Три роки “Творчої Криївки”: реабілітація мистецтвом, і не тільки

 

Авторка методу творчої реабілітації Віталіна Маслова: «Нас рекомендують бійці один одному, це як сарафанне радіо»

Віталіна Маслова

Швидко летить час! «Творча Криївка» одна з найвідоміших в Україні громадських ініціатив, що займається реабілітацією ветеранів АТО – відзначає вже своє триріччя.

У п’ятницю, 3 березня, БО МБФ «Творча Криївка» запрошує до київського кінотеатру «Ліра» на благодійний вечір на честь третьої річниці з початку діяльності.
В програмі – вітання від засновників, бійців та волонтерів, концерт, благодійний продаж картин, збір коштів на проведення вже 36-го заїзду творчої реабілітації.

Вхід по запрошеннях (запис – у «Фейсбуці»).

Організовує подію, звісно ж, Віталіна Маслова – голова правління БО «Міжнародний благодійний фонд «Творча Криївка», художниця і художній терапевт, авторка методу творчої реабілітації.

«Іноді журналісти питають мене про «вигорання» волонтерів. Але я не відчуваю цього вигорання, справді!» – каже 39-річна активістка в інтерв’ю «Новинарні». «Я відчуваю, наскільки я змінилась за ці три роки в кращий бік», – додає вона.

Через метод творчої реабілітації, який пропонує Маслова, пройшли в «Криївці» вже понад 350 учасників бойових дій. При цьому організація є кочовою.

Віталіна Маслова (у ФБ відома також як Береза Бетула) – киянка, однак останнім часом живе переважно в селі Криворівня на Гуцульщині, де Параджанов знімав фільм «Тіні забутих предків». Там, у Верховинському районі, відбувається багато заїздів «Криївки».
Під час одного з них Віталіна знайшла своє кохання – ветерана батальйону «Донбас» Валентина Гонтара, який проходив реабілітацію після контузії й поранення. Художниця та «Прапор» (позивний Валентина) побралися на колоритному АТОвсько-гуцульському весіллі, тепер разом виховують піврічного синочка та влаштовують реабілітаційні заїзди для інших хлопців з УБД.

«Коли ти намагаєшся комусь допомогти навести в своєму житті порядок, перше, що ти маєш робити – наводити його в своєму житті», – каже Маслова.

Раніше вона вчителювала, працювала у вальдорфських школах «Софія» в Києві та «Ступені» в Одесі (як у звичайних класах, так і з дітьми з особливими потребами), займалася терапією мистецтвом, викладала мистецтво, малювала й малює тепер.

«Я не є психологом, але в моїй методиці творчої реабілітації передбачена робота психолога. Також – творча робота, дотримання режиму дня, забезпечення повноцінним харчуванням, створення умов для спокійного сну, відмова від алкоголю. Це допомагає налагодити здоровий життєвий ритм. Із ним набагато легше пробуджувати власні сили організму», – пояснює Віталіна.

Про «Криївку», її особливості, успіхи й невдачі (а є й такі) Маслова може розповідати годинами.

автор: Дмитро Лиховій

«Наша задача – створити поживне середовище і психологічну гігієну»

  • «Творча Криївка» працює в галузі психологічної адаптації ветеранів АТО вже майже три роки. Віталіно, що ви можете розповісти про свої здобутки?

– Ми почали працювати 2 березня 2014 року ще з тими активістами, які брали участь у бойових діях на Майдані. І вже потім, із жовтня 2014-го, взялися за ветеранів бойових дій на Сході.

За останній час розвинулося багато таких організацій, які заявляють про роботу в психологічній реабілітації бійців. І правильно роблять, треба ще більше таких організацій. Відмінність нашої роботи від багатьох інших полягає в тому, що за нашою діяльністю точно стоїть метод. Це моя авторська методика, розроблена на основі попереднього досвіду як вальдорфського педагога, моєї антропософської терапевтичної діяльності. Методика полягає у збалансованому поєднанні різноманітних видів активності, які відроджують власні креативні сили людини.

Якщо подивитися зовні – люди бачать, що ми займаємося з хлопцями. Але як це все поєднано, як відбувається підготовка наших фахівців, до якої ми дуже відповідально ставимося – це речі, які за лаштунками, їх не видно. Однак це дуже важливі речі, і ми на цьому наголошуємо.

Ми перші в Україні почали робити такі реабілітаційні заїзди. Крім цього, ми проводили навчальні семінари й ділилися досвідом з іншими людьми, які прагнуть працювати за цим самим напрямком.

І багато кому ми підкинули ідею, що психологічна реабілітація – це не є робота суто розмовного жанру робота з психологом в кабінеті. Базуючись на антропософському підході, ми комплексно підходимо до особистості і пропонуємо їй активність на всіх поверхах людської діяльності. Це й фізична активність, і мистецька, і соціальна. І все це, як дуже складна композиція, вибудовано в нашій роботі відповідно до методу.

Про дієвість нашої програми говорять самі учасники. Ми постійно проводимо моніторинг, у нас не завжди з усіма це виходить, тому що з багатьма людьми, особливо з тими, хто продовжує службу, важко вийти на зв’язок. Але ми маємо дані по розмовах з бійцями через певний час після завершення реабілітації. І результат є.

  • Як і коли проявляється цей результат?

– Ось що цікаво: більшу дієвість програми хлопці помічають не одразу після того, як у нас закінчився заїзд, а через кілька місяців, півроку, рік – настільки в нас глибока робота.

Це можна назвати «психологічною гігієною» – людина вчиться поважати своє тіло, розуміти свої межі. Хлопці починають працювати над налагодженням сімейних стосунків. І буває, що через декілька місяців з нами може зв’язатися дружина бійця, який у нас був – щоб подякувати і сказати, що ми врятували їхній шлюб.

Але, я вважаю, це не ми врятували. Ми просто створили вдалі умови, щоб людина змогла знайти певні ресурси в своєму житті, розв’язати свої життєві проблеми.

Наша задача – створити поживне середовище, в якому людина всього може досягти сама.

  • Можете навести статистику, кількість ветеранів, з якими ви працюєте?

– Коли перевалило за 300 чоловік (тих, що приїжджають на реабілітацію), ми збилися з рахунку. Зараз десь приблизно 380 осіб – чоловіки й жінки, які взяли участь у наших реабілітаційних програмах для учасників бойових дій. Спочатку – майданівці, а з осені 2014-го – ветерани АТО.

  • Як вас знаходять?

– Важлива довіра людини, яка приходить. Нас рекомендують бійці один одному, це як сарафанне радіо. Ключовим моментом є момент довіри – вони впевнені, що ми не зашкодимо.

Читайте також:
Війна за ветерана.
Як суспільство й держава борються за психологічну адаптацію учасників АТО

36 змін за три роки

  • «Творча Криївка» так і не має постійного місця «дислокації»?

– Так, на жаль, не має. Ми кочова організація. Щоразу виїжджаємо на реабілітацію за новими адресами.

Півтора роки тому сільрада Криворівні виділила нам гектар землі і хату в горах. Але за весь цей час ми не мали фінансової можливості щось там зробити. Для початку туди треба вкласти десь 20 тисяч доларів, щоб це все запрацювало. Ми ж поки що вкладаємося в інше: вважаємо, що головне – не постійне приміщення, а сталий, дієвий метод.

Хоча в перспективі ми б дуже хотіли мати свою базу. Адже це розширило б наші можливості, насамперед у використанні мистецтв, ремесел, роботі з тваринами і рослинами, яка теж є дуже важливою.

  • Куди саме ви виїжджаєте?

– У нас відбулося вже 36 заїздів творчої реабілітації для учасників АТО. Після Майдану було п’ять заїздів для учасників Революції Гідності.

Для майданівців ми робили в селі за 50 км від Києва, а для АТОвців – дев’ять заїздів у Херсонській області на морському узбережжі, був заїзд у Татарові під Яремчем, два – на Закарпатті (один у Берегові на термальних водах, один у горах в Рахівському районі). Решта заїздів – у Верховинському районі Івано-Франківщини.

  • Як знаходите свої нові «криївки» для виїздів?

– Це не оренда баз відпочинку абощо. Те, як ми шукаємо садиби й міні-готелі – окремий соціальний проект. «Творча Криївка» знаходить власників такого житла, які погоджуються виступити нашими меценатами. Тобто їхній внесок – це не гроші. Вони надають нам безкоштовне або пільгове проживання у своїх готелях і садибах.

Я це називаю «благодійність прямої дії». Це особливі емоції, коли людина ділиться своїм ресурсом, робить добро, і тут же на її очах відбувається процес реабілітації. Тобто меценат безпосередньо бачить, кому і як він допомагає, як на очах змінюються ці бійці, якими вони приїхали і якими вони стають.

Для багатьох власників садиб, екскурсоводів, власників кафе й ресторанів, та навіть простих людей, які нас запрошують у гості поїсти, це дуже важливий і сильний емоційний момент. Уявіть собі, деякі садиби нас і по другому колу вже запрошували, настільки їм це подобається.

  • Останній наразі заїзд…

– Був із 9 по 19 лютого, у Криворівні в приватній садибі Мирослава та Ольги Мартинюків. Наступний планується на другу половину березня.

«Портрет бійця» та інші заходи

  • Розкажіть детальніше, як «Творча Криївка» працює з бійцями.

– Ми займаємося відновленням. Це називається «психологічна, соціальна, біографічна (робота зі своєю біографією) реабілітація». Допомагаємо людині відновити її емоційні, фізичні сили й те, що ми називаємо «духовними». Створюємо умови для відновлення. Пропонуємо для людини нові види діяльності. Це має глибинний зміст – людина розуміє, що її можливості набагато ширші, ніж вона собі уявляла.

Під час заїздів ми беремо невелику групу до 12 чоловік, завозимо на 7-10 днів кудись подалі від дому, турбот, сім’ї, фронту – і людина зосереджується на собі.

Є в нас і інший напрямок роботи – це заходи соціальної адаптації, де ми пропонуємо учасникові бойових дій нові форми соціальної взаємодії з мирним оточенням, яке не воювало.

Якщо говорити про цю ширшу роботу, то, мабуть, у таких програмах взяли участь уже під 3 тисячі осіб. Маю на увазі танці, літературні вечори, акцію «Портрет бійця», серію заходів «Я, ти, ми» – знайомства, пленери…

Ми в таких мистецько-соціальних формах, нових для бійців, пропонуємо їм по-новому з’єднатися із соціумом. Це стосується також волонтерів, родин учасників війни – тих, хто зазнав певних змін у своєму стані в умовах життя у зв’язку з війною.

Приклад: коли ми робили акцію «Портрет бійця», запрошували досить відомих художників України. Вони малюють портрети бійців і потім їм дарують, а бійці – позують. Так, Матвій Вайсберг тричі брав участь. Це перетин двох світів – учасників АТО і митців. Він взаємоцікавий – хлопцям цікаві художники, художникам цікаві воїни. Розширення кола спілкування плідне і для тих, і для інших.

Ще ми робимо виставки картин самих бійців – вони приходять в ролі митців, у ролі художників на презентації. Цей напрямок теж дуже важливий. Як другий крок після творчої реабілітації, що ми робимо, на виїзді.

Виставка робіт військових із “Криївки” у Верховній Раді

До речі, нещодавно виставка картин бійців, які в нас проходили творчу реабілітацію, відбулася у Верховній Раді.

Потрібно знайти ниточки, зв’язки бійця з цим соціумом, який хоч і не воював, але є «своїми людьми». «Своїми» в розумінні і відношенні до війни… Це дуже глибоке питання. Бо ми бачимо, що суспільство чітко розділилося: коли хлопці повертаються з війни, в них агресію викликають ті, для кого війни нема.

Читайте також:
Лавровий хист. Життя після Котла

Тож слід показати ветеранам нормальних людей у тилу, які існують, які хлопців поважають і готові разом з ними працювати задля продуктивних змін  у мирному житті. Бо ветерани розуміють, що вони воювали заради миру. А хто воював заради того, щоб воювати – це вже певна психічна деформація.

Віталіна малює з ветеранами АТО у “Творчій Криївці”

  • Скільки працює волонтерів-психологів та інших спеціалістів у «Криївці»?

– Стабільних фахівців (психологів, митців, тілесних терапевтів) – приблизно 28 осіб. У нас є люди, які мають фах психолога і психотерапевта, вони ж і тілесні терапевти. Або є художник, має освіту психолога.

Зазвичай на заїзді, якщо більше восьми бійців, працюють два психологи, один-два тілесні терапевти, залежно від обставин і можливостей. І художник. І плюс, звичайно, майстер-класи різні проводять майстри – не наші, але попередню підготовку вони обов’язково проходять, щоб те, що вони роблять, корелювалося з нашою спільною задачею творчої реабілітації.




«Зарплату в нас ніхто не отримує»

  • Чи є негативні приклади, коли ваш метод не спрацьовує, коли становище ветерана погіршується?

– Є, я це визнаю. Ми все аналізуємо, обговорюємо з фахівцями, і я можу вам сказати чесно, що всі невдалі приклади пов’язані в першу чергу з великим зростанням інтенсивності нашої роботи.

Річ у тім, що в «Творчій Криївці» за минулий рік дуже зросла кількість волонтерів, фахівців-психологів, психотерапевтів, тілесників і митців. І не завжди ми встигали належним чином провести їх підготовку. Зокрема це стосувалося психіатрів, психологів.

Адже, щоб стати якісним фахівцем у нашій справі, людина має пройти курс навчання саме цій методиці, семінари, відточування взаємодії. Всі наші фахівці повинні злагоджено працювати по одній концепції. Бо якщо будуть різні погляди – це лебідь, рак і щука.

Зарплату ж у нас ніхто не отримує… Волонтери – є, однак не завжди вони стають достатнього рівня фахівцями в роботі з ветеранами за нашою методикою. Тому й трапляються невдалі випадки реабілітації. Втім, їх можна перерахувати на пальцях однієї руки.

  • Ви високо оцінюєте власний метод психологічної реабілітації ветеранів війни. А які ще організації в Україні, на вашу думку, мають високі стандарти роботи в цій галузі і демонструють результат?

– Такого самого рівня підхід, і глибину, і якість у роботі я бачу в програмах, які побудовані на принципах бодинаміки. Зараз існують дві такі програми –  «Серце воїна» і «Побратими». Там дійсно, коли спілкуєшся з людиною, ти бачиш, що за цим стоїть наука.

Бодинаміка – це концептуальний науковий підхід до людини, на якому вже базується практична реалізація. Форми можуть бути різні, але я вважаю, що це професійний рівень в роботі, якщо є таке концептуально-методично-наукове підгрунтя.

Я вважаю, чим більше в нинішніх умовах буде різноманітних організацій, які науково і якісно ведуть свою роботу, створюють певну методику психологічної реабілітації ветеранів або реалізують уже відомі підходи, – тим краще. Водночас навіть у прогресивні іноземні методити слід вносити корективи під Україну.

Зараз у нас такий креативний бульйон цих починань, з якого, можливо, згодом народиться унікальний український метод реабілітації. А може, й кілька методів.

Читайте також:
Новий рік ветеранів АТО у “Бандерівському схроні”

А ось те, що в нас називають «реабілітаційними таборами»… Це місце, де люди дуже хочуть допомогти бійцям, але часто мають лише інтуїтивне відчуття, що має позитивно вплинути. Але, як кажуть, добре, коли все добре. Якщо за діяльністю не стоїть методика, рано чи пізно це може привести до зривів.

  • У «Криївці» обходиться без цього?

– Власне, і в нас було три такі випадки. Людина, яка до нас приходила як волонтер, не особливо вникала в методику, несерйозно ставилася до того, що відбувається за програмою – і вона провокувала певні загострення стану бійця на реабілітації.

Це дуже важко. І цій людині потім якось із цим жити – розуміючи, що вона зашкодила, замість принести допомогу.

  • Це не фатально закінчувалось?

– Ні, були просто загострення.

  • А як щодо вживання алкоголю учасниками реабілітації? Виганяєте за таке? Для багатьох ветеранів чарка – велика проблема…

– У нас є жорстке правило щодо невживання алкоголю під час заїздів. Тільки в останній день ми кажемо: народ, ми свою програму закінчили, будь ласка, сьогодні хто як хоче, ми ж не є секта, це ваше життя. Це теж важливо, що ми не придушуємо особистість дорослих людей, із якими маємо справу.

Коли запрошуємо бійця на реабілітацію, то попереджаємо, що алкоголь несумісний із нашою програмою. Були випадки, коли я особисто людину виганяла. Бувало й інакше.

Хлопці ж звикли, що це така ніби умовна заборона – і у військових частинах, і в санаторіях заборонено вживати спиртне, але на це закривають очі. Та коли людина бачить наше ставлення, коли вона починає відчувати, як працює програма, коли їй чітко пропонують зробити вибір між алкоголем і програмою – часто так бувало, що після першого попередження людина свідомо робить вибір на користь програми.

Читайте також:
Пияцтво в АТО: “аватар” викопав собі в’язницю, але зміг налигатися й там

Сім-десять днів – це не так багато, щоб людина, яка не має залежності, утрималася від алкоголю. Якщо, звісно, це не алкоголік.

…Так, до нас іноді потрапляють люди, яким треба допомога нарколога, в яких є сильні залежності. Ми з цим не працюємо. Навіть наші добрі дівчата психологи, волонтери, які хочуть врятувати весь світ і всім допомогти, – я їм кажу: це не є сфера нашого впливу.

Якщо говорити про професійність у роботі, дуже важливий момент – не займатися не своєю справою. Ми професіонали, наше завдання – забезпечити умови для психологічного, фізичного, емоційного і духовного відновлення. Це може зробити людина лише тоді, коли вона психічно перебуває в здоровому стані. Якщо ця людина не в такому стані – ми їй допомогти не можемо, це стосується інших фахівців. Але ми можемо її підвести до того, що вона перестане боятися психолога чи психіатра.

Десь із літа 2015 року ми співпрацюємо з психоневрологічною лікарнею в Івано-Франківську, консультуємося з лікарями. Навіть буває, що до нас на психологічну реабілітацію потрапляють ті, хто був пацієнтом лікарні. Буває й навпаки: ми бачимо, що людина, яка до нас потрапляє, має отримати більш кваліфіковану психіатричну допомогу – ми їй рекомендуємо лікарів.

Читайте також:
Волонтер “Народного тилу” Олексій Сіхарулідзе:
На промзоні страшніше, ніж у ДАПі.
Але допомагати треба “нерозкрученим” позиціям

«Надходжень дедалі менше»

  • Віталіна Маслова в Криворівні

    Де ви дістаєте кошти на свою діяльність?

– Де тільки не дістаємо… Маємо відкриті рахунки благодійного фонду, хоча надходжень дедалі менше й менше. Співпрацюємо з волонтерськими організаціями, нашими або з діаспори, які надають нам певну фінансову допомогу.

Продаємо картини, які в нас малюють бійці. І це теж продовження реабілітації: картина шукає того, для кого вона становить художню цінність.

Чи отримуєте якесь державне фінансування для «Творчої Криївки»?

– Ми зробили два проекти у співпраці з місцевою владою. Один – із Верховинською районною радою, це були кошти місцевого бюджету, якими було частково профінансовано заїзд на реабілітацію для верховинських бійців на Закарпаття. Другий проект – це шість заїздів спільно з Івано-Франківською міською радою, яка 2016 року виділила кошти на реабілітацію бійців на морі.

Що ж до фінансування рівня державного – такого немає.

Ми кілька разів писали проекти на гранти і для участі в державних конкурсах, але так нічого й не отримали. Хоча один конкурс – в Івано-Франківській області – навіть виграли. Та коли прийшли по гроші, нам відмовили в цих коштах, бо наша ГО зареєстрована не на Прикарпатті, а в Києві. А якже ми тоді могли брати участь? Абсурдна ситуація (посміхається).

Зараз ми подалися на новий конкурс, у досить прогресивне Міністерство молоді і спорту, із проектом оздоровчо-мистецького таборування в горах для ветеранів та молоді . Але це вже не психологічна реабілітація, а, швидше, соціальна адаптація, культурна діяльність. Сподіваємося, Мінмолодьспорт обере нас для співпраці в 2017 році.

Читайте також:
Реабілітовані державою.
Держслужба ветеранів і Генштаб прозвітували
про психологічну роботу з АТОвцями

У нас на початку грудня була зустріч в Києві з представницею Міністерства соціальної політики, і вона чесно сказала, що Мінсоц хотів би розробити програму, аби на проекти таких організацій, як наша, могли заходити державні гроші. Поки що такого механізму не існує. А вони сподіваються, що, можливо, навесні 2017 року почнеться розробка документів для цього.

  • Ми писали, що держбюджетом на 2017 рік на «заходи із психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації учасників АТО та забезпечення постраждалих учасників АТО санаторно-курортним лікуванням» передбачено 107 млн. 623 тис. грн. Як на ваше думку, чи не краще передати ці кошти недержавним структурам, які займаються цим значно ефективніше, ніж держава?

– Авжеж, і це стосується не тільки учасників АТО й реабілітації. Я пропрацювала 15 років у школі й досі дивуюся, чому в нас гроші не йдуть за дитиною. Чому держава, скажімо, не дає жодної копійки на дітей у приватних школах, на лікування громадян у приватних медзакладах, хоча в нас і освіта, і медицина, згідно з Конституцією, безкоштовні, на це всі громадяни сплачують свої податки. Куди діваються гроші?.. Та сама історія і з психологічною реабілітацією учасників АТО. Держава виділяє кошти не на людину, а на установу. Потрібен системний зсув.

Робота одного з бійців під час заїзду в лютому-2017

Першим, здається, це починає робити Міністерство охорони здоров’я – щоб гроші ходили за людиною.

Другий момент – це питання якості. Якщо ми називаємо це «реабілітацією», то за цим в усіх організаціях має стояти певна методика, обґрунтований підхід. А не так, що ми сьогодні захотіли – пішли в гори, завтра захотіли – поплавали в басейні, післязавтра ліпимо чашки і т. ін. Таке ставлення несерйозне, і воно може «вистрілювати» загостреннями. Звичайно, це приємніше й веселіше, ніж їхати в державний «радянський» санаторій. Але головне – щоб було не «весело й цікаво», а щоб було професійно та ефективно.

Тут виникає питання, яким має бути обгрунтування фінансування із державного бюджету певних організацій, рекреаційних таборів тощо. Як вимірювати ефективність цієї роботи і різних підходів? Держава наразі не знає, як це виміряти. Тим більше, якщо говорити про результати, то для статистики навіть наші триста з хвостиком чоловік – це ще не показник.

Читайте також:
Павло Славинський. Коваль-психолог прийшов з війни

  • Але якщо порівняти діяльність волонтерських реабілітаційних центрів, як ваш, із державними санаторіями… 

– …У державних санаторіях взагалі повний жах. Ми знаємо, бо в нас волонтером працює жінка, яка є психологом у державному санаторії. Там психолог – роби що хочеш, а ще краще, якщо взагалі нічого не робити. Вони до звичайної своєї санаторної програми (електрофарез, душ і т.д.) просто садять психолога в кабінеті. І вся психологічна реабілітація зводиться лише до певної кількості годин розмов із психологом.

Хоча іноді ці розмови іноді здатні вплинути на соматичні хвороби, а процедури – на психологічний стан. Це вам будь-який тілесний терапевт скаже: що масаж – дуже ефективна психологічна допомога. Усе це дуже пов’язано, але не в державному санаторії.

Масаж у “Творчій Криївці”

Фото надані Віталіною Масловою та з фейсбук-сторінки “Творча Криївка”

АНОНС


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.