Фейсбучники вимагали наступу ЗСУ на Луганськ, але не помітили наступальних втрат 58-ї бригади під Кримським, – Кулик

Роман Кулик
громадський активіст, лейтенант запасу, демобілізований, служив на посаді заступника командира батальйону по роботі з особовим складом 55 оабр ЗСУ, т.в.о. командира роти, 

(FB)

До речі, так багато френдів дивувались, чому ж це ЗСУ не пішли в наступ на Луганськ під час розборок Корнета з Плотницьким. Ось же, саме час відбити ОРДЛО, поки ублюдки зайняті міжусобицями, але ж у нас влада безхребетна і т.д.

Опустимо ті факти, що зміна влади в Луганську не послабила угрупування 2-го армійського корпусу терористів на лінії зіткнення, натомість РФ для підсилення резерву ОРДЛО закинула в Луганськ найманців з ПВК “Вагнер”.
А Захарченко не останній ідіот і в гості до Плотницького послав не елітну бойову бригаду прямо з передка.

Чи що будь-які масові наступальні операції у теперішній конфігурації зони АТО – це десятки загиблих кожного дня, до яких суспільство зараз просто не готове.

І от яка тенденція:

21 листопада 54та бригада зайняла два маленьких села на Світлодарській дузі – Травневе і Гладосове, що не становлять великої стратегічної цінності й були частиною “сірої зони”, себто в населених пунктах не було укріплень терористів. Наші просто зайшли в ці села й зараз укріплюються.
“Фейсбук” радіє – невелика, але приємна перемога.

А вже 23 листопада маємо великі як для одного дня втрати: четверо загиблих в районі Кримського й ще один на іншому напрямку.
Група бійців роти “Донбас” 58 омбр нібито відбила атаку ДРГтерористів й пішла в контратаку, наткнулась на засідку + міни в районі Сентянівки. У підсумку чотири загиблих, один полонений (Роман Фурсов, судячи з матеріалів терористів, демонструє чудову витримку і контроль, маючи серйозні поранення), двоє самотужки вибрались із “сірої зони”.
Епізод продемонстрував певні, гм, проблеми на ділянці фронту.

Усі означені події мали наступальний характер ЗСУ – спланований чи спонтанний, тільки результати серйозно відмінні. На жаль для нас.

Здавалось би, ось вони – атаки, на які так чекає частина ФБ-аудиторії. Але якщо зайняття н.п. Травневе/Гладосове ще потрусили ФБ, то бої під Кримським – уже не особливо.

Ще досі йде відлуння Зеленського, на слуху затримання людей з руху Семенченка, поведінка Саакашвілі на ефірах і т.д.

Чотирьох загиблих при спробі відтіснити мразоту 2 АК майже не згадують.

Аналогічно з двома молодими десантниками 95-ї бригади, які загинули 25 листопада від роботи ворожих снайперів під Верхньоторецьким, біля Авдіївки – це Максим Перепелиця і Дмитро Литвинчук.

Спеціально перевірив кількох дописувачів, що хотіли рішучого наступу під час “перевороту в ЛНР” – й ніхто не згадував ні про Кримське, ні про десантників, ні тим паче про інші епізоди боїв у зоні АТО.

Тим часом Гладосове і Травневе вже стають головним болем для ОТУ “Луганськ” і мають всі шанси найближчим часом вибитись у зведення за результатами обстрілів та втратам.

Тобто радіти умовно легким перемогам – це так, радо вітатимемо. Але зіткнутись із наслідками невдалих операцій, які завжди були і будуть навіть у найкращих підрозділах топових армій – з цим у нас не дуже.

Більшість суспільства воліє не обговорювати чи не усвідомлювати ціну кожної невдалої дії та рішення на лінії зіткнення. Хтось за 5 хвилин написав гнівний допис, що треба “щимить мразєй” по всьому фронту, роздає поради ГШенштабу, а потім тупо пропускає чи скролить новини про бої і втрати ЗСУ, вже не приділяючи уваги розвитку подій, до яких закликав.
А до таких речей слід проявляти більше вдумливості та відповідальності.