Снаряди в обмін на ЄС: що Київ і Белград отримують від візиту Зеленського до Сербії

Візит Володимира Зеленського до Белграда став першим в історії українсько-сербських відносин візитом президента України до Сербії.

Попри те, що Белград залишається одним із найбільш проросійських партнерів у Європі й не приєднався до санкцій проти Росії, поїздка може мати для Києва цілком практичне значення — передусім у питанні постачання боєприпасів. Про це йдеться в статті журналіста Юрія Панченка, оприлюдненій “Європейською правдою” 10 серпня.

Поїздка Володимира Зеленського до Сербії відбулася 7–8 серпня. Напередодні офіційної частини президент Сербії Александр Вучич організував для українського лідера неформальну вечерю, а наступного дня відбулися переговори та публічні заходи.

Для Сербії, яка традиційно підтримує тісні відносини з Москвою, такий візит є доволі незвичним. Сам Вучич під час зустрічі наголосив на своєму позитивному ставленні до українського президента.

«Ви ніколи не почуєте жодного поганого слова про Сербію від Володимира Зеленського», — заявив сербський президент.

Водночас говорити про стратегічне зближення України та Сербії поки зарано. Белград досі не приєднався до санкцій Європейського Союзу проти Росії, продовжує купувати російський газ і зберігає пряме авіасполучення з Москвою. За даними, які наводить «Європейська правда», позитивне ставлення до Росії зберігають 71% сербів.

На перший погляд, офіційний порядок денний переговорів — європейська інтеграція, економічне співробітництво, повоєнна відбудова України та зона вільної торгівлі — не пояснює, навіщо президенту України знадобився окремий візит до Сербії.

Однак головний інтерес Києва, за оцінкою «Європейської правди», пов’язаний із військовими поставками. Сербія виробляє боєприпаси радянських калібрів, які залишаються важливими для українських Сил оборони. При цьому Белград офіційно заперечував прямий продаж військової продукції Україні. Схема, за якою українські боєприпаси потрапляють на фронт, передбачає їх продаж країнам ЄС, які вже передають продукцію Україні.

Як зазначає автор статті, «ніхто не має сумнівів», хто є кінцевим отримувачем значної частини цих боєприпасів. Особливо важливим цей канал може стати зараз. Після зміни політики Болгарії та заяв нового уряду про припинення військової допомоги Україні Київ зацікавлений у тому, щоб не втратити альтернативні джерела боєприпасів радянських калібрів. Тому однією з ключових цілей візиту Зеленського, за оцінкою видання, могло бути отримання гарантій від Белграда щодо збереження чинної схеми постачання, а за необхідності — її розширення.

Показовим стало те, що Вучич після зустрічі із Зеленським заявив: до завершення війни спільні проєкти в оборонній сфері розглядатися не будуть.

Для України візит має й ширше геополітичне значення. Зеленський уже відвідував Вірменію — державу, яка тривалий час вважалася одним із найближчих союзників Росії. Тепер український президент приїхав до Сербії, яка традиційно також перебуває у сфері російського впливу. Таким чином, Київ демонструє, що навіть держави, які не розривають зв’язків із Москвою, готові підтримувати прямий діалог з Україною.

Для сербського президента поїздка Зеленського до Белграда також має конкретну політичну цінність. Сербія прагне просуватися до членства в ЄС, але її відносини з Брюсселем останнім часом погіршилися. Європейські структури дедалі жорсткіше критикують Белград через проблеми з демократією, судовою системою та політичними свободами.

Додатковим фактором стала зміна влади в Угорщині. Раніше саме уряд Віктора Орбана був одним із головних прихильників Сербії всередині ЄС. Тепер Белграду доводиться шукати інші способи покращити відносини з європейськими столицями.

Белград може демонструвати європейським партнерам: попри відмову приєднатися до санкцій проти РФ, Сербія не ізолюється від України та бере участь у загальноєвропейських процесах.

У Сербії значна частина суспільства симпатизує Росії. Крім того, незабаром у країні мають відбутися парламентські та президентські вибори. Тому опозиція отримала можливість звинуватити Вучича у відході від традиційної сербської політики.

Напередодні візиту понад сотня сербських опозиційних політиків та громадських діячів із проросійськими поглядами закликали не допускати поїздки Зеленського. Вони стверджували, що це може зашкодити відносинам Сербії з Росією. Водночас Вучич намагається представити свій зовнішньополітичний курс не як розворот від Москви, а як традиційну для Сербії політику балансування між великими державами.

Таким чином, візит Зеленського до Белграда не варто сприймати як раптовий перехід Сербії на бік України. Белград не приєднався до санкцій проти Росії, не відмовився від енергетичної співпраці з Москвою і не демонструє готовності до повноцінного оборонного партнерства з Києвом.

Проте Україна отримує інше. По-перше, Київ зацікавлений у збереженні сербських каналів постачання боєприпасів радянських калібрів. По-друге, для України важливо демонструвати, що російський вплив на Балканах не є абсолютним. По-третє, чим сильніше Сербія намагається покращити відносини з ЄС, тим більше простору виникає для її співпраці з Україною.

Читайте також:
“Частину обіцяного ми ще не надали”: президент Сербії Вучич виступив за підтримку України, але не підписав декларацію