Мобілізація, зовнішнє управління і занепад: як втікачі Царьов, Азаров, Медведчук та Олійник працюють проти України

Колишні українські високопоставлені політики-втікачі Микола Азаров, Олег Царьов, Володимир Олійник та пов’язаний із Віктором Медведчуком проєкт “Другая Украина” системно працюють з українським порядком денним, просуваючи російські пропагандистські наративи насамперед щодо теми мобілізації в Україні. Такий висновок зробив Інститут масової інформації за результатами аналізу 200 дописів у Telegram.

ІМІ проаналізував по 50 публікацій із кожного з чотирьох ресурсів. У 74% дописів Україна була одним із центральних об’єктів. Суто внутрішнім російським темам присвятили лише 19 із 200 публікацій — 9,5%.

Мобілізація як ключова тема

Одним із найстабільніших наративів у проаналізованих ресурсах ІМІ називає подання мобілізації як негативного явища. У таких повідомленнях окремі конфлікти, випадки порушень або сімейні історії використовуються для ширших узагальнень про нібито принципову ворожість держави до власних громадян.

За оцінкою дослідників, така тема дозволяє одночасно працювати з кількома емоційно чутливими сюжетами — страхом за особисту безпеку, недовірою до державних інституцій, конфліктом між громадянами і владою та втомою від війни.

При цьому для формування потрібної інтерпретації не обов’язково вигадувати саму подію. Достатньо систематично відбирати найбільш конфліктні випадки, вилучати їх із ширшого контексту та подавати як доказ загальної тенденції, повідомили “Новинарні” в ІМІ.

“Зовнішнє управління” та делегітимація влади

Іншим повторюваним наративом є теза про нібито “зовнішнє управління” Україною. Західну військову та фінансову допомогу, переговори з партнерами й політичні вимоги західних держав у таких публікаціях трактують не як складову міжнародної взаємодії, а як доказ відсутності української суб’єктності.

ІМІ зазначає, що ця рамка водночас зміщує акцент із російської агресії проти України та подає війну як протистояння Росії із Заходом, у якому Україна нібито виступає лише інструментом.

Ще один спосіб впливу — персоналізація політичних процесів. Значна частина повідомлень зосереджена на президентові Володимиру Зеленському, а складні політичні рішення пояснюються його особистими мотивами, боротьбою за владу або залежністю від іноземних партнерів. У результаті державні інституції описуються через узагальнені образи “київського режиму”, “маріонеткової влади” чи внутрішньої змови.

Окремо ІМІ звертає увагу на тоталізацію проблем. Корупцію, економічні труднощі та соціальну напругу пропагадисти-втікачі подають не як окремі явища з конкретними причинами й масштабом, а як ознаки нібито системної неспроможності всієї держави.

Царьов: війна плюс політична інтерпретація

Telegram-канал колишнього народного депутата від Партії регіонів Олега Царьова поєднує повідомлення про перебіг війни з коментарями щодо української внутрішньої політики.

У вибірці ІМІ 44% дописів Царьова стосувалися політики, 34% — війни, ще 22% — інших тем. Україна була одним із центральних об’єктів у 66% публікацій.

За спостереженнями дослідників, політична частина каналу будується навколо трьох основних тез: українська влада нібито є слабкою та конфліктною, силова мобілізація свідчить про протистояння держави із громадянами, а ключові рішення України залежать від США та ЄС.

Водночас воєнний контент забезпечує регулярний потік повідомлень про удари, фронт та їхні наслідки. ІМІ окремо зазначає, що паралельне подання російських та українських ударів може створювати конструкцію “взаємних ударів”, яка без належного контексту здатна зміщувати увагу від причинно-наслідкової асиметрії війни до технічного порівняння дій сторін.

Азаров: “занепад після 2014 року”

Канал експрем’єр-міністра Миколи Азарова має виразно політичний характер. У вибірці ІМІ 64% публікацій Азарова були присвячені політиці, 16% — безпосередньо війні. Україна була одним із центральних об’єктів у 78% дописів.

За даними дослідження, Азаров використовує статус колишнього глави уряду для формування авторитетної позиції щодо економіки, енергетики, відносин із ЄС і НАТО та порівнює сучасну Україну з періодом уряду часів Віктора Януковича.

Однією з ключових конструкцій є протиставлення України до 2014 року та сучасної держави. 2014 рік у таких повідомленнях подається як “державний переворот”, а сучасні проблеми — як наслідок подій після нього.

ІМІ також фіксує повторювану тезу про нібито відсутність української суб’єктності: президента Зеленського називають “маріонеткою Заходу”, а ключові рішення приписують американським політикам або спецслужбам.

Олійник: ретрансляція та підсилення

Telegram-канал колишнього народного депутата від Партії регіонів Володимира Олійника, за оцінкою ІМІ, виконує передусім функцію агрегатора. У вибірці 62% його дописів стосувалися політики, 20% — війни, 18% — інших тем. Україна була центральним об’єктом у 74% публікацій.

Олійник значну частину контенту отримує через репости інших ресурсів, зокрема каналів  ув’язненого нардепа Олександра Дубінського, нардепа-втікача Артема Дмитрука, пропагандистів Анатолія Шарія, Дмитра Васильця, а також російських пропагандистських та інших Telegram-каналів.

Таким чином, за висновком ІМІ, Олійник не стільки створює окрему систему аргументів, скільки відбирає та поширює повідомлення, які підтримують наративи про корупцію, мобілізацію, “зовнішнє управління” та конфлікт влади із суспільством.

Окрему увагу дослідники приділяють антимобілізаційним повідомленням, які через окремі конфлікти або сімейні історії створюють максимально емоційні образи. При цьому українська мова таких публікацій сама по собі не свідчить про склад аудиторії, однак зменшує мовну та контекстну дистанцію до українського інформаційного простору.

“Другая Украина”: політика поруч із сервісною інформацією

Проєкт “Другая Украина”, пов’язаний із Віктором Медведчуком, відрізняється ширшим набором тем. Поряд із політикою та мобілізацією він публікує матеріали про економіку, банківські послуги, соціальні виплати, енергетику, роботу “Дії” та “Резерв+”, правила бронювання тощо.

У вибірці ІМІ 78% публікацій були пов’язані з Україною. 56% стосувалися переважно внутрішніх українських подій, ще 22% — одночасно України та Росії.

ІМІ звертає увагу, що практично корисний контент може створювати регулярний контакт аудиторії з каналом, після чого довіра, сформована на сервісних повідомленнях, потенційно переноситься і на політичні матеріали.

Як приклад дослідники наводять повідомлення про нібито вимогу Європи мобілізувати українських жінок. Джерелом у ньому називалася служба зовнішньої розвідки РФ, а незалежних підтверджень наведено не було. За оцінкою ІМІ, така публікація одночасно підсилює наратив про нібито вичерпання людського ресурсу України та тезу про те, що Захід визначає, кого Україна має відправляти на фронт.

Одна зона впливу — довіра до держави

Попри різні формати роботи, чотири ресурси, за висновком ІМІ, повертають аудиторію до схожих інтерпретаційних рамок: сумнівів у легітимності влади, конфлікту між громадянином і державою, неспроможності інституцій та обмеженої української суб’єктності.

При цьому ресурси виконують різні функції. Царьов поєднує воєнну хроніку з політичним коментуванням, Азаров використовує статус колишнього прем’єра для формування наративу про “занепад після 2014 року”, Олійник працює як агрегатор і підсилювач чужого контенту, а “Другая Украина” поєднує політичні повідомлення із сервісною інформацією.

“Для підтримання одного наративу не потрібно, щоб усі джерела говорили однаково”, — зазначають автори дослідження. Один ресурс може створювати “експертне” пояснення, інший — емоційний кейс, третій — масово його поширювати, а четвертий — утримувати аудиторію корисною інформацією.

Найчутливішою темою в дослідженій вибірці ІМІ називає мобілізацію. Друга ключова лінія — “зовнішнє управління”, а третя — корупція та “занепад”, коли реальні проблеми використовуються як аргумент на користь узагальнення про тотальну неспроможність держави.

ІМІ зазначає, що в наступних дослідженнях планує проаналізувати, хто саме підхоплює повідомлення цих каналів та через які платформи вони потрапляють в український інформаційний простір.

Довідково. Під час дослідження ІМІ використовував власного ШІ-асистента “Левка” для структурування та аналізу масиву даних, пошуку повторюваних формулювань, часових збігів та інших закономірностей. Усі результати роботи ШІ перевіряли й затверджували аналітики ІМІ. Методологію, інтерпретацію даних, висновки та остаточний текст визначила й затвердила редакція Інституту масової інформації.

Читайте також:
Мін’юст подав до ВАКС позов про конфіскацію активів експрем’єра-втікача Азарова та його сина