У ніч з 11-го на 12 червня на шахті «Бутівка» під Донецьком загинули четверо українських бійців – унаслідок артобстрілу калібром 152 мм в укріпленні обвалилась покрівля. Але ні на брифінгу в неділю, ні наступного дня речники адміністрації президента з питань АТО не повідомили про ці смерті. Адже загиблі Гуцул, Легат, Ярик, парамедик Док належали до Добровольчого українського корпусу.
Ця трагедія неабияк актуалізувала тему легалізації добровольчих формувань в українському війську, «заморожену» з літа минулого року.
Погодьтеся, звучить дико, коли втрата чотирьох солдатів ДУК навіть через три дні залишається для Генштабу ЗСУ табу, а речник АП з воєнних питань Андрій Лисенко заявляє: «Всі втрати, про які ми кажемо, – це офіційно підтверджені дані. В тому числі і про ворога. Ми з оперативних джерел, які є достовірними, отримуємо дані про їхніх (сепаратистів) загиблих і поранених».
Можна було б сказати, що в Україні ДУК (або Українська добровольча армія) Яроша де-факто є так само незаконними збройними формуваннями, як «ДНРівські» «Сомалі» Гіві чи «Спарта» Мотороли. Але ж вбитих бойовиків Головне управління розвідки МОУ рахує. Полеглих ДУКівців – ні.
«Олександре Мотузянику, дивись. Представники МО, хто писав заяви, що ніхто не загинув – дивіться!..» – емоційно написав у соцмережі командир ДУК «Правий сектор» Андрій Стемпіцький, оприлюднюючи фото вбитих під «Бутівкою» побратимів.
«Нас в АТО ніби не існує, але штаб іноді нарізає цікаві задачі», – писала нещодавно «Новинарня» про «правосеків» на фронті.
Хоча бійці ДУК на Донбасі воюють пліч-о-пліч із військовими ЗСУ, у штабі не визнають цього факту. Бо в Мінському протоколі пунктом 10 записано: «Вивести незаконні збройні формування…»
Тож, створюючи «алібі» для ЗСУ, штаб антитерористичної операції після трагедії на шахті «Бутівка» заявляв: «У районах проведення антитерористичної операції, на передових позиціях сил АТО немає жодного підрозділу, який не входить до складу Збройних сил України або інших силових відомств, задіяних в АТО».
А наступного дня спікер Лисенко виправдовувався: «Як мені передали з Генерального штабу, зараз там проводиться відповідне розслідування – яким чином люди, які не належать до Збройних сил України, без відповідного дозволу перебували в тому місці».
Гуцула, Легата, Ярика, Дока ховають без державних почестей і фінансувань, їхні родини не матимуть пільг, як і всі добровольці – не мають офіційного статусу учасників бойових дій.
Прощання з Гуцулом і Доком на Майдані в Києві. Фото “Новинарні“
Розуміємо колізію. З одного боку, йдеться про явну дискримінацію певної категорії захисників України, нехай їх, ДУКівців, зараз і небагато – кілька сотень. З іншого боку, решта добровольчих формувань – «Айдар», «Азов» тощо – давно легалізувалася у складі ЗСУ, бойових підрозділів МВС і Нацгвардії, тоді як ДУК «Правий сектор» (або ж Українська добровольча армія) не має легального статусу в складі державних збройних формувань, а відтак – не може вести належну звітність, зокрема й про офіційні втрати.
Однак після тривалого глухого кута процес дещо зрушив із місця, ведуться певні політичні торги. Як стало відомо «Новинарні», недарма ж депутат Дмитро Ярош уперше за рік приходив до Верховної Ради в день голосування за реформу правосуддя…
автор: Андрій Пасічник
Для повного розуміння ситуації слід нагадати, що ДУКів зараз по суті два. Один – «старий», Добровольчий український корпус «Правий сектор» на чолі з Андрієм Стемпіцьким (псевдо «Летун»), якого на цю посаду в липні 2014 року призначив лідер «ПС» Дмитро Ярош. Крім того, є нова, самим Ярошем створена Українська добровольча армія.
Дві структури існують паралельно, у публічній площині фактично не конфліктують, при цьому мають дуже подібну символіку.
Головна суттєва розбіжність – те, що «Правий сектор» значно менш лояльний до влади, ніж «ДІЯ».
11 листопада 2015 року Дмитро Ярош склав з себе повноваження провідника «Національно-визвольного руху «Правий сектор» – тоді організація фактично розкололася на дві частини. Разом із Ярошом із «ПС» вийшли 5-й і 8-й батальйони ДУК та медичний батальйон «Госпітальєри»; вони й реорганізувалися в Українську добровольчу армію.
Як повідомляв Ярош у лютому, згадані два батальйони УДА разом налічують до 600 бійців.
Чисельність ДУК визначити складно, через роззосередженість його структур по Україні, але вона наряд чи набагато більша за УДА.
26 грудня Дмитро Анатолійович анонсував створення нового громадсько-політичного руху. Зараз він називається «ДІЯ», що розшифровується як «Державницька ініціатива Яроша». Триває етап її формування, а офіційне представлення її відбудеться восени на всеукраїнському з’їзді Руху. УДА – силове крило «ДІЇ», подібно як ДУК – збройне формування партії «Правий сектор».
Тепер саме «ДІЯ» Яроша висуває новий план такої легалізації.
7 червня під Київською обласною радою відбулася акція «Добровольцям – заслужене визнання!». Ініціатором її був Національний рух «Державницька ініціатива Яроша».
«Ми (НР «ДІЯ») намагаємося хоч якось допомогти ветеранам-добровольцям. На сьогоднішній день більшість із наших воїнів немає ні статусу ветерана, ні посвідчення УБД (учасника бойових дій). Саме тому по Україні запущена акція руху «ДІЯ» з метою надання хоча б якихось соціальних допомог та гарантій для добровольців», – заявив організатор акції Дмитро Дмитричук.
За його словами, «в кожній області планується внесення проекту рішення «Про статус ветеранів війни-добровольців учасників бойових дій» на розгляд до обласної ради».
Згідно з цим проектом, НР «ДІЯ» вимагає «визнати ветеранів війни-добровольців (бійців «Айдару», «Правого сектора», батальйону «ОУН», бійців «Української добровольчої армії» та ін.) борцями за волю та незалежність України на території Київської області (…) та визнати їх добровольцями -учасниками бойових дій».
Тобто, не домігшись бажаного результату через Верховну Раду, Міноборони і Генштаб, сторона Яроша вийшла зайти через обласні ради.
Київська обласна рада спрямувала проект рішення на доопрацювання.
Акція на Київщині – вже не перша на цьому напрямку.
31 травня 2016 року активісти «ДІЇ» провели пікет Тернопільської обласної ради з аналогічною вимогою. В результаті голосування депутати одноголосно (52 голоси «за») підтримали таке звернення.
За таким самим сценарієм 1 червня Хмельницька обласна рада теж підтримала вимогу про визнання добровольців учасниками бойових дій.
УДА в Хмельницькій облраді. Фото: “Сектор правди”
«Державницька ініціатива Яроша» пікетувала і Львівську обласну раду – її керівництво пообіцяло активістам, що допрацює проект рішення , а депутати на наступній сесії його проголосують.
15 червня Дніпропетровська обласна рада теж прийняла рішення про «визнання» бійців-добровольців, які брали участь у захисті територіальної цілісності та державного суверенітету на сході України. Із Дніпра повідомили, що при облраді та ОДА буде створено спеціальну комісію, яка розглядатиме питання щодо надання статусу добровольцям.
Добровольцю Володимиру (позивний «Шуруп») лише 21 рік. Вступив до «Правого сектора» ще на Майдані, а потім, з перших же днів, поїхав на Схід.
«Шуруп» у складі Добровольчого українського корпусу пройшов майже всі найгарячіші точки – Карлівка, Савур-Могила, Піски, Донецький аеропорт. В червні 2015 року на шахті «Бутівка» підірвався на міні, після чого лікарям довелося ампутувати Володі частину ноги. Після недовгої паузи на лікування, реабілітацію та адаптацію до протезу «Шуруп» повернувся на фронт і наразі продовжує воювати на передовій у складі Української добровольчої армії.
Володимир на псевдо “Шуруп”
Тільки нещодавно, пройшовши довгий бюрократичний шлях, Володимир отримав групу інвалідності, але – «по загальному захворюванню».
При цьому за свої ж бойові заслуги боєць не має жодних соціальних гарантій чи пільг, оскільки законодавство не передбачає цього для добровольців.
Таких, як «Шуруп» – сотні, якщо не понад тисячу.
Небажання підтримати добровольців багато хто вважає «зрадою» влади, тобто держави. Однак слід визнати: корінь цієї проблеми – в тому, що ДУК і УДА (на відміну, наприклад, від батальйонів ОУН та УНСО) не є легальними військовими підрозділами. Чи то через небажання їх керівництва, Яроша і Стемпіцького, чи то через небажання влади, але так є. Звітність ДУК і УДА та їх участь у бойових діях не вписуються в чинне законодавство й нормативну базу.
Переговори про легалізацію ДУК ПС велися віддавна, найактивніше – влітку 2015 року, але – безрезультатно.
Дмитро Ярош
Минулого року Дмитро Ярош наголошував: «Ще після революції ми проводили переговори, був березень-травень 2014 року. І з Наливайченком проводили, із ЗСУ – і там були різні варіанти. Але часто ми наштовхувалися на нерозуміння. Тобто ми говоримо про нашу систему забезпечення, комплектації. У Генштабі погоджуються, а потім раз: «а давайте батальйон територіальної оборони сформуємо на основі цих речей». Нам це не підходило, бо це добровольці, вони прийшли не сидіти десь на блокпостах, вони прийшли воювати».
Те ж саме стверджував командир ДУК ПС Андрій Стемпіцький: «В очах того закону, згідно з яким нас хочуть легалізувати, то, дійсно, велися певні перемовини зі Збройними силами ще в минулому році. Але всі намагання так званої легалізації полягали в тому, що наш Добровольчий корпус має стати якимось підрозділом ЗСУ, розчинитися в ньому, і на тому – все. Відповідно, на такі умови ніхто з бійців не був згідний. Таким чином, ДУК залишався в такому статусі, як каже Матіос, нелегалізованим. Однак хочу ще раз повторити, що ми є перед народом України легалізовані».
Інша точку зору на це проблему – у Владислава Селезньова, речника Генерального штабу ЗСУ. « Я хочу запевнити, що ми відкриті для того, щоб взяти до складу Збройних сил України через встановлений законом порядок, а саме військкомати усіх охочих патріотів України, і тих хто має бойовий досвід.
А з приводу приєднання, хочу сказати, що ті (добровольці), хто хотів ввійти в офіційні силові структури – вже ввійшли, вони уклали контракти і проходять службу у різних підрозділах ЗСУ», – сказав полковник Селезньов «Новинарні».
На думку координатора ГО «Рух сприяння територіальній обороні України» Олега Хаврука, проблема була в тому що ДУК ПС не дозволяли легалізуватися як окремому підрозділу, з власним командуванням і власною структурою.
«Те, що дозволили і «Азову», і «Айдару», які є окремими структурами у складі силових структур, – на жаль, чомусь для ДУК ПС цього не запропонували. Хоча, наскільки я знаю, і Ярош, і його люди хотіли легалізуватися. Але юридично це не вдалося», – розповідає представник Хаврук «Новинарні».
Саме через це провідник «ДІЇ» та УДА вирішив іти іншим шляхом. Для того, аби легалізувати свої бойові частини, Ярош розробив законопроект «Про Українську добровольчу армію» та готується внести його на розгляд до Верховної Ради.
З цього приводу Дмитро Ярош у недавньому інтерв’ю заявив: «Ми сподіваємося, що ми проштовхнемо цей законопроект, є всі шанси на це. Під час поїздки я зустрічався з [мером Львова Андрієм] Садовим, і він обіцяв, що їхня фракція («Самопоміч») підтримає нас».
«Але якщо не приймемо – то будемо і далі діяти, як діяли. Все-таки наша діяльність має суспільну легітимізацію», – говорить Ярош про «план Б».
Насправді шанси «проштовхнути» законопроект у Дмитра Анатолійовича таки є. Адже з джерел, наближених до «ДІЇ», нам стало відомо, що за домовленістю Ярош проголосував за судову реформу – а коаліція взамін нібито має підтримати закон про УДА.
Тож не дивно, що лідер «ДІЇ» з’явився на засіданні Верховної Ради 2 червня вперше за останні півроку. “Будемо працювати, є проекти”, – заінтригував він тоді журналістів у кулуарах.
Законопроект «Про Українську добровольчу армію» оприлюднений на сайті НР «ДІЯ».
Як відзначає сам Ярош, при розробці проекту брався зразок подібних утворень в Естонії (Союз оборони Естонії «Кайтселійт») та Швейцарії.
Згідно до цього законопроекту, «Українська добровольча армія є добровільною національною організацією оборони, яка здійснює свою діяльність у сфері управління Міністерства оборони України».
Основними завданнями Української добровольчої армії є:
Передбачено, що в кожній області створюються загони територіальної оборони, в умовах особливого періоду – бойові батальйони та окремі тактичні групи.
Основними органами управління Української добровольчої армії є Загальні збори, командувач Української добровольчої армії, штаб Української добровольчої армії.
«Командувачем Української добровольчої армії може бути громадянин України, який досяг 30 років, має значний досвід у сфері військово- добровольчого руху, патріотичного виховання..»
Командувач УДА призначається президентом України та підпорядковується міністру оборони України. А «в умовах особливого періоду командувач УДА підпорядковується начальнику Генерального штабу Збройних сил України та є його заступником за посадою», сказано в проекті.
При цьому варто зауважити, що у разі схвалення закону про УДА парламентом легалізується лише “армія Яроша”, тоді як ДУК ПС залишиться окремим формуванням. Навряд чи більшість бійців ДУК погодиться влитися до УДА.
Ставлення декого з них до “паралельної структури” можна було зрозуміти на прощанні з Гуцулом і Доком на Майдані: прості ДУКівці висловлювали бажання “прямо зараз валити Порошенка”, а про Яроша казали, що він “продався за посади”.
Читайте також:
Муженко і Ярош разом відвідали найгарячішу точку АТО
Не менш цікавим є частина статті, де сказано, що «командувач Української добровольчої армії або особа, уповноважена ним, може укласти договір про охорону з уповноваженою власником об’єкту, що охороняється, особою» та «плата за забезпечення охорони визначається договором про охорону, укладеним між Українською добровольчою армією та представником власника охоронюваного об’єкта». Тобто, фактично, будь-хто може найняти охоронців з числа УДА задля захисту своєї власності.
Багато хто вважає, що це може призвести до формування «приватних» або «ручних» армій олігархів.
Власне, таку функцію нелегалізованого «Правого сектора» говорили вже не раз. «ПС» після 2014 року став своєрідною франшизою для різних регіонів, де суворі хлопці в камуфляжах зі зброєю регулярно втручаються в господарські, бізнесові та навколо кримінальні суперечки. Найяскравішим проявом цього стала стрілянина, спровокована «Правим сектором» у Мукачевому в липні 2015-го.
Читайте також:
Територіальна оборона: як громадські активісти роблять роботу замість військкоматів
ЕКСПЕРТНА ДУМКА
Олег Хаврук,
координатор ГО «Рух сприяння територіальній обороні України»,
керівник прес-центру навчань «Рух 100. Тризуб»:
– Багато хто критикує цей законопроект через можливість наданням т.з охоронних послуг УДА для приватних осіб і про можливість використання їх олігархами. Я не вважаю це проблемою. Це абсолютно нормально. така практика існує в багатьох європейських країнах, наприклад, в Естонії. Зрештою, в Конституції Україні вказано, що всі громадяни рівні в правах. Тому як олігарх, так і селянин може використовувати охоронні послуги УДА. Але при цьому має укладається спеціальний договір згідно закону, в якому чітко прописані всі умови та вимоги кожної сторони.
Більше того, в разі ухвалення закону УДА буде керуватися державою: або Генеральним штабом, або спеціальним органом в Міністерстві оборони.
Наразі є загалом близько шести законопроектів про територіальну оборону, авторами яких є депутати Ярош, Парубій, Мельничук, Береза, Левус. Я б не підтримав жодного із них, оскільки кожний має свої мінуси. Саме тому наш «Рух сприяння територіальній обороні України» намагається переконати тих людей, які вже подали законопроекти, щоб вони їх відкликали і, об’єднавшись, створити один якісний законопроект про територіальну оборону.
Але, хочу зазначити найважливіше: територіальні загони оборони повинні базуватися на індивідуальному членстві. Не можна допустити, щоб в них входили цілі добровольчі батальйони і створювали «організацію в організації». Хоча, безумовно ми були б раді добровольцям, які вже відвоювали, бо це підтримуватиме і їхню кваліфікацію, і посилить територіальні загони.
Читайте також:
Візитка Яроша справді була знайдена бойовиками.
Правда про перший наступальний бій війни з Росією
Ярош іде в президенти, щоб підняти над Донецьком червоно-чорний прапор
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
