Продовження спектаклю “Лібералізація в Білорусі”. ПОГЛЯД ІЗ МІНСЬКА

Вибори в Білорусі 11 вересня 2016. Фото: Беларусь сегодня


oleksij-minchonok-aleksej-mynchonok-alyaksej-mynchonakОлексій Мінчонок

білоруський журналіст, генеральний продюсер телеканалу “Бєлсат”, Мінськ
(спеціально для сайту “Новинарня“)

У нижню палату білоруського парламенту (Палата представників Національних зборів Республіки Білорусь) пройшли дві жінки, які представляють опозиційні організації. Одна з них, Олена Анісім, – заступниця голови Товариства білоруської мови імені Франциска Скорини. Друга – Ганна Конопацька – з опозиційної Об’єднаної громадянської партії.

З одного боку, сталося щось неймовірне: опозицію в білоруський парламент не пропускали вже дуже давно. Але з іншого боку, стало ясно, що ми спостерігаємо продовження спектаклю під назвою “Лібералізація в Білорусі”.

Черговий його акт почався зі зниження тиску на громадянське суспільство. Спочатку влада перестала перешкоджати проведенню різного штибу культурних ініціатив, наприклад, безкоштовних публічних курсів білоруської мови.

Частину раніше заборонених музикантів викреслили з “чорних списків” (але не всіх: Лявон Вольський та Сергій Міхалок досі не можуть провести легальні концерти в Білорусі).

Потім несподівано опозиціонерів перестали садити на добу за проведення недозволених владою вуличних акцій. Замість арешту вони просто отримували великі штрафи.
Це зручно всім: опозиція може протестувати в центрі міста, чиновники поповнюють бюджет за рахунок отриманих штрафів.

Чергова хвиля лібералізації помітна навіть візуально. У Мінську з’явилися вуличні музики, а в центрі міста (вулиці Кастричніцька і Зибіцька) утворилися такі собі зони свободи – тут навіть пізно вночі працює купа барів і грають європейського вигляду люди.

Увага на це звернув навіть прапагандистський кремлівський ресурс “Регнум” , який все це назвав “десакралізацією центру” і “першим кроком у підготовці білоруського Майдану”.

Тепер черговий акт білоруської лібералізаційної вистави закінчився. Перед тим, як завіса опустилася, ми дізналися про двох опозиційних кандидатів у парламенті.

Утворилася інтрига на новий сезон цього серіалу. Але поясню, чому великих надій на це покладати не слід.

По-перше, дві людини зі ста десяти (місць у нижній палаті парламенту) – це дуже мало.

По-друге, білоруський парламент – двопалатний, є ще Рада Республіки, де опозицією навіть не пахне.

Тому навіть якщо уявити собі таку фантастичну ситуацію, в якій дві опозиціонерки з Палати представників спромоглися провести через голосування незручний для влади законопроект, то з імовірністю 100% можна очікувати, що верхню палату парламенту він не пройде.

Так що, швидше за все, в публічній політиці Білорусь чекають дуже сумні і монотонні чотири роки, без будь-яких яскравих пригод. Триватиме до чергових президентських виборів, які повинні відбутися в 2020 році.

Читайте також:
ЄС скасував майже всі санкції проти Білорусі

Лукашенко вперше після зняття санкцій виїхав на Захі




Текст мовою оригіналу:

У ніжэйшую палату беларускага парламенту прайшлі дзве жанчыны, які прадстаўляюць апазіцыйныя арганізацыі. Адна з іх, Алена Анісім, – намесніца старшыні Таварыства беларускай мовы імя Францішка Скарыны. Другая – Ганна Канапацкая з апазіцыйнай Аб’яднанай грамадзянскай партыі.

З аднаго боку, адбылося нешта надзвычайнае: апазіцыю ў беларускі парламент не прапускалі ўжо вельмі даўно. Але з іншага боку, стала зразумела, што мы назіраем працяг спектаклю пад назваю “Лібералізацыя ў Беларусі”.

Чарговы яго акт пачаўся з зніжэння ціску на грамадзянскую супольнасць. Спачатку ўлады перасталі перашкаджаць правядзенню рознага кшталту культурнікіх ініцыятываў, напрыклад, бясплатных публічных курсаў беларускай мовы. Частка раней забароненых музкаў выкрэслілі з “чорных спісаў” (але не ўсіх: Лявон Вольскі і Сяргей Міхалок дагэтуль не могуць правесці легальныя канцэрты ў Беларусі).

Потым нечакана апазіцыянераў перасталі саджаць на суткі за правядзенне недазволеных уладамі вулічных акцыяў. Замест арышту яны проста атрымлівалі вялікія штрафы. Гэта зручна ўсім: апазіцыя можа пратэставаць у цэнтры гораду, чыноўнікі папаўняюць бюджэт за кошт атрыманых штрафаў.

Чарговая хваля лібералізацыі заўважная нават візуальна. У Менску з’явіліся вулічныя музыканты, а ў цэнтры гораду (вуліцы Кастрычніцкая і Зыбіцкая) утварыліся гэткія зоны свабоды – тут нават глыбокай ноччу працуюць куча бараў і гуляюць еўрапейскага выгляду людзі.

Увагу на гэта звярнуў нават прапагандыстскі крэмлёўскі рэсурс “Регнум”, які ўсё гэта назваў “дэсакралізацыяй цэнтру” і “першым крокам у падрыхтоўцы беларускага Майдану”.

Цяпер чарговы акт беларускага лібералізацыйнага спектаклю скончыўся. Перад тым, як занавес апусціўся, мы даведаліся пра двух апазіцыйных кандыдатаў у парламенце.

Утварылася інтрыга на новы сезон гэтага серыялу. Але патлумачу, чаму вялікіх спадзяванняў на гэта ўскладаць не трэба.

Па-першае, два чалавекі з ста дзесяці – гэта вельмі мала. Па-другое, беларускі парламент – двухпалатны, ёсць яшчэ Савет Рэспублікі, дзе апазіцыяй нават не пахне.

Так што нават калі ўявіць сабе гэткую фантастычную сітуацыю, у якой два апазіцыянеры з Палаты прадстаўнікоў здолелі правесці праз галасаванне нязручны для ўлады законапраект, то з верагоднасцю 100% можна чакаць, што верхнюю палату парламенту ён не пройдзе.

Так што, хутчэй за ўсё, у публічнай палітыцы Беларусь чакаюць вельмі сумныя і манатонныя чатыры гады, без якіх-небудзь яскравых здарэнняў. Працягвацца гэта будзе да чарговых прэзідэнцкіх выбараў, якія маюць адбыцца ў 2020 годзе.

Аляксей Мінчонак
генеральны прадзюсер тэлеканала “Белсат”, Менск

Читайте також:
“Давно не зайчик”. Сім цікавих фактів про білоруську грошову реформу

У Білорусі заборонили продавати глобуси з російським Кримом

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *