповідальність за циклон, який прийшов з їхнього боку.

Вони настільки звикли до того, що влада ніяк від них не залежить, що щиро не розуміють, в чому ж їх звинувачують. Це ж не ми. Це влада. Кремль. Стихія. Чому через дії цієї стихії я, Вася Московін, не можу з’їздити в Харків? Я що, циклони контролюю?

Розірваний зв’язок між діями держави і особистими діями. Так само, як і відповідальністю.

Вони не доганяють, що вони ПОВИННІ контролювати дії своєї країни. І те, що “ми у нас вдома терпили, ми нічого не вирішуємо” для нас не виправдання, а привід для презирства.

А з іншого боку ми. Звиклі, що влада – це наша відповідальність, Банкова і Грушевського – результат нашого вибору. І ми можемо дико лаяти її насельників, але для нас зв’язок між ними і нами очевидний і не потребує доказів. І ми підспудно розуміємо, що за те, що роблять там, відповідаємо ми. А якщо ми з цим дуже не згодні – Майдан.

Ось воно, ключове нерозуміння. Саме ця зв’язка особистої відповідальності і відповідальності за країну.

Раб за господаря не відповідає.

Вільна людина відповідає за обране керівництво.

Читайте також:
В Україну не пустили журналістку каналу “Дождь”, яка їхала на Донбас