Бразильський бойовик “ДНР” Родольфу Кордейру: зізнання найманця

автор: Дмитро Яцюк

Від початку російської агресії проти України окупований Донбас притягував різноманітних “солдатів удачі”, лівих романтиків, найманців та просто невдах, які тікали від проблем удома на “війну проти американського імперіалізму”.

Як представники “найдальшого зарубіжжя” в арміях “ДНР/ЛНР” виділялися 12 найманців із Бразилії, які гуртувалася навколо сумно відомого Рафаеля Лусваргі (одного разу засуджений і відпущений з-під варти, зараз “Бразилець” знову перебуває в українському СІЗО).

Але Лусваргі – не єдиний медійний персонаж серед бразильських найманців в ОРДЛО. Час розповісти про його “праву руку” – Родольфу Кунья Кордейру (Rodolfo Cunha Cordeiro, варіант написання – Родольфо, Родолфо Кунья Кордейро) на псевдо “Магайвер”.

Родольфу Кордейру – крайній ліворуч, Рафаел Лусваргі – другий справа

Ще до того, як СБУ спіймала Лусваргі в жовтні 2016 року в “Борисполі”, майже всі бразильські найманці полишили Україну. Одним із тих хто залишився, був саме “Магайвер”.

Кордейру також не приховує свого обличчя й інколи роздає інтерв’ю ЗМІ. Свого часу в розмові з російським виданням “Анна ньюз”, яке послідовно підтримує сепаратистів та окупантів Донбасу, Кордейру розповідав, що приїхав “боротися з нацизмом” і перебуватиме на Донбасі аж до самої “перемоги”.
Подейкували, що у Бразилії в Магайвера проблеми із законом, і саме тому йому закрита дорога додому.

Кілька років про цього терориста нічого не було чути, аж до поки у липні 2018-го він знову не з’явився у медійному просторі. Спочатку у документальному фільмі “Terra Esquecida” (“Забута земля”) бразильського каналу Bandeirantes (ця стрічка заблокована для переглядів поза Бразилією), а потім – в інтерв’ю бразильській службі BBC.

Сьогоднішній текст “Новинарні” показує зокрема те, як змінилися свідчення бразильського “воїна-інтернаціоналіста” за останні три роки.

Клієнт “Миротворця”

Особові дані Рудольфу Кунья Кордейру добре відомі українським спецслужбам та внесені в базу “Миротворець“.

Він народився 29 вересня 1987 року в місті Презіденті-Пруденті, штат Сан-Паулу.

Ідентифікаційний податковий номер: CPF 379.634.958-75

Бразильський ID: 05213294198

Адреса проживання на малій батьківщині – Rua Antonio Pereira Galindo N 235, індекс CEP 19064280.

Неодружений.

З його слів, 2013 року нібито здобув вищу юридичну освіту (запису військовому квитку “ДНР”). За іншими свідченнями, був студентом юрфаку в Сан-Паулу.

Мати – Сандра Режіна Да Кунья Кордейру, медсестра. Батько – Едсон Кордейру Кардозу, водій.

Зараз Родольфу Кунья Кордейру “Магайвер” – снайпер-розвідник так званої 1-ї окремої мотострілецької “Слов’янської” бригади 1-го армійського корпусу (1 омсбр 1 АК “ДНР”), в/ч 08801.
ППД – місто Кальміуське (Комсомольське), Донецька область (ОРДО).

15 грудня 2014 року був нагороджений “новоросійською” медаллю “За бойові заслуги”.

Із грудня 2014 року тривалий час лікував травмований правий колінний суглоб, переніс операцію. З його слів – порвав зв’язки, коли впав під час бою.
Лікувався як у Донецьку, так, імовірно, на території РФ – у Санкт-Петерурзі.

Сторінки в соцмережах: https://www.facebook.com/rodolfo.cunhacordeiro,
https://www.facebook.com/rodolfo.makarov

E-mail: [email protected]

Брехня №1. Капрал

У травні 2015 року, в репортажі бразильського репортера Яна Боєхата, Родольфу Кордейру був представлений як “27-річний колишній армійський капрал, який працював охоронцем у Презіденті-Пруденті”.
Зазначалося, що Кордейру не заперечує, що з часу казарм він мріяв про участь у справжніх боях”.

У липні ж 2018-го Родольфу сказав BBC, що ніколи не служив у бразильській армії (!), але працював приватним охоронцем після закінчення приватних спецкурсів (таких як “VIP-охорона”, “охорона інкасаторських перевезень” та “збройний супровід”).

Мутація №2. Чому в Україні

“Але чому Україна?” – питає бразильська служба BBC, і терорист тепер пояснює: “Якби я міг взяти зброю до рук, аби боротися за те, у що я вірю, в самій Бразилії – я би це зробив… Я думав (…) стати цивільним чи федеральним поліцейським… [Рішення поїхати в Україну прийняв] водночас для того, аби допомагати людям, але й для пригод, адреналіну, як виклик. Я хотів відчувати”.

За його словами, щоб купити квиток до Росії, у 2014 році йому довелося продати улюблений мотоцикл Kawasaki Ninja.

У травні 2015 року відповідь Кордейру була інакша: бойовик казав, що приїхав із Бразилії до України “для боротьби проти американського імперіалізму”.

“Я не боюся, ні. У мене немає українського громадянства, я ніколи не був на території України. Я просто боєць Донецької народної республіки”, – повідомляє він ВВС про свій нинішній статус.

Тепер він зазначає, що завжди захоплювався історією Радянського Союзу, Сталіним, Леніним, нахваляє бойовий шлях та хоробрість колишніх радянських армій (саме так, у множині). Але одразу ж міняє лінію: “Я не є членом будь-якої комуністичної групи”.

Також Кордейру додає, начебто просто до слова прийшлося: “Я чую розмови про [Жаїра] Болсонару, що він збирається дозволити володіння [вогнепальною] зброєю, такого типу речі, але я знаю небагато… Я абсолютно дезінформований”.

Тобто Кордейру згадує одного з крайньо правих політиків своєї країни (якого бразильська лівиця називає не інакше, аніж “нацистом”, “фашистом”).

Про свою боротьбу “проти імперіалізму” в Україні він уже не згадує – навпаки, часто повторює про бажання відчути “адреналін”, взяти участь у “пригодах”, ще раз підкреслює свій “авантюрний склад характеру”.

Зміна №3. За гроші й без них

В інтерв’ю BBC Магайвер каже: “Я не найманець”, та стверджує, що протягом майже трьох років перебував на Донбасі як “доброволець”, помічник для “місцевих партизанів” “без будь-якої платні”.

Хоча вже через декілька рядків Кордейру сам собі суперечить: “Моя зарплатня [в ЗС ОРДО] менша, а ніж 800 реалів” (близько 5850 гривень).

Обачливість ціною Лусваргі

Прикметно, що провал Рафаеля Лусваргі навчив бразильських терористів не патякати зайвого про їхні “подвиги” на Донбасі. У 2017 році саме старі відеоінтерв’ю Лусваргі про його участь у бойових діях на боці “ДНР/ЛНР”, кількох убитих українців тощо стали основою для прокурорських обвинувачень і судового вироку.

Тепер Родольфу Кордейру, відповідаючи на запитання BBC про те, скількох людей він убив на війні, каже: “Це складно сказати. Це складне питання. Є етичні правила, які передбачають, що навіть якщо я це зробив чи не робив, я не можу це коментувати”.

“Але навіть як боєць Донецької республіки я поважаю ворога. Люди, як тут, так і в Україні, втомилися від цієї війни”, – каже він.

Лусваргі – в центрі, Кордейру – праворуч (на колесі)

Зі слів Магайвера можна зробити припущення, що він брав участь у боях за Донецький аеропорт. Але і тут він обережний у розповіді: “Багато артилерії, багато поранених… Декілька друзів були поранені, ніщо для мене не було настільки стресовим”.

Відповідальність батьків терориста

Бразильський закон дає чіткі юридичні підставу вважати Родольфу Кунья Кордейру терористом. Про це свідчить декрет АП Бразилії №5.938 від 19 жовтня 2006 року, яким було узаконено договір про екстрадицію між Федеративною Республікою Бразилією та Україною, підписаний у місті Бразиліа 21 жовтня 2003 року.

Він встановлює ось таке визначення тероризму: “атаки на осіб чи майно, вчинені із застосуванням бомб, гранат, ракет, мін, вогнепальної зброї, вибухових речовин та інших подібних пристроїв” (стаття № 3, лінія 5, пункт “с” частина III).

Сандра й Едсон Кордейру

Батьки найманця, Сандра й Едсон, розповідають медійникам, що намагалися відрадити сина їхати в Україну. Але, мовляв, їхні намагання не увінчалися успіхом.

Мати надалі каже, що “підтримала рішення сина [поїхати в Україну на війну], коли зрозуміла, що не здатна змінити його думку”.

“Отже, ми йому додаємо сил та допомагаємо, як можемо… Я та батько дуже пишаємося Родольфу, який він хороший працівник, чесний, бореться, за те, за що хоче”, – заявляє Сандра Да Кунья Кордейру.

Тож, напевно, якщо Родольфу буде вбитий чи затриманий українськими силовиками на Донбасі, його батьки не турбуватимуть посольство України в Бразилії з претензіями (як це трапляється у справах бразильських злочинців, нібито вони нічого не знали про діяльність сина в Україні та нібито цей “чесний працівник” цілком безневинний.

Не виключено, бразильський найманець вже промацує ґрунт, аби зрозуміти, що з ним станеться, якщо він надумає полишити лави бойовиків “ДНР” та повернутися додому.

У будь-якому разі, сподіваємося, що спецслужби в Україні та дипломати в Бразилії візьмуть цей випадок на свій контроль. Терорист, який упродовж майже чотирьох років воює проти України, не повинен залишатися безкарним.

Читайте також:
12 найманців з-за океану.
Портрети бразильських терористів на Донбасі

“Добре зроблено”. Арешт терориста Лусваргі
в оцінках бразильських ЗМІ та соцмереж

Бразильський подвійний агент «ДНР» Дієго Марчук:
як провалилася спроба впровадити «крота» у полк «Азов»