Фото: Новинарня
Ця трагічна плутанина почалася з боїв літа-осені 2014 року під селом Піски Донецької області, що спливали кров’ю.
Два спалені окупантами танки ЗСУ, дві історії українських бійців, які загинули в різний час, але за схожих обставин в одному районі, наклалися одна на одну.
“Новинарня” спробувала розібратися в цьому детективі.
Отримавши відповіді на запити з Генштабу ЗСУ та 93 омбр, ми дійшли висновків: хрест між селами Нетайлове і Первомайське – на честь загиблого нібито в цьому місці танка капітана Лавренка із 93-ї механізованої бригади – встановлений тут помилково.
Спалений танк, який донедавна стояв біля цього хреста й нещодавно був перевезений у Покровськ, належав не 93-й, а 17-й танковій бригаді. І в ньому загинув не весь екіпаж, як пишуть ЗМІ, а – за офіційними даними – один військовий.
При цьому в Генштабі називають інакше прізвище, ніж те, що наразі фігурує в мартирологах.
І не згадують, що там же й тоді ж загинули ще четверо добровольців міліцейського батальйону “Дніпра-1”.
Крім того, з офіційних відповідей випливає, що шум у соцмережах про непоховані останки воїнів, начебто знайдені на місці танка нещодавно, не має під собою підстав.
Але кістки під танком знайшли.
Ця історія засвідчує, наскільки багато плутанини в офіційній інформації щодо втрат серед українських воїнів під час “гарячої фази” війни – у 2014-2015 роках. Тоді, коли лік загиблих ішов щодня на десятки.
автор: Дмитро Лиховій
Київ – Донецька область
Похмура сльота. Розбитою дорогою, що веде з Карлівки через Нетайлове і Первомайське у фронтові Піски, зрідка проїздять машини українських військових та волонтерів.
Проминули село Нетайлове. Первомайське ще не почалося. Обабіч шляху – голі дерева, сухостій. З правого боку – поле.
Фото: Новинарня
Аж ось по ліву руку і він – хрест із нержавійки.
З блискучою табличкою. Різьбленим дерев’яним розп’яттям. На всіх раменах – збляклі вологі прапори, рушник із вишиваним принтом. Старіші й новіші штучні квіти та гірлянди, зо п’ять могильних вінків.
Один вітром віднесло за кілька метрів – “Пам’ятаємо, скорбимо. Від вінничан”. Піднімаю, кладу до хреста.
Фото: Новинарня
Це не могила. Поруч із цим місцем, на дорозі, у 2014 році сепари підбили український танк.
Не просто підбили – знищили. Спалили. Імовірно, детонував боєкомплект.
Відео:
Питання – коли підбили і чий саме танк? Хто саме тут загинув? Напис на хресті, як ми вже знаємо, не відповідає дійсним обставинам.
Т-64 залишався на місці загибелі три роки. Лише іржава база з гуслянками. Опорні котки – і ті не всі на місці.
У фатальному бою башту танка відірвало і відкинуло на десяток метрів – такий потужний був вибух. Кажуть, її забрали в музей у Дніпро за рік чи за два.
А остов спаленого Т-64 вивезли звідси нещодавно, 12 вересня 2017-го. “Евакуювали” до Покровська.
Про нього тепер нагадує заглибина в асфальті – там, де з днища танка вдарила вибухова хвиля.
Фото: Новинарня
“У Покровську з цього танка зроблять пам’ятник. Танк стане частиною Меморіалу гідності”, – розповідала тоді в коментарі “Армії FM” керівник прес-служби ОТУ “Донецьк” Анастасія Соколова.
“Ініціатором створення меморіалу є міська рада Покровська. Вони проводять розробку ідеї ансамблю… Зараз є пам’ятник афганцям, планується пам’ятник чорнобильцям, зараз планується пам’ятник військовим АТО.
Танк хочуть залишити таким, який він є зараз. Його трохи почистять, але особливих змін ніхто робити не буде. Ця пам’ятка залишиться як нагадування про події, які стались у зоні АТО”, – сказала Соколова.
Підбитий під пісками танк Т-64 піднімають на трал, щоб повезти в Покровськ. Фото: 06239.com.ua
“Евакуацію” розбитого танка з-під Первомайського і Пісок схвалили не всі. В соцмережах було багато критичних зауважень, аж до різких обвинувачень влади в черговій “зраді”.
Лейтмотив коментарів – “не слід тривожити померлих”, “хай би там і був меморіал”, “треба залишити танк на місці останнього бою” тощо.
Справді, згорілий Т-64 за ці роки справді перетворився на народний матеріал. Сюди приїздили волонтери, учасники патріотичних автопробігів, військові з різних підрозділів та банальні “АТО-туристи”.
Клали квіти, крашанки, ставили свічки, лампадки, прапорці, в’язали стрічки. На передку написали під трафарет: “Они отдали жизнь за Украину”.
Окремою традицією стало покладання на розбиту броню цигарок і чарок з горілкою – “для хлопців”. Інші заїжджі їх не чіпали.
Напис на табличці з нержавійки на хресті:
“21.07.2014 року
екіпаж танку 93 омбр
Командир екіпажу к-н Лавриненко Олександр Миколайович
Навідник – мол. с-т Вохрамеєв Олександр Миколайович
Механік-водій – ст. солдат Кулягін Андрій Олексанндрович
Віддали своє життя за наше майбутнє.
Героям слава!!!”
Фото: Новинарня
Невідомо, хто робив цей напис. Але він хибний.
Капітан 93-ї механізованої бригади, який загинув 21 липня 2014 року в районі Пісок – не Лавриненко, а Лавренко. Молодший сержант, навідник – Вохромєєв.
І загинув екіпаж Олександра Лавренка не тут, а приблизно за 5 км далі по трасі – на в’їзді в самі Піски, біля блокпосту “Республіка Міст”.
Тоді танкова рота 31-річного Олександра Лавренка разом із механізованим взводом вела бій з метою захоплення і знищення блокпосту терористів біля Пісок, аби закріпитися в селі й розірвати кільце оточення навколо підрозділів, які захищали Донецький аеропорт (відео терористів “ДНР”).
Олександр Лавренко. Фото з ФБ президента України
Екіпаж Лавренка підбив танк “сепарів”, знищив два автобуси і кілька кулеметних точок. Надалі – прикривав евакуацію поранених. Коли бойовики почали контратаку, “шістдесятчетвірка” Лавренка перша висунулася на рубіж, знищивши дві мінометні обслуги бойовиків.
Маневруючи під вогнем противника, танк потрапив на замаскований фугас. Внаслідок вибуху молодший сержант Олександр Вохромеєв та солдат Андрій Кулягін загинули, а капітан Олександр Лавренко отримав тяжкі поранення. Щоб не потрапити до полону сепаратистів та не допустити захоплення ними бойової машини капітан Олександр Лавренко підірвав себе разом з танком.
Завдяки сміливим діям екіпажу Лавренка вдалося не допустити контратаки підрозділу бойовиків “ДНР” “Кальміус”, що дало змогу підрозділу батальйонної тактичної групи 93-ї бригади ЗСУ закріпитися в районі села Піски.
Підбитий танк капітана Лавренка
За мужність та героїзм Вохромєєв і Кулягін були нагороджені орденами “За мужність” III ступеня (посмертно). Капітан Лавренко посмертно удостоєний звання Герой України та ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Читайте також:
Танкіст Олександр Лавренко: історія Героя
Однак ще раз варто підкреслити: екіпаж капітана Лавренка з в/ч А1302 давав останній бій “оркам” в іншому місці – біля Пісок.
“Танк, в якому загинув екіпаж героя України капітана Лавренка Олександра з військової частини А1302, було знищено біля населеного пункту Піски Донецької області”, – заявили в Генштабі ЗСУ.
Натомість між Нетайловим і Первомайським “меморіалізували” інший танк – не 93-ї механізованої бригади, а 17-ї танкової. Який був підбитий в інший час і за інших обставин.
Тож, виходить, біля хреста вшановують не тих, хто загинув на цьому місці.
Начальник групи цивільно-військового співробітництва 93-ї бригади капітан Ігор Ушаков, позивний “Добрий”, у коментарі “Новинарні” розповів: “Танк [під Нетайловим] до нас не має ніякого відношення. Дійсно, ми там воювали, але це танк 17-ї танкової бригади. Хоча ми спершу ми думали, що це наш”.
“Хрест вводить в оману. Але там був танк не Лавренка. Його танк загинув на іншій стороні – він заблукав і вийшов на сторону сепарів…” – розповів Ушаков.
За його словами, меморіал на місці загибелі екіпажу капітана Лавренка – ближче до Донецька – можна буде зробити тоді, коли “ми будемо в Донецьку”.
Начальник прес-служби ОТУ “Донецьк” Анастасія Соколова, розповідаючи про евакуацію Т-64 з-під Нетайлового/Первомайського, зазначила, що танк було підбито 14 вересня 2014 року, і в тому бою загинуло вісім військовослужбовців – із батальйону міліції “Дніпро-1” та 17-ї бригади Збройних сил України.
Якщо підняти архіви, то ЗМІ повідомляли про смерть і дев’яти наших силовиків.
Однак офіційні джерела не підтверджують загибель на цьому місці восьми чи дев’яти людей.
На роковини трагедії, 14.09.2015, під Нетайлове приїздили ветерани “Дніпра”, які розповіли, що в бою 14 вересня загинуло четверо добровольців свого підрозділу та двоє військових ЗСУ.
Вікіпедія подає прізвища чотирьох бійців 5-ї роти добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення “Дніпро-1”, загиблих 14 вересня 2014-го в зіткненні з ворожою ДРГ: Віталій Українцев, Сергій Грачов, Віктор Кісловський, Олексій Чернишов.
Також у розділі втрат в АТО відповідного тижня можна знайти загиблого на ім’я Габінет Олексій Миколайович. Солдат, навідник-оператор із 17-ї танкової бригади.
Книга пам’яті (Memorybook.org.ua) подає дещо інше місце його загибелі, однак недалеке від Первомайського.
“Загинув 14 вересня 2014 р. поблизу с. Тоненьке (Ясинуватський район) Донецької області під час оборони підходів до Донецького аеропорту, снаряд російських бойовиків потрапив у танк.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)”, – йдеться в профілі в “Книзі пам’яті”.
Натомість Генштаб ЗСУ офіційно заявляє, що 14 вересня 2014 року в танку під Нетайловим загинув лише один військовий Збройних сил України, і це Сергій Габінець із 17 отбр.
У відповіді на запит “Новинарні” сказано:
“В Управлінні зв’язків з громадськістю Збройних Сил України спільно зі структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил України опрацьовано Ваш запит стосовно оприлюдненої інформації у ЗМІ щодо загибелі військовослужбовців ЗС України у 2014 році у районі проведення АТО.
Повідомляється, що до міста Покровськ Донецької області було доставлено танк 3 взводу 5 роти 2 батальйону військової частини А3283 (17 отбр – “Н”).
Зазначений танк, у вересні 2014 року, під час переміщення, поблизу населеного пункту Нетайлове, потрапив у засідку та був знищений ДРГ противника. В результаті чого загинув навідник-оператор солдат Габінець Сергій, решта військовослужбовців цього екіпажу залишились живі“.
Отже, з екіпажу Т-64 17-ї криворізької бригади загинув лише один боєць.
Але Габінет – Габінець, Олег – Сергій… Хто в даному випадку помиляється з ідентифікацією загиблого?
До всього, в указі президента №282/2015 від 15 травня 2015 року про нагородження орденом “За мужність” ІІІ ступеня фігурує також Габінет Олег Миколайович.
При цьому Вікіпедія й Книга пам’яті з посиланням на місцеві ЗМІ подають дані також про ще одного військового, загиблого 14 вересня (не факт, що поруч із танком 17-ї бригади і саме в цьому місці, але за дуже схожих обставин).
Це Олександр Максимов, майор, старший офіцер відділення військового обліку Полтавського об’єднаного міського військового комісаріату, відряджений у зону АТО.
“Загинув в Донецькій області, коли колона українських військових, яка прямувала разом з підкріпленням на блокпости, потрапила у засідку терористів; ворожа куля влучила офіцеру в голову”.
Поховали 40-річного майора в рідній Полтаві.
Загалом у неділю, 14 вересня 2014 року, в усій зоні АТО загинуло щонайменше 14 українських воїнів – такими є дані з відкритих джерел. Із них під Нетайловим – п’ять чи шість.
Речник РНБО з питань АТО Андрій Лисенко тоді не міг назвати загальне число полеглих за день.
Власне, увагу до хреста “під Пісками” привернула ще одна колізія, відображена в ФБ-дописі громадської діячки Раїси Шматко.
Перебуваючи на дорозі в районі Нетайлове-Первомайське вже після евакуації меморіального танка, Шматко з колегами, за їх словами, виявили у вирві кістки, які начебто належать загиблим у бойовій машині та не були помічені тими, хто обстежував місце трагедії після бою та після того, як танк забрали в Покровськ.
“Я все розумію… але… те, що ми побачили, то не просто жах, то, навіть і не знаю, як назвати… Під танком залишилися останки загиблих бійців… Ми зібрали трохи кісток і поховали їх біля хреста… Від усього цього було задурно…” – ішлося в емоційному дописі.
“А може, пора заховати ці останки з почестями? Чому то не зроблено було, коли забирали танк? Чому ще й досі?
Як таке може бути? Що з нами, українці?
А може, саме там потрібно зробити меморіал з танком? Вони ж загинули за всіх нас… Вони загинули саме там, їх останки там… Молоді бійці – їх було троє…” – повторила Шматко помилку тих, хто ставив хрест і робив напис на ньому.
Саме під цим дописом ФБ-юзери нагнали найбільше “зради” й прокльонів на адресу президента та командування.
Щоправда, були й ті, хто резонно запитував, чому пані Шматко не повідомила про виявлені останки (?) уповноваженим органам, які провели б необхідні в таких випадках експертизи.
Натомість Раїса Шматко розповіла, що виявлені кості вони прикопали тут же, під хрестом.
Знайдені кості. Фото: ФБ Раїса Шматко
Чиї це були останки? Чи врахованого бійця?..
За даними місцевих ЗМІ, Олега Габінета поховали 23 вересня 2014 року на малій батьківщині в Кіровоградській області.
“Провести в останню путь земляка, уродженця села Вільне П’ятихатського району Дніпропетровської області, який з 1990 року проживав у степовій Сасівці, танкіста Габінета Олега Миколайовича (1989 р. н.) зібралися на центральній площі селища [Компаніївка] сотні мешканців райцентру, представників територіальних громад Компаніївщини.
Життя героя, батька двох дітей трагічно обірвалось в селі Піски, під Донецьком, під час оборони місцевого аеропорту. Як стверджують очевидці, екіпаж танка, де навідником гармати служив Олег, згорів дощенту від прямого попадання снаряду”, – писав тоді сайт persha.kr.ua.
Капітан Ігор Ушаков із ЦВС 93-ї бригади розповів “Новинарні“, що вони стояли в районі загибелі танка під Нетайловим до 2016 року і досліджували його – нічиїх кісток там не бачили.
“Там ми стояли в 2014-2016 роках. У 2015-му приїжджали, завантажили башту від цього танка. Її начебто відвезли в музей АТО в Дніпро. А сам остов… Всередину зазирали – він був порожній. А під танком ніхто не лазив… Наче не було там ніяких останків”, – каже “Добрий”.
Фото: ФБ Раїса Шматко
Натомість в Управлінні зв’язків з громадськістю ЗСУ зазначають: перевезення Т-64 з-під Нетайлового для створення меморіалу було ініційоване Покровською міськрадою разом із Покровською міською організацією ветеранів та інвалідів учасників АТО, і під час евакуації у вересні 2017 року “на місці перебування танка людських останків виявлено не було”.
“…На момент обстеження танку та вилучення останків загиблих на цьому місті воїнів у 2014 році, було проведено відповідне обстеження місцевості навколо танку, а також самої бойової машини ззовні та всередині. Усі знайдені останки було зібрано та відправлено на ідентифікацію”, – заявили в Гештабі.
“Разом з тим інформація щодо виявлення на місці знищення українського танка, після його евакуації, людських останків буде перевірена найближчим часом представниками пошукової групи гуманітарного проекту ЗС України «Евакуація 200». У разі виявлення людських останків їх буде ексгумовано та, з дотриманням усіх необхідних процедур, доправлено до міста Дніпра для проведення подальшої ідентифікації. Після проведення ідентифікації останки будуть передані родинам для поховання”, – зазначили в ГШ у листі до “Новинарні“.
Читайте також:
Спалений на Донеччині російський танк Т-72
стане історичним експонатом у Чернігові. ФОТО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
